за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області,

про визнання права власності на нерухоме майно,

(за участю: представників Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Умілець" - Карнауха А. П., Грибовенка В. І., представників Малого підприємства "Темп" - Іванова Ф. І., Горобця Д. Г.)

Історія справи

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

1. У вересні 2017 року Мале підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Умілець" (далі - МП ТОВ "Умілець") звернулося до Господарського суду Віницької області з позовом до Тульчинської об'єднаної територіальної громади, Малого підприємства "Темп" (далі - МП "Темп"), в якому просило визнати дійсним укладений між ним і Шпиківським МРБУ договір купівлі-продажу нерухомого майна - комплексу будівель і споруд, у тому числі: адмінбудівлі площею 63,9 м-2; приміщення столярного цеху площею 117,3 м-2; забудови під пилораму площею 106,8 м-2; складу готової продукції, площею 55,8 м-2; плиточного цеху площею 77,9 м-2; гаража, площею 43,2 м-2, розташованих по вул. Романа Чайковського (колишня вул. Войкова), 56, м. Тульчин, Тульчинський р-н, Вінницька обл., і визнати за позивачем право власності на зазначене нерухоме майно.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку з необхідністю розвитку виробництва та промислової бази виконавчий комітет Тульчинської міської ради прийняв рішення від 15 вересня 1993 року № 209, згідно з яким вилучено у Тульчинської дільниці Шпиківського МРБУ у земельний фонд міста земельну ділянку площею 7 275,0 м-2 та виділено зазначену земельну ділянку по вул. Войковій у м. Тульчині МП ТОВ "Умілець" для розвитку промислової бази.

3. 19 жовтня 1993 року позивачеві видано державний акт на право постійного користування землею серії ВН № 00005, за яким МП ТОВ "Умілець" надано у постійне користування 0,7172 га землі для розвитку промислової бази.

4. У подальшому шляхом переговорів між Шпиківським МРБУ та МП ТОВ "Умілець" було досягнуто згоди щодо укладення договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, розташованих на цій земельній ділянці, у зв'язку з чим позивач 16 червня 1995 року перерахував на рахунок Шпиківського МРБУ 340 000 000,00 крб., проте, у зв'язку із ліквідацією Шпиківського МРБУ договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку оформлено не було.

5. Посилаючись на те, що між позивачем і Шпиківським МРБУ (правонаступником якого є МП "Темп") було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов стосовно купівлі-продажу спірного нерухомого майна і відбулося фактичне виконання договору, МП ТОВ "Умілець" на підставі статей 328, 334, 392 Цивільного кодексу України просило визнати цей договір укладеним, а також визнати за підприємством право власності на зазначені об'єкти нерухомого майна.

6. У листопаді 2017 року МП "Темп" звернулося до суду з зустрічним позовом до МП ТОВ "Умілець", в якому просило визнати право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: адмінбудівлю площею 63,9 м-2; приміщення столярного цеху площею 117,3 м-2; забудову під пилораму площею 106,8 м-2; склад готової продукції площею 55,8 м-2; плиточний цех площею 77,9 м-2; гараж площею 43,2 м-2, розташовані по вул. Романа Чайковського (колишня вул. Войкова), 56, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область.

7. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні об'єкти нерухомого майна, які належали Тульчинській лінійній дільниці Тульчинського МРБУ, разом з іншим майном Тульчинського МРБУ за договором купівлі-продажу від 08 лютого 1996 року № 10 представництво Фонду державного майна України у Тульчинському районі передало МП "Темп", а 08 липня 1996 року видало свідоцтво про право власності № 12.

8. До часу набуття права власності МП "Темп" спірні об'єкти нерухомості перебували у комунальній власності Тульчинського району і підлягали приватизації відповідно до норм чинного в цей період законодавства.

9. Оскільки МП ТОВ "Умілець" оспорює право позивача на зазначене майно, МП "Темп" просило визнати право власності на спірні об'єкти нерухомості.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

10. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23 березня 2018 року позов МП ТОВ "Умілець" залишено без розгляду. Зустрічний позов МП "Темп" задоволено в повному обсязі.

11. Залишаючи без розгляду позовну заяву МП ТОВ "Умілець" на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд виходив із того, що неявка уповноваженого представника позивача в судове засідання без повідомлення про причини неявки і неподання позивачем заяви про розгляд справи за відсутності його представника та повідомлень щодо поважності причин невиконання вимог ухвал суду, перешкоджають суду встановити обставини, з'ясування яких необхідне для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті.

12. Задовольняючи зустрічний позов МП "Темп", суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем належними та допустимими доказами права власності на спірне майно.

13. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позову МП ТОВ "Умілець" скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову МП ТОВ "Умілець" відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

14. При цьому апеляційний господарський суд виходив із того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд мав правові підстави для здійснення правосуддя і розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами. Водночас апеляційний суд зазначив, що встановлені фактичні обставини у справі підтверджують покладені в основу рішення суду першої інстанції висновки щодо необхідності задоволення зустрічного позову МП "Темп", а отже, оскільки предметом спору є одне і теж саме нерухоме майно і суд першої інстанції правомірно визнав право власності на це майно за МП "Темп", позов МП ТОВ "Умілець" у частині визнання права власності задоволенню не підлягає.

15. Позовні вимоги щодо визнання дійсним договору купівлі спірного майна між МП ТОВ "Умілець" і Тульчинською дільницею Шпиківського МРБУ не підлягають задоволенню через відсутність правових підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2019 року, МП ТОВ "Умілець" подало касаційну скаргу, в який просить зазначену постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

17. В обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог позивач наголошує, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази та не врахували, що спірне майно не було предметом договору купівлі-продажу від 08 лютого 1996 року № 10, укладеного між Фондом державного майна України та МП "Темп", тому безпідставно визнали за цим підприємством право власності на спірні об'єкти нерухомості; право власності за МП ТОВ "Умілець" слід було визнати за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України.

18. Також скаржник зазначає, що Господарський суд Вінницької області безпідставно прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву МП "Темп", оскільки у ній не наведено ціну позову; 25 лютого 2019 року розгляд справи в апеляційному господарському суді відбувся за участі нового судді-доповідача, який не дослідив оригіналів доказів у справі; задовольняючи зустрічний позов суди не застосували положення статті 120 Земельного кодексу України, що підлягали застосуванню для правильного вирішення спору.

19. Крім того, у касаційній скарзі МП ТОВ "Умілець" стверджує про незаконність рішення Господарського суду Вінницької області від 23 березня 2018 року в частині залишення первісного позову без розгляду.

20. МП "Темп" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки оскаржене судове рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

21. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

22. Згідно зі статтею 224 Цивільного кодексу Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

23. За змістом статті 225 цього Кодексу право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

24. У статті 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

25. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частини 1, 2 статті 328 Цивільного кодексу України).

26. Відповідно до частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

27. Північний-західний апеляційний господарський суд установив, що в 1993 - 1994 роках між Шпиківським МРБУ, правонаступником якого є МП "Темп", і ТОВ МП "Умілець" було досягнуто попередніх усних домовленостей, велося листування про наміри майбутнього продажу Шпиківським МРБУ нерухомого майна, розташованого в м. Тульчині по вул. Романа Чайковського (колишній вул. Войкова), 56.

28. ТОВ МП "Умілець" сплатило на рахунок Шпиківського МРБУ 340 000 000,00 крб. (платіжне доручення від 16 червня 1996 року). Заявник касаційної інстанції стверджує, що ці кошти перераховано для оплати за спірне майно.

29. Суди попередніх інстанції встановили, що на час здійснення такої оплати, спірна нерухомість була власністю держави, а право розпорядження нею мав виключно Фонд державного майна України.

30. Оскільки право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належало власникові, сплата на рахунок Шпиківського МРБУ 340 000 000,00 крб. не може свідчити про виконання договору купівлі продажу спірного майна.

31. На підставі зазначеного, оцінивши усі доводи учасників справи і наявні у матеріалах справи докази, господарський суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ МП "Умілець" про визнання договору дійсним, оскільки такий договір не укладався, а отже не створив прав та обов'язків для сторін.

32. За правилами статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

33. Ураховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.

34. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові № 6-318цс15 від 24 червня 2015 року, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 920/615/16.

35. Стаття 392 Цивільного кодексу України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц).

36. Таким чином, встановивши, що ТОВ МП "Умілець" не має права власності на спірні об'єкти нерухомості, набутого раніше на законних підставах, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

37. Натомість суди обох інстанцій установили, що на підтвердження права власності на: адмінбудівлю площею 63,9 м-2; приміщення столярного цеху площею 117,3 м-2; забудову під пилораму площею 106,8 м-2; склад готової продукції площею 55,8 м-2; плиточний цех площею 77,9 м-2; гараж площею 43,2 м-2, розташовані по вул. Романа Чайковського (колишня вул. Войкова), 56, м. Тульчин, Тульчинський р-н, Вінницька обл., у МП "Темп" є всі необхідні документи. Зокрема, договір купівлі-продажу від 08 лютого 1996 року № 10, укладений відповідно до норм чинного на той час законодавства, акт прийому-передачі від 08 липня 1996 року, свідоцтво про власність на майно МП "Темп" від 08 липня 1996 року №12.

38. Оскільки право власності на це майно оспорюється, а позивач за зустрічним позовом довів, що є власником зазначеного майна, суди дійшли правильного висновку щодо необхідності задоволення позову МП "Темп" до ТОВ МП "Умілець" про визнання права власності на таке майно.

39. Доводи скаржника, що суди мали визнати за ТОВ МП "Умілець" право власності на спірну нерухомість за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України не підлягають розгляду, оскільки така вимога не була предметом і підставою позову, та, відповідно, не розглядалася судами попередніх інстанцій.

40. Не підлягають розгляду і доводи скаржника про незаконність рішення Господарського суду Вінницької області від 23 березня 2018 року в частині залишення первісного позову без розгляду, оскільки рішення суду першої інстанції в цій частині скасовано постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2019 року.

41. Щодо незастосування положень статті 120 Земельного кодексу України, які, на думку скаржника, підлягали застосуванню для правильного вирішення спору в частині визнання права власності МП "Темп" на спірне майно, зокрема, стосовно незазначення у договорі купівлі-продажу від 08 лютого 1996 року № 10 істотних обставин, передбачених цією нормою, Суд наголошує, що цей Кодекс було прийнято 25 жовтня 2001 року, тому його норми не застосовуються при встановленні легітимності договору, прийнятого раніше. Крім того, дійсність цього договору не є предметом розгляду у справі.

42. Твердження, що спірне майно не було предметом договору купівлі-продажу від 08 лютого 1996 року № 10, укладеного між Фондом державного майна України і МП "Темп" спростовується встановленими апеляційним господарським судом обставинами, зокрема тим, що предметом спору є одне і те саме нерухоме майно - адмінбудівля площею 63,9 м-2; приміщення столярного цеху площею 117,3 м-2; забудова під пилораму площею 106,8 м-2; склад готової продукції площею 55,8 м-2; плиточний цех площею 77,9 м-2; гараж площею 43,2 м-2, розташовані по вул. Романа Чайковського (колишня вул. Войкова), 56, м. Тульчин.

43. У касаційній скарзі ТОВ МП "Умілець" зазначає, що 25 лютого 2019 року розгляд справи в апеляційному господарському суді відбувся за участі нового доповідача, який не дослідив оригіналів доказів у справі, тому суд попередньої інстанції неправильно встановив обставини справи, не зазначаючи при цьому, які саме обставини були встановлені хибно, тому Суд не може надати оцінку цьому аргументу.

44. Щодо прийняття Господарським судом Вінницької області зустрічної позовної заяви, в якій всупереч вимогам пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України не наведено ціну позову, Верховний Суд зазначає, що таке порушення не призвело до прийняття незаконних рішень у цій справі, а тому не може бути підставою для їх скасування (частина 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України.)

45. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

46. Переглядаючи в межах своїх повноважень судові рішення у цій справі, Верховний Суд не встановив будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

Щодо відзиву

47. Всі доводи, наведені МП "Темп" у відзиві, Суд оцінив під час розгляду касаційної скарги, а висновки за результатами розгляду викладено у пунктах 21 - 44 цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

49. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

50. Під час касаційного розгляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, які б свідчили про прийняття незаконних рішень у цій справі. Оскаржену постанову прийнято за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для її зміни чи скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає.