розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019

(головуючий суддя Пуль О.А., судді Білоусова Я.О., Тарасова І.В.)

та рішення Господарського суду Донецької області від 14.02.2019

(суддя Сковородіна О.М.)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 276 546,91 грн,

1. У зв`язку з відпусткою судді Студенця В.І. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.08.2019, який наявний в матеріалах справи.

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

2. Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення 276546,91 грн збитків, що виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, прийнятого залізницею до перевезення за накладною №53192498, про що складені комерційні акти.

3. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку з незбереженням відповідачем при переведенні вантажу, позивач зазнав збитків на загальну суму 276 546,91 грн - вартості недостачі вантажу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.02.2019 у справі №905/2303/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" 276546,91 грн - збитків у вигляді нестачі, 4148,20 грн - витрат по сплаті судового збору.

5. Суди попередніх інстанцій мотивували свої висновки тим, що: по прибуттю на станцію Сартана Донецької залізниці за результатами проведення перевірки ваги вантажу встановлений факт недостачі у вагонах, про що складені комерційні акти, які підписані належними особами; відповідачем не доведено, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин; позивач звернувся з даним позовом в межах позовної давності, визначеної ч. 3 ст. 925 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 05.06.2016 АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 14.02.2019 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з підстав пропуску позовної давності.

7. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в порушення вимог ч. 5 ст. 315 ГК України та пункту 136 Статуту залізниць України безпідставно не застосували до спірних правовідносин позовну давність строком шість місяців та неправомірно обчислили позовну давність на підставі ч. 3 ст. 925 ЦК України - один рік з моменту видачі вантажу.

8. Скаржником також подано клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати.

9. У прохальній частині касаційної скарги скаржник просить задовольнити клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати.

10. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що у справах № 905/3245/16 та 905/729/18 Верховним Судом висловлено суперечливі висновки щодо застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах щодо способу обчислення позовної давності за позовами про відшкодування збитків за недостачу вантажу. Скаржник посилається на наявність підстав відступити від висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 315 ГК України, викладених у вказаних вище справах.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

11. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення місцевого суду - залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

12. 02.12.2017 за залізничною накладною №53192498 ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" (вантажовідправник) зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію призначення Сартана Донецької залізниці відвантажено на адресу ПрАТ "МК "Азовсталь" (вантажоодержувач) кокс доменний (вологий) у вагонах: №56083702 у кількості 38950 кг; №60456159 у кількості 42550 кг; №62111877 у кількості 43150 кг; №53522801 у кількості 43250 кг; №53170007 у кількості 40250 кг; №52238540 у кількості 41750 кг; №56956931 у кількості 40350 кг; №56965650 у кількості 394000 кг; №55843577 у кількості 42650 кг; №60030939 у кількості 42950 кг; №56617848 у кількості 40150 кг; №52267465 у кількості 48300 кг; №59086504 у кількості 48100 кг.

13. У залізничній накладній відправником зазначено, що вантаж - кокс доменний (вологий) завантажений навалом, зважувався на елеваторних вагах (заводський №7260RSM), маса вантажу визначена відправником, вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 1-4 Глави 14 Додатка 3 до СМГС.

14. По прибуттю на станцію Сартана Донецької залізниці на підставі акта загальної форми №454 від 04.12.2017 проведена перевірка ваги вантажу на 150 тонних вагах вантажоодержувача.

15. За результатами проведення перевірки ваги вантажу був встановлений факт недостачі у вагонах: №56083702, №60456159, №62111877, №53522801, №53170007, №52238540, №56956931, №56965650, №55843577, №60030939, №56617848, №52267465, №59086504, про що складені комерційні акти, які підписано належними особами.

16. Судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо збереження довіреного йому вантажу та факт заподіяння відповідачем позивачу збитків у розмірі вартості недостачі вантажу на суму 276 546,91 грн.

Позиція Верховного Суду

17. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.

18. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник не оскаржує висновки суду першої інстанції щодо факту заподіяння відповідачем позивачу збитків у розмірі вартості недостачі вантажу на суму 276 546,91 грн. Доводи касаційної скарги стосуються висновків судів попередніх інстанцій щодо звернення позивача до суду з даним позовом в межах позовної даності. Скаржник фактично не погоджується зі способом обчислення судами позовної давності у даній справі.

19. Згідно зі ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

20. Таким чином, відповідно до приписів ст. 300 ГПК України суд переглядає рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги.

21. Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

22. Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

23. За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

24. Положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

25. Частиною 3 статті 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

26. При цьому приписами статті 258 частини 1 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

27. Що стосується перевезення вантажів залізницею, то відповідно до пункту 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути пред`явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред`явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обчислення.

28. За приписами пункту 134 Статуту залізниць України, претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зокрема, згідно з п. "а" частини другої цієї статті, зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

29. Частиною 5 статті 307 ГК України, яка кореспондується із ч.4 ст. 909 та ст. 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

30. Отже, пункти 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажобагажу. Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (457-98-п) і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 №1973 (1973-2002-п) .

31. Господарський кодекс України (436-15) , прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 за №436-IV і набрав чинності з 01.01.2004, та статтею 315 якого передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення, також є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін переважно щодо норм права, як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення строків позовної давності.

32. Відтак, положення пунктів 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв`язку з положенням ст. 315 ГК України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч. 3 ст. 315 ГК України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов`язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми ГК України (436-15) слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред`явлення претензії і строку її розгляду (ч.ч. 2, 3 ст. 315 ГК України) незалежно від того, чи пред`являлася відповідна претензія до перевізника.

33. При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.

34. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 11.04.2019 у справі № 905/729/18 та від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18.

35. При цьому Верховний Суд не вбачає підстав відступати від вказаного висновку Верховного Суду, а тому визначені ч. 2 ст. 302 ГПК України підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду відсутні.

36. При цьому, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №905/3245/16, оскільки у вказаній справі Верховний Суд застосував до спірних правовідносин норму ч. 5 ст. 315 ГК України, якою визначено шестимісячний строк позовної давності для пред`явлення позовів перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів, що випливають з перевезення, у даному ж випадку, позов пред`явлено вантажоодержувачем до перевізника, що виключає застосування наведеної норми до правовідносин у даній справі.

37. Таким чином, позов до перевізника у даній справі може бути пред`явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред`явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями пунктів 134, 136 Статуту залізниць України та ст. 315 Господарського кодексу України.

38. Разом з тим суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та дійшли помилкового висновку про те, що до позовних вимог у даній справі підлягає застосуванню позовна давність на підставі ст. 925 ЦК України, а саме в один рік з моменту видачі вантажу, оскільки до позовних вимог до перевізника, що випливають з договору перевезення вантажу, підлягають застосуванню спеціальні норми пунктів 134, 136 Статуту залізниць України у системному зв`язку зі ст. 315 ГК України.

39. Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено, що комерційні акти, на підставі яких заявлено позов, складено 04.12.2017, то з урахуванням наведених положень законодавства позовна давність спливає через 15 місяців.

40. Оскільки суди встановили, що позивач звернувся до суду з позовом 05.12.2018, що підтверджується відміткою поштової установи на описі вкладення та поштовому конверті, то Верховний Суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах позовної давності.

41. Разом з тим, незважаючи на неправильне застосування норм матеріального права щодо обчислення позовної давності у даній справі, суди попередніх інстанцій по суті дійшли правомірного висновку щодо звернення позивача з даним позовом в межах позовної давності.

42. Враховуючи зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог та відсутності підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин, але з інших мотивів, зазначених вище.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

44. Згідно з ч. 1 ст. 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

45. При цьому за замістом ч. 4 ст. 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні, зокрема, його мотивувальної частини.

46. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для зміни мотивувальної частини постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 14.02.2019 у даній справі.

Розподіл судових витрат

47. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" залишити без задоволення.

2. Змінити мотивувальні частини постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 14.02.2019 у справі № 910/14310/18, виклавши їх в редакції даної постанови, в решті залишити в силі.