ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/2386/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Комбінат-2)

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Красота О. І.) від 28.03.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Верхогляд Т. А., судді Білецька Л. М., Чередко А. Є.) від 29.05.2019 у справі

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Комбіната-2

до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - Приватбанк) та Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Комбінат-1)

за участю третьої особи, яка не замовляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Національного банку України (далі - Нацбанк)

про визнання заставодержателем за договором застави № 36 від 25.03.2015,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 01.06.2018 Нацбанк звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комбіната-1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Приватбанка, в якому просив, в рахунок часткового погашення заборгованості Приватбанка за Кредитним договором № 19 від 24.10.2008 (з усіма змінами та доповненнями) (далі - Кредитний договір) перед Нацбанком в сумі 2 464 245 586,02 грн, звернути стягнення на майно Комбіната-1, що належить йому на праві власності - предмет застави за Договором застави № 36 від 25.03.2015, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 655 (далі - Договір застави № 36), встановивши спосіб реалізації предметів застави шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , відповідно до переліку майна, зазначеному у позовній заяві.

1.2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням Приватбанком умов Кредитного договору, виконання зобов`язань за яким забезпечено Договором застави № 36.

1.3. 27.03.2019 Комбінат-2 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватбанка та Комбіната-1 про визнання Комбіната-2 заставодержателем за Договором застави № 36, в частині виконання Комбінатом-2 зобов`язання на суму 8 146 840 грн, в рахунок забезпечених цим Договором застави вимог Кредитного договору.

1.4. Позовна заява третьої особи мотивована набуттям прав кредитора за Кредитним договором на суму 8 146 840 грн внаслідок виконання зобов`язань за Договором застави № 32 від 25.03.2015, укладеним між Нацбанком та Комбінатом-2 (далі - Договір застави № 32) з метою забезпечення виконання зобов`язань Приватбанка за Кредитним договором.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2019, залишеною без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2019, позовну заяву Комбіната-2 з доданими до неї документами повернуто.

2.2. Рішення судів мотивовані тим, що первісний позов та позов третьої особи не є взаємопов`язаними, оскільки стосуються різних договорів застави; за первісним позовом заявлено майнову вимогу про звернення стягнення на предмет застави, а за позовом третьої особи заявлена немайнова вимога про зміну заставодержателя.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 18.06.2019 Комбінат-2 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2019; направити справу до господарського суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позову третьої особи та об`єднання в одне провадження з первісним позовом для подальшого їх спільного розгляду.

4. Доводи Скаржника викладені у касаційній скарзі

4.1. Первісний позов та позов Комбіната-2 пов`язані, оскільки вимоги за ними випливають з одного Кредитного договору, а задоволення позову третьої особи може бути підставою для часткової відмови у первісному позові.

4.2. Суди неправильно застосували до позову Комбіната-2 положення статті 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), якими врегульовано порядок прийняття зустрічного позову, а не позову третьої особи. Спірні правовідносини мають регулюватися в порядку статті 49 ГПК України.

5. Розгляд справи Верховним Судом

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою Комбіната-2 у письмовому провадженні та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 23.07.2019.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

6.2. Згідно з положеннями частин першої та п`ятої статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

6.3. Відповідно до частин другої, третьої, четвертої, п`ятої та шостої 180 ГПК (1798-12) України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.

6.4. Враховуючи положення частини п`ятої статті 49 ГПК України, Суд відхиляє доводи Комбіната-2, викладені в пункті 4.2 цієї постанови.

6.5. Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас, подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.

При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі. Аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/8926/17.

6.6. Предметом спору за первісним позовом у цій справі є звернення стягнення на майно Комбіната-1 за Договором застави № 36, в рахунок часткового погашення заборгованості Приватбанка перед Нацбанком за Кредитним договором, у зв`язку з неналежним виконанням Приватбанком умов Кредитного договору.

Предметом спору згідно з позовною заявою третьої особи є визнання Комбіната-2 заставодержателем за Договором застави № 36 на суму 8 146 840 грн, у зв`язку з набуттям Комбінатом-2 прав кредитора за Кредитним договором, внаслідок виконання зобов`язань за Договором застави № 32.

6.7. Господарські суди, повертаючи позовну заяву Комбіната-2, виходили з того, що первісний позов та позов третьої особи не є взаємопов`язаними, оскільки стосуються різних договорів застави, а також за первісним позовом заявлено майнову вимогу про звернення стягнення на предмет застави, а за позовом третьої особи заявлена немайнова вимога про зміну заставодержателя.

6.8. Суд не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанції, оскільки наявність однорідних вимог (майнових та немайнових) у первісному позові та позові третьої особи положеннями статей 49 та 180 ГПК України не вимагається.

6.9. Незважаючи на те, що позовні вимоги за первісним позовом та позовом третьої особи обґрунтовані двома різними договорами застави, Суд дійшов висновку, що ці вимоги є взаємопов`язаними, оскільки Договори застави № 36 та № 32 укладені з метою забезпечення виконання зобов`язань за одним Кредитним договором; вимога Комбіната-2 про визнання його заставодержателем за Договором застави № 36 є самостійною вимогою саме щодо предмета спору за первісним позовом у цій справі; потенційне задоволення вимоги Комбіната-2, заявленої у поданому ним позові, частково виключатиме задоволення первісного позову.

Дійшовши наведеного висновку, Суд погоджується із аргументами Комбіната-2, викладеними в пункті 4.1 цієї постанови.

6.10. Відповідно до частин першої та другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.11. Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308 та частини шостої статті 310 ГПК України, Суд вважає, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з направленням справи до місцевого суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви Комбіната-2.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі № 904/2386/18 скасувати. Справу направити до Господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання про прийняття позову Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" та Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання заставодержателем за договором застави № 36 від 25.03.2015.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак