1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Донецької області із позовом до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" про стягнення 41 648 843,48 грн, у тому числі 20 189 179,90 грн - основний борг, 5 832 737,00 грн - пеня, 1 777 201,14 грн - 3 % річних, 13 849 725,44 грн - інфляційні втрати.

2. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 1346/15-КП-7 від 29.12.2014 у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ у січні 2015 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.03.2019 у справі № 905/98/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 20 189 179,90 грн основного боргу, 1 777 200,96 грн 3 % річних, 13 849 725,44 грн інфляційних втрат. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

4. Приймаючи судове рішення місцевий господарський суд встановив наявність невиконаного грошового зобов`язання відповідача з оплати вартості поставленого позивачем природного газу в сумі 20 189 179,90 грн (основний борг), а з огляду на наявність простроченого грошового зобов`язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що розрахунок інфляційних є обґрунтованим та арифметично вірним, а у розрахунку 3 % річних допущено арифметичну помилку. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, суд посилаючись на положення Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (85-19) вказав, що нарахування пені за договором не має здійснюватися з 07.02.2015.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 у справі № 905/98/19 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками та рішенням місцевого господарського суду.

7. Під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено:

7.1. 29.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (покупець) укладений договір № 1346/15-КП-7 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

7.2. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

7.3. Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

7.4. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2 договору).

7.5. На виконання умов договору сторонами підписано та скріплено печатками підприємств акт приймання-передачі природного газу б/н від 31.01.2015 на суму 20 189 179,90 грн.

7.6. У зв`язку із тим, що відповідач не виконував свої договірні зобов`язання щодо оплати за поставлений природний газ у повному обсязі у передбачений договором строк, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 12.03.2019 та постановою апеляційної інстанції від 22.05.2019 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення пені у сумі 5 832 737,00 грн та 3 % річних у сумі 0,18 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/98/19 визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2019.

10. Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 905/98/19 Господарського суду Донецької області за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 12.03.2019; призначено розгляд справи на 08.08.2019.

11. У засідання суду касаційної інстанції 08.08.2019 з`явився представник позивача, який надав пояснення у справі.

12. Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час та дату судового засідання сповіщений належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю уповноваженого представника відповідача.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України")

13. Скаржник доводить, що господарськими судами попередніх інстанцій невірно застосовано до спірних правовідносин положення Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (85-19) , оскільки позивач не має статусу енергопостачальної компанії, а є постачальником природного газу.

14. Також скаржник зазначає, що розрахунок 3 % річних зроблено у відповідності з чинним законодавством, контррозрахунків відповідачем не надано, а судами попередніх інстанцій не відображено в рішеннях, як саме здійснено нарахування 3 % річних.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

15. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

17. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

18. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

А.2. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

19. Статтею 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

20. Статтею 2 вказаного Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

21. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (747-98-п) "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

22. У пункті 5 статуту позивача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (747-98-п) (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону) встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

23. Пунктом 6 статуту позивача (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

24. Законом України "Про енергозбереження" (74/94-ВР) визначено, що енергозбереження - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; паливно-енергетичні ресурси - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

25. Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

26. Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

27. З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства позивач є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону.

28. Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

29. Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо; пункт 1 частини першої статті 13 названого Закону в зазначеній редакції).

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним з видів основним видом діяльності відповідача є, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

31. Таким чином, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

32. Наведені положення Закону поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі № 913/66/18, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 905/1882/18, від 15.05.2019 у справі № 905/1308/18, від 02.07.2019 у справі № 905/303/18).

33. Крім того, на підставі частини 2 статті 315 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у постанові об`єднаної палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, що передала справу на розгляд об`єднаної палати, колегією суддів відхиляються посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.10.2018 у справі № 913/65/18.

34. Заперечення скаржника щодо застосування приписів статті 714 Цивільного кодексу України в силу загального характеру по відношенню до статті 275 Господарського кодексу України судом також відхиляються, оскільки їх предмети регулювання щодо категорії "енергоресурси" взагалі не перетинаються зі статтею 275 Господарського кодексу України, яка передбачає поставку енергії, а не енергоресурсів.

35. Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення пені.

36. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

37. Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення позивачем 3 % річних (1 777 201,14 грн) встановив, що останній виконаний арифметично невірно, у зв`язку з чим, судом було здійснено власний розрахунок за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга-Закон" та встановлено, що розмір 3 % річних за заявлений позивачем період складає 1 777 200,96 грн та підлягає стягненню з відповідача.

А.3. Щодо суті касаційної скарги

38. Доводи скаржника, які викладені у касаційній скарзі, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

39. Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

40. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

41. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

42. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

43. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

44. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

46. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 Господарського процесуального кодексу України).

47. Враховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та необхідність залишення постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 12.03.2019 у справі № 905/98/19 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В. Судові витрати

48. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін оскаржуваних судових актів, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Висновки про правильне застосування норм права

49. Оскільки Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є енергопостачальною організацією, а відповідач - виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція вимоги про стягнення пені з 07.02.2015 не підлягають задоволенню, оскільки на спірні правовідносини поширюється дія мораторію, встановленого Законом України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (85-19) .

Головуючий		О. О. Банасько
Судді		О. В. Васьковський
		В. Г. Пєсков