2. Позов обґрунтовано тим, що з вини працівників Прокуратури було порушено право позивача, а саме: незаконно вилучено Прокуратурою майно позивача та його повернуто в неповному обсязі та у зношеному стані, внаслідок чого це майно стало непридатне для використання за призначенням.

Короткий зміст рішень судових інстанцій

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 05.02.2019:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з ДКС України за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Товариства вартість втраченого обладнання у сумі 73 090 євро завданої майнової шкоди, що на дату подання позовної заяви еквівалентно 2 304 578,86 грн., та моральну шкоду в сумі 38 715 грн.;

- у решті позову відмовлено.

4. Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог саме в зазначених сумах.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019:

- апеляційну скаргу Товариства на згадане судове рішення місцевого господарського суду залишено без задоволення;

- апеляційну скаргу Прокуратури задоволено частково;

- рішення місцевого господарського суду від 05.02.2019 з цієї справи змінено з викладенням його резолютивної частини у новій редакції, згідно з якою:

позов задоволено частково;

стягнуто з державного бюджету України через ДКС України на користь Товариства вартість втраченого обладнання у сумі 56 000 євро завданої майнової шкоди, що на дату подання позовної заяви еквівалентно 1 751 121,23 грн., та моральну шкоду в сумі 38 715 грн.;

у задоволенні решти позову відмовлено;

- стягнуто з Товариства на користь Прокуратури 13 634,43 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

6. Постанову мотивовано обґрунтованістю позовних вимог у зазначених апеляційним судом сумах, а також необхідністю стягнення коштів безпосередньо з державного бюджету України, а не з ДКС України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

7. У касаційній скарзі до Верховного Суду Прокуратура, зазначаючи про прийняття відповідних судових рішень з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю, а в разі задоволення касаційної скарги судові витрати покласти на позивача та стягнути їх на користь Прокуратури.

8. Товариство у касаційній скарзі до Верховного Суду зазначає про оскарження ним згаданих судових рішень у частині відмови в задоволенні позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Прокуратури 13 634,43 грн. судового збору, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій частково неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права. Товариство просить: постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у частині вирішення вимоги про відшкодування реальних збитків скасувати із залишенням у цій частині рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2019; рішення місцевого господарського суду від 05.02.2019 та постанову апеляційної інстанції в частинах вирішення вимоги про відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимоги і стягнення з державного бюджету України через ДКС України на користь позивача 929 026,02 євро упущеної вигоди; ці ж рішення та постанову в частинах вирішення вимоги про відшкодування моральної шкоди змінити, стягнувши з ДКС України на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000 грн.; постанову апеляційної інстанції у частині розподілу судових витрат та вказівки суду про стягнення з позивача на користь Прокуратури 13 634,43 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, скасувати.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

9. Прокуратурою у касаційній скарзі вказано, що:

- суд передчасно, за невірно встановлених обставин справи щодо неправомірності дій посадових осіб Прокуратури, та без з`ясування причинно-наслідкового зв`язку поклав на державу обов`язок відшкодувати позивачу шкоду;

- на порушення статей 86, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) суд, визначивши суму компенсації моральної шкоди у 38 715 грн., не вмотивував свого висновку щодо стягнення з Прокуратури саме такої суми;

- невірною є правова позиція судів з приводу вирішення заяви Прокуратури про застосування позовної давності.

10. Товариством у касаційній скарзі зазначалося, що:

- висновок апеляційної інстанції про повернення Прокуратурою Товариству обладнання на загальну суму 17 090 євро суперечить фактичним обставинам справи та вимогам статті 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) і статті 236 ГПК України;

- рішення судів попередніх інстанцій у частині розгляду вимоги про відшкодування моральної шкоди у вигляді упущеної вигоди підлягають скасуванню в порядку статті 311 ГПК України;

- Товариство вважає, що розмір стягнутої судами компенсації "за знищення ділової репутації позивача є занадто малим". Судові рішення в цій частині підлягають зміні відповідно до частини третьої статті 308 ГПК України із стягненням з відповідача-2 на користь позивача 1 000 000 грн. моральної шкоди;

- судом апеляційної інстанції протиправно стягнуто з позивача на користь Прокуратури суму судового збору 13 634,43 грн.

Доводи відзивів на касаційні скарги

11. Відзиви на касаційні скарги не надходили.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Товариство зареєстроване 01.12.1999 як підприємство, що ставить за мету виробництво взуття та надання інформаційних послуг.

З виробничою метою Товариство у квітні 2006 року придбало у швейцарської фірми "WIFI AG in Grunung" за 73 090 євро обладнання для виготовлення взуття, яке (обладнання) завезене в Україну у травні 2006 року, розмитнене та змонтоване у виробничу лінію в орендованому Товариством у закритого акціонерного товариства "Ужгородський механічний завод" приміщенні за адресою: м . Ужгород, вул. Гагаріна, 30.

За поясненнями Товариства, після установки обладнання Товариство отримало сировину (відповідно до контрактів з фірмою "Paradiso", Італія) й почало виготовляти продукцію (взуття).

13. 23.05.2007 слідчий з особливо важливих справ Прокуратури Кузан В.В. порушив кримінальну справу № 9706407 за фактом заволодіння службовими особами Товариства чужим майном в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ).

14. 30.05.2007 тим же слідчим проведено обшуки приміщень офісу Товариства та приміщень, в яких проживала директор Товариства ОСОБА_2, і вилучено оригінали бухгалтерських документів, документів із зовнішньоекономічної діяльності Товариства, договори з контрагентами й документи, пов`язані з придбанням обладнання для виробництва взуття.

15. 02.10.2007 тим же слідчим проведено огляд орендованих Товариством приміщень, і згідно з постановою від тієї ж дати належне Товариству обладнання для виготовлення взуття загальною вартістю 73 090 євро було визнано речовим доказом у згаданій кримінальній справі та того ж дня передане за актом на відповідальне зберігання товариству з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Інгрід плюс".

16. 06.03.2008 той же слідчий порушив проти директора Товариства ОСОБА_2 . кримінальну справу № 9701808 за ознаками злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 366, частиною другою статті 209 КК України, а також кримінальну справу № 9701808/2 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 222 КК України.

У подальшому згідно з постановою того ж слідчого від 06.03.2008 усі три згадані кримінальні справи були об`єднані в одне провадження за № 9706407, за яким пред`явлено обвинувачення директору Товариства ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 366, частиною першою статті 222, частиною другою статті 209 КК України.

17. 03.04.2008 згадана кримінальна справа передана до суду; у супровідному листі до неї зазначалося, що речові докази - обладнання для виготовлення взуття знаходяться на відповідальному зберіганні ТОВ "Інгрід плюс".

Відповідна кримінальна справа розглядалася судами та органами досудового слідства неодноразово, і 10.08.2015 прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Прокуратури Романець Ю.М. виніс постанову про закриття кримінального провадження проти ОСОБА_2, якому (провадженню) на день винесення прокурором відповідного документа було присвоєно № 12014070030001332, на підставі пункту 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 в суді у вчиненні згаданих злочинів та з огляду на вичерпані можливості їх отримати. Також у вказаній постанові було зазначено, що речові докази, вилучені в ході досудового розслідування, - обладнання для виготовлення взуття загальною вартістю 73 090 євро підлягає поверненню представникам Товариства.

Згадана постанова про закриття кримінального провадження не оскаржувалася й набрала законної сили 21.08.2015.

18. Прокуратура розпочала повертати обладнання Товариству лише з 26.09.2016 й повернула лише його частину (через зношування й непридатність для подальшого використання за призначенням).

13.12.2016 Прокуратура письмово повідомила Товариство про те, що іншу частину обладнання повернути неможливо у зв`язку з його відсутністю.

19. Чинними на час вилучення у Товариства обладнання та проведення попереднього слідства (2007-2015 роки) нормативно-правовими актами передбачалося ведення книги речових доказів встановленої форми в кожній прокуратурі; відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв`язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, визначався співробітник установи, який призначався спеціальним наказом прокурора.

У даному разі такого співробітника Прокуратура не призначала, натомість прокурор Закарпатської області своїм наказом від 28.12.2006 № 856 визначив, що відповідальним за збереження речових доказів, вилучених у зв`язку з розслідуванням кримінальних справ, є особа, яка провела вилучення, а після приєднання речових доказів до справи - особа, яка проводить досудове слідство та безпосередньо "наглядаючий прокурор".

20. Під час cлужбової перевірки в Прокуратурі встановлено, що слідчий Кузан В.В. не вносив до книги обліку речових доказів відомостей про вилучене у Товариства обладнання, що унеможливило подальші перевірки його збереження.

Крім того, упродовж 9-ти років розслідування кримінальної справи службові особи Прокуратури не реагували належним чином на звернення Товариства й не перевіряли стан вилученого обладнання та умови його зберігання, наслідком чого стала втрата частини майна та завдання шкоди Товариству.

21. Місцевий господарський суд зазначив, що спірне обладнання не було в повному обсязі повернуто Товариству, а та частина обладнання, яку повернула Прокуратура, була зношеною і використанню за призначенням не підлягала, у зв`язку з чим, на думку цього суду, вимога Товариства має бути задоволена у сумі 73 090 євро.

Апеляційним господарським судом у зв`язку з цим з`ясовано й вказано, що: з наявних у справі матеріалів вбачається, що Товариству було повернуто обладнання на загальну суму 17 090 євро; акти приймання-передачі обладнання (на виконання згаданої постанови про закриття кримінального провадження) підписані за участю представників Прокуратури і директора Товариства без будь-яких зауважень щодо кількості, комплектності, справності обладнання; у деяких актах зазначено, що певне передане обладнання потребує ремонту, але будь-яких експертних висновків, висновків спеціалістів щодо неможливості використання обладнання матеріали справи не містять, так само як і вказівки щодо конкретного обладнання, яке було повернуте Товариству та яке зникло з місця зберігання.

Відтак апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, дійшов висновку що Прокуратурою та її працівниками було допущено бездіяльність, яка полягає у невиконанні обов`язку із схоронності вилученого у Товариства обладнання, що призвело до втрати частини обладнання вартістю 56 000 євро з розрахунку: 73 090 євро (загальна вартість обладнання) за мінусом 17 090 євро (вартість повернутого обладнання), що складає 56 000 євро реальних збитків, які й підлягають стягненню.

22. Товариство просило суд стягнути також упущену вигоду в загальній сумі 929 026,02 євро, проте суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відповідних вимог, оскільки поданий позивачем розрахунок даної суми ґрунтується на припущеннях.

23. Позивач, крім того, порушував питання про стягнення з Прокуратури 1 000 000 грн. моральної шкоди, яка, на думку позивача, полягала у приниженні ділової репутації Товариства.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.06.2016 у справі №308/13083/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ДКС України, Прокуратури, третя особа - Головне управління ДКС України в Закарпатській області, про відшкодування моральної шкоди: позов задоволено частково; стягнуто з ДКС України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 387 150 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 07.11.2018 у тій же справі зазначено, що при визначенні розміру морального відшкодування суди попередніх інстанцій, врахувавши обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідство і судом (89 місяців і 4 дні), що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у трикратному розмірі у співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством та судом, встановленої законодавством на момент відшкодування (1 450 грн).

24. Товариством не надано суду розрахунку заявленої ним до стягнення суми моральної шкоди 1 000 000 грн. У даному випадку, на думку судів, з урахуванням обставин справи, розумним, справедливим і співрозмірним розміром моральної шкоди сума 38 715 грн., що становить 10% від розміру моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_2 - директора Товариства, у згаданій справі №308/13083/15-ц.

25. Прокуратурою було подано до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності; відповідна заява судом залишена без розгляду на підставі частини другої статті 118, частини третьої статті 161 та частини восьмої статті 165 ГПК України і з посиланням на те, що:

- заява про застосування позовної давності за своїм змістом відповідає вимогам до заяви по суті справи і може бути подана лише на стадії підготовчого провадження;

- натомість у даній справі така заява подана Прокуратурою після закінчення строків, встановлених ГПК України (1798-12) і судом, а тому вона залишається судом без розгляду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

26. ЦК України (435-15) :

частина перша статті 1166:

- майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала;

- шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів;

- шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи;

частини перша і друга статті 22:

- особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода);

частини перша-четверта статті 23:

- особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав;

- моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи;

- розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості;

- моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування;

- позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу;

- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки;

частина перша статті 261:

- перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила;

частини третя-п`ята статті 267:

- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення;

- сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові;

- якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

27. Суди попередніх інстанцій мотивували свої судові рішення посиланням на статті 1173, 1174 ЦК України.

За певної схожості між цими статтями, вони істотно різняться за суб`єктами заподіяння шкоди: за першою з них таким суб`єктом є орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а за іншою - посадова або службова особа названих органів. В разі застосування саме статті 1174 ЦК України необхідно з`ясовувати й зазначати в судовому рішенні конкретну посадову (службову особу), яка припустилася протиправної (незаконної) поведінки. В даному разі судами такої особи, яка є суб`єктом заподіяння шкоди, не з`ясовано й не визначено, так само як не з`ясовано обставин і не наведено доказів неправомірності (протиправності) дій (бездіяльності) такої особи (осіб) та причинно-наслідкового зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою.

28. У розгляді позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд має з`ясувати, чим підтверджується заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, з чого виходить позивач в оцінці моральної шкоди у грошовій сумі.

У розгляді справи попередні судові інстанції обставин з числа зазначених не з`ясували, доказів на їх підтвердження не навели та не дослідили. У визначенні суми моральної шкоди в сумі 38 715 грн. вони без будь-яких встановлених законом підстав розрахували її як 10% від суми, присудженої на відшкодування моральної шкоди директору Товариства Тертиченко В.І. у згаданій цивільній справі № 308/13083/15-ц, хоча обставини у зазначеній справі, включаючи обґрунтування в ній суми відшкодування моральної шкоди, були суттєво іншими, ніж у даній господарській справі, що розглядається. Зокрема, у відповідній цивільній справі не йшлося про ділову репутацію юридичної особи, під якою (репутацією) розуміється оцінка підприємницької, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

29. Суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду заяву відповідача про застосування в цій справі позовної давності з посиланням на норми ГПК України (1798-12) , а суд апеляційної інстанції цю помилку не виправив і підтвердив правомірність, на його думку, відповідних дій місцевого господарського суду.

При цьому обидві попередні судові інстанції не врахували, що позовна давність є інститутом матеріального, а не процесуального права, і тому положення ГПК України (1798-12) до розгляду зазначеної заяви не застосовуються. Разом з тим згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; у даному разі рішення місцевого господарського суду з даної справи винесено 05.02.2019, тоді як заява відповідача про застосування позовної давності зроблена, як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2019.

Водночас у зв`язку із зазначеним порушенням попередні судові інстанції не з`ясували обставин щодо застосування позовної давності в даній справі, а саме: коли розпочався перебіг позовної давності за заявленими у справі вимогами; чи спливла позовна давність на час подання позову зі справи; якщо спливла, то чи існували поважні причини пропущення позовної давності, і якщо існували, то які та чим (якими доказами) це підтверджується.

30. Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді справи:

- припустилися неправильного застосування (тлумачення) норм матеріального права - статей 22, 23, 1173, 1174 ЦК України;

- не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме статті 256, 257, 261, 267 ЦК України;

- залишивши без розгляду заяву про застосування позовної давності, порушили положення частини другої статті 118, частини третьої статті 161 та частини восьмої статті 165 ГПК України, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин;

- не здійснивши з`ясування обставин, що входили до предмета доказування в даній справі, та не надавши належної оцінки пов`язаним з цими обставинами доказам, припустилися порушення норм процесуального права, в тому числі:

частини першої статті 86 ГПК України щодо оцінки доказів на основі всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів у справі;

частини другої статті 236 ГПК України стосовно ухвалення рішення судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права;

частини п`ятої статті 236 названого Кодексу щодо ухвалення рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки усім аргументам учасників справи.

31. Поряд з тим Касаційний господарський суд відповідно до частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

32. З урахуванням викладеного та відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в даній справі, дослідити та перевірити докази, якими ці обставини підтверджуються або спростовуються, надати доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.