1.1. У вересні 2018 Акціонерне товариство Укртрансгаз" (далі АТ Укртрансгаз") звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства Одесагаз" (далі ПАТ Одесагаз"), в якому просило визнати укладеним в редакції позивача договір про транспортування природного газу від 01.08.2018 №1807000402, що відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, затвердженій постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2497 (z1383-15)

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в силу приписів закону укладення договору про транспортування природного газу у редакції типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2497 (z1383-15) , є обов'язковим для учасників ринку природного газу, в тому числі і для відповідача, проте останній безпідставно ухиляється від укладення зазначеного договору. При цьому наданий відповідачем протокол розбіжностей б/н від 17.08.2018 до договору про транспортування природного газу від 01.08.2018 №1807000402 не відповідає вимогам типового договору, тому зазначений договір повинен бути викладений та підписаний саме в редакції позивача, яка повністю узгоджується з типовою формою договору.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.01.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, у позові відмовлено.

2.2. Рішення суду першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано тим, що правовідносини щодо транспортування природного газу вже врегульовані між сторонами на підставі договору транспортування природного газу від 01.03.2016, що свідчить про дотримання відповідачем вимог Закону України "Про ринок природного газу" (329-19) та відсутність у нього обов'язку укласти з позивачем новий договір. Крім того, запропонований позивачем проект договору від 01.08.2018 №1807000402 не відповідає типовому договору транспортування природного газу, чинному на момент вирішення судом вказаного спору.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями АТ "Укртрансгаз" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 09.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги повністю задовольнити.

3.2. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що при прийнятті рішення суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку стосовно відсутності у відповідача обов'язку щодо укладення запропонованого позивачем договору від 01.08.2018 №1807000402 у зв'язку з наявністю укладеного між сторонами договору від 01.03.2016 №1512000741, оскільки останній не враховує внесені до типового договору транспортування природного газу зміни, які почали діяти з 01.08.2018 на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 27.12.2017 №1437. Скаржник також наголошує на тому, що редакція договору про транспортування природного газу від 01.08.2018 №1807000402, яка викладена відповідачем в протоколі розбіжностей, є неприйнятною, оскільки змінює істотні умови та зміст типового договору транспортування природного газу. Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (20-2005-п) Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" втратила чинність, не мав підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а повинен був задовольнити позов частково, визнавши договір про транспортування природного газу від 01.08.2018 №1807000402 укладеним без положень вказаного договору, які передбачають застосування нечинної постанови Кабінету Міністрів України.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ Одесагаз" просить залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, наголошуючи на правомірності висновків господарських судів і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, відзиві на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди першої та апеляційної інстанції установили, що 28.09.2011 між Дочірньою компанією Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії Нафтогаз України", правонаступником прав та обов'язків якої виступає АТ Укртрансгаз", (газотранспортне підприємство) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Одесагаз", правонаступником прав та обов'язків якого виступає ПАТ Одесагаз" (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011159/П31.

4.3. 01.03.2016 між АТ Укртрансгаз" (оператор) та ПАТ Одесагаз" (замовник) укладено договір транспортування природного газу №1512000741 (далі договір від 01.03.2016 №1512000741).

4.4. За умовами пункту 17.1 договору від 01.03.2016 №1512000741 він набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2016. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

4.5. У разі внесення та затвердження Регулятором змін до типового договору транспортування природного газу сторони зобов'язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього договору (пункт 17.3 договору від 01.03.2016 №1512000741).

4.6. Судами також установлено, що АТ Укртрансгаз" (Оператор) звернулось до ПАТ Одесагаз" (Замовник) із пропозицією укласти договір транспортування природного газу №1807000402 від 01.08.2018 (далі - договір від 01.08.2018 №1807000402), відповідно до пунктів 2.1, 2.3 якого за цим договором Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену у цьому договорі вартість таких послуг. Послуги, які можуть бути надані Замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

4.7. Згідно з пунктом 9.3 договору від 01.08.2018 №1807000402 у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту. Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (20-2005-п) , у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.

4.8. У подальшому, ПАТ Одесагаз" звернулося до АТ Укртрансгаз" з листами від 23.08.2018 №02/04-668 та від 31.08.2018 №02/04-692, у яких повідомило про підписання запропонованого позивачем договору від 01.08.2018 №1807000402 з урахуванням протоколу розбіжностей б/н від 17.08.2018, відповідно до якого відповідачем запропоновано замінити посилання у тексті договору з постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (20-2005-п) , яка втратила чинність, на чинну постанову Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (256-2002-п) , а також вважати припиненим та таким, що втратив чинність, договір від 01.03.2016 №1512000741, оскільки предмет вказаного договору відповідає предмету договору від 01.08.2018 №1807000402.

4.9. Зокрема, згідно з протоколом розбіжностей від 17.08.2018, складеного ПАТ Одесагаз" до договору від 01.08.2018 №1807000402, відповідачем запропоновано пункт 9.3 розділу ІX (визначення вартості щодобових небалансів та порядок розрахунків за них) договору від 01.08.2018 №1807000402 викласти у наступній редакції: У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту. Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (256-2002-п) , у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".

4.10. З протоколу розбіжностей від 17.08.2018, складеного ПАТ Одесагаз" до договору від 01.08.2018 №1807000402, також вбачається, що останнім запропоновано змінити розділ XXІ (прикінцеві положення) договору від 01.08.2018 №1807000402, виклавши його у наступній редакції: Цей Договір складений у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу (по одному для кожної зі сторін). З моменту укладення сторонами цього договору припиняється та втрачає чинність договір №1512000741 транспортування природного газу від 01.03.2016, укладений між АТ Укртрансгаз" та ПАТ Одесагаз".

4.11. Предметом спору у даній справі є вимога про визнання укладеним в редакції позивача договору про транспортування природного газу від 01.08.2018 №1807000402, який відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, затвердженій постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2497 (z1383-15) .

4.12. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

4.13. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

4.14. Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

4.15. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

4.16. Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

4.17. Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

4.18. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

4.19. За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

4.20. Відповідно до приписів статей 181, 183- 185 Господарського кодексу України, дотримання сторонами загального порядку укладання господарських договорів є обов'язковим.

4.21. Взаємовідносини, які виникають в процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу" (329-19) , Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2493 (z1378-15) , та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2497 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу" (z1383-15) .

4.22. В силу приписів частин першої, другої статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

4.23. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій, дійшли правильного висновку, що укладення учасниками ринку природного газу договору транспортування природного газу з дотриманням типової форми вказаного договору є обов'язковим в силу прямої вказівки закону.

4.24. Укладений між сторонами договір від 01.03.2016 №1512000741 є належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов'язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

4.25. Частиною першою статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

4.26. За умовами пункту 17.1 договору від 01.03.2016 №1512000741 цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2016. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буду заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

4.27. Судами попередніх інстанцій установлено, що жодна зі сторін письмово про своє бажання розірвати договір від 01.03.2016 №1512000741 не повідомляла, тому вказаний договір є чинним, оскільки його дію було автоматично пролонговано.

4.28. Отже, правовідносини сторін щодо транспортування природного газу належним чином врегульовані договором від 01.03.2016 №1512000741, який є чинним на момент вирішення зазначеного спору, що свідчить про дотримання відповідачем вищезазначених вимог законодавства.

4.29. Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.30. Згідно з пунктом 17.3 договору від 01.03.2016 №1512000741 у разі внесення та затвердження Регулятором змін до типового договору транспортування природного газу сторони зобов'язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього договору. Отже, сторонами у договорі від 01.03.2016 №1512000741 було узгоджено певний алгоритм дій, який мав бути застосований у разі внесення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, змін до типового договору транспортування природного газу. Однак, зазначений механізм приведення укладеного між сторонами договору транспортування природного газу у відповідність до його типової форми позивачем застосовано не було.

4.31. Відповідно до положень статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у встановлених договором або актом цивільного законодавства межах, особа не може бути примушеною до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

4.32. Зазначене спростовує доводи скаржника щодо наявності у ПАТ Одесагаз" обов'язку укласти з позивачем новий правочин, зокрема, запропонований останнім договір від 01.08.2018 №1807000402, та свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

4.33. Колегія суддів також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності включення до пункту 9.3 договору від 01.08.2018 №1807000402 посилань на Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (20-2005-п) , та Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (256-2002-п) .

4.34. Сторони безпосередньо у договорі від 01.03.2016 №1512000741 визначили порядок дій у разі внесення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, змін до типового договору транспортування природного газу, який полягає у приведенні чинного договору від 01.03.2016 №1512000741 у відповідність до типової форми шляхом внесення до нього необхідних змін, а також враховуючи наявність укладеного між сторонами чинного договору від 01.03.2016 №1512000741 та те, що сторони вільні в укладенні договорів, визначенні (погодженні) їх умов та вправі реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину, що відповідає внутрішній волі сторін, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що питання щодо укладення між сторонами нового договору про транспортування природного газу може бути вирішено виключно за домовленістю сторін у порядку, встановленому чинним законодавством.

4.35. Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з їх висновками про відсутність правових підстав для задоволення позову.

4.36. Інші доводи касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" колегією суддів відхиляються, оскільки є такими, що не спростовують висновків господарських судів та зводяться до переоцінки доказів у справі.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження та не спростовують обставин справи, на які посилався суд як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень у справі не вбачається.