1.1 У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-М" (надалі - ТОВ "Універсал-М") звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" (надалі - ТОВ "МВ Стеллар") (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення збитків 935 436,15 грн, з яких вартість товару - 661 064,57 грн, митні збори - 15 601,83 грн, комісія банку - 2 115,03 грн, брокерські послуги - 1620,00 грн, транспортні витрати - 95 896,01 грн, та ПДВ, яке було сплачено на митниці - 159 138,71 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідач порушив умови договору №ЗП-000019 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 19.10.2012 та заявки від 27.11.2017 щодо дотримання температурного режиму.

1.3. Позовна заява обґрунтована такими обставинами:

1.3.1. Між ТОВ "МВ Стеллар" (експедитором/ відповідачем) та ТОВ "Універсал-М" (замовником/ позивачем) 19.10.2012 було укладено договір №ЗП-000019 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні (надалі - договір №ЗП-000019 від 19.10.2012), яким сторони погодили, що експедитор, діючи за дорученням замовника, у межах даного договору надає послуги по організації перевезення вантажів замовника найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, або власним вантажним транспортом.

1.3.2. Пунктом 2.1 договору передбачено, що експедитор надає одну чи декілька з наступних послуг: здійснює організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом (як найманим, так і власним) по території України та за її межами на підставі відповідних заявок; розсилає товарно-транспортну документацію; здійснює розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу; приймає участь у складанні актів у випадках, передбачених чинним законодавством, вирішує з замовником претензійні питання; за згодою сторін виконує інші доручення замовника.

1.3.3. Конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в заявці, яка є невід`ємною частиною даного договору. За погодженням сторін заявка може передаватись за допомогою факсимільного зв`язку або у електронному вигляді по електронному зв`язку (E-mail), які в послідуючому визнаються сторонами та мають юридичну силу (п. 2.2 правочину).

1.3.4. Відповідно до пункту 6.9 договору експедитор несе матеріальну відповідальність за збереженість вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажоодержувачу.

1.3.5. Експедитор несе відповідальність за осіб, які залучаються до виконання даного договору, у розмірі і на умовах, передбачених чинним законодавством, як за свої власні (пункт 6.10 договору).

1.3.6. 23.11.2017 позивач направив відповідачу заявку на перевезення вантажу № 62/11-17 від 23.11.2017, відповідно до якої необхідно було перевезти від ТОВ "Завод синтанолів" (Дзержинськ, Росія) вантаж: сульфоетоксилати жирних спиртів марки SLES Б1, вагою 2200 кг. У заявці визначено вимоги до рухомого складу: цистерна з підігрівом та визначено вимоги до температурного режиму, який повинен був підпримуватися у межах від +35 до +40 С.

1.3.7. 24.11.2017 відповідач прийняв заявку до виконання та підтвердив подачу транспортного засобу: автомобіль НОМЕР_1 . Перевізником було визначено МПП "Співдружність".

1.3.8. 04.12.2017 вантаж, обумовлений в заявці, було доставлено на територію ТОВ "Універсал - М", що засвідчується копією CMR №392365, яка підписана представником відповідача та засвідчена печаткою позивача.

1.3.9. Позивач стверджує, що електронним листом в день надходження товару, тобто 04.12.2017, він повідомив експедитора про виявлені факти порушення умов транспортування товару, а також водія перевізника.

1.3.10. 04.12.2017 за вказаним фактом представниками ТОВ "Універсал-М" - Некрасовим Ю., ТОВ "Інтерфіл" (контрагента позивача) Кравчуком Р. та Русанюком С., а також перевізника - ОСОБА_4. (водія) було складено акт невідповідності товару та акт огляду товару, водій перевізника від підписання актів відмовився.

1.3.11. 06.12.2017 комісією у складі представників ТОВ "Універсал - М", ТОВ "Інтерфіл" (контрагент позивача) та Торгово - промислової палати в Закарпатській області складено акт огляду товару №348, в якому зазначено про невідповідність товару ТУ 2481-010-71150986-2011 за показниками зовнішнього вигляду: невідповідність кольору (від блідо - жовтого до зеленого); невідповідність консистенції (нев`язка текуча рідина), та за температурними показниками: температура сировини при огляді та відборі взірців становила + 49 С, при максимально допустимій + 40 С.

1.3.1. 06.12.2017 вищезазначеною комісією, також було складено акт рекламації № 349, в якому зазначено, що товар/сировина в кількості 22 000,00 кг зіпсована, не відповідає вимогам ТУ 2481-010-71150986-2011 та підлягає рекламації.

1.4. Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що доставив товар в обумовлене місце призначення, позивач у товарно - транспортній накладній CMR № 392365 в графі про отримання вантажу без будь - яких застережень чи зауважень поставив печатку, чим фактично погодив якість поставленого товару. Також відповідач нагалошував на цілісності пломб автоцистерни та зазначив, що перегрів вантажу здійснив сам позивач перед її вивантаженням.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2018 в задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Ухвалючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що:

2.2.1. ТОВ "Універсал - М" в порушення вимог статті 22 Цивільного кодексу України та статтей 224, 225 Господарського кодексу України, не було доведено всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки відповідача при транспортуванні вантажу, оскільки позивач, в порушення умов пунктів 5.3 та 5.4 договору №ЗП-000019 від 19.10.2012, несвоєчасно залучив представника Закарпатської торгово - промислової палати для фіксації факту неякісного товару та несвоєчасно повідомив експедитора про пошкодження вантажу. Крім того, позивач не зафіксував належним чином фактичну температуру автоцистерни при прибутті вантажу, зокрема з наданих позивачем фотографій не можливо встановити ні чіткого місцезнаходження автомобіля, ні точного часу фіксування надмірної температури товару;

2.2.2. позивачем не доведено, що на момент одержання вантажу відбулось його псування, тобто якість його змінилась настільки, що він не міг бути використаний за прямим призначенням, внаслідок чого позивач може вимагати стягнення вартості продукції в складі загальної суми заявлених збитків та інших збитків, заявлених у позові;

2.2.3. матеріали справи не містять доказів щодо наявності арбітражних проб товару під час навантаження його виробником в цистерни перевізника для того, щоб здійснити порівняння між якістю відправленого та доставленого товару.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийняв пояснення водія, згідно яких останній стверджував, що він не був присутнім при початку розвантаження та огляді вантажу. Наведені водієм перевізника обставини позивачем спростовано не було.

2.3. Західний апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2018, погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення збитків.

2.4. Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість проведення обґрунтованого експертного дослідження якості товару під час судового розгляду справи, оскільки позов пред`явлено після спливу гарантійного строку на товар, встановленого виробником, а товар частково було вивантажено з розпломбуванням пломб.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Універсал-М" просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2019, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що:

3.2.1. суди порушили норми статті 13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (надалі - Конвенція), оскільки доказом отримання товару є розписка, яку позивачем відповідачу надано не було;

3.2.2. суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 17, 18, 41 Конвенції, оскільки, як стверджує позивач, тягар доказування факт дотримання температурного режиму протягом всього часу перевезення вантажу покладено саме на перевізника, а не позивача;

3.2.3. суди порушили вимоги статті 8 Конвенції, оскільки не врахували, що водій перевізника повинен був зробив застереження у CMR щодо неможливості визначення стану вантажу, кількості місць та його маркування;

3.2.4. суд першої інстанції порушив норми процесуального права, зокрема статей 74, 80, 91, 162, 168, 177, 182, 207 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не прийняв докази, додані позивачем до відповіді на пояснення після закриття підготовчого засідання.

3.3. У касаційній скарзі заявник стверджує, що суди попередніх інстанцій не дослідили чи забезпечив перевізник дотримання температурного режиму та не взяли до уваги, що відповідач був своєчасно повідомлений позивачем про поставку неякісного товару шляхом надсилання повідомлення на електронну пошту.

3.4. ТОВ "МВ Стеллар" та ТОВ "Співдружність Південь" подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 - без змін. Відповідач та третя особа 1 вважають, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

4.1. Відповідно до статті 934 Цивільного кодексу України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

4.2. Статтею 610 Цивільного кодексу України вказано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

4.3. Відповідно до пукнту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

4.4. Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

4.5. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

4.6. У частині 2 статті 224 Господарського кодексу України зазначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

4.7. Відповідно до сталої судової практики для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність наступного юридичного складу: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

4.8. Предметом спору є стягнення збитків, які настали внаслідок порушення умов заявки щодо дотримання температурного режиму при доставці товару.

4.9. З огляду на те, що позивачем відповідно до вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України не було доведено протиправної поведінки відповідача, оскільки ТОВ "Універсал-М" не дотримався порядку приймання - передачі товару, передбаченого умовами укладеного між сторонами договору, Верховний Суд вважає, що висновок судів про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування вартості пошкодженого товару, відповідає матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

4.10. Доводи скаржника щодо порушення норми статті 13 Конвенції у зв`язку з неоформленням розписки про отримання вантажу, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки умовами договору сторони не узгодили, що приймання - передача товару повинна здійснюватись в обов`язковому порядку шляхом отримання розписки.

4.11. Твердження заявника, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статті 17,18, 41 Конвенції, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки на перевізника покладається лише тягар доказування того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, а саме: втрата вантажу, його ушкодження чи затримка внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

4.12. Доводи скаржника про порушення статті 8 Конвенції щодо невнесення до CMR відомостей про стан вантажу, кількість місць та його маркування, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки згідно статті 8 Конвенції до CMR вносяться відомості лише у випадку, якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації. Обов`язок щодо необхідності перевірки стану вантажу на перевізника, згідно вимог вказаної статті, не покладено.

4.13. Доводи скаржника, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема, не прийняв докази, подані позивачем після закриття підготовчого засідання, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки згідно вимог частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу Украни докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Проте, належних причин неможливості своєчасного подання доказів скаржником не наведено.

4.14. Доводи заявника, щодо наявності підстав для покладення на відповідача обов`язку з виплати збитків судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати ті обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові та не здійснює переоцінку оцінених судами доказів у відповідності до вимог частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою касаційна інстанція, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. Верховний Суд вважає висновки Господарського суду Тернопільської області та Західного апеляційного господарського суду обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника у касаційній скарзі висновків суду попередніх інстанцій не спростовують.

5.3. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6. Розподіл судових витрат

6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-М" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 у справі № 921/175/18 - залишити без змін.