ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 918/827/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Міщенко І.С.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: Лисенка В.О. (довіреність № 14-202 від 17.05.2019),

відповідача: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 (колегія суддів у складі: Миханюк М.В. - головуючий, Крейбух О.Г., Дужич С.П.)

та рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2019 (суддя Войтюк В.Р.)

у справі № 918/827/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення заборгованості в сумі 4 938 417, 27 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - ТОВ "Рівнетеплоенерго") про стягнення заборгованості в сумі 4 938 417, 27 грн., з яких: 1 519 047, 83 грн. пені, 270 618, 06 грн. 3 % річних та 3 148 751, 38 грн. інфляційних втрат, у зв`язку з несвоєчасною оплатою поставленого природного газу за договором № 1715/14-БО-28 купівлі-продажу природного газу від 28.11.2013.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.03.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між НАК "Нафтогаз України" (продавцем) та ТОВ "Рівнетеплоенерго" (покупцем) 28.11.2013 укладено договір № 1715/14-БО-28 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 (який використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами), обсягом до 20 781,024 тис.м-3 з 01.01.2014 по 31.12.2014, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору (п.п. 1.1, 1.2, 2.1 умов договору).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаному уповноваженим представником та скріпленому печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Відповідно до розділу 11 умов договору він набуває чинності з дати його підписання і скріплення печатками та діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

На виконання умов договору постачальник передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 55 423 735, 36 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, підписаними і скріпленими печатками сторін договору.

Відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ, що не заперечується позивачем, однак несвоєчасно, чим порушено умови п. 6.1 договору, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що нараховані неустойка, інфляційні втрати та проценти річних підлягають списанню згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову в позові.

Так скаржник зазначає, що:

- обов`язковою умовою для застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є погашення заборгованості за природний газ до набрання чинності цим Законом, тобто до 30.11.2016, чого відповідачем здійснено не було (заборгованість була погашена вже після 30.11.2016);

- оскільки відповідачем не надано доказів відображення ним обсягів заборгованості за спірним договором на день набрання чинності вказаним вище Законом при включенні його до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, тому відсутні підстави вважати, що така заборгованість може бути врегульована відповідно до Закону;

- відповідач вправі відображати у своїй фінансовій звітності суми неустойки, інфляційних втрат та процентів річних лише у разі наявності рішення суду або визнання у добровільному прядку вимог позивача. В іншому випадку це призведе до порушення ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". У разі ж прийняття рішення про стягнення суми позову відповідач набуває право відобразити ці суми на підставі прийнятого рішення, яке і буде первинним обліковим документом та у подальшому - підставою для звернення про включення до реєстру підприємств, що є учасниками процедури врегулювання заборгованості.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.07.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.08.2019 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 19.08.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідача надійшов відзив, який залишається судом без розгляду, оскільки поданий поза межами встановленого в ухвалі від 31.07.2019 строку та без клопотання про продовження строку на його подання.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника позивача, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017 (93-2017-п) затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до п. 14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно з Законом № 1730-VIII (1730-19) ; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Судами обох інстанцій встановлено, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №142 від 08.06.2017 включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

На підтвердження включення до реєстру відповідачем подано: копію заяви в порядку ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" про включення до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії; копію наказу від 08.06.2017 №142 "Про включення до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб`єктів господарювання"; акт звіряння розрахунків між НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" від 31.01.2017; сальдо на 31.12.2016, відповідно до якого за договором №1715/14-БО-28 рахується заборгованість на суму 3 434 477, 86 грн.; акт звіряння розрахунків від 15.03.2017; сальдо на 30.06.2016, відповідно до якого за договором №1715/14-БО-28 рахується заборгованість на суму 3 434 477, 86 грн.; акт звіряння розрахунків від 01.12.2016; сальдо станом на 30.11.2016, відповідно до якого за договором №1715/14-БО-28 рахується заборгованість на суму 3 434 477, 86 грн.

Відповідно до додатку до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 142 від 08.06.2017 визначено обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно з зазначеним Законом в сумі 107 398 071, 42 грн., в тому числі і заборгованість за спожитий природний газ за договором № 1715/14-БО-28 від 28.11.2013, яка станом на 01.07.2016 становила 3 434 477, 86 грн., що підтверджено актом звіряння розрахунків від 31.03.2017, узгодженим сторонами.

Отже, як встановлено судами обох інстанцій, заборгованість за спірним договором враховувалась при внесені ТОВ "Рівнетеплоенерго" до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, чим спростовуються доводи скаржника про зворотнє.

Також, ТОВ "Рівнетеплоенерго" надано повідомлення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про включення боржника (відповідача) до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

В свою чергу, за приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.

Таким чином, сума основного боргу ТОВ "Рівнетеплоенерго" за договором №1715/14-БО-28 від 28.11.2013 підлягала врегулюванню відповідно до норм вказаного Закону, в тому числі і шляхом реструктуризації на 60 місяців, з можливістю дострокового погашення, як це визначено ч. 2 ст. 5 Закону.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечувалося сторонами, останніми не укладено договір про реструктуризацію заборгованості, оскільки заборгованість за договором погашена, що вбачається з акта звіряння розрахунків, відповідно до якого станом на 25.05.2017 заборгованість відповідача перед позивачем за договором №1715/14-БО-28 відсутня.

Положеннями ч. 1. ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

Оскільки відповідач погасив суму боргу за договором купівлі-продажу природного газу і це виключало необхідність укладення договору про реструктуризацію заборгованості, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача права нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат після набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , та, як результат - про відмову у задоволенні позову.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, та в більшій мірі дублюють доводи апеляційної скарги, яким надана повна, обґрунтована та правильна оцінка судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене та встановлені судами обох інстанцій обставини справи, а також приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки колегія суддів погоджується з висновками судів обох інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 та рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2019 у справі № 918/827/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Міщенко І.С.