ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 907/310/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Міщенка І. С., Могила С. К.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
за участю представників:
прокуратури - Іващенко І. А. (прокурор відділу ГПУ),
позивача - Демиденко О. А. (представник за дов. від 02.01.2019 № 13),
відповідача 1 - не з`явилися,
відповідача 2 - Колотухи О. М. (адвокат),
відповідача 3 - не з`явилися,
третьої особи - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- Невмержицької І. М. (адвокат),
третьої особи- 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- Борусевича С. Й. (адвокат),
третьої особи - 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - не з`явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2018 (суддя Васьковський О. В.) і постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 (Матущак О. І. - головуючий, судді Хабіб М. І., Якімець Г. Г.) у справі
за позовом заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до 1) Державного підприємства "Сетам" Міністерства юстиції України,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Жайворонок-Пачірта",
3) Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1) Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство "Колос" агропромислового комплексу України,
2) Підприємство об`єднання громадян експлуатаційно-виробниче підприємство "Учбово-спортивна база "Закарпаття" Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" агропромислового комплексу України,
3) Державна служба геології та надр України,
про визнання права власності на споруду експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т, звільнення з-під арешту нерухомого майна: споруди експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У квітні 2018 року прокуратура Закарпатської області (далі - прокуратура) в інтересах держави в собі Фонду державного майна України звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Державного підприємства "Сетам" Міністерства юстиції України (далі - ДП "Сетам"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Жайворонок-Пачірта" (далі - ТОВ "Жайворонок-Пачірта"), Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство "Колос" агропромислового комплексу України (далі - ВФСТ "Колос" АПК України), Підприємство об`єднання громадян експлуатаційно-виробниче підприємство "Учбово-спортивна база "Закарпаття" Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" агропромислового комплексу України (далі - ПОГ ЕВП "УСБ "Закарпаття"), Державної служби геології та надр України про:
- визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на споруду експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т, розташовану у м. Береговому, вул. Корятовича, 1, Закарпатська обл. (далі - спірне майно);
- звільнення Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області з-під арешту спірного майна, належного державі в особі Фонду державного майна України, описаного та арештованого 21.10.2015 (згідно з актом опису і арешту майна) Відділом державної виконавчої служби Берегівського управління юстиції у виконавчому провадженні № 47602724 (далі - ВП № 47602724).
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку із вивченням стану додержання права власності держави на нерухоме майно виявлено порушення вимог Цивільного кодексу України (435-15)
(далі - ЦК України (435-15)
) та Господарського кодексу України (436-15)
(далі - ГК України (436-15)
) при відчуженні спірного майна, що є істотним порушенням інтересів держави. Позивач вважає, що під час виконання ВП № 47602724 протиправно описано, арештовано та реалізовано на торгах спірне майно, яке не належить божникові - ПОГ ЕВП "УСБ "Закарпаття", а є державною власністю. Позивач зауважує, що спірне майно перебуває лише у віданні та користуванні ПОГ ЕВП "УСБ "Закарпаття", а власником цього майна є держава.
Короткий зміст судових рішень у справі
3. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2018 у справі № 907/310/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, посилаючись на лист Державної служби геології та надр України від 05.05.2016 № 9398/13/12-16 та пояснення Фонду державного майна України, дійшов висновку, що у Фонду державного майна України немає будь-яких правовстановлюючих документів на спірне майно, тому він не є власником цього майна у розумінні положень статті 317 ЦК України. Крім цього, місцевий господарський суд також не встановив, що Фонд державного майна України є особою, яка набула право власності на спірне майно на законних підставах, чи того, що Фонд державного майна України користується таким майном на законних підставах як власник, чиє право власності підлягає захисту, за яким прокурор звернувся у судовому порядку.
Водночас місцевий господарський суд установив, що право власності ВФСТ "Колос" АПК України на спірне майно підтверджується свідоцтвом про право власності на комплекс будівель від 26.06.2002 № 52, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради від 28.05.2002. Оскільки зазначене свідоцтво про право власності на час розгляду цієї справи є чинним і порядок його видачі не оскаржується, наведене спростовує твердження про державний статус спірного майна. Ураховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач і прокурор не надали належних і допустимих доказів наявності законного права власності на спірне майно, а також доказів, які засвідчують право власності Фонду державного майна України на зазначене майно. Отже, у позивача немає права, за захистом якого він звернувся.
Рішення суду в частині залишення без розгляду клопотання про застосування позовної давності арґументовано відмовою у задоволенні позову по суті спору.
5. Суд апеляційної інстанції залишив рішення місцевого господарського суду без змін зазначивши, що згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Берегівською міською радою 12.10.2012, спірної свердловини № 2-т не має у переліку об`єктів, які належать ВФСТ "Колос" АПК України. Проте сам лише цей факт не може свідчити про наявність права власності у держави, оскільки його основу становлять не підтвердженні будь-якими доказами припущення, які за змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12)
) не є доказами.
Апеляційний господарський суд зауважив, що відсутність доказів і дій уповноважених державних органів, які заявляють про право держави на спірне майно, унеможливлює встановлення як факту приналежності державі спірної свердловини, так і періоду (події) виникнення такого права.
Крім цього, апеляційний господарський суд зауважив, що якщо врахувати доводи прокурора та інших учасників справи про приналежність спірного майна до об`єктів права державної власності, то саме через тривалу бездіяльність уповноваженого державного органу Фонду державного майна України та органів прокуратури, що явно перевищує позовну давність, таке майно без будь-яких правових підстав використовувалося у приватній власності з метою отримання прибутку без належного як обліку, так і контролю з боку держави. І лише внаслідок такого безпідставного користування майном суб`єктом права приватної власності інший державний орган на виконання судового рішення таке майно арештував, описав і в подальшому реалізував з електронних торгів із визначенням нового власника.
Отже, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач і прокурор не надали як належних і допустимих доказів наявності права державної власності на спірне майно, як і доказів володіння чи користування таким майном, тому у позивача немає права, за захистом якого він звернувся до суду.
Крім цього, апеляційний господарський суд зазначив про відсутність підстав для застосування позовної давності у зв`язку із відсутністю порушеного права позивача.
6. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2018 і постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 907/310/18, заступник прокурора Закарпатської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. Підставами для скасування рішень скаржник вважає порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 86, 277 ГПК України, статей 16, 328, 331, 392 ЦК України, статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", статті 4 Кодексу України про надра, статей 13, 41 Конституції України.
8. Скаржник, звертаючи увагу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 907/83/17, зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення природоохоронного законодавства та помилково визначили статус спірного майна, як об`єкта приналежного до комплексу будівель ПОГ ЕВП "УСБ "Закарпаття".
9. Заявник наголошує, що як підтверджено матеріалами справи, саме держава через уповноважені органи та підприємства пробурила та установила споруду свердловини, державної реєстрації права власності на той період законодавством передбачено не було, тому саме держава є власником спірного майна. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій помилково не взяли до уваги доказів належності спірного майна до державної власності, зокрема акта вибору площадки під водозабір термальної води від 22.12.1988, геологічного завдання на проведення детальної розвідки від 03.03.1984, довідки про поетапне виконання таких робіт упродовж 1970-1989 років із визначенням вартості здійснених за державний кошт робіт, у тому числі спорудження свердловин.
10. Крім цього, скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій із незрозумілих мотивів відхилили позицію законодавчого визначення статусу державного майна.
Скаржник, посилаючись на Декларацію про державний суверенітет України від 16.07.1990, постанови Верховної Ради УРСР від 15.10.1990 "Про управління державним майном Української РСР", "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 № 506, Указ Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1452 "Про передачу підприємств, установ, та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави", Закон України від 10.09.1991 "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" (1540-12)
та постанови Верховної Ради України від 14.02.1992 "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" (2116-12)
і від 07.07.1992 "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України", зауважує, що спірне майно є державною власністю і здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним і таким, що порушує права та інтереси держави на зазначений об`єкт.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
11. У відзиві на касаційну скаргу Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області просить касаційну скаргу відхилити, а рішення та постанову зашити без змін, посилаючись на правомірність висновків суду попередньої інстанції про те, що позивач не є особою, яка набула право власності на спірне майно на законних підставах, чи те, що позивач користується таким майном на законних підставах як власник, чиє право власності підлягає захисту, за яким Фонд державного майна України звернувся в судовому порядку.
12. ТОВ "Жайворонок-Пачірта" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, рішення та постанову залишити без змін, оскільки належність спірного майна саме ПОГ ЕВП "УСБ "Закарпаття" підтверджується матеріалами справи, зокрема технічним паспортом свердловини, спеціальним дозволом на користування надрами, актом на право постійного користування землею та рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.06.2011 у справі № 17/41.
13. У відзиві на касаційну скаргу ВФСТ "Колос" АПК України просить касаційну скаргу задовольнити, рішення і постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи про хибність висновків судів попередніх інстанцій щодо належності ВФСТ "Колос АПК України" спірного майна на праві господарського відання, оскільки такого права відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15)
зареєстровано не було.
14. ПОГ ЕВП "УСБ "Закарпаття" у відзиві підтримало доводи, викладені у касаційній скарзі, а також зауважило про неправомірність висновків судів попередніх інстанцій щодо належності ВФСТ "Колос" АПК України спірного майна на праві господарського відання, оскільки такого права всупереч вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15)
зареєстровано не було, та висловило прохання скасувати рішення та постанову і направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
15. Фонд державного майна України у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити, рішення і постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування відзиву Фонд державного майна України звертаючи увагу на положення постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров`я УРСР", постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" (2268-12)
, постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" (3943-12)
, акцентує, що суди попередніх інстанцій не навели норм чинного законодавства, за якими у державного виконавця виникло право на включення до акта опису і арешту майна із подальшою реалізацією на торгах експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т як нерухомого майна, належного боржникові на праві власності, оскільки спеціальний дозвіл на користування надрами надає суб`єкту господарювання саме право користування надрами і не свідчить про набуття таким користувачем будь-якого іншого права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.10.2014 у справі № 907/870/14 задоволено позовні вимоги фізичної особи - підприємця Калинича Івана Івановича; стягнуто з ПОГ ЕВП "УСБ "Закарпаття" на користь фізичної особи-підприємця Калинича Івана Івановича 904 786,83 грн, у тому числі 763 415,45 грн заборгованості за договором генерального підряду від 01.07.2011 № 010711/01, 411 61,68 грн - 3 % річних і 100 209,70 грн інфляційних втрат, а також 17 569,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.
17. На виконання зазначеного судового рішення видано відповідний наказ від 15.05.2015, згідно з яким 20.05.2015 Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області відкрив ВП № 47602724.
18. 20.04.2016 державний виконавець виніс постанови про прийняття виконавчих проваджень до виконання щодо наказів Господарського суду Закарпатської області від 15.05.2015 у справі № 907/870/14 та від 23.02.2016 у справі № 907/663/15.
19. Під час здійснення виконавчих дій у ВП № 47602724 державний виконавець описав рухоме та нерухоме майно боржника - ПОГ ЕВП "УСБ "Закарпаття", зокрема експлуатаційну свердловину термальних вод № 2-т, розташовану у м. Береговому по вул. Корятовича, 1, згідно з актом опису і арешту майна від 21.10.2015, який без будь-яких заперечень чи зауважень підписано заступником директора Берегівської ДЮСШ "Колос" Чухою О. М. - керівником ПОГ ЕВП "УСБ "Закарпаття".
20. 13.05.2016 орган Державної виконавчої служби надіслав до Державної служби геології та надр України запит № 1373/4-915 стосовно надання правовстановлюючих документів і технічної документації, зокрема щодо експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т, на підставі яких ПОГ ЕВП "УВБ "Закарпаття" надано спеціальний дозвіл від 25.10.2004 № 3476 на користування надрами, який є чинним і станом на час розгляду цієї справи.
21. Державна служба геології та надр України надала паспорт свердловини № 2-т, у графі якого "належить замовнику" зазначено ПОГ ЕВП "УСБ "Закарпаття" (лист від 05.05.2016 № 9398/13/12-16).
22. 06.07.2016 орган Державної виконавчої служби надіслав лист-запит ВФСК "Колос" АПК України стосовно надання правовстановлюючих документів і технічної документації, зокрема щодо експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т у разі перебування її у власності товариства.
23. У відповідь на зазначений лист ВФСТ "Колос" АПК України у листі від 14.07.2016 № 287/01-5 повідомило, що описане майно, на яке накладено арешт, перебуває на балансі ПОГ ЕВП "УСБ "Закарпаття", а власником свердловин є Державний фонд надр, який видає спеціальні дозволи на користування надрами.
24. 18.07.2016 за результатами проведеної оцінки майна державний виконавець надіслав сторонам ВП № 47602724 витяг із висновку про вартість описаного та арештованого майна, а саме експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т. Також зауважено, що майно є власністю боржника, тобто ПОГ ЕВП "УСБ "Закарпаття".
25. Інформаційне повідомлення щодо реалізації лоту № 172345 було опубліковано 20.09.2016 о 15:14 год у системі електронних торгів арештованим майном.
26. Датою проведення електронних торгів було призначено 10.10.2016, 9:00 год; дата закінчення подання заявок - 12.10.2016, 21:00 год. В інформаційному повідомленні було наведено відомості про майно, його склад, характеристики, технічний стан. Порядок ознайомлення з майном: ознайомлення у зберігача, в будь-який будній день з 9:00 год до 18:00 год.
27. Електронні торги за цим лотом, які було завершено 12.10.2016 о 22:00 год, відбулися із визначенням переможця, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 204258. Переможцем за найвищою ціновою пропозицією у сумі 887 250,00 грн визнано учасника № 5 - ТОВ "Жайворонок-Пачірта".
28. Вважаючи, що ДП "Сетам" і Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області порушили порядок внесення до акта опису та арешту майна у ВП № 47602724 та реалізації на торгах спірного майна, яке, як вважають прокурор і Фонд державного майна України, є державною власністю, прокурор звернувся до суду із позовом у цій справі.
Позиція Верховного Суду
29. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
30. Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У пункті 1 частини 2 зазначеної статті передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
31. Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном згідно з положеннями частини 1 статті 317 ЦК України.
32. За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
33. У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
34. Ураховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі № 920/615/16.
35. Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц.
36. Отже, із систематичного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Тобто положення статті 392 ЦК України спрямовані на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами, однак не встановлюють способу його набуття, як цього вимагає позивач у справі.
37. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Отже, до предмета доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.
38. Таким чином, суд апеляційної інстанції установивши, що позовна заява прокурора ґрунтується на незаконності електронних торгів, проведенні їх всупереч установленому чинним законодавством порядку із посиланнями на нормативно-правові акти та акти ненормативного характеру, як-то звіт Закарпатської геологорозвідувальної експедиції, які не підтверджують права позивача на спірне майно та набуття державою права власності на свердловину термальних вод № 2-т, розташовану у м . Береговому по вул. Корятовича, 1, дійшов правомірного висновку, що прокурор не підтвердив існуючого права Фонду державного майна України на спірну свердловину, а намагається набути таке право за рішенням суду.
39. Посилання скаржника на акт вибору площадки під водозабір термальної води від 22.12.1988, геологічне завдання на проведення детальної розвідки від 03.03.1984, довідку про поетапне виконання таких робіт упродовж 1970-1989 років із визначенням вартості здійснених за державний кошт робіт, у тому числі спорудження свердловини, як на докази існуючого права власності держави на спірне майно колегія суддів вважає безпідставними, адже як правильно зазначив апеляційний господарський суд, сторони не заперечують документально підтвердженого факту побудови (пробурення) спірної свердловини за часів існування Української РСР у складі Радянського Союзу, проте у матеріалах справи не має доказів наявності таких відомостей про те, коли із часу проголошення незалежності України та на підставі чого (якого саме розпорядчого документа органу владних повноваженнь, підзаконного чи нормативно-правового документу і т. д.) виникло державне право власності на спірну свердловину та із певних причин не зареєстровано, у передбаченому законом порядку.
40. Питання щодо належності майна, розташованого у м. Берегово по вул. Корятовича, 1 Центральній раді кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства "Колос" агропромислового комплексу України досліджено судами попередніх інстанцій та з посиланнями на положення частини 4 статті 75 ГПК України зазначено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.06.2011 у справі № 17/41 встановлено, що "...із Статуту ЕВП "УСБ "Закарпаття" Центральної ради кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства "Колос" агропромислового комплексу України, зареєстрованого рішенням Берегівської районної ради народних депутатів 19.02.1992 № 42 видно, що "Підприємство" створено "Центральною радою" - власником основних фондів і обігових коштів шляхом виділення в них окремої госпрозрахункової структури з правами юридичної особи, (п. 2.1. статуту). Пунктом 3.2 статуту визначено, що майно підприємства належить йому на правах повного господарського відання, а відповідно до п. 4.1 статуту безпосереднє управління підприємством здійснюється позивачем. Таким чином, встановлено, що ВФСТ "Колос" АПК України (позивач у справі № 17/41) як засновник УСБ "Закарпаття" та власник майна, яке закріплене за підприємством на праві повного господарського відання, здійснює безпосереднє управління цим підприємством. Виходячи з цього, суд дійшов висновку, що ВФСТ "Колос" АПК України має право вживати заходів до захисту прав та законних інтересів УСБ "Закарпаття", в тому числі, оскаржувати рішення, якими порушуються права підприємства, а права та законні інтереси підприємства повністю співпадають із правами та законними інтересами позивач в справі № 17/41, як власника майна, закріпленого за УСБ "Закарпаття" на праві господарського відання.
Окрім цього, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.06.2011 у справі № 17/41 також встановлено, що право власності Центральної ради кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства "Колос" агропромислового комплексу України підтверджується свідоцтвом про право власності на комплекс будівель від 26.06.2002 № 52, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради від 28.05.2002, довідкою комунального підприємства "Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської районної ради" від 20.12.2010 № 1724; питання щодо його розташування на спірній земельній ділянці підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 05.05.1997 серії ІІ-ЗК №002129 та планом зовнішніх меж, доданим до акта, а також технологічною схемою розробки ділянки Берегівського родовища термальних вод, де розташовані водозабірні свердловини, генпланом УСБ "Закарпаття"; щодо його правового статусу та місцезнаходження, оформлення земельної ділянки за третьою особою УСБ "Закарпаття" під цим майном - підтверджується пунктом 3.2 статуту експлуатаційно-виробничого підприємства "УСБ "Закарпаття" Центральної ради кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства "Колос" АПК Української PCP, зареєстрованого рішенням Берегівської районної ради народних депутатів 19.02.1992 №42.
41. Окрім цього, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, прокурор не подав доказів і не довів правомірності виникнення похідного від державного права власності права користування спірною свердловиною у ПОГ ЕКВ "УСБ "Закарпаття" (договір оренди чи іншого речового права) та дати виникнення такого права.
42. Незазначення у свідоцтві про право приватної власності, виданому Берегівською міською радою 12.10.2012 без буд-яких первинних доказів виникнення такого права само по собі не може свідчити про наявність права власності у держави, оскільки базується на не підтверджених будь-якими доказами припущеннях, які з огляду на положення статті 73 ГПК України не є доказами.
43. Посилання скаржника на помилкове визначення статусу спірного майна як приналежного до комплексу будівель не заслуговують на увагу, оскільки цей висновок узгоджується із положеннями статті 186 ЦК України щодо приналежності речі, яка призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням. Як встановлено місцевим господарським судом, убачається з матеріалів справи, та неспростовано судом апеляційної інстанції, експлуатаційна свердловина термальних вод № 2-т збудована для плавального басейну республіканської учбово-спортивної бази "Закарпаття" і по теперішній час використовується ПОГ ЕВП "УСБ "Закарпаття".
44. Суд апеляційної інстанції також правомірно враховував, що оскільки всупереч вимогам частини 1 статті 74 ГПК України прокурор не довів право державної власності на спірну свердловину, суд позбавлений можливості спростовувати правомірності набуття майна за ВФСТ "Колос" АПК України.
45. Отже, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, прокурор і Фонд державного майна України не надали належних і допустимих доказів наявності права державної власності на спірне майно, як і доказів володіння чи користування таким майном, тому у позивача немає права, за захистом якого він звернувся до суду.
46. Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, є тотожними доводам, зазначеним позивачем у позовній заяві та в апеляційній скарзі, і зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, що виходить за межі касаційного провадження, визначені згідно зі статтею 300 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
48. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).
49. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат
50. Оскільки підстав для скасування рішення та постанови немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області залишити без задоволення.
Постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 907/310/18 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді І. С. Міщенко
С. К. Могил