ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 906/763/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Могила С.К.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська холдингова лісопильна компанія"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 (судді: Саврій В.А., Миханюк М.В., Демидюк О.О.)

та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17.04.2019 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська холдингова лісопильна компанія"

про забезпечення позову

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська холдингова лісопильна компанія"

до SPRINGER MASCHINENFABRIK AG (Компанія "Шпрінгер Мішиненфабрік АГ")

про стягнення 143 105,00 євро (еквівалент 4 731 051,30 грн) та розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави заяви про забезпечення позову

1.1. У провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа №906/763/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська холдингова лісопильна компанія" (далі - ТОВ "Українська холдингова лісопильна компанія") до Компанії SPRINGER MASCHINENFABRIK AG ("Шпрінгер Мішиненфабрік АГ") (Friesach, Austria) про стягнення 143105,00 євро збитків за неналежне виконання договору монтажу та введення обладнання в експлуатацію від 03.08.2015 №1215035, укладеного між ТОВ "Українська холдингова лісопильна компанія" і компанією SPRINGER MASCHINENFABRIK AG ("Шпрінгер Мішиненфабрік АГ"), та розірвання цього договору.

15.04.2019 ТОВ "Українська холдингова лісопильна компанія" звернулося до місцевого господарського суду із заявою про забезпечення позову, в якій просило суд накласти арешт на кошти у розмірі ціни позову в сумі 4 731 051,30 грн та судового збору у сумі 72 727,93 грн, які обліковуються на розрахунковому рахунку Компанії SPRINGER MASCHINENFABRIK AG ("Шпрінгер Мішиненфабрік АГ").

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.04.2019, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019, заяву ТОВ "Українська холдингова лісопильна компанія" про забезпечення позову від 15.04.2019 повернуто заявнику.

2.2. Оскаржувані судові рішення мотивовано тим, що частиною сьомою статті 140 Господарського процесуального кодексу України чітко визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Українська холдингова лісопильна компанія" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17.04.2019, а справу направити для продовження розгляду до місцевого господарського суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частин 1, 2, 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття незаконної постанови суду апеляційної інстанції, яка порушує процесуальне право позивача на забезпечення позову та перешкоджає подальшому провадженню у цій справі.

Заявник стверджує, що відповідно до положень частин 1, 2, статті 174 Господарського процесуального кодексу України, процесуальним наслідком відсутності документа, який підтверджує сплату судового збору є залишення заяви без руху з одночасним зазначенням точної суми судового збору, яку необхідно сплатити, а також встановленням строку для усунення такого недоліку. У разі несплати судового збору протягом встановленого судом строку для усунення зазначеного недоліку, суд уповноважений повернути таку заяву.

На думку заявника, повернення заяви створило для позивача неспівмірні перешкоди доступу до суду, обмежило можливості реалізувати права, надані Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) і такі обставини є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

4.2. Як вже було зазначено вище, 15.04.2019 ТОВ "Українська холдингова лісопильна компанія" звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, згідно якої просило суд накласти арешт на кошти у розмірі ціни позову в сумі 4731051,30грн, та судового збору у розмірі 72727,93грн, які обліковуються на розрахунковому рахунку Компанії SPRINGER MASCHINENFABRIK AG ("Шпрінгер Мішиненфабрік АГ").

4.3. Проте, дослідивши матеріали цієї заяви, місцевий господарський суд встановив, що до заяви взагалі не додано документів, що підтверджують сплату судового збору.

4.4. Підстави для забезпечення позову, заходи забезпечення, порядок подання заяви про забезпечення позову, вимоги щодо форми і змісту заяви, порядок розгляду заяви про забезпечення позову та інші положення щодо забезпечення позову встановлені Главою 10 "Забезпечення позову" Розділу 1 "Загальні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

4.5. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

4.6. Згідно із частиною п`ятою статті 139 Господарського процесуального кодексу України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

4.7. Частиною сьомою статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

4.8. Отже, ураховуючи наведені правові норми, при недотриманні процесуальних вимог щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову суд повертає її заявникові для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу в якій суд зазначає мотиви прийняття такого рішення.

4.9. Доводи скаржника, що господарський суд повинен застосувати статтю 174 Господарського процесуального кодексу України та залишити зазначену заяву про забезпечення позову без руху спростовуються з огляду на таке.

4.10. Стаття 174 цього Кодексу передбачає умови залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви.

За змістом частини десятої зазначеної статті визначено, що заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.

Разом з тим, в цій статті прямо зазначено, що правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

4.11. На підставі викладеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність повернення заяви ТОВ "Українська холдингова лісопильна компанія" від 15.04.2019 про забезпечення позову, оскільки до заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

4.12. Щодо доводів заявника про те, що повернення заяви створило для позивача неспівмірні перешкоди доступу до суду, обмежило можливості реалізувати права надані Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , Суд зазначає наступне.

4.13. Заявник у касаційній скарзі сам зазначив про те, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 14.05.1981 та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

4.14. При цьому Суд звертає увагу на те, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

4.15. Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що повернення заяви про забезпечення позову з наведених вище підстав не перешкоджає повторному зверненню до суду з відповідною заявою, після усунення зазначених недоліків, а отже право заявника на доступ до правосуддя в цьому випадку жодним чином не обмежується.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно із частиною третьою статті 304 зазначеного Кодексу касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Згідно із частою першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська холдингова лісопильна компанія" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17.04.2019 у справі №906/763/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

С. К. Могил