1.1. 24.04.2017 ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "Кароля" (надалі - відповідач, ПП "Кароля") про стягнення вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі та частки прибутку у 2013 році до моменту виключення.

1.2. Позовні вимоги мотивовані такими обставинами:

1.2.1. Частка ОСОБА_2 у статутному капіталі підприємства становить 243500,00 грн, що відповідає 14 %.

1.2.2. 09.07.2013 відбулись Загальні збори власників ПП "Кароля", на якому були прийняті рішення, що були оформлені протоколом № 1, виключити ОСОБА_2 зі складу власників підприємства у зв`язку з перешкоджанням цілям та меті статутної діяльності підприємства; частку виключеного власника підприємства виплатити ОСОБА_2 у встановленому законом порядку.

1.2.3. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2016, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2017, скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 05.07.2016 у справі №906/1080/15 в частині визнання недійсним рішення загальних зборів власників ПП "Кароля" від 09.07.2013 щодо виключення ОСОБА_2 зі складу власників підприємства та в частині внесення змін до статуту ПП "Кароля", що пов`язані з виключенням ОСОБА_2 зі складу власників підприємства. Прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні даних позовних вимог відмовлено.

1.2.4. Виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтею 54 "Про господарські товариства", згідно з якою відповідач до 09.07.2014 зобов`язаний виплатити вартість частини майна товариства, пропорційна частці позивача у статутному капіталі, що становить 1037582,00 грн (14% х 7600600,00 грн).

1.3. Відповідач заперечуючи проти задоволення позову стверджував, що ОСОБА_2 не вносила до статутного капіталу ПП "Кароля" грошових коштів, а тому вимога щодо виплати їй коштів в сумі 243 500,00 грн є безпідставною. Також, відповідач стверджував, що позивач після її виключення зі складу співвласників ПП "Кароля" заволоділа не лише усім майном, яке було у власності підприємства, а й майном, яке підприємство набуло в результаті його діяльності.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.11.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 243500,00 грн. вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі, в решті позову відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відносини щодо виникнення, зміни та припинення прав на частку в статутному капіталі корпоративного приватного підприємства за аналогією регулюються нормами права, якими унормовано подібні за змістом відносини - відносини виникнення, зміни та припинення прав на частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

2.2.1. Застосувавши за аналогією закону норму статті 54 Закону України "Про господарські товариства", суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі не суперечить нормам законодавства, а отже позивач не позбавлений права вимагати саме виплати частки вартості майна.

2.2.2. Відповідно до даних фінансової звітності за ф.ф. №1 "Баланс", №2 "Звіт про фінансові результати" за 2008 рік та 2013 рік, суд першої інстанції встановив, що вартість чистих активів станом на кінець 2013 року становила 7411300,00 грн, а вартість частки позивача в статутному фонді відповідача - 1037582,00 грн (7411300,00 грн. х 14 %).

2.2.3. Оскільки, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд ухвалив рішення про стягненні частки вартості чистих активів в сумі 243500,00 грн, на чому наполягав позивач.

2.2.4. У стягненні частки прибутку у 2013 до моменту виключення суд відмовив.

2.3. Постановою Північного-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 рішення Господарського суду Житомирської області від 23.11.2018 скасовано в частині стягнення вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі в сумі 243500 грн та прийняти нове рішення в цій частині про відмову в позові.

2.4. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки:

2.4.1. вартість частки у майні відповідача у зв`язку з виключенням ОСОБА_2 з числа власників підприємства повинна здійснюватися з урахуванням вимог п. 5.6 статуту статутом ПП "Кароля", у якому врегульовано порядок виплати частки позивача при його виключенні зі складу підприємства, а саме: частка підлягає виплаті в натурі за рахунок фактично внесеного майна та майнових прав, яке належало підприємству станом на 29.04.2008 як сплата її частини у статутному капіталі підприємства;

2.4.2. вимога позивача про виплату частки виходячи з вартості чистих активів підприємства станом на дату виключення учасника не відповідає вимогам установчих документів та домовленості між власниками;

2.4.3. позивачем не надано доказів, на підставі яких можна було б встановити спосіб формування частки ОСОБА_2 (майновими активами, грошовими коштами ін.) у статутному капіталі підприємства;

2.4.4. саме позивач своїми діями не сприяє встановленню обставин, з`ясування яких є обов`язковим для розгляду даного спору, тому покладення обов`язку надання доказів на відповідача, які останній не має можливостей надати через не передання їх колишнім директором - ОСОБА_2 (позивачем у справі), що встановлено неодноразово судами.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 02.05.2019 ОСОБА_2 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 906/367/17, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення Господарського суду Житомирської області від 23.11.2018 - залишити в силі.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права: частини 5 статті 4, статті 52, частини 1 статті 54 Закону України "Про господарські товариства", частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та порушення норм процесуального права: частини 4 статті 102 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував положення пункту 5.6 статуту ПП "Кароля", який суперечить імперативним нормам частини 1 статті 54 Закону України "Про господарські товариства", а також безпідставно не брав до уваги те, що вклад не може бути повернуто в натуральній формі, оскільки неможливо визначити яке майно та майнові права належали ПП "Кароля" станом на 29.04.2008 (судовим експертом були повернуті матеріали справи через ненадання необхідних документів), а отже відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини єдиний ефективний засіб юридичного захисту права позивача на мирне володіння майном - це виплата вартості частини майна підприємства грошовими коштами відповідно до рішення загальних зборів від 09.07.2013, на яких було вирішено виплатити ОСОБА_2 частку у встановленому законом порядку.

3.4. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, просить її відхилити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідач наполягає, що твердження скаржника про те, що виплата частки виключеному учаснику приватного підприємства має здійснюватися коштами відповідно до загальних положень закону, а не майном, як це визначено умовами статуту приватного підприємства, не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить статті 8 Цивільного кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи, Касаційний господарський суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

4.2. Відповідно до частини 1 статті 83 Господарського кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

4.3. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами (частина 2 статті 113 Господарського кодексу України).

4.4. Згідно з положеннями статті 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи). Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

4.5. Відповідно до частини 1 статті 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи.

4.6. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту (частина 3 статті 62 Господарського кодексу України).

4.7. Відповідно до частин 1 та 5 статті 57 Господарського кодексу України (в редакції станом на 16.05.08) установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання. Статут суб`єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб`єкта господарювання, а також інші відомості, пов`язані з особливостями організаційної форми суб`єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

4.8. Отже, приватне підприємство є кооперативним підприємством, яке діє на основі статуту. Порядок організації та діяльності якого визначається Господарським кодексом України (436-15) та іншими законами про такі підприємства.

4.9. Відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

4.10. Отже, норми чинного законодавства, що регулюють діяльність інших видів (організаційних форм) підприємств, інших видів господарських товариств, зокрема, товариств з обмеженою відповідальністю, права та обов`язки їх учасників, можуть застосовуватися до приватних підприємств за аналогією лише, якщо інше не встановлено статутом.

4.11. Разом з тим, у цьому випадку, як встановив суд апеляційної інстанції, у пункті 5,6, 7.8. статуту передбачено, що засновники шляхом підписання цього статуту домовились, що у разі виключення власника підприємства ОСОБА_2 із складу власників підприємства, вона отримує у власність (або здійснюється перевід прав кредитора на відповідні права) в натурі усі майнові права та усе майно, яке належало підприємству станом на 29.04.2008 в якості сплати її частини у статутному капіталі підприємства. Власник, який виходить із підприємства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі підприємства. Шляхом підписання цього статуту власники підприємства домовились, що у разі виходу або виключення власника з підприємства, виплата вартості частини майна підприємства повинна бути здійснена шляхом повернення власнику майна, яке було внесено ним до складу статутного фонду підприємства в натурі.

4.12. За таких обставин, оскільки, як правильно зауважив суд апеляційної інстанції, 1) у пункті 5.6 статуту засновники погодили порядок та умови виплати колишньому його частки (шляхом повернення власнику майна, яке було внесено ним до складу статутного фонду підприємства в натурі); 2) статутний внесок до статутного капіталу підприємства позивач здійснив майном, яке було в розпорядженні ПП "Кароля" станом на 29.04.08., тобто до моменту включення до підприємства інших співвласників; 3) будь-які докази внесення частки позивачем в статутний капітал ПП "Кароля" іншим майном (у т.ч. грошовими коштами) в матеріалах справи відсутні, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у даному випадку вклад може бути повернуто позивачу лише в натуральній формі, як це передбачено у статуті, і правові підстави вимагати виплати вартості частини майна товариства грошими у даному випадку відсутні.

4.13. З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє доводи заявника касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції вимог частини 5 статті 4, статті 52, частини 1 статті 54 Закону України "Про господарські товариства". Спірні відносини врегульовані статутом, тому підстави для застосування положень закону відсутні.

4.14. Щодо посилання скаржника на порушення норми статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, то Верховний Суд зауважує, що відповідно до пункту 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України примусове виконання обов`язку в натурі є належним способом захисту цивільних прав та інтересів. Водночас, відсутність у позивача документів, які б підтверджували внесення до складу статутного фонду підприємства майна, жодним чином не впливає і не може впливати на виникнення у такому разі обов`язку відповідача здійснювати виплату грошима. Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, а також зважаючи на умови статуту щодо повернення майна лише в натурі, саме на позивачеві лежить обов`язок довести обсяг та перелік майна, переданого як вклад до статутного фонду підприємства.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.