1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Полтавської області із позовом до Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" про стягнення заборгованості у розмірі 12 058 406,60 грн, у тому числі: 6 201 521,00 грн основного боргу, 2 271 174,30 грн - пені, 913 268,68 грн - 3 % річних, 2 672 445,63 грн - інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 у справі № 917/1615/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5 253 428,00 грн основного боргу, 2 243 310,08 грн пені, 2 672 445,63 грн інфляційних втрат, 913 268,68 грн 3 % річних, 166 236,79 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Задовольняючи частково вимоги про стягнення боргу місцевий господарський суд виходив з того, що позивач при здійсненні розрахунку не врахував оплату відповідача, здійснену платіжним дорученням № 1 від 23.11.2018 на суму 556 293,00 грн та платіжним дорученням № 2 від 29.11.2018 року на суму 391 800,00 грн.

4. Також суд дійшов висновку, що договір про організацію взаєморозрахунків № 161/332-в від 09.11.2017 не містить строків виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем, а в пункті 18 даного договору зазначено, що останній є дійсним лише у разі здійснення відповідного фінансування.

5. Частково задовольняючи вимоги про стягнення пені суд першої інстанції взяв до уваги положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками та рішенням місцевого господарського суду.

8. Під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено:

8.1. 29.08.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним виробничим підприємством "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" (споживач) укладений договір постачання природного газу № 3762/1617-ТЕ-24, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

8.2. Додатковими угодами № 1 від 23.01.2017, № 2 від 14.02.2017 та № 3 від 31.03.2017 до вищезазначеного договору сторони погоджували предмет договору, кількість та фізико-хімічні показники газу, права та обов`язки сторін, порядок та умови проведення розрахунків, ціну газу, умови відповідальності сторін, строк дії договору, інші умови.

8.3. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 договору).

8.4. Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

8.5. На виконання умов договору впродовж жовтня 2016, листопада 2016, грудня 2016, січня 2017, лютого 2017, березня 2017, квітня 2017, травня 2017, червня 2017, вересня 2017 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 133 985 574,63 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

8.6. У подальшому між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, КВП "Теплоенергоґ" м. Горішні Плавні", НАК "Нафтогаз України" укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України. У спільних протокольних рішеннях сторони погодили, що предметом таких рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) .

8.7. Копіями платіжних доручень підтверджується, що відповідач на виконання спільних протокольних рішень сплатив позивачу у рахунок погашення боргу за договором 948 093,00 грн, отже основна сума боргу на момент прийняття рішення у справі складає 5 253 428,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 16.04.2019 та постановою апеляційної інстанції від 10.07.2019 Комунальне виробниче підприємство "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/1615/18 визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2019.

11. Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 917/1615/18 за вищезазначеною касаційною скаргою; призначено розгляд справи на 12.09.2019.

12. У засідання суду касаційної інстанції 12.09.2019 з`явився представник позивача, який надав пояснення у справі.

13. Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час та дату судового засідання сповіщений належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю уповноваженого представника відповідача.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні")

14. Скаржник доводить, що господарські суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази, залишили нез`ясованими обставини справи, що мають суттєве значення для прийняття законного судового рішення, порушили норми матеріального права (ст.ст. 6, 11, 203, 204, 215, 526, 530, 549, 611, 612, 626, 629, 653, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. 12 Господарського кодексу України) та норми процесуального права (ст.ст. 74, 76, 77, 86, 236, 328 Господарського процесуального кодексу України);

- відсутні підстави для стягнення боргу, оскільки останній визначений сторонами у договорі про організацію взаєморозрахунків;

- суди не прийняли до уваги фактичні дії сторін за договором про організацію взаєморозрахунків, що свідчать про зміну сторонами порядку та строків проведення розрахунків за природний газ, так і про погодження сторонами того, що оплата обсягів природного газу за договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі договору про організацію взаєморозрахунків;

- позивачем не доведено погашення заборгованості за природний газ поза умовами, передбаченими договором про організацію взаєморозрахунків, зокрема не наведено періодів прострочення та сум сплачених поза межами строків визначених у договорі про організацію взаєморозрахунків.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

15. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

17. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

18. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

А.2. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

19. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

20. У частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

21. За змістом статті 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

22. Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

23. Частиною 1 статті 653 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

24. Статтею 12 Господарського кодексу України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

25. Як убачається зі змісту Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) , держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

26. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

27. Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

28. Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

29. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

30. Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

31. Отже, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18).

32. Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу у загальній сумі 12 058 406,60 грн, з яких 6 201 521,00 грн - основний борг, 2 271 174,30 грн - пеня, 913 268,68 грн - 3 % річних та 2 672 445,63 грн - інфляційні втрати.

33. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

34. Із наявних у справі матеріалів господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач при здійсненні розрахунку основної заборгованості не врахував оплату відповідача, здійснену платіжним дорученням № 1 від 23.11.2018 на суму 556 293,00 грн та платіжним дорученням № 2 від 29.11.2018 року на суму 391 800,00 грн, а відтак є обґрунтованим та правомірним висновок судів про наявність правових підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості в сумі 5 253 428,00 грн.

35. Виходячи із предмета та підстав позову до предмета доказування у даній справі входять такі обставини: 1) яка частина оплати за придбаний газ була здійснена відповідачем власними коштами, а яка - шляхом проведення взаєморозрахунків через процедуру, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) ; 2) чи було допущено відповідачем прострочення виконання зобов`язання в частині оплати власними грошовими коштами вартості придбаного газу за кожним із актів приймання-передачі природного газу у визначений позивачем спірний період.

36. Разом з тим, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції, не встановлено, який обсяг газу сплачено відповідачем власними коштами, а який - шляхом проведення взаєморозрахунків через процедуру, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) ; не вказано термінів, в які покупець мав оплатити придбаний ним природний газ; коли фактично такі оплати були здійснені та за рахунок яких коштів, а отже судами попередніх інстанцій не встановлено всіх обставин, які входять до предмета доказування у даній справі, що у свою чергу призвело до передчасних висновків про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

37. Із наявного у справі розрахунку заборгованості вбачається, що останній складений до здійснення платежів 23.11.2018 та 29.11.2018. До того ж суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних, які були заявлені до стягнення і фактично стягнуті є однаковими із врахуванням перерахунку пені у відповідності до положень ч.6 ст. 232 ГК України, що свідчить про помилковість судових рішень у цій частині позаяк згідно із правовою позицією викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 сплачена сума боргу на виконання спільних протокольних рішень не входить в суму прострочення.

38. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39. Звідси Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду позбавлений можливості дослідити проведені позивачем нарахування заборгованості відповідача та встановити їх обґрунтованість, чого не зробили й суди попередніх інстанцій.

40. Відповідно до частин 1 - 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

41. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення у справі "Мала проти України" від 03.07.2014 № 4436/07). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 № 49684/99).

43. Однак, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у цій справі зазначеним вимогам не відповідають, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень в частині вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат з направленням справи в цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.

В. Судові витрати

44. У зв`язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 у справі № 917/1615/18 скасувати в частині вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

3. Справу № 917/1615/18 в скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

4. В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 у справі № 917/1615/18 залишити без змін.

Головуючий		О. О. Банасько
Судді		Л. Й. Катеринчук
		В. Г. Пєсков