1.1. Тернопільська обласна рада звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Збаразької міської ради, в якому просила визнати незаконними та скасувати рішення Збаразької міської ради №912 від 02.12.2008, №VII/20/30 від 17.11.2017 та свідоцтва про право власності СВА №831577 від 11.02.2009; визнати право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради на об'єкти нерухомого майна: будівлю котельні та склад солі загальною площею 335 кв.м за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняття оскаржуваного рішення № 912 від 02.12.2008 "Про прийняття в комунальну власність будівлю котельні по вул. Коцюбинського, 2 та оформлення на неї права власності" стало підставою для реєстрації за відповідачем права власності на будівлю котельні та склад солі загальною площею 335 кв.м. за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2, та видачі свідоцтва про право власності СВА №831577 від 11.02.2009. Наслідком оскаржуваного рішення стало рішення Збаразької міської ради №VII/20/30 від 17.11.2017 "Про взяття Збаразьким МКП "Збараж" на баланс будинку котельні" та припинення права користування Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" (як балансоутримувача спірного нерухомого майна) права користування земельною ділянкою площею 0,13 га по вул. Коцюбинського, 2, м. Збараж. Позивач вважає, що вказаними діями відповідача порушено право Тернопільської обласної ради, як власника вказаного нерухомого майна, набутого ним на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" (311-91-п) та рішень Виконавчого комітету Тернопільської обласної Ради народних депутатів №300 від 26.12.1991 "Питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м. Тернополя" і Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16.07.1992 "Про комунальну власність області".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.12.2018 позов Тернопільської обласної ради до Збаразької міської ради задоволено. Визнано право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області на будівлю котельні та склад солі, загальною площею 335 кв.м., за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2, за Тернопільською обласною радою. Визнано незаконним та скасовано рішення Збаразької міської ради №912 від 02.12.2008 "Про прийняття в комунальну власність будівлю котельні по вул. Коцюбинського, 2 та оформлення на неї права власності". Визнано незаконним та скасовано рішення Збаразької міської ради №VІІ/20/30 від 17.11.2017 "Про взяття Збаразьким МКП "Збараж" на баланс будинок котельні". Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності СВА №831577 від 11.02.2009 на будівлю котельні та складу солі, загальною площею 335 кв. м. за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2 за територіальною громадою міста Збараж в особі Збаразької міської ради. Стягнуто зі Збаразької міської ради на користь Тернопільської обласної ради 7 364 грн 00 коп. сплаченого судового збору.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.12.2018 залишено без змін.

2.3. Судові рішення обґрунтовуються тим, що Тернопільська обласна рада народних депутатів на законних підставах у 1992 році набула право власності на будівлю котельні та складу солі, площею 335 кв. м за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2 (далі - спірне майно). Законодавством, чинним на момент виникнення права власності, не передбачалося обов'язкової реєстрації права комунальної власності, тому реєстрація права комунальної власності за Тернопільською обласною радою не проводилася. Отже, в силу положень статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради на спірне майно, що виникло до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , є дійсним. Позивач не приймав жодних рішень про передачу спірного майна до комунальної власності територіальної громади м. Збараж в особі Збаразької міської ради. Тому рішення щодо оформлення права власності на спірне майно за іншими суб'єктами є неправомірними, оскільки суперечать рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної Ради та нормам цивільного права.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погодившись із рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.12.2018 і постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019, Збаразька міська рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.12.2018 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, стягнути з позивача судові витрати в сумі 25243,80 грн.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позивач помилково зазначає себе власником спірного майна, оскільки спірне майно є частиною багатоквартирного будинку і є складовою житлового фонду м. Збаража. Крім того, вказує, що судами було залишено поза увагою клопотання Збаразької міської ради про застосування строків позовної давності до позовних вимог.

3.3. Тернопільська обласна рада надіслала відзив на касаційну скаргу Збаразької міської ради, в якому просить залишити без змін рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.12.2018 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019, а касаційну скаргу Збаразької міської ради - без задоволення. При цьому посилається на те, що у відповідача була відсутня правова підстава для прийняття спірних рішень, які призвели до видачі свідоцтва про право власності на спірне майно за Збаразькою міською радою. Щодо строку позовної давності вказує, що про оскаржуване рішення дізналася лише після отримання 23.01.2018 листа комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго".

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Судами установлено, що на виконання вимог постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" та від 26.03.1991 "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" (697-12) , 05.11.1991 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно - територіальних одиниць (комунальною)".

Згідно з пунктами 1 і 3 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 за № 311 (311-91-п) передбачено: - затвердити перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності); установити, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю; - установити, що розмежування майна між власністю областей і власністю районів, міст обласного підпорядкування провадиться облвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

4.2. На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 за № 311 (311-91-п) виконавчий комітет Тернопільської обласної Ради народних депутатів 26.12.1991 прийняв рішення № 300 "Питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м. Тернополя", яким вирішено затвердити орієнтований перелік майна комунальної власності області, що передається до власності районів і м. Тернополя, та перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності).

Згідно з орієнтовним переліком державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) області, до галузі "Житлово-комунальне господарство" увійшло теплове господарство, яке включає в себе майновий комплекс підприємств та об'єкти виробничих об'єднань теплового господарства (підприємства теплових мереж, котельні, бойлерні тощо), ремонтно - будівельні, автотранспортні та інші підприємства й організації, що обслуговують або пов'язані з організацією виробничої діяльності підприємств теплового господарства.

На підставі положень статей 32, 35 Закону України "Про власність", статті 7 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Постанови Верховної Ради України від 05.06.1992 № 2415- XII (2415-12) "Про внесення змін і доповнень до Постанови Верховної Ради України від 05.03.1992 "Про порядок введення в дію Закону України "Про Представника Президента України" (2168-12) 16.07.1992 Тернопільська обласна Рада народних депутатів прийняла рішення "Про комунальну власність області", пунктами 1 і 2 якого вирішено: затвердити перелік об'єктів комунальної власності області, що додається; встановити, що комунальна власність області не може відчужуватися, передаватись в оренду, змінювати суб'єкта власності, використовуватися не за призначенням, перепрофільовуватись без згоди на те обласної Ради народних депутатів.

Згідно з переліком до комунальної власності Тернопільської області увійшла галузь "Житлово-комунальне господарство", включаючи облтепломережі разом із наявними структурними підрозділами як об'єкти права власності, що мали відповідні основні засоби в своєму господарському віданні або оперативному управлінні. Будівля котельні та склад солі, загальною площею 335 кв. м за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2 віднесені до комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області.

4.3. Рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 26.12.1991 за № 300 "Питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м. Тернополя" і рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16.07.1992 "Про комунальну власність області" після їх прийняття спричинили певні правові наслідки, не скасовані та не визнані недійсними в судовому порядку і на даний час є чинними.

4.4. Натомість, 02.12.2008 Збаразька міська рада на п'ятнадцятій сесії п'ятого скликання прийняла рішення за № 912 "Про прийняття в комунальну власність будівлю котельні по вул. Коцюбинського, 2 та оформлення на неї права власності", яким вирішила: прийняти в комунальну власність територіальної громади м. Збаража в особі Збаразької міської ради будівлю котельні по вул. Коцюбинського, 2 м. Збаража та оформити право власності на неї.

На підставі зазначеного рішення видано свідоцтво про право власності САВ № 831577 від 11.02.2009 та внесено запис про право власності до єдиного державного реєстру.

4.5. Тернопільська обласна рада звернулася 24.02.2016 із заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (будівлю котельні та склад солі) за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2, за територіальною громадою Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради.

Однак, державний реєстратор прав на нерухоме майно повідомив, що 29.02.2016 прийнято рішення за № 28494223 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за територіальною громадою Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради з огляду на те, що будівля котельні та склад солі, які розташовані за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2, вже зареєстровані за територіальною громадою в особі Збаразької міської ради (реєстраційний номер майна 26409456) на підставі свідоцтва про право власності САВ № 831577 від 11.02.2009, дата внесення запису про право власності 11.02.2009.

4.6. Збаразька міська рада 17.11.2017 на двадцятій сесії VІІ скликання прийняла рішення № VІІ/20/30 "Про взяття Збаразьким МКП "Збараж" на баланс будинок котельні", яким вирішила, що Збаразьке міське комунальне підприємство "Збараж" має взяти на баланс, як майно комунальної власності, будинок котельні № 2 по вул. Коцюбинського м. Збаража; припинити Тернопільському обласному комунальному підприємству теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" право користування земельною ділянкою, площею 0,13 га, по вул. Коцюбинського, 2 м. Збаража; внести зміни в Державний акт на право постійного користування землею від 10.12.2001 № І-ТР № 001849.

Збаразька міська рада повідомила про рішення Тернопільське обласне комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" (лист №03-43/26 від 11.01.2018).

22.01.2018 Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" повідомило Тернопільську обласну раду про існування рішення Збаразької міської ради від 17.11.2017 № VІІ/20/30 "Про взяття Збаразьким МКП "Збараж" на баланс будинок котельні" та просило вжити усіх необхідних заходів для належного використання земельної ділянки площею 0,13 га, по вул. Коцюбинського, 2 м. Збаража. Судами встановлено, що право постійного користування землею Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" підтверджується рішенням виконавчого комітету Збаразької міської Ради народних депутатів Тернопільської області від 25.06.1998 №511 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємства "Тернопільтеплокомненерго" та Державним актом на право постійного користування землею від 10.12.2001 № І-ТР № 001849.

4.7. Підставою виникнення спору стала відмова державного реєстратора у проведенні реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень за територіальною громадою Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради з посиланням на те, що право власності на будівлю котельні та складу солі вже зареєстроване за територіальною громадою міста Збараж в особі Збаразької міської ради на підставі свідоцтва про право власності.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом спору є вимоги про визнання незаконними та скасування рішень Збаразької міської ради та свідоцтва про право власності на будівлю котельні та складу солі; визнання права спільної власності на зазначене спірне майно.

5.3. За змістом статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Згідно з частиною 1 статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (частина 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Аналогічне положення закріплено у частині 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

5.4. Зі змісту зазначених норм убачається, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства і визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

5.5. Способи захисту порушених прав визначено статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України. До них належать, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому для вирішення питання щодо наявності правових підстав для визнання незаконним і скасування рішення ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно суду необхідно встановити їх невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав ці акти.

Також обов'язковою умовою визнання цих актів недійсними є порушення у зв'язку з їх прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

5.6. За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" від 05.11.1991 № 311 (311-91-п) відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26.03.1991 "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" (697-12) затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), що додається.

5.7. Судами встановлено, що на підставі статей 32, 35 Закону України "Про власність", статті 7 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Постанови Верховної Ради України від 05 червня 1992 року № 2415- XII (2415-12) "Про внесення змін і доповнень до Постанови Верховної Ради України від 05 березня 1992 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про Представника Президента України" (2168-12) 16 липня 1992 року Тернопільська обласна Рада народних депутатів прийняла рішення "Про комунальну власність області", пунктами 1 і 2 якого вирішено: затвердити перелік об'єктів комунальної власності області, що додається; встановити, що комунальна власність області не може відчужуватися, передаватись в оренду, змінювати суб'єкта власності, використовуватися не за призначенням, перепрофільовуватись без згоди на те обласної Ради народних депутатів.

Згідно з переліком об'єктів до комунальної власності Тернопільської області увійшла галузь "Житлово-комунальне господарство", включаючи облтепломережі разом із наявними структурними підрозділами як об'єкти права власності, що мали відповідні основні засоби в своєму господарському віданні або оперативному управлінні. На підставі зазначених рішень будівля котельні та склад солі, загальною площею 335 кв. м. за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2, були віднесені до комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області.

5.8. Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , за змістом статті 2 якого державна реєстрація прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Законодавство, що діяло на момент виникнення права комунальної власності у Тернопільської обласної Ради народних депутатів у 1992 році, не передбачало обов'язкової його реєстрації, у зв'язку із чим державна реєстрація права комунальної власності Тернопільської обласної Ради народних депутатів на спірне майно не проводилася.

5.9. Враховуючи зазначені обставини, суди обґрунтовано дійшли висновку, що Тернопільська обласна Рада народних депутатів на визначених законодавством підставах у 1992 році набула право власності на будівлю котельні та склад солі, загальною площею 335 кв. м. за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2.

5.10. Відповідно до частини першої статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. Факт правомірності володіння та користування майном є достатньою підставою для відповідної особи для звернення за захистом цього права. Крім того, позивачем за цим позовом може бути і неволодіючий власник, а також особа, законний інтерес або право якої порушено.

5.11. Судами встановлено, що Тернопільська обласна рада як фактичний власник спірного майна, рішення щодо передачі до комунальної власності територіальної громади міста Збараж в особі Збаразької міської ради будівлі котельні та складу солі, загальною площею 335 кв. м. за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2., не приймала. Крім того, підстави для скасування акта від 10.12.2001 № І-ТР № 001849 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,13 га, по вул. Коцюбинського, 2 м. Збаража, виданого Комунальному підприємству теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", також були відсутні. Натомість відповідач, вийшов за межі своїх повноважень, ухваливши спірні рішення, внаслідок прийняття яких відбулося оформлення права власності на спірне майно за іншими суб'єктами.

За таких обставин, вимоги про визнання незаконними та скасування рішень Збаразької міської ради №912 від 02.12.2008 та № VII/20/30 від 17.11.2017 та свідоцтва про право власності від 11.02.2009 правомірно визнані судами обґрунтованими та законними, оскільки прийняті рішення Збаразької міської ради суперечать Конституції України (254к/96-ВР) , Цивільному кодексу України (435-15) , Земельному кодексу України (2768-14) та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

5.12. Доводи скаржника щодо невірного застосування судами положень статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України зводяться до переоцінки доказів та встановлення нових обставин, що відповідно до статті 300 Цивільного кодексу України не належать до компетенції суду касаційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

6.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови та рішення, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд апеляційної інстанції, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає.