до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс плюс2", Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу у Київській області Щура Олега Івановича

про скасування рішення та виключення записів з реєстру,

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Марічка" (далі - позивач, ТОВ "Марічка") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс плюс2" (далі - ТОВ "Аверс плюс2") та до Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу у Київській області Щура Олега Івановича (далі - нотаріус Щур О.І.) про:

- витребування у ТОВ "Аверс плюс2" нежитлових приміщень 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, Павлівський майдан, буд. 8 ; нежитлових приміщень 1-го поверху № 13, 14, 13а, 13б, 1Зв, 13г, 13д, 13е, 13ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі № 13н, 13о, 13п, 13р, 13с, 13т, 13у в літ. "А-7", загальною площею 249,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, Павлівський майдан, буд.10, які належать ТОВ "Марічка" на праві власності (далі - спірні нежитлові приміщення);

- скасування рішення нотаріуса Щура О.І. від 19.08.2016 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31029895 від 19.08.2016 23:04:11, запис про право власності №16005493; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31029893 від 19.08.2016 23:00:01, запис про право власності №16005486 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Аверс плюс 2" на спірні нежитлові приміщення;

- виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів №16005493 та №16005486 про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за ТОВ "Аверс плюс2".

Позовні вимоги обґрунтовано існуванням судового рішення (постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі №910/10123/17), яким було визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким ТОВ "Аверс плюс2" набуло право власності на спірні нежитлові приміщення.

23.08.2018 позивач подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив:

- скасувати рішення нотаріуса Щура О.І. від 19.08.2016 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31029895 від 19.08.2016 23:04:11, запис про право власності №16005493; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31029893 від 19.08.2016 23:00:01, запис про право власності №16005486 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Аверс плюс 2" на спірні нежитлові приміщення;

- виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи №16005493 та №16005486 про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за ТОВ "Аверс плюс2".

25.09.2018 ТОВ "Аверс плюс2", враховуючи позовні вимоги ТОВ "Марічка", подало заяву про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва - за місцезнаходженням ТОВ "Аверс плюс2".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.09.2018 залучено нотаріуса Щура О.І. до участі у справі в якості співвідповідача; на підставі ч.3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Аверс плюс2" від 25.09.2018, з огляду на те, що даний спір має розглядатись за виключною підсудністю - за місцезнаходженням майна (м. Харків).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2018 позовні вимоги ТОВ "Марічка" задоволено повністю.

Скасовано рішення нотаріуса Щура О.І. від 19.08.2016 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31029895 від 19.08.2016 23:04:11, запис про право власності №16005493; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31029893 від 19.08.2016 23:00:01, запис про право власності №16005486 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Аверс плюс2" на спірні нежитлові приміщення.

Виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи №16005493 та №16005486 про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за ТОВ "Аверс плюс2".

Стягнуто з ТОВ "Аверс плюс2" на користь ТОВ "Марічка" судовий збір в сумі 3 524,00 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що оскільки судовими рішеннями у справі №910/10123/17 було визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким ТОВ "Аверс плюс2" набуло право власності на спірні нежитлові приміщення, рішення нотаріуса Щура О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.08.2016 №31029895 та №31029893 підлягають скасуванню, а записи №16005493 та №16005486 про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за ТОВ "Аверс плюс 2" - виключенню з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2018 скасовано.

Справу №922/2083/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва за встановленою територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Стягнуто з ТОВ "Марічка" на користь ТОВ "Аверс плюс2" судовий збір в сумі 5 286,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована невірним застосуванням судом першої інстанції ст. 27 та ч.3 ст. 30 ГПК України, оскільки після зміни ТОВ "Марічка" позовних вимог (виключення вимоги про витребування спірних нежитлових приміщень), вказаний спір перестав бути таким, що виник з приводу нерухомого майна, розташованого в м . Харкові ; заявлені позовні вимоги є похідними від розгляду спору по суті в справі №910/10123/17 щодо визнання недійсними договорів, а тому дана справа має бути розглянута за місцезнаходженням ТОВ "Аверс плюс2" - Господарським судом міста Києва.

Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2019, у квітні 2019 року ТОВ "Марічка" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати цю постанову суду апеляційної інстанції, а рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2018 - залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги, ТОВ "Марічка" зазначило, що справа має бути розглянута за правилами виключної підсудності відповідно до ч.3 ст. 30 ГПК України - за місцезнаходженням спірних нежитлових приміщень (м. Харків), оскільки позивач звернувся з позовом про захист права власності та не оскаржує порядок виконання нотаріусом Щуром О.І. своїх повноважень.

ТОВ "Аверс плюс2" та нотаріус Щур О.І. своїх представників у судове засідання не направили, хоча були повідомлено про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду касаційної інстанції є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників відповідачів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Марічка" на підставі договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 13.09.1999 №1550-В-С та №1551-В-С придбало спірні нежитлові приміщення, що розташовані у м . Харків, та отримало свідоцтва про право власності на них та реєстраційні посвідчення.

Спірні нежитлові приміщення на підставі договору іпотеки від 30.01.2004 №16-03-37 були передані в іпотеку АКБ "Меркурій" в якості забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Марічка" за договором на кредитну лінію в іноземній валюті від 30.01.2004 №02-06К-15.

Право вимоги за кредитним договором від 30.01.2004 №02-06К-15 та договором іпотеки від 30.01.2004 №16-03-37 неодноразово відступалось.

Відповідно до останнього договору від 27.07.2016, укладеного між ТОВ "Європа-Факторинг" та ТОВ "Аверс плюс2", право вимоги до ТОВ "Марічка" за вищевказаними договорами було відступлено ТОВ "Аверс плюс2", на підставі чого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу у Київській області Щур О.І. вніс записи №16005486 (на підставі рішення нотаріуса Щура О.І. від 19.08.2016 №31029893 (23:00:01) та №16005493 (на підставі рішення нотаріуса Щура О.І. від 19.08.2016 №31029895 (23:04:11) про право власності на спірні нежитлові приміщення за ТОВ "Аверс плюс2".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі №910/10123/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 09.10.2018, визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким ТОВ "Аверс плюс2" набуло право власності на спірні нежитлові приміщення.

Таким чином, було скасовано право власності ТОВ "Аверс плюс2" на спірні нежитлові приміщення, через що ТОВ "Марічка" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про: витребування у ТОВ "Аверс плюс2" спірних нежитлових приміщень; скасування рішення нотаріуса Щура О.І. від 19.08.2016 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31029895 від 19.08.2016 23:04:11, запис про право власності №16005493; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31029893 від 19.08.2016 23:00:01, запис про право власності №16005486 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Аверс плюс2" на спірні нежитлові приміщення; виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів №16005493 та №16005486 про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за ТОВ "Аверс плюс2".

Під час розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ "Марічка" змінило позовні вимоги - виключило з прохальної частини позовної заяви вимогу про витребування у ТОВ "Аверс плюс2" спірних нежитлових приміщень, що стало підставою для звернення ТОВ "Аверс плюс2" із заявою про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва - за місцезнаходженням ТОВ "Аверс плюс2".

Посилаючись на ч.3 ст. 30 ГПК України (виключна підсудність справ), суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Аверс плюс2" та розглянув спір по суті, за результатами цього розгляду Господарським судом Харківської області прийнято рішення від 17.12.2018 про задоволення позову ТОВ "Марічка".

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції від 17.12.2018 та направляючи справу на розгляд суду за встановленою законом територіальною підсудністю, дійшов висновку, що справа має бути розглянута господарським судом, визначеним за правилами виключної територіальної юрисдикції (підсудності) у ч.12 ст. 30 ГПК України, тобто Господарським судом міста Києва, яким було розглянуто справу №910/10123/17 (за місцезнаходженням ТОВ "Аверс плюс2").

Касаційний господарський суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.

Підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ, застосування якої до спірних правовідносин залежить від характеру спірних правовідносин.

Виключна підсудність - правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної' підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.

Порядок розгляду справ за виключною підсудністю визначено у ст. 30 ГПК України.

У відповідності до ч. 12 ст. 30 ГПК України вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо розгляд таких вимог віднесений до юрисдикції господарського суду, розглядаються господарським судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Суд апеляційної інстанції, встановив, що після зміни ТОВ "Марічка" позовних вимог спір у даній справі перестав бути спором з приводу нерухомого майна, що розташоване у м . Харкові, а заявлені позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію права власності та виключення з державного реєстру записів про право власності є похідними від розгляду спору по суті в справі №910/10123/17 про визнання недійсним договору.

Апеляційним судом також встановлено, що ТОВ "Аверс плюс2" (код 40469238) зареєстровано у м. Києві, б-р Дружби Народів, буд. 14-16, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а спірні реєстраційні дії були вчинені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу у Київській області.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, враховуючи обґрунтовані висновки, викладені в оскаржуваній постанові, Касаційний господарський суд погоджується з апеляційним судом, що даний спір не є спором з приводу нерухомого майна, а позовні вимоги у даній справі є похідними від спору у справі №910/10123/17, а тому, відповідно до ст. 27 та ч.12 ст. 30 ГПК України, дана справа має бути розглянута господарським судом за місцезнаходженням ТОВ "Аверс плюс2" - Господарським судом міста Києва.

Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведеного висновку суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення у справі.

Посилання позивача в касаційній скарзі на висновки Верховного Суду у постанові від 23.01.2018 у справі №460/4286/16-ц не заслуговують на уваги з огляду на нетотожність спорів. Так, у справі №460/4286/16-ц предметом спору є стягнення збитків, завданих внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, та витребування його із незаконного володіння (тобто спір виник щодо нерухомого майна), в той час як предметом даного спору є вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію права власності та виключення з державного реєстру записів про право власності.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що оскаржене судове рішення постановлено із додержанням норм процесуального права, тому правових підстав для його скасування не вбачається.