1. Селянське (фермерське) господарство "Михайлівське" (далі - СФГ "Михайлівське") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд: визнати за СФГ "Михайлівське" право постійного користування земельною ділянкою площею 47,84 га в межах згідно з планом, розташованою на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яку було надано на ім`я ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії IV-ХР № 000324, на підставі розпорядження Харківської райдержадміністрації від 07.09.2000.

2. Позовні вимоги аргументовано тим, що з моменту реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи обов`язки земелекористувача земельної ділянки несе створене ОСОБА_1 СФГ "Михайлівське", а не фізична особа-засновник, на ім`я якої видано державний акт на право постійного користування землею. У зв`язку з наведеним, на думку позивача, смерть фізичної особи-засновника жодним чином не впливає на можливість користування такою земельною ділянкою.

Короткий зміст судових рішень у справі

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.09.2018 у справі № 922/1224/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, обґрунтовано тим, що СФГ "Михайлівське" не довело, що йому перейшло право постійного користування на земельну ділянку, натомість таке право залишилося за ОСОБА_1 і припинилося з його смертю. Крім того, наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 30.06.2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою" припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 49,84 га, розташованою за межами населених пунктів на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії IV-XP № 000324, який зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 10.11.2000 за № 1, у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки ОСОБА_1, а без визнання недійсним у встановленому законом порядку зазначеного наказу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області правових підстав для визнання за СФГ "Михайлівське" права постійного користування спірною земельною ділянкою немає.

5. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 25.09.2018 і постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 у справі № 922/1224/18, СФГ "Михайлівське" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Підставами для скасування рішення і постанови скаржник вважає порушення судами попередніх інстанцій норм статей 2, 4, 5, 9, 10, 11 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство".

7. Заявник стверджує про безпідставне невзяття до уваги судами попередніх інстанцій доводів про те, що з моменту реєстрації СФГ "Михайлівське" як юридичної особи, право постійного користування спірною земельною ділянкою має не ОСОБА_1, а створене ним фермерське господарство.

8. Крім того, чинне на час створення фермерського господарства законодавство передбачало, що як державний акт на право постійного користування землею, так і всі інші документи оформлюються на ім`я голови такого господарства. У зв`язку із наведеним, державний акт щодо реєстрації права постійного користування не міг бути виданий на ім`я СФГ "Михайлівське".

9. Скаржник не погоджується із посиланням апеляційного господарського суду на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 922/3312/17, і стверджує, що суди першої та апеляційної інстанції не взяли до уваги правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 12.12.2018 у справі № 388/1103/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Харківській області наголошує на безпідставності доводів скаржника, підтримує правові висновки судів попередніх інстанцій, просить залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2018 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 у справі № 922/1224/18.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. Як установили суди попередніх інстанцій і вбачається із матеріалів справи, розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 07.09.2000 № 373 ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 49,84 га у межах згідно з планом на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області для ведення селянського (фермерського) господарства, видано державний акт на право постійного користування землею від 10.11.2000 серії IV-ХР № 000324, зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1.

12. 09.11.2000 ОСОБА_1 зареєстрував СФГ "Михайлівське" (ЄДРПОУ 31214567), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_3 та випискою серії НОМЕР_4 .

13. Відповідно до пункту 1.4 Статуту СФГ "Михайлівське" від 03.11.2000, зареєстрованого Харківською районною державною адміністрацією 09.11.2000, далі мовою оригіналу: "Хозяйство является пользователем земельного участка общей площадью 49,8 га, который предоставлен Хозяйству из земель запаса Роганского поселкового Совета Харьковского района Харьковской области по решению № 373 от 07 сентября 2000 года Харьковской районной администрации".

14. 15.05.2009 на засіданні членів СФГ "Михайлівське" розглянуто заяву ОСОБА_4 та вирішено обрати цю особу головою СФГ "Михайлівське" з 18.05.2009.

15. Після зміни голови СФГ "Михайлівське" господарство продовжило користуватися земельною ділянкою, виданою для його створення відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії IV-ХР № 000324 .

16. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, на ім`я якого було видано державний акт на право постійного користування землею, помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .

17. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 30.06.2017 № 13102-СГ припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 49,84 га, розташованою за межами населених пунктів на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії IV-XP № 000324, який зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 10.11.2000 за № 1, у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки ОСОБА_1 Земельну ділянку площею 49,84 га віднесено до земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області.

Позиція Верховного Суду

18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

19. Відповідно до частини 1 статті 50 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_1 державного акта на землю) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

20. За змістом статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_1 земельної ділянки у постійне користування на підставі відповідного рішення від 07.09.2000) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

21. Згідно зі статтею 7 ЗК України (у редакції, чинній на час надання

ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

22. Частинами 1 і 3 статті 23 ЗК України (у редакції, чинній на час надання

ОСОБА_1 державного акта) передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

23. За змістом частин 1 і 3 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на час реєстрації СФГ "Михайлівське") після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Сільська, селищна, міська рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

24. Із 01.08.2003 набрав чинності Закон України від 19.06.2003 № 973-ІV "Про фермерське господарство" (973-15) , за змістом статті 2 якого відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , ЗК України (2768-14) , цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

25. Статтею 7 цього Закону передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України (2768-14) .

26. Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України (у редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема для ведення фермерського господарства.

27. За змістом статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об`єктів належать, зокрема, земельні ділянки.

28. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина 3 статті 41 Конституції України).

29. У Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (v005p710-05) у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (2768-14) (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) , ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

30. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України (2768-14) серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

31. Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2).

32. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина 1 статті 125 цього Кодексу).

33. У зазначеному Рішенні Конституційного Суду України також наголошено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.

34. Відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

35. Земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц).

36. Відповідно до частини 3 статті 407 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

37. Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини (аналогічну правову позицію Верховного Суду України, викладено у постановах від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц і від 05.10.2016 у справі

38. Єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа.

39. Суди попередніх інстанцій установили, що СФГ "Михайлівське" не надало жодних документів на підтвердження наявності у нього оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою. Водночас суди установили, що ОСОБА_1, на ім`я якого було видано державний акт на право постійного користування землею, помер.

40. Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про не можливість приналежності СФГ "Михайлівське" на титулі постійного користування земельної ділянки, переданої у постійне користування громадянину ОСОБА_1 у 2000 році на підставі відповідного рішення згідно з державним актом на землю.

41. Крім того, за змістом статті 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

42. Аналогічні положення наведено у статті 12 Закону України "Про фермерське господарство".

43. Проте за СФГ "Михайлівське" права власності чи користування земельною ділянкою зареєстровано не було.

44. При цьому згідно з частиною 2 статті 92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

45. Отже, згідно з положеннями земельного законодавства, що діяло на час звернення СФГ "Михайлівське" до суду із вимогою про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою площею 47,84 га, набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства) не передбачено.

46. Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 922/3312/17.

47. Таким чином, доводи скаржника щодо помилкових висновків судів першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на помилковому розумінні норм законодавства та не свідчать про наявність підстав для скасування рішень у справі № 922/1224/18.

48. Крім того, правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі

№ 317/2520/15-ц, від 12.12.2018 у справі № 388/1103/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц, на які посилається скаржник, не можуть бути застосовані до правовідносин щодо постійного землекористування, оскільки стосуються орендних правовідносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

49. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

50. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 цього Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

51. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

52. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів, тому підстав для скасування рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2018 і постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 у справі № 922/1224/18 немає.