1. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.10.2016 порушено провадження у справі № 905/2746/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансметко" (далі - ТОВ "Трансметко") про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтика" (далі - ТОВ "Балтика"), розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Карауш Ю.В.

2. 06.10.2016 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України за № 36101 оприлюднене повідомлення про порушення справи №905/2746/16 про банкрутство ТОВ "Балтика".

3. 17.10.2016 Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро") звернулось до Господарського суду Донецької області із заявою з грошовими вимогами до боржника у розмірі 133567136,16 грн, з яких 16165688,00 грн просило суд окремо внести до реєстру вимог кредиторів, як вимоги забезпечені заставою майна боржника, 117401448,16 грн внести до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 106994455,45 грн - до четвертої черги вимог кредиторів; 10706992,71 грн до шостої черги вимог кредиторів.

4. Заява обґрунтована наявністю заборгованості у боржника перед АТ "Банк Кредит Дніпро" за кредитними договорами від 30.06.2011 №300611-К/1 та №300611-К/2, які забезпечені договорами іпотеки від 30.06.2011 №300611-І/1 № 300611-К/2 та договором застави від 30.06.2011 №300611-З/1. До заяви надані відповідні розрахунки суми заборгованості, виходячи з курсу Національного Банку України станом на 07.10.2016.

5. 18.12.2018 АТ "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Господарського суду Донецької області із заявою про уточнення грошових вимог, в якій просило визнати грошові вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро" в розмірі 162572820,11 грн, розподіливши їх черговість задоволення відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон про банкрутство).

6. Збільшення суми вимог заявленої АТ "Банк Кредит Дніпро" в заяві про уточнення вимог обґрунтовано перерахунком суми заборгованості в національну валюту згідно курсу Національного Банку України станом на 03.10.2016.

7. Судом першої інстанції не прийнято до розгляду уточнену заяву з грошовими вимогами банку, з посиланням на приписи ст. 23 Закону про банкрутство.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

8. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.12.2018 у справі №905/2746/16 визнано кредиторами та затверджено реєстр вимог кредиторів:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансметко" на суму 27079158,19грн., з яких: 27062622,19грн. - четверта черга; 16536,00грн. - перша черга.

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Галамет" на суму 316 245 850,80грн., з яких: 316 243 094,80грн. - четверта черга, 2756,00грн. - перша черга;

- Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на суму 96769,00грн., з яких: 94013,00грн. - третя черга, 2756,00грн. - перша черга.

- Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" на суму 2756,00грн. - перша черга.

Окремо до реєстру вимог кредиторів включено у шосту чергу пеня та штрафні санкції:

- Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на суму 510,00грн.

Окремо до реєстру вимог кредиторів включено вимоги кредитора, які забезпечені заставою майна боржника:

- Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" на суму 81 818 067,23грн.

Відмовлено Публічному акціонерному товариству "Банк Кредит Дніпро" у визнанні кредитором боржника на суму 51 749 068,93грн.

Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лавіос" у визнанні кредитором боржника на суму 260 406 038,28грн. та 2756,00грн. судового збору

Відмовлено Маріупольській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області у визнанні кредитором боржника на суму 50 032,96грн. та 2756,00грн. судового збору

Відмовлено Головному управлінню Державної фіскальної служби у Донецькій області у визнанні кредитором боржника на суму 510,00грн.

А також вирішено інші процедурні питання щодо подальшого руху справи.

9. Приймаючи таке рішення щодо грошових вимог АТ "Банк Кредит Дніпро", суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до приписів ст. 23 Закону про банкрутство розрахунок заборгованості заявленої банком в іноземній валюті мав бути здійснений станом на 10.10.2016 (дату подання заяви з грошовими до боржника), а не станом на 07.10.2016, що стало підставою для здійснення судом першої інстанції власного перерахунку. Поряд з цим, виключено з основної заборгованості за кредитним договором №300611-К/1 загальну вартість нерухомого майна, на яке АТ "Банк Кредит Дніпро" набуто право власності до порушення справи про банкрутство; застосовуючи правову позицію Верховного Суду викладену у справі №№444/9519/12 відмовлено у задоволенні відсотків за обома кредитними договорами нарахованих після 20.06.2014, так як починаючи з 20.06.2014, у зв`язку з направленням боржникам вимоги про дострокову сплату боргу, між сторонами змінився порядок та строки оплати заборгованості; відмовлено у визнанні заявлених сум пені, виходячи з положень ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

10. Відносячи встановлену суму заборгованості до забезпечених вимог, суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 № 902/492/17.

11. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:

11.1. 30.06.2011 між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (банк) та ТОВ "Балтика" (позичальник) укладено кредитний договір №300611-К/1, відповідно до умов якого, банк 30.06.2011 надає позичальнику строковий кредит у розмірі 3400000,00 доларів США на наступні цілі: рефінансування позичкової заборгованості в ПАТ "Донгорбанк" за кредитним договором №07V від 17.04.2007 (п.1.1 договору). Валютою кредиту прийняті долари США (п.1.2 договору).

11.2. 30.06.2011 між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (банк) та ТОВ "Фірма "ВТО лтд" (позичальник) укладено кредитний договір №300611-К/2, згідно п.1.1 якого, банк 30.06.2011 надає позичальнику строковий кредит у розмірі 1180000,00 доларів США на наступні цілі: рефінансування позичкової заборгованості в ПАТ "Донгорбанк" за кредитним договором №08V від 17.04.2007. Валютою кредиту визначено долари США (п.1.2 договору).

11.3. 30.06.2011 між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (іпотекодержатель) та ТОВ "Балтика" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №300611-І/1, за умовами якого іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги Іпотекодержателя згідно наступних договорів:

- згідно з кредитним договором №300611-К/1 від 30.06.2011 (Кредитний договір-1);

- згідно з кредитним договором №300611-К/2 від 30.06.2011 (Кредитний договір-2).

11.4. 30.06.2011 між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (іпотекодержатель) та ТОВ "Балтика" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №300611-І/2, відповідно умов якого, іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги Іпотекодержателя згідно наступних договорів:

- згідно з кредитним договором №300611-К/1 від 30.06.2011 (Кредитний договір-1)

- згідно з кредитним договором №300611-К/2 від 30.06.2011 (Кредитний договір-2).

11.5. 30.06.2011 між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (заставодержатель) та ТОВ "Балтика" (заставодавець) укладено договір застави №300611-3/1 (далі - Договір застави) (в редакції договору №110413 від 11.04.2013 про зміну договору застави №300611-3/1 від 30.06.2011).

11.6. На виконання умов кредитних договорів №300611-К/1 та №300611-К/2 банком згідно меморіальних ордерів від 01.07.2011№ К/450249 та №К/450248 перераховано ТОВ "Балтика" та ТОВ фірма "ВТО лтд" кредитні кошти.

11.7. ТОВ "Балтика" та ТОВ фірма "ВТО лтд" своїх зобов`язань за кредитними договорами №300611-К/1 та №300611-К/2 не виконано.

11.8. У зв`язку з невиконанням ТОВ "Балтика" своїх зобов`язань за Кредитним договором №300611-К/1, 20.06.2014 АТ "Банк Кредит Дніпро" звернувся з ТОВ "Балтика" з вимогою про стягнення заборгованості, в якій банк вимагав негайного погашення заборгованості по процентам у розмірі 71224,64 долл. США, дострокового погашення кредиту у розмірі 3398000,00 долл. США протягом 10 робочих днів з моменту направлення даної вимоги та сплати процентів за фактичний термін користування кредитними коштами.

11.9. АТ "Банк Кредит Дніпро" звертався до основного боржника (ТОВ фірма "ВТО лтд") за кредитним договором №300611-К/2 з вимогою про дострокову сплату заборгованості за кредитним договором №300611-К/2, та до поручителя за кредитним договором №300611-К/2 (ТОВ "Балтика") з повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, в якому банк вимагав від боржника (ТОВ фірма "ВТО лтд") та/або заставодавця (ТОВ "Балтика") виконання порушеного зобов`язання або передання предмета застави у володіння банку протягом 30 днів з моменту реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Вказані документи направлені адресатам поштою, про що є відповідні докази в матеріалах справи.

11.10. Звертаючись до суду з заявою про визнання кредиторських вимог, банк зазначав, що станом на 07.10.2016 у ТОВ "Балтика" заборгованість за кредитним договором №300611-К/1 складається з:

3398300,00 долл США (основне зобов`язання) - 87978347,42 грн;

734526,64 долл США (несплачені відсотки за користування кредитом) - 19016108,03 грн.

Також на виконання пункту 8.1. кредитного договору №300611-К/1, банком нарахована пеня за несвоєчасне виконання умов договору у розмірі:

378084,09 долл США (за несвоєчасне погашення кредиту) - 9788192,16 грн;

23902,13 долл США (за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом) - 918800,55 грн.

Заборгованість за кредитним договором №300611-К/2 банком заявлена у розмірі:

1180000,00 долл США (несплачений кредит) - 30548936,22 грн;

420077,24 долл США (несплачені відсотки за користування кредитом) - 10409349,12 грн.

Також на виконання пункту 8.1. кредитного договору №300611-К/2, банком нарахована пеня за несвоєчасне виконання умов договору у розмірі:

131283,05 долл США (за несвоєчасне погашення кредиту) - 3398777,56грн;

23673,00 долл США (за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом) - 612868,62 грн.

Суми заявленої заборгованості банком перераховані у національну валюту згідно курсу НБУ станом на 07.10.2016.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

12. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі №905/2746/16 апеляційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.12.2018 у справі № 905/2746/16 залишено без змін.

13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновкам суду першої інстанції про часткове задоволення заяви АТ "Банк Кредит Дніпро" про визнання кредиторських вимог та віднесення встановленої судом суми вимог до забезпечених вимог ТОВ "Балтика".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.12.2018 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі № 905/2746/16, АТ "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.12.2018 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі № 905/2746/16. Постановити нову ухвалу, якою визнати грошові вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро" до ТОВ "Балтика" в розмірі 162 572 820,00 грн., розподіливши черговість задоволення відповідно до Закону про банкрутство. Витрати на оплату судового збору покласти на боржника.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/2746/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.06.2019.

16. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/2746/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019.

17. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/2746/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019.

18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Васьковського О.В., судді - Катеринчук Л.Й. від 05.07.2019 прийнято справу № 905/2746/16 Господарського суду Донецької області до провадження. Відкрито касаційне провадження у справі № 905/2746/16 Господарського суду Донецької області за касаційною скаргою АТ "Банк Кредит Дніпро" на рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.04.2019. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги АТ "Банк Кредит Дніпро" на рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 відбудеться 27.08.2019. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 06.08.2019. Доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

19. В судове засідання 27.08.2019 з`явився представник скаржника АТ "Банк Кредит Дніпро", який надав пояснення у справі.

20. Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(АТ "Банк Кредит Дніпро")

21. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 1, 45 Закону про банкрутство, ст. 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

23. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя). Грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство передбачено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі ті, щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:

розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені ч. 2 ст. 22 цього Закону.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі при спрощеному порядку розгляду справи про банкрутство.

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.

Виходячи з вимог ст. 25 Закону про банкрутство, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

При цьому, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.

Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом.

Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Предметом розгляду, в даному випадку, є заява АТ "Банк Кредит Дніпро" з грошовими вимогами до боржника ТОВ "Балтика".

Вказана заява обґрунтована наявністю заборгованості у боржника перед АТ "Банк Кредит Дніпро" за кредитними договорами від 30.06.2011 №300611-К/1 та №300611-К/2, які забезпечені договорами іпотеки від 30.06.2011 №300611-І/1 № 300611-К/2 та договором застави від 30.06.2011 №300611-З/1. До заяви надані відповідні розрахунки суми заборгованості, виходячи з курсу Національного Банку України станом на 07.10.2016.

Враховуючи, що розмір грошових вимог кредиторів визначається в національній валюті України, а заявником перераховано суму заборгованості, яка виражена в іноземній валюті за курсом Національного Банку України станом на 07.10.2016, а також з огляду на щоденні коливання курсу долара, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, здійснив перерахунок суми заборгованості станом саме на день подання заяви з кредиторськими вимогами, тобто на 10.10.2016, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 23 Закону про банкрутство.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума основної заборгованості за кредитним договором №300611-К/1 складає 3398300,00 долл США, що виходячи з офіційного курсу долара США станом на день подання заяви становить 87815079,50 грн.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого мана щодо об`єкта нерухомого майна №142856663 від 26.10.2018, 19.09.2016 ПАТ "Банк Кредит Дніпро" зареєстровано право власності (номер запису про право власності 16711044) на майно, визначене іпотечним договором №300611-І/1, серія та номер 1215, виданий 30.06.2011 приватним нотаріусом Вербена В.М. (нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення (в літ. "А"), гр. приміщення №46, 47-48, 49, 50, 51, 54 (нежитлові приміщення комерційного призначення) загальною площею 970,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Білоруська, будинок 32 ) (а.с. 4-8 МОУ від 19.12.2018).

В заяві про уточнення грошових вимог, АТ "Банк Кредит Дніпро" зазначено, що 04.10.2016 рішенням Великого Комітету з проблемних питань активів ПАТ "Банк Кредит Дніпро" було вирішено прийняти на баланс Банку об`єкт нерухомості, оформленого Банком на підставі застереження, що містяться в Іпотечному договорі №300611-І/1 від 30.06.2011 в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Фірма "ВТО лтд" за кредитним договором №300611-К/2 від 30.06.2011 загальною вартість 40232954,00 грн. з ПДВ.

Зважаючи на вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про виключення із суми заборгованості за основним зобов`язанням по кредитному договору №300611-К/1 суми 40 232 964,00 грн., що є оціночною вартістю об`єкта нерухомого майна, на яке банком набуто право власності до порушення провадження у даній справі. Інших доказів щодо вартості зазначеного майна АТ "Банк Кредит Дніпро" не надано.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що сума основної заборгованості ТОВ "Балтика" за кредитним договором №300611-К/1 складає 47 582 125,49 грн.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро", які виникли на підставі кредитного договору №300611-К/2 та заявлені до ТОВ "Балтика" є забезпеченими, оскільки пред`явлені до майнового поручителя у справі про банкрутство. Враховуючи несплату основним боржником (ТОВ фірма "ВТО лтд") суму наданого кредиту згідно договору №300611-К/2, сума основної заборгованості складає 1180000,00 долл США, що виходячи з офіційного курсу долара США станом на день подання заяви складає 30492244,30 грн.

Що стосується нарахованих банком відсотків за користування кредитними коштами за договорами №300611-К/1 та №300611-К/2, судами попередніх інстанцій встановлено, що банк, у зв`язку із допущеною ТОВ "Балтика" та ТОВ фірма "ВТО лтд" заборгованістю зі сплати кредиту та процентів, згідно з умовами п. 5.6. кредитних договорів та на підставі ст. 1049 ЦК України, скористався своїм правом на пред`явлення вимоги до позичальників про дострокове виконання зобов`язань за кредитними договорами №300611-К/1 та №300611-К/2, шляхом направлення ТОВ "Балтика" вимоги № 26-567 від 20.06.2014, та ТОВ фірма "ВТО лтд" повідомлення №26-574 від 20.06.2014, в яких вимагав дострокового виконання зобов`язань за кредитними договорами.

Суди попередніх інстанцій вказали на те, що скориставшись правом на пред`явлення вимоги до позичальників по кредитним договорам, банк, на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання за кредитними договорами №300611-К/1 та №300611-К/2 щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, які були передбачені кредитним договором. Відтак, строк дії договору закінчився.

В розумінні ст. 1050 ЦК України, кредитні договори №300611-К/1 та №300611-К/2 припинили свою дію з дати направлення АТ "Банк Кредит Дніпро" позичальникам (ТОВ "Балтика" та ТОВ фірма "Вто лтд") повідомлень №26-567 від 20.06.2014 та №26-574 від 20.06.2014, а на час звернення АТ "Банк Кредит Дніпро" з заявою про визнання кредиторських вимог у даній справі кредитні кошти позичальниками не повернуті.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що положення кредитних договорів №300611-К/1 та №300611-К/2 не містять умови про нарахування процентів за користування кредитом до повного погашення заборгованості за вказаними договорами.

Приписами ст. 1050 ЦК України встановлено, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою.

При цьому, звернення до позичальників з вимогою про дострокове погашення заборгованості змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору, з дати звернення до позичальника з такою вимогою строк виконання договору в повному обсязі вважається таким, що настав.

За змістом ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що нарахування банком відсотків за користування кредитними коштами за договорами №300611-К/1 та №300611-К/2 після 20.06.2014 (день пред`явлення вимоги до ТОВ "Балтика" та ТОВ фірма "ВТО лтд") є неправомірним, виходячи з приписів ст. ст. 1048 та 1050 ЦК України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12.

Перевіряючи розрахунок відсотків, заявлених банком як кредиторські вимоги за період з 01.02.2014 до 01.07.2014 за договорами №300611-К/1 та №300611-К/2, суди попередніх інстанцій визнали їх математично вірними, з урахуванням ставки відсотків, визначених умовами договорів та договорів про зміну умов кредитних договорів, дат та сум погашених позичальником відсотків, наведених у розрахунках та у виписках з особового рахунку ТОВ "Балтика", спеціально відкритого у АТ "Банк Кредит Дніпро", згідно пункту 7.1 кредитних договорів.

Що ж до заявленої банком пені за несвоєчасне погашення кредитних коштів та відсотків за користування кредитними коштами, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для нарахування банком пені на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами №300611-К/1 та №300611-К/2 та за несвоєчасне погашення відсотків, оскільки встановили, що місцезнаходженням ТОВ "Балтика" є територія проведення антитерористичної операції, а Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) , який є діючим, з 14.04.2014 на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування юридичним особам, які зареєстровані на території населених пунктів, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції, пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики. Дію даного Закону в частині введення мораторію зупинено не було.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 у справі № 905/2424/17.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що кредиторські вимоги ПАТ "Банк Кредит Дніпро" до боржника ТОВ "Балтика" підтверджені належними та допустимими доказами у розмірі 81 818 067,23 грн., з яких:

1) за кредитним договором № 300611-К/1 від 30.06.2011:

47 582 125,49грн основної заборгованості з урахуванням виключення суми 40 232 954,00грн, яка є вартістю предмета іпотеки, на яке АТ "Банк Кредит Дніпро" набуто право власності 19.09.2016, згідно іпотечного договору №300611-І/1 від 30.06.2011, яким забезпечувалось виконання зобов`язань за кредитними договорами №300611-К/1 від 30.06.2011 та №300611-К/2 від 30.06.2011;

2 778 805,77 грн. (107535,24 дол. США) - несплачені відсотки за користування кредитом.

2) за кредитним договором №300611-К/2 від 30.06.2011:

30 492 244,30 грн. (1180000,00дол.США) - основної заборгованості;

964 891,67 грн. (37339,73дол.США) - несплачені відсотки за користування кредитом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та, враховуючи набуття банком у власність предмета іпотеки за договором №300611-І/1 від 30.06.2011, у зв`язку з чим іпотека за цим договором є припиненою, зобов`язання за кредитними договорами №300611-К/1 №300611-К/2 забезпечені заставою майна боржника ТОВ "Балтика" за наступними договорами:

- договір застави №300611-3/1 від 30.06.2011; Предмет застави - товари в обороті, що належать ТОВ "Балтика" на праві власності, та зберігаються за адресою: 83121, м. Донецьк, пр. Київський, буд.7; 83030, м . Донецьк, вул. Пролетарська, 1а; Вартість предмета застави - 9000000,00грн.;

- договір іпотеки №300611-І/2 від 30.06.2011; Предмет іпотеки - повторна іпотека нерухомого майна ТОВ "Балтика", а саме: вбудоване приміщення площею 1206,5 кв.м. в житловому будинку літ.А-7, що знаходиться за адресою м. Донецьк, проспект Київський, будинок 7 ; Вартість предмета іпотеки складає 7165688,00грн.

Разом з тим, визначення забезпеченого зобов`язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов`язань (зокрема, ст. ст. 572, 575, 589 ЦК України, Закону України "Про заставу" (2654-12) ).

Так, відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Ч. 1 ст. 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій ст. 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Згідно зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За змістом ч. 1 ст. 584 ЦК України, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (ч. 2 ст. 589 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про заставу").

Відповідно до абз. 1, 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п`ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

У разі реалізації предмета застави у зв`язку зі зверненням на нього стягнення заставодавцем відповідне забезпечувальне зобов`язання припиняється (абз. 5 ст. 28 Закону України "Про заставу").

За наведеними вище положеннями законодавства заставодержатель має право задовольнити всі свої забезпечені заставою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом).

Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.

Закон про банкрутство не містить іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення законодавства, не пов`язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, із договірною вартістю предметів забезпечення.

Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена Великою Палатою Верховного суду у постанові від 15.05.2018 у справі № 902/492/17.

Виходячи з викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що вимоги АТ "Банк Дніпро Кредит", які підтверджені належними та допустимими доказами у розмірі 81818067,23 грн., є повністю забезпеченими заставою майна боржника відповідно до договору застави №300611-3/1 від 30.06.2011 та договору іпотеки №300611-І/2 від 30.06.2011, незалежно від визначеної сторонами цих договорів вартості заставного майна та правомірно включили до реєстру вимог кредиторів окремо, як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.

24. Щодо суті касаційної скарги

Доводи скаржника відносно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та норм процесуального права щодо повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

25. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної АТ "Банк Дніпро Кредит" та залишення ухвали Господарського суду Донецької області від 19.12.2018 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі № 905/2746/16 без змін.

26. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.