розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 (головуючий суддя Кравчук Г.А., судді Тищенко А.І., Коробенко Г.П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 (суддя Котков О.В.) у справі № 910/21566/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення грошових коштів

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди приміщення від 01.12.2016 в сумі 1087644,82 грн, з яких: 1 076 576,00 грн основного боргу, 2 529,95 грн пені, 2 079,41 грн 3% річних та 6 459,46 грн інфляційних втрат.

1.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором оренди приміщення від 01.12.2016 щодо своєчасної сплати орендної плати, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у вказаному розмірі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 визнано припиненим зобов`язання ТОВ "Приватофис" в частині сплати основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн на користь ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором №07/30/К від 28.11.2017 та зобов`язання ПАТ КБ "Приватбанк" по сплаті на користь ТОВ "Приватофис" основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн за договором оренди приміщення від 01.12.2016 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Приватофис" 2 422,29 грн пені, 1 990,93 грн 3% річних, 4 844,59 грн індексу інфляції, а також 16 287,83 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

2.1. Обґрунтовуючи рішення у даній справі, суд першої інстанції установив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 076 576,00 грн заборгованості за договором оренди приміщення від 01.12.2016 за жовтень-листопад 2017 року є обґрунтованими. Проте, з огляду на наявність заяв відповідача від 06.11.2017 № 65.0.0.0/3-134182, від 28.11.2017 № 65.0.0.0/3-147662, від 20.12.2017 № Е.65.0.0.0/3-161064, від 22.01.2018 № Е.65.0.0.0/3-177212 та від 14.02.2018 № 65.0.0.0/3-188787 про зарахування зустрічних вимог, які не визнавалися в судовому порядку недійсними, тобто є чинними, суд першої інстанції дійшов висновку визнати припиненим зобов`язання ТОВ "Приватофис" в частині сплати основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн на користь ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 07/30/К від 28.11.2017 та зобов`язання ПАТ КБ "Приватбанк" по сплаті на користь ТОВ "Приватофис" основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн за договором оренди приміщення від 01.12.2016 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та індексу інфляції місцевий господарський суд установив, що вони здійснені арифметично неправильно та без врахування приписів п. 2.2 договору оренди приміщення від 01.12.2016. За наслідками здійсненого розрахунку, суд першої інстанції вказав, що правомірним є стягнення з відповідача 2 422,29 грн пені, 1 990,93 грн 3% річних, 4 844,59 грн індексу інфляції. Позовні вимоги в частині стягнення 107,66 грн пені, 88,48 грн 3% річних, 1614,87 грн індексу інфляції визнані безпідставними, у їх задоволенні судом відмовлено.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання припиненим зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" в частині сплати основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором № 07/30/К від 28.11.2017 та зобов`язання Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" по сплаті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн за договором оренди приміщення від 01.12.2016 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. В цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" заборгованість зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року за договором оренди приміщення від 01.12.2016 в сумі 1 076 576,00 грн. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 залишено без змін.

3.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором №07/30 від 17.04.2007 згідно заяв про припинення зобов`язання зарахуванням за вих. № 65.0.0.0/3-134182 від 06.11.2017 та за вих. № 65.0.0.0/3-147662 від 28.11.2017, оскільки відповідачем направлено заяву про відмову від зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.12.2018 №20.1.0.0.0/7693006/01, якою повідомлено ТОВ "Приватофис" про відмову від проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором №07/30/К від 17.04.2007.

В частині доводів відповідача про те, що його грошове зобов`язання перед позивачем за Договором зі сплати орендної плати було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно із заявою №20.1.0.0.0/7 693007/01 від 17.12.2018, відповідно до якої відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі за спірним договором оренди приміщення від 01.12.2016 в загальному розмірі 1 076 576,00 грн внаслідок зарахування за зустрічними вимогами по сплаті заборгованості за кредитним договором № 08/104/К від 17.12.2008, суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки позивач заперечив проти такого зарахування, вимоги не можуть вважатися безспірними, а тому не можуть бути зараховані. Враховуючи наведене та доведеність позовних вимог, апеляційний суд частково задовольнив позовні вимоги у даній справі. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про неможливість встановити строк виконання зустрічного зобов`язання з огляду на відсутність у матеріалах справи кредитного договору № 08/104/К від 17.12.2008.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати повністю постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019; скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2019 в частині визнання припиненим зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" в частині сплати основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором № 07/30/К від 28.11.2017 та зобов`язання Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" по сплаті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн за договором оренди приміщення від 01.12.2016 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

5. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

5.1. Скаржник наголошує на неправильному застосуванні статті 601 Цивільного кодексу України та помилковості висновків суду апеляційної інстанції про те, що вимоги відповідача за кредитним договором №08/104/К від 17.12.2008 не можуть вважатися безспірними, враховуючи заперечення позивача проти зарахування, оскільки заперечення сторони проти зарахування зустрічних однорідних вимог, висловлені у відповідних листах не можуть стверджувати про спірність вимог. Зазначене узгоджується також з висновками Верховного Суду, викладених у постановах у справах №910/20105/17 від 26.09.2018, №918/539/18 від 02.04.2019, №918/329/18 від 04.04.2019.

5.2. Також скаржник зазначає про невірне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 73 ГПК України, зокрема, в матеріалах справи наявна копія кредитного договору №08/104/К від 17.12.2008, на відсутність якого послався апеляційний суд.

5.3. На думку відповідача, ТОВ "Приватофис" при укладенні Договору про внесення змін № 14 від 28.03.2016, визнав наявність боргу перед позивачем за Кредитним договором у розмірі 143 280 901,13 грн (станом на 28.03.2016). Крім того, після набуття всіх прав та обов`язків позичальника у кредитному зобов`язанні ТОВ "Приватофис" здійснювалось підписання додаткових угод до кредитного договору, що свідчить про визнання останнім наявності зобов`язань за таким договором.

5.4. Також скаржник зауважував, що позивач не надав суду доказів з приводу погашення ним боргу або іншої невідповідності розміру заборгованості за кредитним договором. Разом з тим, у матеріалах справи наявні всі необхідні належні та допустимі докази існування заборгованості за відповідним кредитним договором.

Заперечення позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

6. Позивач вказує про необґрунтованість доводів касаційної скарги та просить залишити оскаржувану постанову без змін, зауважуючи, зокрема, про встановлення судом апеляційної інстанції обставин, що заява АТ КБ "Приватбанк" №20.1.0.0.0/7693007/01 від 17.12.2018 не зумовила припинення зустрічних зобов`язань, що також установлено і в інших судових провадженнях.

6.1. 11.09.2019 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

7. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.12.2016 між ТОВ "Приватофис" (орендодавець) та ПАТ "КБ "Приватбанк" (орендар) укладено договір оренди приміщення, відповідно до п.1.1 якого орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар - прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності. Приміщення, яке передається в оренду за Договором, знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Малом`ясницька, 2 а та має загальну площу 6 728,6 кв.м і належить орендодавцеві на підставі права власності.

7.1. За умовами п. 2.2 Договору орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за поточний місяць, із розрахунку 80,00 грн за 1 кв.м, в тому числі ПДВ 13,33 грн, всього 538 288 грн (разом з ПДВ) за перший місяць оренди.

7.2. Позивач звертався до відповідача з претензіями №27/10-1 від 27.10.2017 та №23/11-1 від 23.11.2017 про сплату заборгованості, зокрема, за договором оренди від 01.12.2016 щодо орендованого приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Малом`ясницька, 2а, в яких просив відповідача сплатити заборгованість з орендних платежів за жовтень та листопад 2017 року. Проте, відповідачем суму заборгованості за Договором зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в сумі 1 076 576,00 грн не сплачено.

7.3. Судом першої інстанції також установлено, що відповідач, заперечуючи проти позовних вимог у даній справі, наголошував на припиненні грошового зобов`язання перед позивачем за договором оренди зі сплати орендної плати, оскільки воно було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з заявами ПАТ КБ "Приватбанк" від 06.11.2017 № 65.0.0.0/3-134182, від 28.11.2017 № 65.0.0.0/3-147662, від 20.12.2017 № Е.65.0.0.0/3-161064, від 22.01.2018 № Е.65.0.0.0/3-177212 та від 14.02.2018 № 65.0.0.0/3-188787, відповідно до яких відповідачем було повідомлено позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі за Договором в сумі 1 076 576,00 грн, а саме: зобов`язання ПАТ КБ "Приватбанк" перед ТОВ "Приватофис" по сплаті орендних платежів за користування належними позивачу приміщеннями у період з жовтня 2017 по лютий 2018 року (в т.ч. спірним приміщенням згідно договору у період жовтень-листопад 2017 року) та частково зобов`язання ТОВ "Приватофис" перед ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007 щодо повернення суми кредиту, сплаті відсотків за користування кредитним коштами та нарахованої за прострочення виконання грошового зобов`язання неустойки.

7.4. Посилаючись на положення статей 204, 601 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції вказав, що правочини - заяви ПАТ КБ "Приватбанк" від 06.11.2017 №65.0.0.0/3-134182, від 28.11.2017 №65.0.0.0/3-147662, від 20.12.2017 №Е.65.0.0.0/3-161064, від 22.01.2018 №Е.65.0.0.0/3-177212 та від 14.02.2018 №65.0.0.0/3-188787 не визнавалися недійсними, оскільки матеріали справи зворотного не містять, отже, в силу статті 204 Цивільного кодексу України, є чинними, з огляду на що дійшов висновку визнати припиненим зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" в частині сплати основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн на користь ПАТ "КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 07/30/К від 28.11.2017 та зобов`язання ПАТ "КБ "Приватбанк" по сплаті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн. за Договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

7.5. Апеляційний господарський суд вірно вказав про безпідставність такого висновку суду першої інстанції, оскільки судом не було взято до уваги, та, відповідно, не надано оцінки наявності у матеріалах справи іншої заяви відповідача про відмову від зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.12.2018 №20.1.0.0.0/7693006/01, якою повідомлено ТОВ "Приватофис" про відмову від проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором №07/30/К від 17.04.2007.

7.6. Разом з тим, відповідач зазначав, що його грошове зобов`язання перед позивачем за Договором зі сплати орендної плати було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з іншою заявою ПАТ "КБ "Приватбанк" №20.1.0.0.0/7 693007/01 від 17.12.2018, відповідно до якої відповідачем було повідомлено позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі за спірним договором оренди приміщення від 01.12.2016, в загальному розмірі 1 076 576,00 грн, а саме: зобов`язання ПАТ "КБ "Приватбанк" перед ТОВ "Приватофис" по сплаті орендних платежів за користування належними позивачу приміщеннями у період з жовтня 2017 по листопад 2018 року (в т.ч. спірним приміщенням згідно договору у період жовтень-листопад 2017 року) внаслідок зарахування за зустрічними вимогами по сплаті заборгованості за кредитним договором № 08/104/К від 17.12.2008.

8. Предметом даного спору є вимога про стягнення з відповідача 1 076 576,00 грн заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року, 2 529,95 грн пені, 2 079,41 грн 3% річних та 6 459,46 грн інфляційних втрат за договором оренди приміщення від 01.12.2016.

9. В силу приписів частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

10. Як обумовлено у статті 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

11. Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

12. Суд апеляційної інстанції, виходячи із змісту вищенаведених норм права та умов п.п. 2.1, 2.2 Договору, дійшов висновку, що строк оплати орендних платежів за жовтень-листопад 2017 року є таким, що настав, а відтак, з огляду на відсутність належних і допустимих доказів виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати орендних платежів за ним рахується заборгованість в сумі 1 076 576,00 грн.

13. Відповідно до положень статті 601 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 203 Господарського кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

14. З аналізу статті 601 Цивільного кодексу України вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

15. Відхиляючи доводи відповідача в частині зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов`язання банку за договором оренди, апеляційний господарський суд виходив з такого.

16. Обґрунтовуючи звернення із заявою в порядку статті 601 Цивільного кодексу України, відповідач посилався на те, що за позивачем рахується заборгованість перед банком згідно кредитного договору № 08/104/К від 17.12.2008, укладеного між сторонами спору.

17. У відповідь на заяву позивач листом № 28/12-5 від 28.12.2018 повідомив відповідача про те, що не визнає припинення зобов`язань зарахуванням через відсутність передбачених 601 Цивільного кодексу України (435-15) умов для зарахування, в зв`язку з наявністю спору між ТОВ "Приватофис" та АТ "КБ "Приватбанк", щодо заборгованості за кредитним договором №08/104/К від 17.12.2008.

18. З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд вказав, що вимоги відповідача за кредитним договором №08/104/К від 17.12.2008 не можуть вважатися безспірними, враховуючи заперечення позивача проти зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується копією листа вих. № 28/12-5 від 28.12.2018 з доказами направлення вказаного листа на адресу відповідача.

Також апеляційний суд вказав, що за відсутності кредитного договору №08/104/К від 17.12.2008, на який посилається відповідач, зі змісту якого можна встановити початок строку настання зобов`язань за цим договором, а також інших належних доказів початку строку виникнення зобов`язань, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для здійснення зарахування є безпідставним та необґрунтованим, відтак, застосування визначеного статтями 202, 203 Господарського кодексу України та статтею 601 Цивільного кодексу України способу припинення зобов`язання є неможливим.

19. Колегія суддів зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за договором оренди у розмірі 1 076 576,00 грн та залишення в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені за договором є передчасним з огляду на таке.

20. Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

21. Позивач у ході розгляду даної справи неодноразово наголошував на тому, що ним вже здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, відповідно до заяв останнього від 16.10.2018 та від 14.11.2018, в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за іншими договорами оренди. Заяви позивача від 16.10.2018 та від 14.11.2018 є предметом судового розгляду у справах № 904/5712/18 та № 904/5710/18. Позивач зауважував, що в межах зазначених справ (№ 904/5712/18 та № 904/5710/18) розглядається незгода відповідача із зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявами позивача, при цьому, в зазначені зарахування входили і зобов`язання за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К. Подвійне зарахування одного й того зобов`язання є неможливим та суперечить чинному законодавству.

22. Слід зазначити, що важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку (аналогічні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 24.01.2018 по справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 по справі № 910/13205/17, від 25.04.2018 по справі №910/6781/17, від 25.07.2018 по справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 по справі №910/21652/17, від 11.09.2018 по справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 по справі №910/23246/17 (в даній постанові застосовано термін "прозорість вимог"), від 13.11.2018 по справі № 914/163/14, від 02.04.2019 по справі № 918/539/18).

23. Положеннями чинного законодавства унормовано, що заяви однієї із сторін достатньо для проведення зарахування. В свою чергу, для здійснення зарахування необхідно дослідити сукупність умов, визначених положеннями статті 601 Цивільного кодексу України, як то їх зустрічність, однорідність, строк виконання.

24. Однак, суд апеляційної інстанції при вирішенні даного спору обмежився лише посиланням на лист позивача № 28/12-5 від 28.12.2018 про невизнання припинення зобов`язань зарахуванням через відсутність передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України умов для зарахування, у зв`язку з наявністю спору між сторонами щодо заборгованості за кредитним договором №08/104/К від 17.12.2008, без дослідження відповідних доказів на підтвердження вказаних обставин, не надав належної оцінки доводам позивача у відповідній частині.

25. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що за відсутності кредитного договору №08/104/К від 17.12.2008, на який посилається відповідач, зі змісту якого можна встановити початок строку настання зобов`язань за цим договором, а також інших належних доказів початку строку виникнення зобов`язань, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для здійснення зарахування є безпідставним та необґрунтованим. Водночас, копія кредитного договору №08/104/К від 17.12.2008 наявна в матеріалах справи (т. 2, а.с. 128 - 146), що свідчить про неповне з`ясування судом обставин, на які посилався відповідач як на підставу своїх заперечень.

26. Колегія суддів також зауважує, що всупереч положень статті 86 ГПК України, судом першої інстанції взагалі не взято до уваги доводи відповідача в частині припинення зобов`язань за спірним договором оренди шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором № 08/104/К від 17.12.2008 на підставі заяви відповідача від 17.12.2018 №20.1.0.0.0/7 693007/01.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи та пов`язаних з ними доказів, що є порушенням вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Викладене згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судових рішень, а оскільки припис частини другої статті 300 названого Кодексу містить заборону для суду касаційної інстанції з вчинення процесуальних дій, пов`язаних із встановленням обставин справи та оцінкою доказів, - то й для передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

28. У такому розгляді суду необхідно врахувати наведене, здійснити належну перевірку доказами обставин, зазначених у цій постанові, надати цим доказам та доводам належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути здійснено й розподіл усіх судових витрат у даній справі.