1. У зв`язку з відпусткою судді Кондратової І.Д. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.08.2019, який наявний в матеріалах справи.

У зв`язку з відпусткою судді Студенця В.І. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.08.2019, який наявний в матеріалах справи.

Короткий зміст вимог скарги на дії виконавчої служби

2. Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Паламарчука В.В. (далі - ПАТ "Енергобанк", Стягувач) звернулося до Господарського суду Луганської області зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, в якій просить визнати незаконними дії виконуючого обов`язки начальника Сорокинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - ДВС) щодо повернення стягувачу наказу господарського суду Луганської області від 14.06.2016 №913/438/16, скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.02.2019 №51895777, винесену виконуючим обов`язки начальника Сорокинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Галич Ганною Сергіївною, визнати незаконною бездіяльність виконуючого обов`язки начальника Сорокинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Галич Ганни Сергіївни щодо невжиття всіх заходів примусового виконання рішення суду.

Скарга мотивована тим, що державним виконавцем не вжито всіх заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) щодо примусового виконання судового рішення. Під час вчинення виконавчих дій допущені порушення строків та послідовність їх вчинення, здійснення перевірки майнового стану боржника проведено не належним чином.

При цьому, скаржник посилається на порушення державним виконавцем ст.ст. 25, 56, 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.03.2019, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2019, скаргу ПАТ "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Паламарчука В.В. на дії та бездіяльність державного виконавця Сорокинського міськрайонного відділу Головного територіального управління юстиції у Луганській області задоволено частково. Визнано бездіяльність Сорокинського міськрайонного відділу Головного територіального управління юстиції у Луганській області за період з 14.10.2016 по 10.10.2018 протиправною. В решті вимог за скаргою - відмовлено.

Аргументуючи судові рішення про часткове задоволення скарги суди встановили що, у період з 05.10.2016 по 10.10.2018 державним виконавцем не вчинено жодних заходів щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, щодо отримання інформації про доходи боржника, що, звільнення держаного виконавця з посади не є підставою для тривалого невиконання рішення суду. Встановлено порушення державним виконавцем вимог ст.ст. 25, 52, 57 Закону України "Про виконавче провадження", та тому скаргу в цій частині було визнано обґрунтованою та доведеною належними доказами.

В частині вимог скарги про визнання незаконними дій державної виконавчої служби щодо повернення стягувачу наказу господарського суду Луганської області від 14.06.2016 №913/438/16 та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.02.2019 №51895777, судами встановлено, що в період з 11.10.2018 державною виконавчою службою було вчинено комплекс дій щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Виявлене нерухоме майно боржника знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Кроснодон, Леніна майдан, буд. 7, тобто на території, яка є тимчасово окупованою, тому державний виконавець позбавлений можливості провести виконавчі дії щодо вказаного майна, у зв`язку з чим, державною виконавчою службою обґрунтовано повернуто виконавчий документ стягувачу. Судами було зазначено, що доводи скаржника в цій частині скарги є необґрунтованими і тому задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, стягувач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 та прийняти нове рішення про задоволення скарги.

Підставами для скасування судових рішень у справі скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 37, 48, 52, 57, Закону України "Про виконавче провадження " (1404-19) , ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

На думку скаржника, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки діям державного виконавця в процесі примусового виконання рішення та не встановлено належним чином фактів порушення державним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження " (1404-19) .

Судами не було надано належної правової оцінки діям державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без виконання.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5. ДВС у відзиві на касаційну скаргу стягувача, посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

6. Рішенням Господарського суду Луганської області від 18.05.2016 (з урахуванням ухвали Господарського суду Луганської області від 14.06.2016) стягнуто з Фізичної особи - підприємця Мальцева Юрія Вікторовича на користь ПАТ "Енергобанк" заборгованість за кредитом в розмірі 123295,58 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 39040,02 грн. та судовий збір в розмірі 2435,04 грн.

На виконання рішення Господарського суду Луганської області видано відповідний наказ від 14.06.2016 №913/438/16.

Державним виконавцем Краснодонського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області винесено постанову від 06.07.2016 №ВП51895777 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 14.06.2016 у даній справі.

В пункті 2 вказаної постанови державний виконавець встановив боржнику семиденний строк з дня винесення цієї постанови для добровільного виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця Краснодонського МРВ ДВС ГТУЮ у Луганській області від 14.07.2016 №ВП51895777 накладено арешт на все майно, що належить боржнику та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить останньому.

04.10.2016 винесено постанову про розшук майна боржника - транспортного засобу ВАЗ 2101, 1978 р.в., н/з НОМЕР_1, ВАЗ 21122, 2002 р.в., н/з НОМЕР_2 . Вказану постанову направлено Сєвєродонецькому ВРЕВ у ДАІ ГУМВС супровідним листом від 06.10.2016 №349/03-27.

Державним виконавцем було здійснено запити від 09.08.2016, 11.10.2018, 04.12.2018, 23.01.2019 до Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України.

Згідно відповідей Пенсійного фонду України від 09.08.2016, 11.10.2018, 04.12.2018, 23.01.2019 щодо роботи боржника за трудовим та цивільно-правовими договорами, про його останнє місце роботи та отримання ним пенсії - інформації не виявлено.

Згідно відповідей Державної фіскальної служби України від 11.10.2018, 04.12.2018, 23.01.2019 щодо номерів рахунків, відкритих боржником та джерела отриманим ним доходів - інформації не виявлено.

Згідно відповідей МВС, отриманих державним виконавцем за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження від 14.11.2018 та 11.12.2018 за боржником жодного транспортного засобу не зареєстровано.

Супровідним листом від 30.10.2018 №3970/16.541 державний виконавець направив запит державного виконавця до Міністерства соціальної політики про надання інформації про взяття на облік до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо-переміщених осіб, які перемістилися з тимчасово окупованої території України боржника - Мальцева Ю.В.

Листом від 19.11.2018 №22384/0/2-18/22 Мінсоцполітики повідомило про відсутність інформації стосовно Мальцева Юрія Вікторовича, в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо-переміщених осіб, які перемістилися з тимчасово окупованої території України станом на 19.11.2018.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у боржника наявне нерухоме майно - квартира, загальною площею 42,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Кроснодон, Леніна майдан, буд. 7, кв.18, на яку 26.05.2014 Краснодонським міськрайонним управлінням юстиції Луганської області було накладено обтяження.

Зважаючи на встановлені державною виконавчою службою обставини щодо майна боржника постановою від 20.02.2019 ВП №51895777 виконавчий документ повернуто стягувачу. У постанові, вказано, що під час проведення виконавчих дій, було встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до законодавства заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними. Вихід державного виконавця, за місцем реєстрації боржника, для перевірки майнового стану є неможливим у зв`язку з небезпекою для життя.

Суди проаналізувавши дії державного виконавця під час виконання наказу № 913/438/16 Господарського суду Луганської області від 14.06.2016, встановили, що доводи скаржника про бездіяльність державного виконавця у період з 05.10.2016 по 10.10.2018 є обґрунтованими та доведеними належним чином, а тому визнали бездіяльність державного виконавця за період з 14.10.2016 по 10.10.2018 протиправною.

Також судами було встановлено, що за наслідками дій державної виконавчої служби у боржника відсутні джерела доходу на території України, інформація про нього не міститься у Єдиній інформаційній системі даних про внутрішньо-переміщених осіб, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, транспортних засобів за боржником не зареєстровано, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, оскільки наявне майно боржника знаходиться на тимчасово окупованій території, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку іншого майна виявилися безрезультатними, вихід державного виконавця за місцем реєстрації боржника для перевірки майнового стану не є можливим у зв`язку з небезпекою для життя.

Надавши оцінку вищезазначеним обставинам, суди дійшли висновку щодо правомірності дій державного виконавця з повернення виконавчого документу стягувачу згідно акту державного виконавця від 20.02.2019 за постановою від 20.02.2019 ВП №51895777.

Позиція Верховного Суду

7. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів зазначеним вимогам не відповідають.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 (v018p710-12) ).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

8. Відповідно до ст. - 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

9. Відповідно до ч. 1 ст. 115 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення Господарського суду Луганської області від 14.06.2016 у справі № 913/438/16) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) . Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.

10. Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ (1404-19) , який набрав чинності 05.10.2016, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню як Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (606-14) (далі - Закон № 606-XIV (606-14) ), так і Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ (1404-19) (далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) )- після 05.10.2016.

11. Відповідно до приписів ст. 1 Закону № 1404-VIII, що кореспондуються з приписами ст. 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Верховний Суд зазначає, що законодавцем передбачений чіткий порядок вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. Державний виконавець наділений відповідними повноваженнями, він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому вчинення державним виконавцем дій, які визначені законом для виконання судового рішення, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

12. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

13. В свою чергу, ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV встановлювала, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

14. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, державним виконавцем Краснодонського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області винесено постанову від 06.07.2016 №ВП51895777 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 14.06.2016 у даній справі, та встановлено семиденний строк для добровільного виконання судового рішення.

15. Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний

виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

16. Частиною 32 Закону № 606-XIV (606-14) було передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

17. Статтею 57 Закону № 606-XIV передбачено, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем на пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

18. Частиною 4 статті 57 Закону № 606-XIV встановлено, що копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відхиляючи доводи скаржника в частині вчинення державним виконавцем дій з порушенням ч. 2 ст. 57 Закону № 606-XIV, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, вказував на те, що оскільки боржником у встановлений законом семиденний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання наказу від 14.06.2016 №913/438/16 не виконано, вказаний строк сплинув 13.07.2016, а тому державним виконавецем у відповідності до ч. 2 ст. 57 Закону № 606-XIV винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження на наступний день після закінчення строку для самостійного виконання наказу - 14.07.2016, отже скарга стягувача в цій частині є необґрунтованою.

Судами встановлено, що боржник не виконав рішення суду у строк встановлений державним виконавцем для добровільного виконання рішення суду, у зв`язку з чим, державним виконавцем винесено постанову від 14.07.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження.

Проте, суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки крім строків вчинення виконавчих дій, судами попередніх інстанцій не було перевірено дотримання інших необхідних вимог ст. 57 Закону № 606-XIV.

Так, судами не було досліджено у повній мірі чи було надіслано копію вказаної постанови про арешт коштів чи майна боржника банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна, зважаючи також на те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 20.03.2019 державним виконавцем Галич Г.С., у державному реєстрі обтяжень наявний запис, з датою реєстрації обтяження 26.05.2014, накладення арешту на майно, що належить Мальцеву Ю.В. за адресою: Луганська обл., м. Кроснодон, Леніна майдан, буд. 7, кв.18, на підставі постанови про арешт майна боржника від 10.12.2013, тоді як постанова про арешт майна боржника за наказом у справі № 913/438/16 виданого 14.06.2016 винесена державним виконавцем 14.07.2016.

Приймаючи рішення про необґрунтованість скарги на дії державного виконавця в частині вчинення державним виконавцем дій з порушенням ч. 2 ст. 57 Закону № 606-XIV, суди не проаналізували вказану інформацію належним чином та не здійснили перевірку наявності записів про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесених відповідно до постанови про арешт майна боржника від 14.07.2016.

Зважаючи на вказані порушення судами попередніх інстанцій вимоги процесуального законодавства щодо всебічної перевірки всіх обставини справи та дослідження всіх доказів у справі, суд касаційної інстанції вважає прийнятними, доводи касаційної скарги щодо неповного встановлення обставин справи щодо відсутності обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесених на підставі постанови про арешт майна боржника від 14.07.2016 на нерухоме майно за адресою Луганська обл., м. Кроснодон, Леніна майдан, буд. 7, кв.18 .

19. Разом з цим, відповідно до положень ч. 2 ст. 30 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Таким чином, державний виконавець повинен був протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (тобто з 06.07.2016) провести виконавчі дії з виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, в проміжок часу між 06.07.2016 (відкриття виконавчого провадження) та до 04.10.2016 (винесення постанови про розшук майна боржника), державним виконавцем фактично не здійснювались дії щодо примусового виконання наказу у справі № 913/438/16 виданого 14.06.2016, крім винесення постанови 14.07.2016 про накладення арешту на майно боржника та здійснення запиту до Пенсійного фонду України датованого 09.08.2016.

Зважаючи на вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про повноту дій державної виконавчої служби з дотриманням порядку встановленого Законом № 606-XIV (606-14) в період з відкриття виконавчого провадження 06.07.2016 та до винесення постанови про розшук майна боржника від 04.10.2016.

20. Разом з тим, 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) ( Закон № 1404-VIII (1404-19) ), яким вказаний вище строк здійснення виконавчого провадження не передбачено, проте ст. 2 даного Закону унормовано здійснення виконавчого провадження з дотриманням розумності строків.

Хоча визначення поняття "розумності строків" Закон не містить, проте зволікання у вчиненні виконавчих дій не свідчить про дотримання зазначеного вище принципу.

21. За змістом ч. 1 і 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В той же час, чітко визначена законом процедура здійснення виконавчого провадження не може бути змінена або доповнена виконавцем на власний розсуд.

22. Крім того, виходячи з положень ст.ст. 1, 2, 18 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Для виконання, визначених законом функцій, державний виконавець наділений відповідними повноваженнями, які кореспондуються з правами стягувача на примусове виконання рішення суду, прийнятого на його користь.

23. Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону № 1404-VIII розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

24. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

25. Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону № 1404-VIII виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Періодичність проведення таких перевірок чітко визначена Законом № 1404-VIII (1404-19) , тобто такі перевірки не мають вчинятися державним виконавцем одноразово.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановлено, що у період з 05.10.2016 по 11.10.2018 державним виконавцем в порушення норм Закону № 1404-VIII (1404-19) не вчинено жодних заходів щодо виявлення нерухомого майна та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

У зв`язку з чим, суд визнав доводи скаржника про бездіяльність державного виконавця у період з 05.10.2016 по 10.10.2018 обґрунтованими та доведеними належними доказами та визнав бездіяльність виконавчої служби з 14.10.2016 10.10.2018 протиправною.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що в період з 11.10.2018 по 23.01.2019 майновий стан боржника державним виконавцем було досліджено в доступних межах, а тому доводи скаржника про бездіяльність державного виконавця у період з 11.10.2018 є необґрунтованими. Зважаючи, що державним виконавцем вчинено необхідний комплекс дій щодо розшуку майна та встановлено відсутність майна на яке може бути звернуто стягнення, суд визнав правомірними дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу без виконання.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є суперечними та порушують основні засади, встановлені Законом № 1404-VIII (1404-19) .

В даному випадку, зазначаючи в судовому рішенні висновки, з визнання діяльності державного виконавця в певні періоди правомірною, а в деякі ні, суд припустився порушень норм Закону № 1404-VIII (1404-19) .

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, оцінюючи дії державного виконавця з виконання наказу господарського суду Луганської області № 413/438/16 від 14.06.2016, суду необхідно було проаналізувати діяльність виконавця у сукупності здійснених ним дій, направлених на виконання судового рішення у справі. Так, зазначаючи, що в період 11.10.2018 по 23.01.2019 виконавцем здійснювались дії у достатній мірі, а у період з 05.10.2016 по 11.10.2018 державним виконавцем допущено бездіяльність, суд не звернув уваги, що рішення у справі про стягнення заборгованості з Мальцева Ю.В. прийнято 18.05.2016, виконавче провадження відкрито 06.07.2016 і на даний час судове рішення є невиконаним.

Суд не звернув уваги, що невиконання судового рішення протягом такого тривалого часу порушує основні засади виконавчого провадження - обов`язковості виконання рішень, розумності строків виконавчого провадження. Хоча закон і не містить поняття "розумності строків", проте зволікання у вчиненні виконавчих дій не свідчить про дотримання зазначеного вище принципу. Крім того, діяльність державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, це сукупність дій направлена на кінцевий результат - виконання судового рішення.

Вказане не було враховано судами попередніх інстанцій при прийнятті рішення про часткове задоволення скарги на дії державного виконавця.

Водночас, судами обох інстанцій встановлено, державною виконавчою службою було здійснено низку запитів до Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби та Міністерства соціальної політики.

Водночас, сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" ( Закон № 1404-VIII (1404-19) ), не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

В свою чергу, відсутність обгрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника, та як результат - про передчасність наявності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII.

У зв`язку з чим, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, погоджується з доводами скаржника, що судами не дано належної оцінки діям державного виконавця щодо розшуку та виявлення майна, здійснення перевірок майнового стану боржника, кожні два тижні щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, та інші дії відповідно до сукупності визначеної статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, визнаючи правомірність повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII, судами не було проаналізовано вимоги зазначеної статті.

Так, підстави для повернення виконавчого документу стягувачу, встановлені ст. 37 Закону № 1404-VIII, є вичерпними, зокрема, виконавчий документ повертається якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, водночас, судами встановлено, що у боржника наявне нерухоме майно за адресою Луганська обл., м. Кроснодон, Леніна майдан, буд. 7, кв.18, зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції констатує про суперечливість висновків судів попередніх інстанції в частині скарги на дії державного виконавця про скасування постанови про повернення виконавчого документу.

Крім того, судами також не враховано, що вимоги ст. 37 Закону № 1404-VIII не містять такої підстави для повернення виконавчого документу, як відсутність можливості у виконавця проводити опис та огляд майна за місцем реєстрації, оскільки майно знаходиться на окупованій території.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, що оскаржувані в касаційному порядку ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про часткову відмову у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця прийняті за умов неповноти дослідження обставин справи, оскільки судами не досліджено в повному обсязі обставин щодо виконання судового рішення у даній справі державною виконавчою службою у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та Конституції України (254к/96-ВР) .

26. Згідно з Рішенням ЄСПЛ у справі "Мала проти України" в контексті забезпечення права на справедливий суд (стаття 1 Конвенції) зазначено про необхідність дотримання судами принципу належного здійснення правосуддя, в рішеннях судів мають бути належним чином викладені підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. ЄСПЛ зазначено, що ненадання судом жодних оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження не відповідає принципу справедливості, закріпленому в статті 6 Конвенції. Отже, не здійснення виходу судового виконавця за місцезнаходженням боржника є таким вагомим порушенням в діях судового виконавця, яке спростовує висновки судів про правильність повернення виконавчого документа судовим виконавцем. Ненадання на вимогу суду матеріалів виконавчого провадження також є грубим порушенням законодавства з боку судового виконавця.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції").

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ст. 300 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини 3 статті 310 ГПК України ухвала Господарського суду Луганської області від 21.03.2019 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 підлягають скасуванню як постановлені з порушенням норм процесуального права, а справі - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.