1.1. Приватне акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза" (далі - ПрАТ "Трикотажна фабрика "Роза") звернулося до Господарського суду м. Києва до Міністерства оборони України з позовною заявою, в якій просило внести зміни до договору № 286/3/18/118 від 23.03.2018 щодо продовження строків поставки, а саме: п.1.2 розділу І "Предмет договору" викласти у редакції, вказаній у позовній заяві; зобов`язати Міністерство оборони України відкликати вимогу від 10.01.2019 № 286/6/189 щодо забезпечення виконання договору № 286/3/18/118 від 23.03.2018 за допомогою банківської гарантії № BGV/U/03-2-1006 від 21.03.2018 на суму 93 540,00 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що відбулася істотна зміна обставин, яка підтверджена висновком компетентного органу - Торгово-промислової палати України від 18.01.2019 і яка є підставою для внесення змін до договору 286/3/18/118 від 23.03.2018, натомість, згоди між сторонами не досягнуто та договір не приведено у відповідність з обставинами, що істотно змінилися.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.05.2019 у задоволенні позову ПрАТ "Трикотажна фабрика "Роза" до Міністерства оборони України про внесення змін до договору № 286/3/18/118 від 23.03.2018 щодо продовження строків поставки та зобов`язання Міністерства оборони України відкликати вимогу від 10.01.2019 № 286/6/189 про забезпечення виконання договору № 286/3/18/118 від 23.03.2018 за допомогою банківської гарантії № BGV/U/03-2-1006 від 21.03.2018 на суму 93 540,00 грн відмовлено у повному обсязі.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2019 залишено без змін.

2.3. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду. Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача відкликати вимогу щодо забезпечення виконання договору на підставі банківської гарантії, то суди виходили з того, що наведені позивачем підстави для внесення змін до договору за своєю природою не є об`єктивними обставинами, що унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язань позивачем за договором, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, позивачем порушено строки поставки, тому зазначені вимоги задоволенню не підлягають.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 та рішенням Господарського суду м. Києва від 13.05.2019, ПрАТ "Трикотажна фабрика "Роза" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 у справі № 910/1338/19, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ "Трикотажна фабрика "Роза" задовольнити в повному обсязі, внести зміни до договору № 286/3/18/118 від 23.03.2018 щодо продовження строків поставки, а саме: п.1.2 розділу І "Предмет договору" викласти у редакції, наведеній у касаційній скарзі; зобов`язати Міністерство оборони України відкликати вимогу від 10.01.2019 № 286/6/189 щодо забезпечення виконання договору № 286/3/18/118 від 23.03.2018 за допомогою банківської гарантії № BGV/U/03-2-1006 від 21.03.2018 на суму 93 540,00 грн.

3.2. В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень норм матеріального та процесуального права, а саме статей 526, 617, 651, 652, 509 Цивільного кодексу України, статей 26, 36 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 193 Господарського кодексу України, статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати України", статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржником наголошено, що суди не встановили та не дослідили всіх обставин справи, а тому їх висновки не є законними та обґрунтованими.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Судами установлено, що між Міністерством оборони України (замовник) та ПрАТ "Трикотажна фабрика "Роза" (постачальник) 26.04.2018 укладено Договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/18/118 (далі - Договір), на підставі рішення тендерного комітету Міністерства оборони України (протокол № 75/79/2 від 06.03.2018).

За умовами Договору постачальник зобов`язується у 2018 році поставити замовнику футболки та сорочки (1833) (Фуфайка (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, тип 2, вид 2) (далі - товар), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) вказані у цьому Договорі.

Відповідно до пункту 1.2 Договору номенклатура товару, передбаченого Договором, вимоги згідно з якими виготовляється товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються специфікацією.

Зі змісту специфікації вбачається, що строки постачання товару, визначеного у цій специфікації - до 30.07.2018. Ціна товару з ПДВ складає: 1 870 800 грн.

Постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби (далі - матеріали)

Відповідно до пункту 1.5 Договору товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки Міністерства оборони України, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 5.1 Договору, товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару буде визначений в специфікації Договору (пункт 1.2).

Пунктом 5.3 Договору визначено, що датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та у видатковій накладній постачальника.

У відповідності до пунктом 6.3.1 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором.

Згідно з пунктом 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Відповідно до пункту 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Згідно з пунктом 8.2 Договору, сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами (пункт 8.3 Договору).

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що продовження строку (терміну) виконання зобов`язань (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за Договором у разі, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.

Відповідно до пункту 8.6 Договору, доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за Договором є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 Договору).

4.2. Відповідно до пункту 11.1 Договору постачальник забезпечив виконання своїх зобов`язань за Договором у розмірі 5% від суми Договору (Договором про банківську гарантія від 21.03.2018 №BGV/U/03-2-1006, видана ПАТ "Укрбудінвестбанк" на суму 93 540, 00 грн).

23.03.2018 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої, сторони дійшли згоди викласти пункт 1.2 розділу І "Предмет договору" в іншій редакції та внесли зміни до пункт 3.1 Договору розділу ІІІ "Ціна договору" (змінено ціну товару). Визначено, що ціна товару з ПДВ складає: 1 868 400 грн.

4.3. Судами встановлено, що 04.06.2018 у зв`язку з технічним розладом блоку управління розкрійної настилочної машини Pioner-Super (інв.№8-130) позивачем було передано вказане обладнання на ремонт, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акта передачі на ремонт, реконструкцію та модернізацію основних засобів від 04.06.2018.

Відповідно до наявної у справі копії Акта прийняття відремонтованих, реконструйованих та модернізованих основних засобів від 24.06.2018, позивачем було прийнято відремонтоване обладнання, а саме настилочну машину Pioner-Super (інв.№8-130). Як вбачається із вказаного акта, обладнання перебувало на ремонті з 04.06.2018 до 24.06.2018.

16.08.2018 позивачем здійснено поставку 20 000 комплектів, 17.08.2018 - 10 000 комплектів, що підтверджується видатковими накладними № 3516 від 16.08.2018, № 3517 від 17.08.2018, та актами приймального контролю товару за якістю № 4 від 15.08.2018, № 13 від 15.08.2018, які підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

16.01.2019 ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" отримало вимогу Міністерства оборони України від 10.01.2019, в якій зазначалося, що відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) постачальник надав замовнику в рахунок забезпечення виконання договору від 23.03.2018 № 286/3/18/118 Гарантію від 21.03.2018 № BGV/U/03-2-1006 на суму 93 540,00 грн, видану ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк". Постачальником порушено умови виконання Договору (з урахуванням Додаткової угоди) в частині постачання, а саме: постачання із запізненням на 16 діб, тобто - 16.08.2018, після терміну визначеного договором до 30.07.2018 (включно) та із запізненням на 17 діб, тобто - 17.08.2018 (включно), після терміну, визначеного договором до 30.07.2018 (включно). Враховуючи викладене, Міністерство оборони України просило перерахувати на свій рахунок грошові кошти в сумі 93 540,00 грн.

17.01.2019 ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" повідомило ПрАТ "Трикотажна фабрика "Роза" про отримання вимоги від Міністерства оборони України, в якій зазначало про настання гарантійного випадку згідно з умовами гарантії 21.03.2018 № BGV/U/03-2-1006 на суму 93 540,00 грн, наданої відповідно до Договору № BGV/U/03-2-1006 про надання гарантії. ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" вказувало на необхідність сплатити ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" суму в розмірі 93 540,00 грн для забезпечення компенсації суми вимоги.

28.01.2019 ПрАТ "Трикотажна фабрика "Роза" заперечила проти вимоги Міністерства оборони України, посилаючись на те, що зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі у строки. Позивач зазначав, що приступив до виконання взятих на себе зобов`язань, але виникли непередбачувані обставини, а саме технічний розлад блоку управління розкрійної настилочної машини Pioner-Super, у зв`язку з чим крій сировини було зупинено з 04.06.2018 по 24.06.2018. Зазначені обставини є непередбачуваними (форс-мажорними). Вони підтверджуються експертним висновком про істотну зміну обставин, виданого Торгово-промисловою палатою України від 18.01.2019 № 107/2/21 - 10.4, в якому зазначено, що у зв`язку з істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити, можуть бути внесені зміни до Договору в частині строків поставки товарів, а саме у строк до 17.08.2018. У зв`язку із викладеним, позивач запропонував погодити зміни до Договору № 286/3/18/118 від 23.03.2018 щодо перенесення строків поставки та відкликати вимогу від 10.01.2019 щодо забезпечення виконання договору на підставі банківської гарантії.

4.4. Спір виник у зв`язку із тим, що станом на день звернення до суду, відповідач не погодив змін до Договору № 286/3/18/118 від 23.03.2018 щодо перенесення строків поставки.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

5.2. Предметом позовних вимог є вимога про внесення змін до договору шляхом викладення пункту 1.2 розділу І у новій редакції та зобов`язання Міністерства оборони України відкликати вимогу щодо забезпечення виконання договору за допомогою банківської гарантії.

5.3. Порядок зміни та розірвання господарських договорів врегульований статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

5.4. Отже, частинами 2, 3 статті 188 Господарського кодексу України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору, а частиною 4 цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

5.5. За загальним правилом відповідно до частин 1-2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з вимогами частин 1-2 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті 652 Цивільного кодексу України, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

5.6. Таким чином, закон пов`язує можливість внесення змін до договору не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 9/219-09, від 20.02.2012 у справі № 6-93цс11.

При цьому, за частиною 4 зазначеної статті зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

При вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору на підставі наведеної статті необхідним є з`ясування усіх обставин, якими сторони керувались, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінились, та наслідком чого може бути зміна умов договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 904/9906/17.

Судами встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду.

Що ж до посилання скаржника на те, що неможливість поставки товару у визначений Договором строк була обумовлена технічною несправністю обладнання, то обґрунтованим є висновок судів з посиланням на положення статей 42, 96 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України про те, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому, укладаючи спірний договір зі строком поставки до 30.07.2018, позивач повинен був належним чином планувати з урахуванням виду своєї діяльності та специфіки виробництва можливість виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Отже, підстави для внесення змін до договору за своєю правовою природою не є тими винятковими обставинами, з якими закон пов`язує можливість внесення змін до договору, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності і свідчать про порушення скаржником строків поставки.

5.7. Особливості укладення договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" (922-19) та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" (1356-19) .

Згідно з частиною 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Отже, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим, своєчасним та документально підтвердженим.

5.8. За умовами Договору поставки, укладеного між позивачем та відповідачем, підставою для продовження строку (терміну) виконання зобов`язань (постачання товару) за договором є істотна зміна обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за договором у разі, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір, або уклали його на інших умовах. Доказом такої істотної зміни обставин є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Як встановлено судами, позивач звернувся до Торгово-промислової палати України із запитом 17.01.2019 та отримав висновок 18.01.2019, тобто після спливу строку поставки товару за договором (у первісній редакції) та після отримання від банку повідомлення № 74 від 17.01.2019 про отримання вимоги АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" про сплату 93 540,00 у зв`язку з настанням гарантійного випадку згідно з умовами гарантії. При цьому, зауважень, письмових пропозицій, щодо кінцевої дати поставки товару матеріали справи не містять. Будь-які докази звернення позивача з листами/повідомленнями до відповідача про необхідність продовження строків поставки, неможливість виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, зокрема з 04.06.2018 та до моменту поставки, відсутні.

5.9. Оскільки судами встановлено, що з вимогами для продовження строку (терміну) виконання зобов`язань (постачання товару), позивач звернувся з порушенням порядку, встановленого ч.4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", то доводи скаржника про невірне застосування ч.4 ст.36 "Про публічні закупівлі" не підтверджуються.

5.10. Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права від порушень.

Абзацом другим частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом (крім зазначених в абзаці першому цієї частини), що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

5.11. Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав. Разом із тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 статті 16). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії "ефективності" таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою. (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 914/873/17 ).

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

5.12. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають таким нормам права.

5.13. Судами встановлено, що 21.03.2018 ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" (гарант) надав відповідачу банківську гарантію № BGV/U/03-2-1006, відповідно до якої гарант взяв на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання виплатити Міністерству оборони (бенефіціар) будь-яку суму в межах загальної суми гарантії, що складає 93 540,00 грн, протягом 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, у разі невиконання (неналежного виконання) принципалом (ПрАТ "Трикотажна фабрика "Роза") умов договору щодо кількості, якості та строків. Гарантія дійсна по 01.02.2019 включно.

Враховуючи, що вимога про зобов`язання відповідача відкликати вимогу щодо забезпечення виконання Договору на підставі банківської гарантії не гарантує особі відновлення порушеного права та не є ефективним способом захисту прав у даних правовідносинах, дії відповідача щодо направлення такої вимоги є правомірними, Верховний Суд вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Тому висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині є законними.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

6.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування оскаржених у справі рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції відсутні.