Згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2018 зі справи № 910/12929/18 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ДП "Край Проперті".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.01.2019 зі справи № 910/12929/18 позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Шейк" на користь АТ "Сбербанк" 16 444 590,88 грн. безпідставно набутих коштів.

Судове рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 зі справи рішення місцевого господарського суду скасоване, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Стягнуто з позивача на користь відповідача 370 003,29 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що договір майнового найму від 01.02.2017 № 2/МЦ, який укладений ТОВ "Шейк" як наймачем та ДП "Край Проперті" як наймодавцем недійсним у судовому порядку не визнавався, не є припиненим, у зв`язку з чим у ТОВ "Шейк" наявні правові підстави для користування спірним майном відповідно до умов цього договору, що, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

АТ "Сбербанк", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову суду апеляційної інстанції зі справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

Апеляційний господарський суд допустив процесуальне порушення, яке є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, а саме, суд необґрунтовано залишив без розгляду клопотання позивача про витребування доказів, як таке, що подане поза межами строку, встановленого ухвалою про відкриття провадження у справі. Обґрунтовані підстави АТ "Сбербанк" для поновлення строку на подачу відповідного клопотання залишені судом без задоволення.

Судом не враховано те, що Банком було надано іпотекодавцям (зокрема, ДП "Край Проперті") "умовне погодження" (без необхідності одержання кожного разу згоди Банку) на передачу об`єктів нерухомого майна в оренду, за умови обов`язкового зазначення у договорах оренди умови про дострокове розірвання договору оренди у разі звернення стягнення на предмет іпотеки. У випадку невиконання відповідної умови, погодження не вважається належним. Договір майнового найму від 01.02.2017 № 2/МЦ, який укладений ТОВ "Шейк" як наймачем та ДП "Край Проперті" як наймодавцем не містить вказаної умови, що свідчить про те, що Банком як іпотекодержателем згоди на передачу майна в оренду не надавалося. Таким чином, договір майнового найму від 01.02.2017 № 2/МЦ є нікчемним в силу приписів частини третьої статті 12 Закону України "Про іпотеку" і визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається.

Судом апеляційної інстанції було розглянуто справу при неповному з`ясуванні всіх доказів та обставин справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, оскільки суд не прийняв у якості належних та допустимих доказів копії договорів суборенди, надані позивачем, посилаючись на те, що останні не засвідчені в установленому законом порядку. Проте, позивач не володіє оригіналами таких документів, про що було зазначено в позові, відповідно позивач не може підтверджувати відповідність копії письмового доказу оригіналу.

Доводи інших учасників справи

ТОВ "Шейк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову суду апеляційної інстанції зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Розгляд клопотань учасників справи

08.08.2019 від АТ "Сбербанк" надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у справі, розгляд якої призначений на 08.08.2019, у зв`язку зі зміною представників названого Товариства та необхідністю новим представникам ознайомитися з матеріалами справи № 910/12929/18.

У судовому засіданні 08.08.2019 вказане клопотання Судом не розглядалося, у зв`язку із заявленими відводами суддям Бенедисюку М.І., Малашенковій Т.М. та розглядом вказаних клопотань.

У судовому засіданні 09.09.2019 Судом залишено без розгляду клопотання АТ "Сбербанк" про відкладення розгляду касаційної скарги у справі, розгляд якої був призначений на 08.08.2019, з огляду на те, що 08.08.2019 матеріали справи передавалися на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяв про відвід суддів Бенедисюка М.І., Малашенкової Т.М., відповідно, розгляд касаційної скарги АТ "Сбербанк" 08.08.2019 по суті не відбувся, і після розгляду заяв про відвід суддів справа № 910/12929/18 призначена до судового розгляду на 09.09.2019.

Представником АТ "Сбербанк" у судовому засіданні 09.09.2019 заявлено усне клопотання про заборону зйомки судового засідання.

У задоволенні клопотання представника АТ "Сбербанк" про заборону зйомки судового засідання Судом відмовлено.

Представник АТ "Сбербанк" у судовому засіданні 09.09.2019 заявив усне клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги для надання додаткових пояснень.

Судом відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання, з огляду на те, що доповнення до касаційної скарги в силу приписів статті 298 Господарського процесуального кодексу України можливе протягом строку на касаційне оскарження.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22.09.2011 публічним акціонерним товариством "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (правонаступником якого є АТ "Сбербанк") як Банком та ДП "Край Проперті" як позичальником укладено договори про відкриття кредитної лінії № 119-В/11/55/КЛ та № 120-В/11/55/КЛ (зі змінами та доповненнями, далі - Кредитні договори).

27.09.2011 на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитними договорами АТ "Сбербанк" як іпотекодержателем і ДП "Край Проперті" як іпотекодавцем укладено та нотаріально посвідчено Іпотечний договір (далі - Іпотечний договір), за умовами якого в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця, які випливають із Кредитних договорів, іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку предмет іпотеки: нежилий будинок (літ. А), загальною площею 28 539,50 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Глушкова Академіка, буд. 13Б, реєстраційний номер: 34696251, та який належить іпотекодавцю на праві власності. Предмет іпотеки передано в оренду згідно з договором/ами, переліченими в додатку № 1 до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 3.3 Іпотечного договору).

В додатку № 1 до Іпотечного договору визначено перелік орендарів, що займають орендовану площу в кількості 145 осіб (юридичних та фізичних осіб-підприємців).

Згідно з пунктом 2.8 Додатку № 1 до Кредитних договорів передбачено, що позичальнику (ДП "Край Проперті") та майновим поручителям (ТОВ "Сіті-Стейн" та ТОВ "Сітістейтсервіс") надається дозвіл на передачу в оренду нерухомого майна, яке передане в іпотеку Банку, без згоди Банку. При цьому позичальник зобов`язаний щомісяця, не пізніше 15-го числа, надавати до Банку реєстр орендарів разом з відповідним чином посвідченими копіями договорів оренди. У випадку підписання нових договорів оренди, вони повинні містити наступні умови: орендаря повідомлено, що нерухоме майно, що є предметом відповідного договору оренди, передано в заставу/іпотеку Банку; орендар зобов`язаний допускати представників Банку до орендованих приміщень з метою перевірки предмета іпотеки, а також не перешкоджати діям, в разі реалізації предмету іпотеки на умовах договору іпотеки; дострокове розірвання договору оренди, в разі звернення стягнення на предмет іпотеки. Також позичальнику надається дозвіл на укладення договору оренди нерухомого майна, яке передано в іпотеку Банку, з ТОВ "Атлант Фінанс" за умови включення до договору визначених умов.

У випадку невиконання/незабезпечення виконання позичальником виконання зобов`язання, передбаченого цим пунктом, процентна ставка за користування кредитом збільшується на 2% річних у порядку, передбаченому пунктом 6.6 цього договору.

01.02.2017 ДП "Край Проперті" як наймодавцем та ТОВ "Шейк" як наймачем укладено Договір майнового найму № 2/МЦ (далі - Договір найму), за умовами якого наймач отримав у строкове платне користування частину нежилого приміщення, яке знаходиться в ТРЦ "Магелан", що розташований за адресою: м. Київ, пр-т. Академіка Глушкова, 13Б.

Загальна площа приміщень, яка передана в найм складає 12 254,72 кв.м (пункт 1.2 Договору найму в редакції додаткової угоди від 30.11.2017 № 41).

Відповідно до пункту 3.1 Договору найму за користування приміщенням наймач сплачує наймодавцю плату, а також компенсує комунальні та експлуатаційні витрати у розмірі та на умовах, визначених цим договором, додатковими угодами та додатками до цього договору.

За умовами підпункту 4.2.25 пункту 4.2 Договору найму сторони визначили та погодили, що наймач має право передати приміщення в піднайм (оренду, суборенду).

За користування приміщенням наймач сплачує наймодавцеві плату, яка дорівнює 96% від розміру платежів, отриманих наймачем в результаті Дозволеного Використання Приміщення, з врахуванням ПДВ. Наймач сплачує наймодавцеві плату за кожен місяць користування приміщенням за цим договором (додаткова угода від 01.02.2017 №1 до Договору найму).

Орендована площа передана наймачем в суборенду, що підтверджується копіями відповідних договорів суборенди, які містяться в матеріалах справи.

У зв`язку з порушенням позичальником (ДП "Край Проперті") зобов`язань за Кредитними договорами Банк звернув стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 19.12.2017 державним реєстратором Скляренком О.М. внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за АТ "Сбербанк" права приватної власності на нежилий будинок - громадський центр з об`єктами (в літ. А), загальною площею 28 539,5 кв.м за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, буд. 13Б, реєстраційний номер запису 24034900, підстава виникнення права власності: Іпотечний договір від 27.09.2011з доповненнями та змінами.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що надання Банком дозволу ДП "Край Проперті" на укладання договорів оренди також підтверджується листом Банку (вих. від 08.12.2015 № 341/5/50), відповідно до якого укладення договорів оренди не потребує додаткового погодження Банком.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив про те, що незважаючи на зміну власника ТРЦ "Магелан", відповідач продовжував здавати орендовані площі в суборенду та отримувати за це грошові кошти, що порушує права власника, в тому числі на отримання доходу від свого майна. Розраховуючи суму позову, позивач виходив з розміру ймовірно отриманого відповідачем доходу за період безпідставного використання майна від орендарів (суборендарів) приміщень, зазначених у довідці, наданій боржником, з якими загалом укладено 169 договорів із визначеними сумами орендних платежів, сплачених третіми особами, та які позивач просив стягнути на його користь в порядку статей 1212, 1214 ЦК України як безпідставно набуті кошти.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ Цивільний кодекс України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ):

- сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6);

- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 16);

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини перша - п`ята статті 203);

- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204);

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215);

- у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється (стаття 770);

- особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (стаття 1212);

- набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (стаття 1213). Закон України "Про іпотеку" (898-15) :

- правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (частина третя статті 12). Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ):

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини перша-третя статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 74);

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша статті 76);

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77);

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300);

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 308);

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309).

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України (435-15) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 зі справи № 757/16163/17-ц [провадження № 61/25824св18]).

Касаційний господарський суд звертається також до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), у якій, з поміж іншого, зазначено, що "..у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (435-15) ".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до змісту пункту 2.8 Додатку № 1 до Кредитних договорів передбачено, що позичальнику (ДП "Край Проперті") та майновим поручителям (ТОВ "Сіті-Стейн" та ТОВ "Сітістейтсервіс") надається дозвіл на передачу в оренду нерухомого майна, яке передане в іпотеку Банку, без згоди Банку. При цьому позичальник зобов`язаний щомісяця, не пізніше 15-го числа, надавати до Банку реєстр орендарів разом з відповідним чином посвідченими копіями договорів оренди. У випадку підписання нових договорів оренди, вони повинні містити наступні умови: орендаря повідомлено, що нерухоме майно, що є предметом відповідного договору оренди, передано в заставу/іпотеку Банку; орендар зобов`язаний допускати представників Банку до орендованих приміщень з метою перевірки предмета іпотеки, а також не перешкоджати діям, в разі реалізації предмету іпотеки на умовах договору іпотеки; дострокове розірвання договору оренди, в разі звернення стягнення на предмет іпотеки.

Водночас наслідки недотримання умови пункту 2.8 Додатку № 1 до кредитних договорів визначено у цьому ж пункті: "У випадку невиконання/незабезпечення виконання позичальником виконання зобов`язання, передбаченого цим пунктом, процентна ставка за користування кредитом збільшується на 2% річних у порядку, передбаченому пунктом 6.6 цього договору".

Укладаючи Договір найму, ДП "Край Проперті" та ТОВ "Шейк" частково відступили від умов пункту 2.8 Додатку № 1 до Кредитних договорів, а саме у Договорі найму погоджено строк його дії - до 31.12.2020 включно, а також передбачено, що зміна власника приміщення (ТРЦ) не є підставою для зміни цього договору або припинення його умов. У разі зміни власника приміщення (ТРЦ) Договір найму продовжує діяти на умовах, визначених цим договором (пункти 8.1, 8.4 додаткової угоди № 41 до договору).

Проте безпосередньо у Кредитних договорах між Банком та ДП "Край Проперті" визначені наслідки порушення пункту 2.8 Додатку № 1 до кредитних договорів, і такі наслідки жодним чином не пов`язані з недійсністю Договору найму, який укладений без дотримання умов зазначеного пункту Додатку № 1 до кредитних договорів.

Посилання скаржника на те, що: апеляційним господарським судом не враховано те, що Банком було надано іпотекодавцям (зокрема, ДП "Край Проперті") "умовне погодження" (без необхідності одержання кожного разу згоди Банку) на передачу об`єктів нерухомого майна в оренду, за умови обов`язкового зазначення у договорах оренди умови про дострокове розірвання договору оренди у разі звернення стягнення на предмет іпотеки; у випадку ж невиконання відповідної умови, погодження не вважається належним; водночас Договір найму не містить вказаної умови, що свідчить про те, що Банком як іпотекодержателем згоди на передачу майна в оренду не надавалося, у зв`язку з чим такий договір є нікчемним в силу приписів частини третьої статті 12 Закону України "Про іпотеку" і визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається, Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки зазначене твердження Банку є його власною інтерпретацією умов Кредитних договорів, яка не відповідає їх дійсному змісту.

Встановивши, до Договір найму є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався та не є припиненим, враховуючи презумпцію правомірності правочину, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відповідача наявні правові підставі як в орендаря для користування спірним майном на підставі Договору найму, у тому числі, шляхом передачі орендованого майно в суборенду, відповідно підстави вважати, що кошти, отримані відповідачем за користування майном за договорами суборенди належать до безпідставно отриманих - відсутні.

Так, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки це не буде спростовано (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 зі справи № 5023/3711/11).

Посилання скаржника на те, що апеляційний господарський суд допустив процесуальне порушення, яке є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, а саме, суд необґрунтовано залишив без розгляду клопотання позивача про витребування доказів; обґрунтовані підстави АТ "Сбербанк" для поновлення строку на подачу відповідного клопотання залишені судом без задоволення, Касаційний господарський відхиляє з огляду на таке.

Приписи частини третьої статті 310 ГПК України, на яку посилається скаржник, стосуються випадку необґрунтованого відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або клопотання (заяви) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У даному випадку, клопотання скаржника було залишено судом апеляційної інстанції без розгляду, як таке, що подане поза межами строку, встановленого ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження й підстав для поновлення строку для звернення з таким клопотанням суд не знайшов. Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що у випадку залишення судом клопотання без розгляду можуть бути застосовані наслідки, передбачені частиною третьої статті 310 ГПК України.

Заслуговує на увагу посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції не прийнято в якості належних та допустимих доказів копії договорів суборенди, надані позивачем, з тих мотивів, що останні не засвідчені в установленому законом порядку, без урахування того, що позивач не володіє оригіналами таких документів, про що було зазначено в позові, відповідно позивач не може підтверджувати відповідність копії письмового доказу оригіналу. Водночас наведене не призвело до неправильного вирішення справи по суті спору судом апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, "Нєлюбін проти Російської Федерації" від 02.11.2006) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цій справі судом касаційної інстанції не виявлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування нею норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення зі справи.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції зі справи - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.