1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Південне - 1" (далі - ТОВ "Південне - 1") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Кілійської міської ради, в якій просило визнати за ТОВ "Південне - 1" право власності на нежитлові приміщення, які складаються з літ. А - склад, літ. Б - павільйон для пасажирів, літ. В - сторожка, літ. Г - вбиральня, розташовані в м. Кілія, наприкінці дороги Кілія - паром, Кілійського району Одеської області, визнати право власності на нежитлове приміщення, яке складається з літ. А - павільйон для пасажирів, розташоване в м. Кілія, Кислицька дорога - 2, визнати право власності на баржі БП-640 та БП-620, які розташовані в м. Кілія.

1.2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.09.2009 (суддя Желєзна С. П.) позов ТОВ "Південне - 1" задоволено. Визнано права власності ТОВ "Південне-1" на нежитлові приміщення, які складаються зі складу, позначеному у технічному паспорті, виготовленому 21.03.2008, під літ. А, площею 26,8 кв.м., під літ. Б павільйону для пасажирів, площею 15,2 кв.м., під літ. В сторожки, площею 6,5 кв.м., та вбиральні під літ. Г, розташовані в м. Кілія, наприкінці дороги Кілія - паром, Кілійського району Одеської області . Визнано права власності ТОВ "Південне - 1" на нежитлове приміщення павільйону для пасажирів, позначене у технічному паспорті, виготовленому 21.03.2008, під літ. А, площею 13,4 кв.м., розташоване в м. Кілія, Кислицька дорога 2 . Визнано право власності на баржі БП-640 та БП-620, які розташовані в м. Кілія.

Суд першої інстанції виходив із того, що оскільки правопопередником ТОВ "Південне - 1" - Сільськогосподарський виробничий кооператив "Південний (далі - СВК "Південний") не було здійснено реєстрацію свого права власності на об`єкти нерухомості та відсутні належним чином оформлені правовстановлюючі документи на спірні об`єкти. Це не дозволяє позивачу, як власнику, у повному обсязі реалізувати повноваження щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном, тому право позивача підлягає захисту шляхом визнання права власності на спірні об`єкти.

1.3. Селянське (фермерське) господарство "Дунайська Нива" (далі - СФГ "Дунайська Нива") подало 27.03.2019 апеляційну скаргу до Південно-західного апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2009, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2009 в частині визнання права власності ТОВ "Південне -1" на баржі БП-640 та БП-620, розташовані в м. Кілія, і прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

1.4. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 поновлено СФГ "Дунайська Нива" процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2009, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою СФГ "Дунайська Нива".

1.5. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 апеляційне провадження за апеляційною скаргою СФГ "Дунайська Нива" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2009 закрито.

Ухвала суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана особою щодо рішення господарського суду, яким питання щодо прав, інтересів та обов`язків цієї особи не вирішувалося. Між СФГ "Дунайська Нива" і ТОВ "Південне - 1" та Кілійською міською радою Одеської області відсутній правовий зв`язок у правовідносинах, з яких виник спір. Рішення суду від 21.09.2009 у мотивувальній частині не містить будь-яких суджень або висновків про права, інтереси і обов`язки СФГ "Дунайська Нива". Посилаючись на положення пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою СФГ "Дунайська Нива", оскільки встановив, що оскаржуваним рішенням питання про права, інтереси та обов`язки СФГ "Дунайська Нива" не вирішувалося і скаржник не є учасником справи.

2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

2.1. Не погоджуючись із ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося СФГ "Дунайська Нива" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019, направити справу до Південно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

2.2. У касаційній скарзі СФГ "Дунайська Нива" зазначає про порушення судом апеляційної інстанції положень, передбачених статтями 17, 236, 237, 254 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що СФГ "Дунайська Нива" здійснює свою діяльність на території острову Кислицький, а саме орендує земельні ділянки (паї) членів та засновників колишнього СВК "Південний", використовуючи їх для вирощування сільськогосподарських культур. Єдиним шляхом доступу сільськогосподарської техніки та вантажів СФГ "Дунайська Нива" на острів та з нього на території Кілійського району Одеської області є паромна переправа колишнього СВК "Південний". Паромна переправа складається з двох з`єднаних між собою барж. Вважає, що паромна переправа є майном загального користування, оскільки відповідно до Статуту СВК "Південний" паром було визнано майном загального користування. На думку скаржника, оскільки паромна переправа є майном загального користування, то відповідно СФГ "Дунайська Нива" є учасником правовідносин щодо користування ним, а тому рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2009 фактично позбавило СФГ "Дунайська Нива" права користування майном загального користування. Звертає увагу на те, що ТОВ "Південний - 1" обмежує доступ на територію острову з 2010 року (після ухвалення судом рішення про визнання права власності) і таке обмеження скаржник вважає протиправним. Крім того, скаржник зазначає, що власник недобросовісно користується своїми правами, оскільки використовує паром в якості засобу тиску на власників земельних ділянок шляхом укладення з ними короткострокових договорів про надання послуг за проїзд на острів двічі на рік.

2.3. ТОВ "Південне - 1" надіслало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 залишити без змін. ТОВ "Південне - 1" вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується виключно на формальних міркуваннях скаржника та не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Зазначає, що оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2009 СФГ "Дунайська Нива" не спрямоване на захист прав, інтересів цієї особи у відносинах, з яких виник спір, спір про право на баржі саме між скаржником та сторонами даної справи відсутній. Натомість, скаржник має на меті позбавлення ТОВ "Південне - 1" права власності з мотивів створення йому перешкод у господарській діяльності, а перешкодами вважає стягнення плати за користування паромною переправою.

2.4. Скаржником надано письмові пояснення щодо викладених у відзиві ТОВ "Південне - 1" аргументів. СФГ "Дунайська Нива" вважає доводи ТОВ "Південне-1" безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

3. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини

3.1. СФГ "Дунайська Нива" у порядку, передбаченому статтею 254 Господарського процесуального кодексу України, звернулося з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 21.09.2009.

3.2. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, СФГ "Дунайська Нива" посилалося на те, що воно орендує земельні ділянки на о. Кислицький. За позивачем за рішенням суду було визнано у 2009 році право власності на паромну переправу, яка складається з двох барж. У зв`язку із цим він створює перешкоди у доступі на острів, вимагаючи сплати коштів за переправу, тоді як паромна переправа (баржі) є майном загального користування.

3.3. На підтвердження своїх доводів СФГ "Дунайська Нива" було надано до суду апеляційної інстанції типові договори оренди землі від 01.01.2007 року, та договори оренди землі від 25.10.2017, укладені між фізичними особами (орендодавцями, власниками земельних ділянок) та СФГ "Дунайська Нива" (орендарем) щодо передачі в оренду земельних ділянок на о. Кислицький на території Кілійської міської ради.

3.4. Постановляючи оскаржувану у справі ухвалу за апеляційною скаргою особи, не залученої до участі у справі, суд апеляційної інстанції надав оцінку викладеним в апеляційній скарзі доводам скаржника і встановив, що судовим рішенням від 21.09.2009 питання про права, інтереси та (або) обов`язки СФГ "Дунайська Нива" не вирішувалися.

3.5. Суд апеляційної інстанції встановив, що на поданих суду копіях типових договорів оренди землі від 01.01.2007 немає відповідної відмітки про державну реєстрацію цих договорів. Відсутність державної реєстрації підтвердив представник скаржника у судовому засіданні. Оскаржене рішення ухвалено 21.09.2009.

З урахуванням встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що скаржник не довів, належними та допустимими доказами обставини використання на умовах оренди земельних ділянок на о. Кислицький у 2009 році.

3.6. Відносно доводів скаржника про те, що визнанням права власності на баржі порушується його право як суб`єкта права загального користування цим майном, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані доводи не спричиняють висновку про наявність підстав, визначених ч.1 ст. 254 ГПК України, для виникнення процесуального права на оскарження судового акта, оскільки будь-який правовий зв`язок між СФГ "Дунайська Нива" та сторонами справи на момент ухвалення рішення господарського суду Одеської області 21.09.2009 з цього не випливає. Оскаржуване рішення не містить в мотивувальній частині будь-яких суджень стосовно прав та обов`язків СФГ "Дунайська Нива", в резолютивній частині відсутні прямі вказівки на права, інтереси та/або обов`язки цієї особи.

3.7. Крім того, судом апеляційної інстанції наголошено, що оскарження рішення господарського суду Одеської області 21.09.2009 у даній справі СФГ "Дунайська Нива" не спрямоване на захист прав, інтересів цієї особи у відносинах, з яких виник спір (відносинах власності), оскільки спір про право на баржі саме між скаржником та сторонами даної справи відсутній. Суд апеляційної інстанції вказав, що скаржник має на меті позбавлення ТОВ "Південне-1" права власності, набутого за рішенням суду, з мотивів створення йому перешкод у господарській діяльності. При цьому встановив, що між скаржником та ТОВ "Південне - 1" у 2017-2019 роках було укладено чотири договори на надання послуг щодо проїзду на о. Кислицький, за якими він погодився отримувати саме від ТОВ "Південне-1" послуги щодо проїзду на острів Кислицький через паромну переправу за плату. При цьому ТОВ "Південне-1" зобов`язувалося забезпечити утримання паромної переправи в технічно справному стані, постійно контролювати технічний стан парома, забезпечувати безпеку переїзду транспортних засобів через паром (пункт 2.4 договору №1 від 01.01.2019р.).

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржувану у справі ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

4.2. Предметом спору у цій справі є вимога ТОВ "Південне -1" до Кілійської міської ради Одеської області про визнання права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на баржі БП - 640 і БП -620, які розташовані в м. Кілія Одеської області.

4.3. За змістом частин 1, 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункт 3 пункту 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007 (va11p710-07) ).

4.4. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

4.5. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Таким чином, наведеною нормою передбачено право осіб, які не брали участі у справі, подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, але при дотриманні певних умов.

Отже, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому статтею 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17).

У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

Так, пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

4.6. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, СФГ "Дунайська Нива" зазначало, що воно обробляє земельні ділянки (паї) СВК "Південний" на о. Кислицький на підставі відповідних договорів оренди, натомість ТОВ "Південний - 1" як власник єдиної переправи (барж) на територію острову, перешкоджає господарській діяльності СФГ "Дунайська Нива", оскільки безпідставно вимагає кошти за користування поромом. На думку скаржника, паром є майном загального користування. У зв`язку з викладеним, скаржник вважав, що оскарженим судовим рішенням вирішене питання про його права і обов`язки.

4.7. В даному випадку, правовідносини у даній справі стосувалися права власності позивача на певні об`єкти нерухомості, в тому числі баржі.

Оскільки СФГ "Дунайська Нива" не було стороною спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою СФГ "Дунайська Нива", дійшов обґрунтованого висновку, що при вирішенні спору у цій справі по суті, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, питання про майнові права та інші законні інтереси скаржника не вирішувалося; у мотивувальній та резолютивній частині судового рішення не наведено будь-яких висновків щодо прав та обов`язків скаржника стосовно сторін у справі; скаржник не є стороною у спірних правовідносинах, ця особа не довела, яким саме чином оскаржуване рішення впливає на її права та обов`язки.

Апеляційний господарський суд також урахував, що СФГ "Дунайська Нива" не надало суду доказів, які би підтверджували існування взаємовідносин з позивачем чи відповідачем щодо предмета спору станом на 2009 рік, доказів, які би підтверджували порушення прав на підприємницьку діяльність СФГ "Дунайська Нива" позивачем, чи підтверджували, що після прийняття рішення у цій справі СФГ "Дунайська Нива" буде наділено новими правами чи на нього покладено буде нові обов`язки, або змінено наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому стосовно предмета спору.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 3 статті 304 зазначеного Кодексу касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (стаття 308 Господарського процесуального кодексу України).

5.2. Таким чином, установивши, що у рішенні Господарського суду Одеської області від 21.09.2009 не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки СФГ "Дунайська Нива", суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

5.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає.