1.1. ТОВ "Фабрика столярних виробів "Маестро А-Г" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Перша українська студія" про розірвання договору №16020 від 09.02.2017 про виконання робіт в сфері розробки програмного забезпечення та стягнення суми попередньої оплати за цим договором у розмірі 37500,00 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як замовником, було перераховано попередню оплату відповідачу, як підряднику, у розмірі 37 500,00 грн, проте відповідач не виконав свої зобов`язання щодо розробки дизайну та збірки сайту замовника, внаслідок чого позивач не отримав результат роботи, на який він очікував при укладанні договору.

1.3. ТОВ "Перша українська студія" звернулося із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Фабрика столярних виробів "Маестро А-Г" про зобов`язання внести зміни до договору на умовах, викладених в проекті додаткової угоди №2 від 08.12.2017 (розірвати договір з 08.12.2017; виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи у розмірі 20000,00 грн; повернути замовнику 17500,00 грн, як невикористані кошти).

1.4. В обґрунтування зустрічного позову відповідач зазначав, що саме позивач порушив свої зобов`язання за договором (не підписав проміжні акти за вже виконані етапи робіт, не оплатив повністю другий етап робіт та не надав необхідну інформацію для виготовлення макет-дизайну), чим зумовив неможливість виконати підрядником взяті на себе зобов`язання за договором.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 у справі № 904/2790/18 в задоволенні первісного позову відмовлено у повному обсязі. Зустрічний позов задоволено повністю.

2.2. Відмовляючи у задоволені первісних позовних вимог, місцевий господарський суд з посиланням на статті 525, 526, 651, 837 Цивільного кодексу України, статтю 193 ГК України виходив з того, що у позивача (замовника) відсутні підстави вимагати розірвання договору, оскільки позивач не довів істотного порушення відповідачем (підрядником) умов договору; не надав доказів того, що ним було вчинено дії, які б сприяли виконанню ТОВ "Перша українська студія" умов договору та які передбачено пунктом 3.4.3 договору (замовник зобов`язаний своєчасно з власної ініціативи надавати виконавцю інформаційні матеріали, всю інформацію, документи та інші відомості, необхідні виконавцю для належного виконання зобов`язань за цим договором. Перелік таких документів та матеріалів, обсяг такої інформації і таких відомостей, порядок і термін їх надання може бути узгоджений сторонами і вказаний в Технічному завданні); а також не підписав проміжні акти від 08.11.2017, від 05.09.2017 за вже виконані роботи та не сплатив вартість другого етапу робіт у повному обсязі відповідно до пункту 1.1 додатку № 2 до договору від 09.02.2017.

Щодо зустрічної позовної заяви суд зазначив, що укладення такої додаткової угоди до договору є найбільш ефективним способом захисту сторін та приведе до відновлення порушених прав, оскільки позивач за зустрічним позовом повертає відповідачу за зустрічним позовом частину вартості другого етапу робіт у сумі 17 500,00 грн, який так і не було виконано.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2019 скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 року у справі № 904/2790/18 в частині задоволення зустрічних позовних вимог щодо зобов`язання укласти зміни до договору про дострокове розірвання договору виконання робіт в сфері розробки програмного забезпечення. У цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено в позові.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови первісного позову щодо розірвання договору виконання робіт та стягнення суми попередньої оплати у розмірі 37 500,00 грн залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення первісного позову, оскільки позивач за первісним позовом не довів, що відповідач за первісним позовом допустив істотне порушення умов договору, а причиною невиконання відповідачем за первісним позовом умов договору є саме несприяння замовника.

Водночас Центральний апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення зустрічного позову та зазначив, що суд першої інстанції не вказав правових підстав, якими він керувався при зобов`язанні ТОВ "Фабрика столярних виробів "Маестро А-Г" укласти зміни до договору.

3. Короткий зміст вимоги касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 20.06.2019 ТОВ "Фабрика столярних виробів "Маестро А-Г" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2019 у справі № 904/2790/18.

3.2. ТОВ "Фабрика столярних виробів "Маестро А-Г" оскаржує судове рішення лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог за первісним позовом, просить в цій частині скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги за первісним позовом повністю.

3.3. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема частину 2 статті 651 Цивільного кодексу України, та відмовили у розірванні спірного договору при істотному порушенні умов договору відповідачем за первісним позовом. Також скаржник стверджує, що суди не звернули увагу на наявність підстав для стягнення суми передоплати в розмірі 37 500,00 грн як збитків на підставі статей 612 та частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, які суди першої та апеляційної інстанції безпідставно не застосували.

3.4. ТОВ "Перша українська студія" подало відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині- без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

4.2. Отже, за загальним правилом договір може бути розірвано за згодою його сторін. Водночас, у разі істотності порушення договір може бути розірвано за рішенням суду.

4.3. При цьому, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі № 6-75цс13).

4.4. Окрім того, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Зокрема, таке право на таку відмову встановлено у частині 2 статті 849 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

4.5. При цьому, відповідно до статті 850 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов`язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи.

4.6. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв`язку з невиконанням замовником договору.

4.7. У кожному конкретному випадку суд має вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача і заперечення відповідача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

4.8. У справі, що розглядається, обставини щодо виконання замовником та підрядником обов`язків за договором підряду були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, їм надана належна оцінка. Суди обох інстанцій правильно встановили відсутність істотного порушення умов договору з боку підрядника, оскільки саме замовник не вчинив дій, що встановлені договором, цим створив неможливість виконання договору підрядником.

4.9. Зокрема, суди обґрунтовано виходили з того, що відповідно до п.1.1 додатку № 2 договру "Етапи робіт, вартість та порядок оплати" від 09.02.2017 року сторони погодили, що другий етап робіт (розробка дизайн-концепції сайту за затвердженим дизайн-макетом головної сторінки) має бути виконаний ТОВ "Фабрика столярних виробів "Маестро А-Г" протягом 15 (п`ятнадцять) робочих днів з дати підписання сторонами проміжного акту узгодження дизайн-макету та с дати отримання виконавцем оплати за другий етап. Позивач за первісним позовом не надав суду належних та допустимих доказів того, що дизайн-макет головної сторінки був ним затверджений, не довів надання ним виконавцю необхідної інформації для виготовлення макет-дизайну, не спростував пояснення свідка Байкевича. Крім того, проміжні акти за вже виконані роботи позивач за первісним позовом не підписав та вартість другого етапу робіт у повному обсязі не сплатив. Ці обставини в сукупності стали підставою для висновку, що у відповідача за первісним позовом не настав строк виконання другого етапу робіт за договором.

4.10. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша, друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

4.11. Неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судом касаційної інстанції не встановлено.

4.12. Щодо доводів скаржника стосовно неправильного застосування норми частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, то суд касаційної інстанції виходить з того, що у цьому випадку перенесення строків виконання роботи сталось внаслідок неналежного виконання замовником своїх обов`язків договору, що встановлено судами обох інстанції, тому у замовника відсутнє право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків відповідно до вищенаведеної норми.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

5.3 Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог за первісним позовом - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

5.4. Судові рішення в частині вирішення зустрічного позову не переглядаються, оскільки в цій частині не оскаржуються учасниками справи.

6. Щодо судових витрат.

6.1. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

6.2. З огляду на висновок Верховного Суду про відмову у задоволенні касаційної скарги підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика столярних виробів "Маестро А-Г" залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 у справі №904/2790/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог за первісним позовом залишити без змін.