за участю представників : ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" - адвоката Волощука В.П., ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - адвоката Мицька Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 в частині задоволення позовних вимог

у справі № 904/1209/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"

про стягнення пені в розмірі 23 241 867,53 грн., 3% річних в сумі 18 679 583,84 грн., інфляційної складової в розмірі 102 636 617,66 грн.,

У березні 2018 ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" 23 241 867,53 грн. пені, 102 636 617,66 грн. інфляційних витрат та 18 679 583,84 грн. 3 % річних, нарахованих згідно п. 7.1. договору № 13-137-ВТВ від 04.01.2013 та ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки відповідачем в порушення умов договору № 13-137-ВТВ від 04.01.2013 в повному обсязі не оплачено вартість поставленого природного газу, що підтверджується належними доказами.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 у справі № 904/1209/18 (суддя Новікова Р.Г.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача втрат внаслідок інфляції у сумі 81 075 510,99 грн. і 3% річних у сумі 18 679 583, 84 грн., а у стягненні пені в сумі 23 241 867,53 грн. та інфляційних втрат у сумі 8 699 756, 44 грн. відмовлено.

Провадження у справі в частині стягнення 12 861 350,23 грн. інфляційних втрат закрито.

Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду строком на один рік.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 2019 у справі № 904/1209/18 (судді Березкіна О.В., Кузнецов В.О., Вечірко І.О.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 щодо задоволення позовних вимог у справі № 904/1209/18 скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями в частині стягнення з відповідача 81 075 510,99 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 18 679 583, 84 грн., скаржник посилається на неналежне врахування судами всіх обставин справи, які свідчать по відсутність вини відповідача у несвоєчасному розрахунку за отриманий природний газ, а також останній посилається на неправомірне незастосування судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору положень ст.ст. 614, 626 ЦК України, ч. 3 ст. 179, ст. 180, ч. 2 ст. 218 ГК України, а також вимог Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014, Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) , Закону України "Про ринок природного газу" (329-19) .

Також, у своїй касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судами безпідставно відмовлено у відстроченні виконання рішення суду, без врахування фінансового стану скаржника та вимог ст. ст. 239, 331 ГПК України.

У відзиві ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі що прийняті з дослідженням всіх обставин справи та з урахуванням норм матеріального та процесуального права.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 11.04.2019 для розгляду вказаної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Білоуса В.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 904/1209/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 та призначено до розгляду на 19.06.2019 на 14:15 год.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2019 провадження у справі № 904/1209/18 за касаційною скаргою ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" зупинено до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 905/600/18.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 поновлено касаційне провадження у справі № 904/1209/18 за касаційною скаргою ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", розгляд справи призначено на 14.08.2019 на 10:30 год.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень в оскаржуваній частині щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, та прийняття нового рішення про відмову в позові у повному обсязі, відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм чинного законодавства, а також зводяться до переоцінки доказів.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, задовольняючи частково заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 81 075 510,99 грн. втрат внаслідок інфляції та 18 679 583, 84 грн. 3% річних, відмовляючи у відстроченні судового рішення на 1 рік, виходили з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором купівлю-продаж природного газу 13-137-ВТВ від 04.01.2013, з урахуванням додаткових угод, за яким ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) зобов`язалось передати у власність ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (покупець) у 2013 році природний газ, а покупець прийняти та оплатити вартість газу на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 цього договору передбачено, що газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця.

За п. 2.1 зазначеного договору, продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 газ в обсязі до 173 534,749 тис.куб.м., у тому числі у 2013 році 39 508,910 тис. куб.м., у 2014 році до 56 998,899тис.куб.м., у 2015 році до 74 858,060тис.куб.м.

Згідно п.п. 3.3, 3.4 Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.1. вказаного договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ.

Додатковими угодами №1 від 10.07.2013 року, №2 від 08.08.2013 року, №3 від 31.12.20-13 року, №4 від 28.04.2014 року, №5 від 15.05.2014 року, №6 від 10.06.2014 року, №7 від 05.09.2014 року, №8 від 10.11.2014 року, №9 від 03.12.2014 року, №10 від 22.12.2014, №11 від 05.02.2015 року, №12 від 10.03.2015 року, №13 від 03.04.2015 року, №14 від 12.05.2015 року, №15 від 03.06.2015 року, №15 від 10.07.2015 року, №17 від 12.10.2015 року, №18 від 28.10.2015 року, №19 від 27.11.2015 року сторонами вносилися зміни до пункту 5.2 договору на купівлю-продаж природного газу № 13-137-ВТВ від 04.01.2013 року в частині вартості природного газу.

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеним між продавцем і покупцем.

У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.

Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судами, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 904/4470/16, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018, було встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №13-137-ВТВ від 04.01.2013 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передало ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" за період з січня 2013 по грудень 2015 природного газу на загальну суму 1 036 110 883,98 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу наданими суду, проте відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості цього природного газу виконав не в повному обсязі, сплативши 687 888 157,36грн.

Так, зазначеною вище постановою апеляційного суду від 05.10.2016 у справі № 904/4470/16 стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 348 222 726,62 грн. заборгованості за природний газ, 9 972 484,42грн. інфляційних втрат, 3 583 797,82 грн. 3 % річних.

За ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов`язань, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в порушення взятих на себе обов`язків вчасно та в повному обсязі не розрахувався за поставлений йому природний газ, що підтверджується належними доказами та зокрема, судовим рішенням у справі № 904/4470/16, яке набрало законної сили, а тому ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вправі вимагати сплати від відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, враховуючи відповідальність за порушення грошових зобов`язань передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, перевіривши та здійснивши перерахунок інфляційних сум за період з травня 2016 по січень 2018, дійшли висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову, зокрема щодо стягнення з відповідача на користь позивача 81 075 510,99 грн. втрат внаслідок інфляції та нарахованих 3 % річних у сумі 18 679 583,84 грн., при цьому судами обох інстанцій відмолено у відстроченні виконання судового рішення на 12 місяців, пославшись на відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення.

Разом з тим, судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанцій, відмовлено у задоволенні решти вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 8 699 756,44 грн. за недоведеності та щодо стягнення 23 241 867,53 грн. пені, у зв`язку з нарахуванням цієї суми пені під час дії мораторію, враховуючи ухвалу суду від 14.10.2005 у справі № Б24/235/05 про порушення справи про банкрутство ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Крім того, судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанцій, закрито провадження у справі в частині стягнення 12 861 350,23 грн. інфляційних втрат, оскільки ця сума вже була стягнута з відповідача у іншій судовій справі.

Предметом касаційного перегляду є судові рішення в частині задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" 81 075 510,99 грн. втрат внаслідок інфляції та 18 679 583,84 грн. 3 % річних.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Відтак, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так за ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

При цьому, враховуючи положення частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак, з урахуванням наведеного вище та встановленого судами попередніх інстанцій, касаційний господарський суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки відповідач порушив свої зобов`язання щодо оплати в повному обсязі та встановлені строки вартості поставленого йому природного газу, що підтверджується належними та допустимими доказами, наявні правові підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 81 075 510,99 грн. інфляційних втрат та 18 679 583,84 грн. 3 % річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців, у зв`язку з недоведеності наявності підстав для задоволення такого клопотання.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 в оскаржуваній частині у справі № 904/1209/18 постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій оскаржуваній частині, які викладені в цих судових рішеннях.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.