Товариство звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 15.02.2019 зі справи № 14/26К-18 за позовом приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до товариства з обмеженою відповідальністю "АСКОМ СЕРВІС" про стягнення 1 090 545,29 грн.

Заява Товариства з посиланням на приписи пункту 2 частини другої статті 350 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте у спорі, не передбаченому третейською угодою, оскільки строк дії договору підряду закінчився 31.01.2018, відповідно втратив силу й пункт 14.2 щодо третейського застереження, а, отже, на момент звернення Підприємства в третейський суд, третейського застереження не існувало, що виключає можливість розгляду справи у третейському суді.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2019 відмовлено в задоволені заяви Товариства; рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 15.02.2019 зі справи № 14/26К-18 залишено без змін.

Ухвалу мотивовано недоведеністю підстав для скасування оскаржуваного рішення третейського суду, виключний перелік яких визначений частиною третьою статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статтею 350 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Товариство, посилаючись на порушення Центральним апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить Верховний Суд, як суд апеляційної інстанції, скасувати зазначену ухвалу та ухвалити нове рішення про скасування оскаржуваного рішення третейського суду.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду прийнято з неповним та неправильним встановленням обставин справи, зокрема без врахування доводів Товариства стосовно того, що позов поданий до третейського суду після закінчення дії третейського застереження, тому третейський суд не повинен був його розглядати.

Після закінчення дії договору підряду, а саме з 31.01.2018, третейська угода, яка існувала у вигляді третейського застереження у пункті 14.2, також перестала існувати. Вказане, на думку Товариства, виключає можливість розгляду такого спору Постійним діючім Регіональним Третейським судом України при Асоціації "Регіональна правова група".

Товариство також не погоджується з рішенням третейського суду по суті розглянутих позовних вимог, стверджує про те, що відсутні підстави для стягнення з нього штрафу за невиконання умов договору підряду, оскільки вважає, що роботи за договором були виконані у строки, передбачені відповідними специфікаціями.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Підприємство просило ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2019 про відмову у скасуванні рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 15.02.2019 зі справи № 14/26К-18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЙ

27.03.2017 сторонами укладений договір підряду № 1914-35 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає, а підрядник (відповідач) зобов`язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах договору роботи з прибирання виробничих приміщень від промислових (технологічних) відходів (просипу, сміття, металобрухту) в цехах Рудо-збагачувальної фабрики № 1 (РЗФ № 1), Рудо- збагачувальної фабрики № 2 (РЗФ № 2) та Дробильної фабрики (ДФ), а також з очищення обладнання від сторонніх предметів (розбунтовка живильників) в цехах РЗФ № 1, РЗФ № 2, перелік яких наводиться у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору. Роботи виконуються на території замовника.

Відповідно до пункту 1.2 Договору замовник зобов`язується надати підряднику об`єкт для виконання робіт, прийняти та сплатити за виконані роботи в порядку та в строки, передбачені договором.

Умовами пункту 2.1 Договору встановлено, що строки виконання робіт по договору, а також їх окремих об`ємів, визначаються у відповідних додатках (специфікаціях) на обслуговування обладнання, які є невід`ємною частиною Договору. Строк виконання робіт за Договором починає відраховуватися з моменту фактичного прийняття об`єкту робіт у відповідності з пунктом 5.3 Договору.

Згідно з пунктом 2.3 Договору фактичний строк закінчення робіт по окремим об`єктам робіт визначається датою підписання позивачем акта виконаних робіт з додатками.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна робіт відповідає рівню звичайних цін, виходячи зі специфіки та способу виконання робіт, визначається на підставі узгоджених сторонами специфікацій.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата замовником виконаних робіт буде проводитися поетапно, протягом строку, вказаного в кожній специфікації до договору окремо, від дати підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт з додатками, у відповідності з пунктом 2.3 Договору, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних.

Зі змісту пункту 5.1 Договору слідує, що склад робіт по договору, а також його окремих об`ємів, визначаються на підставі відомостей дефектів та вказуються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з умовами специфікації від 27.03.2017 № 1 до Договору відповідач зобов`язується виконати роботи з прибирання виробничих приміщень від промислових (технологічних) відходів (просипу, сміття, металобрухту) в цехах Рудо-збагачувальної фабрики № 1, Рудо- збагачувальної фабрики № 2 та Дробильної фабрики на загальну суму 5 384 949 грн. 98 коп. з ПДВ.

Умовами специфікації від 07.04.2017 № 2 до Договору передбачено, що відповідач зобов`язується виконати роботи з очищення обладнання від сторонніх предметів (розбунтовка живильників) в цехах в цехах Рудо-збагачувальної фабрики № 1 та Рудо-збагачувальної фабрики № 2 на загальну суму1 852 018 грн. 56 коп. з ПДВ.

Відповідно до вказаних специфікацій відповідач зобов`язався виконати роботи згідно з затвердженими позивачем місячними графіками (додаток № 5 до Договору) і відповідно до вимог "Технічного завдання" цехів Рудо-збагачувальної фабрики № 1, Рудо-збагачувальної фабрики № 2 та Дробильної фабрики, затверджених позивачем.

Період виконання робіт, визначений в специфікаціях: квітень 2017 року - січень 2018 року.

Умови оплати виконаних робіт зафіксовані в Специфікаціях №№ 1, 2 до Договору та оплата підряднику здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок протягом 60 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 14.2 Договору сторонами узгоджено, що у випадку, якщо спори та розбіжності, які виникають у зв`язку з виконанням даного договору або які стосуються його укладення, змінення, порушення умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх розгляд здійснюється у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" у відповідності до Регламенту вказаного суду. Рішення Третейського суду є остаточним та обов`язковим для сторін і підлягає виконанню в строки, вказані в рішенні суду.

За твердженням позивача, відповідач роботи з очищення обладнання від сторонніх предметів не виконав, а роботи з прибирання виробничих приміщень від промислових (технологічних) відходів (рудного просипу, сміття, металобрухту) виконав не в повному обсязі.

Згідно з підпунктом 10.3.2 пункту 10.3 Договору сторони узгодили, що у разі порушення підрядником строків виконання робіт, строків усунення виявлених дефектів виконання робіт, а також у випадку невиконання вимог пункту 5.3 Договору, підрядник сплачує на користь замовника штраф у розмірі 15% від договірної вартості робіт (з урахуванням ПДВ) зазначеної у відповідній специфікації до Договору, якщо інше не визначено у відповідній специфікації до Договору.

Згідно з пунктом 5.3 Договору підрядник зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з моменту підписання договору обома сторонами, надати кураторові робіт Проект організації робіт (ПОР), завізований технічними фахівцями замовника та затверджений керівником підрядника. У випадку непред`явлення підрядником ПОР у вказаний строк, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 1 000 грн.

Позивач нарахував відповідачу штраф за порушення строків виконання робіт у розмірі 15% від вартості робіт, визначених у специфікаціях від 27.03.2017 № 1 та від 07.04.2017 № 2 до Договору, що розраховується наступним чином: 7 236 968 грн. 54 коп. х 15%= 1 085 545 грн. 29 коп.

Крім того, позивач, керуючись умовами пункту 5.3 Договору нарахував відповідачу штраф за прострочку підписання ПОР, який складає 5 000 грн.

Загальна сума штрафу, нарахованого позивачем відповідачу за порушення умов за Договором складає: 1 085 545 грн. 29 коп. + 5 000 = 1 090 545 грн. 29 коп.

Штраф відповідачем у добровільному порядку не сплачений, що і стало причиною звернення позивача з позовом до третейського суду.

Рішенням Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 15.02.2019 зі справи № 14/26К-18 за позовом приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до товариства з обмеженою відповідальністю "АСКОМ СЕРВІС" про стягнення 1 090 545,29 грн. штрафу за порушення умов Договору, позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням третейського суду, Товариство звернулося до Центрального апеляційного господарського суду як до суду першої інстанції із заявою про його скасування.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ Закон України "Про третейські суди" (1701-15) :

пункти 1, 4, 6 частини першої статті 2:

- третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин;

- третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом;

- сторони третейського розгляду (далі - сторони) - позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред`явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред`явлено позовні вимоги;

частина перша статті 5:

- юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону;

частини перша, третя статті 12:

- третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди;

- третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує;

- якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід`ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому;

- якщо третейська угода укладена у вигляді окремої угоди, то у разі заміни кредитора у зобов`язанні останній повинен повідомити нового кредитора про її існування. Зміна третейської угоди в такому випадку можлива лише за умови явно вираженої згоди іншої (інших) сторони (сторін) угоди;

частини перша, шоста статті 38:

- доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких третейський суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору;

- кожна сторона третейського розгляду повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;

частини друга, третя статті 51:

- рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ;

- рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16- 19 цього Закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі. ГПК (1798-12) України:

частина перша статті 22:

- спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу;

частини перша, друга статті 24:

- усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті;

- справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом;

частина друга статті 25:

- Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частини перша, друга, четверта статті 269:

- суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги;

- суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї;

- суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права;

пункт 1 частини першої статті 275:

- суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

- суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права;

частина перша статті 346:

- сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду;

частини третя, п`ята статті 349:

- при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду;

- справа про оскарження рішення третейського суду розглядається господарським судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цим розділом;

частини перша, друга статті 350:

- рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею;

- рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанцій

Виключний перелік підстав для скасування рішення третейського суду визначений положеннями частини третьої статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статтею 350 ГПК України, у зв`язку з чим заявнику при зверненні до компетентного суду з відповідною заявою необхідно довести їх наявність.

Так, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення третейського суду, Товариство посилалося на те, що третейський суд вирішив спір, не передбачений третейською угодою, оскільки строк дії Договору закінчився 31.01.2018, тому втратив силу й пункт 14.2 щодо третейського застереження, а, отже, на момент звернення Підприємства до третейського суду, третейського застереження не існувало, що виключає можливість розгляду справи у третейському суді.

Судом попередньої інстанції встановлено, що предметом позову у третейській справі № 14/26К-18 було стягнення штрафу з підстав неналежного виконання Товариством своїх зобов`язань за Договором. Зазначений договір містить відповідне третейські застереження про передачу такого спору на розгляд третейського суду, а саме у пункті 14.2.

Судом встановлено, що вказаний пункт (14.2) не визнавався у судовому порядку недійсним, тому є чинним.

Товариство зазначало про те, що оскаржуване рішення прийняте у спорі, позов щодо якого подано після закінчення дії третейського застереження. Крім того, Товариство посилалося й на те, що з умов Договору вбачається, що по закінченню строку його дії сторони не звільняються від прийнятих на себе обов`язків по даному договору, проте всі інші його положення втрачають правову силу, в тому числі і положення пункту 14.2 договору, яким було передбачене третейське застереження.

Так, стаття 12 Закону України "Про третейські суди" встановлює, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Отримання додаткової письмової згоди сторін за наявності третейського застереження в договорі Закон України "Про третейські суди" (1701-15) не передбачає.

Судом першої інстанції встановлено, що оскільки сторонами укладена третейська угода у вигляді третейського застереження в Договорі, тому з моменту укладання цього договору між сторонами діє третейське застереження, що визначає певний порядок розгляду спорів, які пов`язані з Договором, а саме у Постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група".

Третейське застереження є власним волевиявленням сторін Договору і не може розцінюватися як встановлення обмеження прав Товариства. Наявність дійсного третейського застереження та обов`язковість звернення до третейського суду за наявності волі на розгляд справи третейським судом, не є обмеженням прав Товариства, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 55 Конституції України. Проте, ухилення Товариства від виконання положень пункту Договору про розгляд спору в третейському суді, має розглядатися як дії, що суперечать самій ідеї Закону України "Про третейські суди" (1701-15) , яка полягає у гарантуванні, у даному випадку, учасникам господарських відносин права розраховувати на швидкий та ефективний спосіб вирішення господарського спору альтернативним шляхом (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 12.06.2018 по справі № 908/2058/17 та від 23.05.2018 по справі № 910/21409/16 та від 15.03.2018 по справі № 913/608/17).

Включення третейського застереження до тексту Договору здійснюється для визначення умов вирішення спорів, які можуть виникнути при реалізації сторонами положень Договору, що є загальноприйнятим в національній та світовій практиці застосування механізмів врегулювання спорів. При цьому, предметом третейської угоди може бути як спір, який існує на момент укладення такої угоди, так і будь-які інші спори в зв`язку з правовідносинами, що виникатимуть між сторонами у майбутньому при виконанні договірних зобов`язань та віднесених до компетенції третейського суду.

З огляду на викладене спростовуються доводи Товариства про те, що у зв`язку із закінченням дії Договору, втратив силу й пункт 14.2 щодо третейського застереження, оскільки припинення дії Договору не припиняє дії третейського застереження та не позбавляє сторони права на звернення до третейського суду з питань, які обумовлені таким третейським застереженням.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги Товариства щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення третейського суду на підставі положень пункту 2 частини другої статті 350 ГПК України.

За таких обставин висновок Центрального апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства про скасування рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 15.02.2019 зі справи № 14/26К-18 є правомірним та обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала Північного апеляційного господарського суду зазначеним вимогам відповідає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи Товариства про порушення Центральним апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в апеляційному порядку.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги Товариства без задоволення, а оскаржуваної ухвали Центрального апеляційного господарського суду без змін як такої, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

У зв`язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, пов`язаних з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.