1. У січні 2015 року Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" (далі - ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт", позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державної установи "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" (далі - ДУ "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області", відповідач) про стягнення 42 631,85 грн заборгованості та зобов`язання ліквідаційної комісії з припинення відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу вказану суму заборгованості.

2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.04.2015 у справі № 916/376/15-г позов ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" задоволено повністю. Стягнуто з ДУ "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" на користь ДП "Ізмаїльський- морський торговельний порт" 42 631,85 грн; зобов`язано ліквідаційну комісію з припинення ДУ "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" включити до проміжного ліквідаційного балансу суму заборгованості перед ДП "Ізмаїльський- морський торговельний порт" у розмірі 42 631,85 грн; стягнуто з ДУ "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" на користь ДП "Ізмаїльський- морський торговельний порт" 3 045,00 грн судового збору.

3. 27.04.2015 на виконання вказаного рішення судом було видані відповідні накази.

4. 26.04.2019 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" № 03-07/33/167 від 23.04.2019 про заміну сторони виконавчого провадження.

5. Заява ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" обґрунтована тим, що ДУ "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" на підставі нормативних документів Кабінету Міністрів України була реорганізована у Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, яке є правонаступником цієї установи, в тому числі у виконавчому провадженні з виконання рішення суду від 08.04.2015 у даній справі.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

6. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2012 № 125 "Про утворення територіальних органів державної ветеринарної та фітосанітарної служби" (125-2012-п) (далі - постанова КМУ від 22.02.2012 № 125 (125-2012-п) ) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, реорганізувавши шляхом перетворення - територіальні органи Державного комітету ветеринарної медицини за переліком згідно з додатком 1 та шляхом злиття - державні інспекції з карантину рослин та державні інспекції захисту рослин за переліком згідно з додатком 2. При цьому відповідно додатку 2 до вказаної постанови Державну інспекцію з карантину рослин по Одеській області реорганізовано шляхом злиття з Державною інспекцією захисту рослин Одеської області у Державну фітосанітарну інспекцію Одеської області.

7. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (442-2014-п) (далі- постанова КМУ від 10.09.2014 № 442 (442-2014-п) ) утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба), реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.

8. Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1092 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів" (1092-2015-п) (далі - постанова КМУ від 16.12.2015 № 1092 (1092-2015-п) ) реорганізовано територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Держпродспоживслужби за відповідним переліком.

9. На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 260-р "Питання Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів" (260-2016-р) Держпродспоживслужба приступила, крім іншого, до виконання функцій і повноважень Державної ветеринарної та фітосанітарної служби.

10. Наведені обставини, на думку позивача, є підставою для заміни боржника у виконавчому провадженні з виконання рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2015 у справі № 916/376/15-г.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.05.2019 у справі № 916/376/15-г відмовлено ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження по справі № 916/376/15-г.

12. Ухвала місцевого суду мотивована ненаданням заявником до заяви про заміну сторони виконавчого провадження будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують перехід прав та обов`язків від боржника до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, зокрема, передавальних актів тощо.

13. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається перебування ДУ "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" та Державної фітосанітарної інспекції Одеської області у стані припинення та відсутність внесення запису про припинення цих юридичних осіб.

14. За наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про заміну сторони виконавчого провадження.

15. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.05.2019 у справі № 916/376/15-г залишено без змін із тих самих підстав.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

16. Не погоджуючись із наведеними судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарського суду ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернулося до Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про заміну сторони виконавчого провадження.

РУХ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/376/15-г визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В, Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2019.

18. Згідно із частиною 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

19. За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

20. Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 916/376/15-г за касаційною скаргою ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.05.2019 у справі № 916/376/15-г; призначено розгляд касаційної скарги ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 06.09.2019.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт")

21. Скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги вказує таке:

- юридичний факт правонаступництва відбувся на підставі рішень Кабінету Міністрів України, які є діючими та належним чином не визнані недійсними, не скасовані;

- суди попередніх інстанцій невірно застосували приписи статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) не надавши правової оцінки обставинам справи щодо закінчення процесу реорганізації та переходу прав та обов`язків Державної інспекції з карантину рослин та Державної фітосанітарної інспекції Одеської області до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області;

- рішення Кабінету Міністрів України про приєднання державної установи до новоствореної вже виконані, діяльність Держінспекції з карантину рослин і Фітоінспекції фактично припинена. Вказані нормативні документи є у вільному доступі та не потребують додаткового доказування;

- боржник перебуває у стадії припинення (реорганізації) з 2012 року та жодних дій щодо виключення даних про дану установу із Єдиного державного реєстру органом управління не здійснюється. Аналогічне стосується і Фітоінспекції. Вказане порушує право позивача на виконання судового рішення.

Доводи інших учасників справи

22. Від відповідача станом на 09.09.2019 відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

23. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

26. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів першої та апеляційної інстанції

27. Предметом судового розгляду в даній справі є заява позивача про заміну сторони виконавчого провадження.

28. У якості підстав заміни боржника у виконавчому провадженні позивач посилається на прийняття Кабінетом Міністрів України рішень відповідно до яких відповідача реорганізовано у Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, яке, за твердженням ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт", є правонаступником відповідача, в тому числі у виконавчому провадженні з виконання рішення суду від 08.04.2015 у даній справі.

29. Юридичним фактом правонаступництва позивачем визначено рішення Кабінету Міністрів України щодо реорганізації відповідача та утворення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, які, як вказує ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт", підтверджують обставини щодо переходу прав та обов`язків боржника (відповідача) до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

30. Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

31. Згідно зі статтею 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

32. За змістом частин 1, 2 статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

33. Частиною 5 статті 334 ГПК України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

34. Отже процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права.

35. Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

36. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

37. У даній справі враховуючи вимоги позивача викладені у заяві про заміну сторони виконавчого провадження необхідним є надання юридичної оцінки питанню реорганізації відповідача та як наслідок встановлення наявності підстав для переходу прав та обов`язків боржника у виконавчому провадженні з виконання рішення суду від 08.04.2015 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

38. Відмовляючи у задоволенні заяви позивача суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний господарський суд зазначив, що заявником не надано до матеріалів заяви будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують перехід прав та обов`язків від боржника до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, а також вказав, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДУ "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" та Державна фітосанітарна інспекція Одеської області перебувають у стані припинення та в Реєстрі відсутній запис про припинення цих юридичних осіб.

39. Надаючи оцінку зазначеним висновкам суду, Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, враховує таке.

40. Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

41. Згідно зі статтею 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

42. У частині 2 статті 107 ЦК України унормовано, що в разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 № 910/23312/14).

43. Аналогічні дії зі складання передавального акту з огляду на зміст статті 107 ЦК України підлягають вчиненню у разі реорганізації юридичної особи шляхом злиття, перетворення.

44. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

45. Відповідно до частини 1, 5 статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

46. Згідно із частиною 8 статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується.

47. Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (1074-2011-п) (далі - Порядок № 1074 від 20.10.2011).

48. Відповідно до пункту 2 Порядку № 1074 від 20.10.2011 органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.

49. За змістом пунктів 4, 5 Порядку № 1074 від 20.10.2011 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

50. Згідно з пунктом 6 Порядку № 1074 від 20.10.2011 права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади.

51. Відповідно до пунктів 7 Порядку № 1074 від 20.10.2011 майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо подальшого використання нерухомого майна органу виконавчої влади, що ліквідується, та визначає суб`єкта управління підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління такого органу.

52. За змістом частини 5 статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

53. Згідно із пунктом 14 частини 3 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи: дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа та дані про юридичних осіб - правонаступників.

54. Відповідно до частини 7 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються (аналогічних висновків щодо моменту завершення приєднання юридичної особи дотримується Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 15.03.2018 у справі № 903/376/17).

55. Системний аналіз наведеного вище у свої сукупності свідчить, що інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які складають зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується до органу, що створюється та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, у яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.

56. У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акту (частина 2 статті 107 ЦК України, пункт 7 Порядку № 1074 від 20.10.2011). При цьому юридична особа є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

57. Як уже зазначалось предметом розгляду у даній справі є заява позивача про заміну сторони виконавчого провадження з виконання рішення Господарського суду Одеської області у цій справі, відтак умовою її задоволення є встановлення обставин переходу майнових прав та обов`язків відповідача у процесі його реорганізації до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, які з урахуванням наведеного, мають підтверджуватися передавальним актом.

58. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" до заяви про заміну сторони виконавчого провадження не додано доказів, що підтверджують перехід прав та обов`язків відповідача (боржника) до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, яким міг би слугувати передавальний акт.

59. Крім того судами взято до уваги інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно якої Державна установа "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" та Державна фітосанітарна інспекція Одеської області знаходяться у стані припинення та запису про припинення цих юридичних осіб до реєстру не внесено.

60. За наведеного суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки матеріали справи не містять доказів переходу майнових прав та обов`язків відповідача у процесі його реорганізації до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області. До того ж щодо відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація про його перебування в стані припинення та відсутній запис щодо припинення як юридичної особи, а також відомості щодо його правонаступників.

61. Доводи скаржника зазначених висновків суду не спростовують та є такими, що в цілому зводяться до тверджень ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" щодо переходу майнових прав та обов`язків відповідача в процесі його реорганізації до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на підставі нормативних актів Кабінету Міністрів України. Однак вказані аргументи скаржника з урахуванням наведеного вище судом оцінюються критично, позаяк наведені ним постанови та розпорядження Кабінету Міністрів у своїй сукупності підтверджують лише перехід до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області владних функцій та повноважень попереднього державного органу (публічне правонаступництво), тоді як перехід майнових прав, в тому числі майнових зобов`язань відповідача згідно рішення суду у даній справі, має підтверджуватись передавальним актом установи, який позивачем не надано.

62. Суд відзначає, що протилежного зі встановлених обставин справи не слідує. Разом з тим в силу статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

63. Також не спростовують фактичні обставини покладені в основу оскаржуваних судових рішень та не впливають на їх правильність аргументи скаржника щодо перебування відповідача (боржника) у стадії припинення (реорганізації) з 2012 року та не здійснення жодних дій щодо виключення даних про дану установу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. До того ж зі змісту витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державної фітосанітарної інспекції Одеської області, зокрема розділу "Дані про реєстраційні дії" убачається вчинення на протязі 2012-2018 реєстраційних дій щодо вказаної особи, остання з яких датована 13.03.2018 (щодо зміни складу комісії з припинення), що додатково свідчить про здійснення щодо даної установи процедури реорганізації.

64. Водночас суд вважає необхідним відзначити, що відмова у задоволенні зазначеної заяви позивача не позбавляє його права повторного звернення з заявою із відповідними вимогами до суду із наданням доказів на підтвердження переходу майнових прав та обов`язків відповідача до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

Щодо суті касаційної скарги

65. Доводи скаржника щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права щодо повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

67. Відповідно статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

68. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

69. Судові рішення місцевого та апеляційного господарського суду таким вимогам закону відповідають.

70. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

71. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при ухвалені судових рішень були дотримані.

72. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Щодо судових витрат

73. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Висновки щодо застосування норм права

74. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

75. Інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які складають зміст відповідних правовідносин - публічне правонаступництво за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується до органу, що створюється та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, у яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.

76. У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акту (частина 2 статті 107 ЦК України, пункт 7 Порядку № 1074 від 20.10.2011). Юридична особа є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.