Місцевий господарський суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив, зокрема, з того, що субпідрядник позивача - ФОП Санюк К.М. при здійсненні перевезення вантажу не залучав жодних третіх перевізників, що, відповідно, виключає той випадок, який передбачений у пункті 4 розділу ХІ договору страхування. При цьому місцевим судом зазначено, що перевезення вантажу здійснював ФОП Санюк К.М. за замовлення ТОВ "Транслойд", яке, у свою чергу, отримало заявку від позивача. Водночас у межах спірних правовідносин підрядником позивача є ТОВ "Транслойд", тоді як субпідрядником позивача та безпосереднім перевізником є саме ФОП Санюк К.М . У свою чергу, ТОВ "Арістон Термо Україна" - це безпосередній замовник послуг перевезення. З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відмова Страхової компанії у виплаті страхового відшкодування була неправомірною, оскільки відповідальність позивача як експедитора перед замовником (ТОВ "Арістон Термо Україна") застрахована відповідачем за договором страхування. При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, місцевим господарським судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а сума збитків, заподіяних замовнику перевезення та вартісне визначення розміру відповідальності позивача, яка була застрахована відповідачем внаслідок викрадення вантажу, становить 425 763,26 грн. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими, проте безпідставними, оскільки порушення строку прийняття рішення страховиком не підтверджується фактичними обставинами справи. Суд першої інстанції, частково задовольняючи вимогу позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, врахував, що заявлена вимога, крім розгляду справи в суді першої інстанції, стосуються також витрат на досудове врегулювання спору та сплату судового збору. Суд відмовив у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за досудове врегулювання спору та сплату судового збору у межах витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 рішення місцевого суду зі справи змінено в частині стягнення 425 763,26 грн. страхового відшкодування; викладено пункт другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Діана люкс логістик" 415 763,26 грн. страхового відшкодування та 6 236,45 грн. витрат зі сплати судового збору, 11 306,31 грн. витрат на професійну правничу допомогу". Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладено на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Діана люкс логістик" 11 718,15 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення суми страхового відшкодування, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що стягуючи суму страхового відшкодування у розмірі 425 763,26 грн. судом першої інстанції помилково не було зменшено вказану суму на суму франшизи, тому в цій частині рішення слід змінити. У зв`язку зі зміною розміру страхового відшкодування, суд апеляційної інстанції також здійснив новий розподіл судових витрат за професійну правничу допомогу, пропорційно задоволеним позовним вимогам. Крім того, апеляційний господарський суд задовольнив частково вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Страхова компанія, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог, у скасованій частині ухвалити нове рішення про відмову у позові. В іншій частині (в частині відмови у позові) - судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Страхова компанія мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами попередніх інстанцій: не враховано, що подія, яка мала місце 29.01.2018 є виключенням із страхових випадків відповідно до пункту 4 розділу ХІ договору страхування; не взято до уваги посилання Страхової компанії на те, що до початку перевезення страхувальник повинен був сповістити страховика та вказати найменування субпідрядника-експедитора та безпосередньо виконавця перевезення; допущено порушення приписів статей 627 та 6278 Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ); не взято до уваги те, що договір страхування, в даному випадку, випливає з правовідносин, пов`язаних з експедируванням вантажу, тому замовником експедиторських послуг є ТОВ "Арістон термо Україна", підрядником експедиторських послуг є ТОВ "Діана люкс логістик", а субпідрядником - ТОВ "Транслойд", а не фактичний перевізник ФОП Санюк К.М., як помилково вказали суди; ТОВ "Діана люкс логістик" не сповіщало та не погоджувало зі Страховою компанією використання "зв`язки" в роботі: субпідрядник-експедитор - перевізник; не враховано при ухваленні судових рішень всіх суб`єктів (учасників) перевезення вантажу.

Страхова компанія вважає, що особою, яка зазнала збитки є ТОВ "Арістон термо Україна", відповідно Страхова компанія на умовах договору страхування може сплатити страхове відшкодування страхувальнику (ТОВ "Діана люкс логістик") або ТОВ "Арістон термо Україна", тому суди неправомірно вказали про те, що не можна брати до уваги суб`єкта господарювання - ТОВ "Арістон термо Україна", так як Страхова компанія не укладала з ним жодних договорів.

Страхова компанія зазначає про те, що ТОВ "Арістон термо Україна" є вигодонабувачем за договором страхування, тому може звертатися до Страхової компанії з претензіями, а остання може сплачувати страхове відшкодування на його користь.

За твердженням Страхової компанії, судами попередніх інстанцій: допущено порушення приписів статей 988, 991 ЦК України та статей 20, 26 Закону України "Про страхування"; порушено норми процесуального права, а саме приписи статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), оскільки прийнято до уваги лише пояснення ТОВ "Діана люкс логістик" відносно того, що аварійний комісар ОСОБА_4 не був присутній під час інспекції, що не відповідає дійсності та не доведено належними засобами доказування.

Висновки судів попередніх судових інстанцій про те, що у страховика виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, на думку Страхової компанії, є помилковим.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Діана люкс логістик" просило постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на правильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

ТОВ "Арістон термо Україна" також надало відзив на касаційну скаргу, в якому просило суд залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим і апеляційним господарськими судами у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, що:

- 05.08.2017 Страхова компанія (страховик) та ТОВ "Діана люкс логістик" (страхувальник) уклали договір страхування відповідальності транспортного оператора № 202000572.17 (строком дії до 04.08.2018, далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з відшкодуванням збитків, які виникли внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань згідно з договором про надання транспортно-експедиторських послуг, відповідних конвенцій і законодавства, що застосовується до діяльності страхувальника;

- відповідно до пункту 2 розділу ІІІ цього договору, застрахованою є відповідальність страхувальника при здійсненні операцій з міжнародного експедирування автомобільним транспортом відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів і протоколу до неї (пункт 2.1 Договору страхування) та внутрішньо-українське міжнародне експедирування відповідно до діючого законодавства України перевезення вантажів автомобільним транспортом (пункт 2.2 Договору страхування);

- згідно з розділом IV Договору страхування, страховими випадками є виникнення відповідальності страхувальника за збитки, що виникли в результаті неналежного виконання зобов`язань, що виникають із договорів про надання своїх послуг з обробки вантажів і відповідних конвенцій і законодавства, що застосовується стосовно діяльності страхувальника, а саме:

за збитки в результаті повної або часткової втрати, псування, пошкодження або нестачі вантажу (ризик/втрата/пошкодження) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (підпункт 1.1.1.1), крадіжки вантажу (підпункт 1.1.1.2), намокання вантажу (підпункт 1.1.1.3), пожежі (підпункт 1.1.1.4);

за збитки у результаті повної чи часткової втрати, псування або пошкодження вантажу внаслідок виконання навантаження чи/або розвантаження вантажу в пункті відправлення/призначення співробітниками страхувальника чи спеціалізованими компаніями субпідрядниками страхувальника (підпункт 1.1.2);

- у січні 2018 року на виконання умов договору на логістичні послуги (транспортне експедирування) від 05.09.2014 № ТЭО05/09/14, позивач на замовлення ТОВ "Арістон термо Україна" зобов`язався здійснити організацію перевезення вантажів для їх доставки одержувачам товарів і покупцям замовника, а саме, забезпечити доставку автомобільним транспортом до м. Одеси промислово-побутових електричних виробів.

Судами попередніх інстанцій також встановлено що:

- для виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором з ТОВ "Арістон термо Україна" позивач залучив ТОВ "Транслойд", уклавши з ним договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.01.2018 № 6126012018;

- згідно з договором-заявкою від 26.01.2018 ТОВ "Транслойд" зобов`язалося здійснити перевезення до м. Одеси побутової техніки (вага 5 795 кг);

- безпосередньо перевезення здійснювалося ФОП Санюком К.М. спеціалізованим вантажним сідловин тягачем DAF 95 FX з напівпричепом Kogel згідно із заявкою на перевезення вантажу від 26.01.2018 № 1, оформленою ФОП Санюком К.М. з ТОВ "Транслойд" у межах виконання договору на перевезення вантажу від 09.01.2018 № 090118-1;

- факт прийняття вантажу до перевезення підтверджується: товарно-транспортною накладною від 26.01.2018 № ВН-00000152 та видатковою накладною від 26.01.2018 № ВН-00000152, за якими завантажено товар загальною вартістю 497 809,30 грн. (200 одиниць водонагрівачів); товарно-транспортною накладною від 26.01.2018 № ВН-00000153 та видатковою накладною від 26.01.2018 № ВН-00000153, за якими завантажено товар загальною вартістю 81 666,65 грн., (14 одиниць котлів); товарно-транспортною накладною від 26.01.2018 № ВН-00000154 та видатковою накладною від 26.01.2018 № ВН-00000153, за якими завантажено 58 одиниць товару на загальну суму 233 847,70 грн (котли, водонагрівачі, комплекти допоміжних матеріалів);

- під час здійснення перевезення вказаного товару відбулася крадіжка вантажу з автотранспорту, яким він перевозився, про що повідомлено правоохоронні органи та зацікавлених осіб;

- за фактом події до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відповідні відомості за № 12018161490000181 від 29.01.2018 з посиланням на частину першу статті 185 Кримінального кодексу України;

- згідно з витягом з вказаного реєстру ФОП Санюк К.М. повідомив, що у період часу з 27.01.2018 16:00 до 29.01.2018 9:00 невстановлена особа викрала водонагрівачі та газові котли торгової марки "Арістон" з транспортного засобу DAF, у м. Одесі по вул. Хуторській, 3, чим завдано збитків, сума яких встановлюється;

- вантаж на адресу місця доставки було доставлено не в повному обсязі, що підтверджується актами розбіжностей від 30.01.2018, складеними за участю ТОВ "Діана Люкс Логістик" (в якості перевізника) та ТОВ "Арістон Термо Україна" (в якості відправника);

- оскільки відповідальність позивача була застрахована відповідачем, 29.01.2018 позивач звернувся до Страхової компанії з відповідним письмовим повідомлення;

- 01.02.2018 ТОВ "Арістон Термо Україна" виставлено ТОВ "Діана Люкс Логістик" претензії у зв`язку з нестачею вантажу на загальну суму 425 763,26 грн., а саме: на суму 174 720,91 грн. за товарно-транспортною накладною і вантажною накладною № ВН-00000152; на суму 81 666,65 грн. за товарно-транспортною накладною і вантажною накладною № ВН-00000153 та на суму 169 375,70 грн. за товарно-транспортною накладною і вантажною накладною № ВН-00000154;

- 16.03.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування;

- Страхова компанія листом від 20.06.2018 № 260 відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на пункт 4 розділу ХІ Договору страхування, в якому зазначено, що за вказаним договором не відшкодовуються збитки, пов`язані з частковою або повною втратою вантажу, що настали при експедируванні вантажів автомобільним транспортом у випадку, коли субпідрядник страхувальника, що був залучений страхувальником для здійснення перевезення, не є фактичним виконавцем такого перевезення (виконує функцію субпідрядника-експедитора), окрім випадків, коли залучення такого експедитора є умовою для залучення безпосереднього виконавця перевезення. У такому випадку до початку перевезення страхувальник повинен сповістити страховика про таку схему роботи та вказати найменування субпідрядника-експедитора та безпосереднього виконавця перевезення. Після письмового підтвердження страховиком страхувальник може в подальшому без додаткового погодження використовувати в роботі дану зв`язку (субпідрядник-експедитор - перевізник). Інших підстав відмова не містила.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення у судовому порядку страхового відшкодування з відповідача на користь позивача за Договором страхування.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою. Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Як унормовано приписами статті 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно зі статтями 13, 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування. Експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України (435-15) , іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 979 ЦК України унормовано, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В силу статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 989 ЦК України страхувальник зобов`язаний, зокрема, повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страхувальника.

Статтею 990 ЦК України унормовано умови та порядок здійснення страхової виплати. Так, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до статті 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Частина друга статті 991 ЦК України та стаття 26 Закону України "Про страхування" передбачають, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У статті 76 ГПК України зазначається, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

Суди попередніх судових інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування (суд апеляційної інстанції - суму за мінусом франшизи), виходили, зокрема, з того, що перевезення вантажу здійснював безпосередньо ФОП Санюк К.М. за замовленням ТОВ "Транслойд", яке, у свою чергу, отримало заявку від ТОВ "Діана люкс логістик", у зв`язку з чим підрядником позивача є ТОВ "Транслойд", тоді як субпідрядником позивача є саме ФОП Санюк К.М, тому Підприємець, у даному випадку, є субпідрядником позивача та фактичним перевізником, відповідно, Страхова компанія повинна виплати страхове відшкодування в розмірі 415 763,26 грн. (сума за мінусом франшизи 10 000 грн.)

Проте, з такими висновками господарських судів погодитись не можна, з огляду на таке.

Відносини в сфері страхування врегульовано Цивільним Кодексом України (435-15) (глава 67 "Страхування") та Законами України, серед яких базовим є Закон України "Про страхування" (85/96-ВР) .

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, і також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626, частини першої статті 627 та частини першої статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 979 ЦК України визначено правову природу договору страхування як договору, за яким страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ст. 16 Закону України "Про страхування").

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.08.2017 Страхова компанія (страховик) та ТОВ "Діана люкс логістик" (страхувальник) уклали Договір страхування, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з відшкодуванням збитків, які виникли внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань згідно з договором про надання транспортно-експедиторських послуг, відповідних конвенцій і законодавства, що застосовується до діяльності страхувальника.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ цього договору, застрахованою є відповідальність страхувальника при здійсненні операцій з міжнародного експедирування автомобільним транспортом відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів і протоколу до неї (пункт 2.1 Договору) та внутрішньо-українське міжнародне експедирування відповідно до діючого законодавства України перевезення вантажів автомобільним транспортом (пункт 2.2 Договору).

05.09.2014 ТОВ "Діана люкс логістик" та ТОВ "Арістон термо Україна" укладено договір на логістичні послуги №ТЭО05/09/14, відповідно до якого ТОВ "Арістон термо Україна" є замовником (вантажовідправником), а ТОВ "Діана люкс логістик" - виконавцем (експедитором). Відповідно до зазначеного договору ТОВ "Діана люкс логістик" зобов`язувалося протягом строку дії договору надавати логістичні послуги на умовах, зазначених в укладеному договорі.

Таким чином, предметом Договору страхування є настання відповідальності страхувальника (експедитора, позивача) за невиконання умов договору транспортно-експедиторських послуг, як виконавця перед замовником -ТОВ ТОВ "Арістон термо Україна" (вантажовідправником), а, отже, саме страхувальник (позивач) у цих правовідносинах є підрядником - експедитором.

Відповідно до пункту 10.3 договору на логістичні послуги № ТЭО05/09/14, виконавець зобов`язується залучати тільки надійний персонал та відповідним чином кваліфікованих субпідрядників.

Для здійснення перевезення вантажу (побутової техніки), позивачем було залучено для виконання перевезення ТОВ "Транслойд" на підставі договору-заявки від 26.01.2018 № 6126012018, тобто, позивач як підрядник залучив ТОВ "Транслойд" в якості субпідрядника для виконання перевезення вантажу.

В свою чергу, ТОВ "Транслойд" (субпідрядник) для безпосереднього здійснення перевезення вантажу уклав договір перевезення від 09.01.2018 № 090118-1 з ФОП Санюком К.М. (перевізник), який і здійснював фактичне перевезення.

Отже, згідно з договірними відносинами, які склалися між учасниками справи та застосованою "термінологією" у Договорі страхування, ТОВ "Арістон термо Україна" (вантажовідправник) є замовником згідно з договором про логістичні послуги; ТОВ "Діана люкс логістик" (виконавець) є підрядником - експедитором згідно з договором про логістичні послуги; ТОВ "Транслойд" є субпідрядником - експедитором згідно з договором - заявкою від 26.01.2018, а ФОП Санюк К.М. є перевізником згідно з договором перевезення вантажу від 09.01.2018.

Водночас Суд зазначає, що відносини договору підряду хоча і мають спільні риси з договорами про надання послуг (зберігання, перевезення, доручення, логістичні послуги тощо), яким є, зокрема, й укладений ТОВ "Діана люкс логістик" та ТОВ "Арістон термо Україна" договір на логістичні послуги № ТЭО05/09/14, проте відносини підряду та надання послуг врегульовано різними нормами чинного законодавства (глава 61 "Підряд" ЦК України (435-15) , [приписи статті 838, які визначають поняття "генерального підрядника" і "субпідрядників"] та глава 63 "Послуги" ЦК України).

Загальними ознаками, які об`єднують усі договірні зобов`язання про надання послуг є особливості об`єкта. Вони полягають у тому, що, по-перше, це послуги нематеріального характеру, а по-друге - вони нероздільно пов`язані з особистістю послугонадавача. Послуга не може існувати окремо від виконавця, оскільки споживається в процесі діяльності останнього. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що стаття 177 ЦК України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. В той же час статтею 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто, а у випадках встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Доводи Страхової компанії, що особою у правовідносинах в цій справі, на яку позивачем покладено виконання договору про надання послуг перевезення є саме ТОВ "Транслойд", а не фактичний перевізник - Санюк К.М., є обґрунтованими. Відповідно, позивач залучив для здійснення перевезення особу, яка не є фактичним виконавцем такого перевезення.

Згідно з умовами Договору страхування позивачем та страховиком прямо передбачено, що його предметом є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з відшкодуванням збитків, які виникли внаслідок неналежного виконання саме своїх зобов`язань згідно з договором про надання транспортно-експедиторських послуг.

При цьому, згідно з пунктом 4 розділу ХІ Договору страхування, за цим договором не відшкодовуються збитки, пов`язані з частковою або повною втратою вантажу, що настали при експедируванні вантажів автомобільним транспортом у випадку, коли субпідрядник страхувальника, що був залучений страхувальником для здійснення перевезення, не є фактичним виконавцем такого перевезення (виконує функцію субпідрядника-експедитора), окрім випадків, коли залучення такого експедитора є умовою для залучення безпосереднього виконавця перевезення. У такому випадку, до початку перевезення страхувальник повинен сповістити страховика про таку схему роботи та вказати найменування субпідрядника-експедитора та безпосереднього виконавця перевезення. Після письмового підтвердження страховиком страхувальник може в подальшому без додаткового погодження використовувати в роботі дану зв`язку (субпідрядник-експедитор - перевізник).

Таким чином, при розгляді даної справи судам попередніх судових інстанцій слід було дослідити та встановити умови укладених договорів та питання про те, чи знав (міг знати) ТОВ "Діана люкс логістик", що ТОВ "Транслойд" не самостійно здійснювало перевезення вантажу, як підрядник, а залучило для здійснення перевезення іншу особу та чи відбувалося таке залучення з дотриманням вимог чинного законодавства та укладених договорів.

Касаційний суд вважає, що без встановлення вищевказаних обставин неможливо повно та всебічно розглянути дану справу та відповідно чинного законодавства ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, перевагу одних доказів над іншими.

Отже, доводи касаційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, а аргументи, викладені у відзивах на касаційну скаргу щодо правильного застосування, зокрема, апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, спростовуються наведеним вище.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

З огляду на наведене Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору попередні судові інстанції не дотримались вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення зі справи підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

Враховуючи викладене Касаційний господарський суд відхиляє як необґрунтовані аргументи, викладені у відзивах на касаційну скаргу про законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій і про правильне застосування цими судами норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Рішення місцевого суду від 11.12.2018 та постанова апеляційного суду від 18.03.2019 підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.