2.1. Подана заява обґрунтована безоплатним відступленням дебіторської заборгованості банкрута (майнового активу), за рахунок якого могли бути задоволені вимоги кредиторів, а оспорюваний договір від імені ТОВ Хлібна нива" підписано директором ОСОБА_4, який не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою господарського Черкаської області від 27.12.2018 року, яку залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі №925/2151/14, задоволено заяву ПП "Селла Рент" від 27.08.2018 року, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 10.04.2013 року, укладений між ТОВ "Хлібна Нива" та ТОВ "Правова допомога", стягнуто з ТОВ "Правова допомога" на користь ПП "Селла Рент" 3 524,00 грн судового збору

4. Судові рішення мотивовані тим, що ПП "Селла Рент" як кредитором у справі, доведено в установленому законом порядку факт порушення його прав і законних інтересів укладенням оспорюваних договорів, відтак останній має право на звернення до суду із відповідною заявою саме у межах даної справи про банкрутство, а обраний позивачем спосіб захисту своїх прав конкурсного кредитора не суперечить вимогам чинного законодавства.

4.1. Спірний договір було підписано у період з 20.01.2016 до 05.02.2016, тому фактичною датою укладення Договору від 10.04.2013 року є доведена дата вчинення дій на користь ТОВ "Хлібна Нива" за виконавчим листом від 13.08.2013 року №2/2320/453/12 - а саме дата 20.01.2016 року.

4.2. Встановивши, що для проведення технічної експертизи документа (реквізитів документа, друкарських форм) необхідний його оригінал, який на вимогу суду Бабіч Т.Г. не наданий, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість проведення експертного дослідження (за відсутності об`єкта дослідження), у зв`язку з чим у задоволенні клопотання ПП "Селла Рент" про її проведення було відмовлено ухвалою від 23.11.2018 року.

4.3. Врахувавши розподіл обов`язків доказування, суди дійшли висновку, що Бабіч Т.Г. не спростовано твердження ПП "Селла Рент" про те, що оспорюваний правочин не було укладено 10.04.2013 року, як і не доведено обставин його укладення 10.04.2013 року, що також стосується і доведення обставин щодо справжності підпису ОСОБА_4 на Договорі від 10.04.2013 року, а також його повноважень саме на момент фактичного підписання цього правочину.

4.4. Суди дійшли до висновку, що спірний правочин було вчинено під час провадження у справі про банкрутство ТОВ "Хлібна Нива" у ліквідаційній процедурі. Боржником було вчинено правочин відступлення права вимоги, за яким він передав свої майнові права іншій особі (тобто боржник здійснив відчуження майна і фактично відмовився від власних майнових вимог до ОСОБА_3 на суму 948 475,31 грн). Відчуження майна здійснено безоплатно. Вказані обставини є підставою для визнання Договору від 10.04.2013 недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

5. Фізична особа-підприємець Бабіч Тетяна Григорівна звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 27.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі №925/2151/14 з проханням їх скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ПП "Селла Рент" про визнання договору недійсним.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Скаржник доводить, що судами не дотримано принципу справедливого балансу, оскільки визнання недійсним договору не впливає на визначення розміру кредиторських вимог заявника, як і на всіх інших кредиторів;

6.1. Внаслідок безпідставного прийняття заяви, суд втрутився у право власності скаржника;

Судами порушено норму ст. 20 Закону про банкрутство, не враховано преюдиціальні факти, що зазначені у рішенні Придніпровського районного суду у м. Черкаси від 13.06.2016 у справі №711/2181/16-ц;

6.2. крім того, скаржник доводить, що встановлення обставин укладення спірного правочину, а саме момент його укладення, здійснено на підставі неналежних доказів, з порушенням норм матеріального права;

6.3. вважає, що доводи суду про те, що відсутність оригіналу спірного договору свідчить про неможливість проведення його експертного дослідження не відповідає положенням процесуального закону.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. ПП "Селла Рент" подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/2151/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жуков С.В., суддя - Ткаченко Н.Г., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.05.2019.

8.1. Ухвалою касаційного господарського суду у складі верховного Суду від 24.05.2018 відкрито касаційне провадження у справі №925/2151/14 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бабіч Тетяни Григорівни на ухвалу Господарського Черкаської області від 27.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у вказаній справі.

Призначено до розгляду касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бабіч Тетяни Григорівни на 24 липня 2019 року о 12 : 15 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м.Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

Клопотання Фізичної особи-підприємця Бабіч Тетяни Григорівни про зупинення виконання дії ухвали Господарського Черкаської області від 27.12.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі № 925/2151/14 - відхилено.

9. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

10. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

11. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Правова допомога" тривалий час надавало ТОВ "Хлібна Нива" юридичні послуги, а також послуги щодо ведення бухгалтерського та податкового обліку, на підставі договорів про надання послуг від 01.10.2006 року, від 01.01.2008 року, від 05.01.2009 року, від 04.01.2010 року, від 05.01.2011 року, від 05.01.2012 року, зокрема за ці послуги згідно з платіжними дорученнями за період з 04.01.2011 року по 14.05.2013 року було сплачено 61 000,00 грн.

11.1. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 20.04.2012 року у справі №2320/606/2012 задоволено позов ТОВ "Хлібна Нива" до ОСОБА_3, стягнуто з останнього на користь ТОВ "Хлібна Нива" борг у сумі 832 519,26 грн, проценти за користування коштами у розмірі 107 533,80 грн та 3% річних у розмірі 5 203,25 грн, на виконання якого (за заявою ТОВ "Хлібна Нива") 13.08.2013 року видано виконавчий лист.

11.2. Рішенням начальника Кам`янської МДПІ Черкаської області ДПС від 08.10.2012 року №1, підтвердженого постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 року у справі №2а/2370/3884/2012, залишеною в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 року, до ТОВ "Хлібна Нива" застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків.

11.3. 10.04.2013 року вказано датою договору про відступлення права вимоги між ТОВ "Хлібна Нива" та ТОВ "Правова допомога", згідно з яким: Цедент (ТОВ "Хлібна Нива") відступає Цесіонарієві (ТОВ "Правова допомога") належне Цедентові право вимоги, у зв`язку з чим Цесіонарій стає кредитором Боржника ( ОСОБА_3 ) за письмовою розпискою останнього від 02.08.2010 року; до Цесіонарія переходить право вимагати (замість Цедента) від Боржника належного та реального виконання наступних обов`язків: повернення грошових коштів у сумі 832 519,26 грн, 3% річних у розмірі 5 203,25 грн та процентів за користування позикою у розмірі 107 533,80 грн; обов`язок щодо сплати коштів виник у Боржника на підставі вищевказаної письмової розписки, що встановлено рішенням Черкаського районного суду Черкаської області у справі №2320/606/12 провадження 2/2320/453/12; цей договір є підставою для заміни кредитора у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області у справі №2320/606/12 провадження 2/2320/453/12; моментом переходу права вимоги Цедента до Цесіонарія є підписання цього договору; відступлення права вимоги за цим договором є безоплатним.

11.4. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 у справі №823/1007/13-а припинено застосований до ТОВ "Хлібна Нива" умовний адміністративний арешт майна платника податків.

11.5 Бабіч Т.Г., яка діяла від імені ТОВ "Хлібна Нива" як працівник ТОВ "Правова допомога", 22.11.2013 звернулась до Відділу ДВС Черкаського районного управління юстиції із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа від 13.08.2013 року №2/2320/453/12, виданого Черкаським районним судом Черкаської області на виконання рішення останнього від 20.04.2012 року у справі №2320/606/2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Хлібна Нива" заборгованості на загальну суму 948 475,31 грн.

11.6. Постановою головного державного виконавця Відділу ДВС Черкаського районного управління юстиції від 09.12.2013 року відкрито виконавче провадження №41153061 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.

11.7. Листом від 28.02.2014 року стягувач, ТОВ "Хлібна Нива", у особі його представника Бабіч Т.Г., звернувся до Відділу державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції із заявою здійснювати листування у виконавчому провадженні №41153061 за адресою його представника ( АДРЕСА_1 ).

11.8. Ухвалою суду від 04.12.2014 року порушено провадження у даній справі про банкрутство боржника, ТОВ "Хлібна Нива".

11.9. Ухвалою суду від 04.02.2015 року у даній справі затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів боржника, зокрема, визнано вимоги ПАТ "Костопільський завод скловиробів" на суму 1 218,00 грн, які підлягають погашенню у першу чергу та на суму 68 720,50 грн, які підлягають погашенню у четверту чергу.

11.10. Постановою місцевого господарського суду від 29.04.2015 року боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Вінника А.С.

11.11. Постановою старшого державного виконавця Відділу ДВС Черкаського районного управління юстиції Нечипоренко Ю.І. від 31.12.2015 року виконавче провадження №41153061 закрито.

11.12. Бабіч Т.Г., яка діяла від імені ТОВ "Хлібна Нива" як працівник ТОВ "Правова допомога", 13.01.2015 направила до Черкаського районного суду Черкаської області скаргу на рішення державного виконавця відділу ДВС Черкаського районного управління юстиції Нечипоренка Ю.І. про закінчення виконавчого провадження №41153061.

11.13. Постановою старшого державного виконавця Відділу ДВС Черкаського районного управління юстиції Нечипоренка Ю.І. від 19.01.2016 року виконавче провадження №41153061 відновлено, скаргу Бабіч Т.Г. за її заявою залишено без розгляду.

11.14. ТОВ "Правова допомога" 05.02.2016 подано до Черкаського районного суду Черкаської області заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні №41153061, яку задоволено ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 05.09.2016 року у справі № 707/247/16-ц.

11.15. Між ТОВ "Правова допомога" та ФОП Бабіч Т.Г. 22.12.2016 укладено договір про відступлення права вимоги, за яким Первісний кредитор (ТОВ "Правова допомога") передає, а Новий кредитор (ФОП Бабіч Т.Г. ) приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про відступлення права вимоги від 10.04.2013 року.

11.16. Відповідно до п.1.3 договору сторони домовились, що цей договір є підставою для заміни кредитора у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області у справі №2320/606/12. Згідно з п.2.5, п.4.1, п.4.2 договору відступлення права вимоги за цим договором є безоплатним, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором; моментом переходу права вимоги Первісного кредитора до Нового кредитора є підписання цього договору.

11.17. Відповідно до укладеного договору, сторонами складено та підписано акт приймання-передавання від 22.12.2016 року згідно з яким ТОВ "Правова допомога" в особі директора ОСОБА_6 передало, а ФОП Бабіч Т.Г. прийняла такі документи: оригінал договору про відступлення права вимоги від 10.04.2013 року згідно письмової розписки від 02.08.2010 року ОСОБА_3, копію рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20.04.2012 року, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.06.2016 року, рішення Апеляційного суду Черкаської області від 02.08.2016 року.

11.18. ТОВ "НВК "Зембуд-Сервіс" у межах цієї справи про банкрутство подано заяву від 20.02.2017 року про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.04.2013 року, укладеного між ТОВ "Хлібна Нива" та ТОВ "Правова допомога" (Договору від 10.04.2013).

11.19. У ході її розгляду ухвалами суду від 23.05.2017 року, від 20.09.2017 року та від 28.09.2017 року було призначено судову експертизу Договору від 10.04.2013 року та зобов`язано ТОВ "Правова допомога" надати його оригінал для експертного дослідження, однак ТОВ "Правова допомога" договору не надано, про укладення 22.12.2016 договору відступлення права вимоги з ФОП Бабіч Т.Г. суд не повідомлено.

11.20. У подальшому, ухвалами суду від 31.10.2017 року та від 16.11.2017 року Бабіч Т.Г. зобов`язано надати оригінал Договору від 10.04.2013 року, однак остання у судовому засіданні 21.12.2017 року повідомила, що має оригінал і надасть його суду у разі, якщо ухвала про призначення судової експертизи залишиться в силі.

11.21. Ухвалою суду від 21.12.2017 року Бабіч Т.Г. було втретє зобов`язано надати суду оригінал Договору від 10.04.2013 року, однак остання ухвалу суду не виконала і подала апеляційну скаргу на ухвалу суду від 23.05.2017 року про призначення судової експертизи.

11.22. Ухвалою суду від 18.09.2018 року задоволено заяву ТОВ "НВК "Зембуд-Сервіс" від 04.06.2018 року та закрито провадження у справі в частині розгляду заяви ТОВ "НВК "Зембуд-Сервіс" від 20.02.2017 року про визнання недійсним Договору від 10.04.2013 року.

11.23. Надалі, 16.01.2018 року, між ПАТ "Костопільський завод скловиробів" та ПП "Селла Рент" було укладено договір №1 про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника і стає кредитором у правовідносинах із ТОВ "Хлібна Нива".

11.24. Ухвалою суду від 18.05.2018 року замінено первісного кредитора, ПАТ "Костопільський завод скловиробів", його процесуальним правонаступником, ПП "Селла Рент".

11.25. До господарського суду Черкаської області 30.08.2018 надійшла позовна заява ПП "Селла Рент" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного 10.04.2013 року між ТОВ "Хлібна Нива" та ТОВ "Правова допомога", в порядку ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

12. Погоджуючись із попередніми судовими інстанціями про наявність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, Суд касаційної інстанції виходить з такого.

13. Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у т.ч. справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (2755-17) .

14. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону України "про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-XII (2343-12) (Далі - Закон про банкрутство? Закон№ 2343-XII (2343-12) ) мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону № 2343-XII); за позовом розпорядника майна (частина дев`ята статті 22 Закону № 2343-XII); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону № 2343-XII); за заявою керуючого санацією (частина п`ята статті 28 Закону № 2343-XII); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону № 2343-XII).

15. Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону № 2343-XII (2343-12) , який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

16. З огляду на сферу регулювання Закону № 2343-XII (2343-12) загалом і за змістом зазначеної норми статті 20, вона є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

17. Згідно з частиною другою статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (435-15) . Відповідно до положень частини третьої статті 104 Цивільного кодексу України порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

18. Таким чином і з огляду на положення статей 4, 104, 110- 112 Цивільного кодексу України, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм Цивільного кодексу України (435-15) зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника. (Висновки щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/11436/16)

19. Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

20. Отже, Цивільний кодекс України (435-15) імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому, визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

21. Враховуючи особливості процедури банкрутства, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов`язані із здійсненням провадження в такій справі.

22. Частиною першою статті 15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

23. Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

24. За приписами ст. 1 Закону про банкрутство, сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб`єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

25. Відповідно до положень Закону про банкрутство конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

26. За змістом частин першої, другої та дев`ятої статті 45 Закону про банкрутство кошти, одержані від продажу майна банкрута спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею: вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків установлених цим Законом: погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

27. Судами встановлено, що ПП "Селла Рент" є конкурсним кредитором боржника з вимогами на суму 68 720,50 грн, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів.

28. Оскільки задоволення кредиторських вимог відбувається за рахунок майна боржника, відтак ПП "Селла Рент" як кредитор у справі має право на звернення до суду із відповідною заявою саме у межах даної справи про банкрутство, а обраний останнім спосіб захисту своїх прав конкурсного кредитора не суперечить вимогам чинного законодавства, з огляду на що спростовуються доводи скаржника про зворотне.

29. Відповідно до ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог

30. Відповідно до ч. 1 і 3 ст. 215 Цивільного кодексу України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

31. Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

32. Відповідно до ст. 190 ЦК України: майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

33. Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

34. Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

35. Відповідно до ч.3 ст. 720 ЦК України підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

37. Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України: юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

38. Під час розгляду справи судами встановлено, що відповідно до Статуту ТОВ "Хлібна Нива": Основною метою діяльності Товариства є одержання прибутку від господарської діяльності в інтересах Учасників та взяття в оренду цеху лікеро-горілчаних виробів, а саме майна та обладнання, необхідного для виробництва лікеро-горілчаних виробів Державного підприємства "Косарський спиртовий завод".

Для забезпечення діяльності Товариства за рахунок внесків Учасників створюється статутний фонд у розмірі 12549150,00 грн.

Створюються такі органи управління Товариством: вищий орган -Загальні Збори Учасників; виконавчий орган - Генеральний директор.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю Товариства та виконавчого органу здійснюється органами, створеними за рішенням Загальних Зборів Учасників.

До компетенції Загальних Зборів Товариства належить:

надання дозволу Генеральному директору на укладення договорів (правочинів) за погодженням з органом, що здійснює постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю Товариства.

відчуження майна Товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна Товариства

40. Повноваження, передбачені п.8.6.1, 8.6.2, 8.6.3, 8.6.4, 8.6.5, 8.6.8, 8.6.9, 8.7, 8.7.2, 8.7.3, 8.7.4, 8.7.5, 8.7.6, 8.7.7 належать до виключної компетенції Загальних зборів і не можуть бути передані іншим органам Товариства,

39. Генеральний директор розпоряджається майном та грошовими ресурсами Товариства за погодженням з Учасниками Товариства та органом, що здійснює постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю Товариства.

40. Порядок створення та повноваження контрольного органу встановлюються Загальними Зборами Учасників Товариства.

41. Досліджуючи підстави для визнання Договору від 10.04.2013 року недійсним суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такими підставами у цій справі є як спеціальні підстави, передбачені Законом про банкрутство, так і підстави, передбачені цивільним законодавством.

42. З огляду на зміст заявлених вимог та обставин, які входять до предмета доказування у межах вирішення даного спору, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для призначення у даній справі технічної експертизи документа - Договору від 10.04.2013 року, у зв`язку з чим ухвалами суду від 12.09.2018 року та від 18.10.2018 року було зобов`язано Бабіч Т.Г. надати оригінал Договору від 10.04.2013 року, або з`ясувати факт втрати цього договору і повідомити про це суд, або у разі передачі іншим особам (органам) - надати докази цьому.

43. Однак, у наданому на вимогу суду письмовому поясненні від 01.11.2018 року Бабіч Т.Г. пояснила, що оригінал Договору від 10.04.2013 року не може бути наданий з причин його відсутності у її розпорядженні, що їй достовірно не відомі причини відсутності цього договору у зв`язку з чим може бути ймовірним факт його остаточної втрати, що оригінал Договору від 10.04.2013 року іншим особам не передавався (не укладався інший договір тощо). Тобто Бабіч Т.Г. не надано як будь-яких доказів відсутності Договору від 10.04.2013 року у її розпорядженні, так і будь-яких доказів поважності причин такої відсутності.

44. Встановивши, що для проведення технічної експертизи документа (реквізитів документа, друкарських форм) необхідний його оригінал, який на вимогу суду Бабіч Т.Г. не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість проведення експертного дослідження (за відсутності об`єкта дослідження), у зв`язку з чим у задоволенні клопотання ПП "Селла Рент" про її проведення було відмовлено ухвалою від 23.11.2018 року.

45. Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

46. Згідно з приписами статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

47. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

48. Відповідно до частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

49. Як унормовано приписами частини другої статті 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

50. Згідно з приписами частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

51. З огляду на викладене, врахувавши розподіл обов`язків доказування, Суд касаційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого суду, який підтримано апеляційним господарським судом про те, що Бабіч Т.Г. не спростовано твердження ПП "Селла Рент" про те, що оспорюваний правочин не було укладено 10.04.2013 року, як і не доведено обставин його укладення 10.04.2013 року.

52. Наведене також стосується і доведення обставин щодо справжності підпису ОСОБА_4 на Договорі від 10.04.2013 року, а також його повноважень саме на момент фактичного підписання цього правочину.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.07.2018 року у справі №915/1145/17.

53. У зв`язку з наведеним, доводи касаційної скарги, що викладені у п.6.2. та 6.3. підлягають відхиленню, з урахуванням ст. ст. 42, 43, 74, 81 ГПК України.

54. Відповідно до ст. 20 Закону про банкрутство правочин, який було вчинено боржником після порушення справи про банкрутство може бути відповідно визнано недійсним господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою конкурсного кредитора, якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна, відмовився від власних майнових вимог.

55. Встановивши, що спірний правочин було вчинено під час провадження у справі про банкрутство ТОВ "Хлібна Нива", тобто боржником було вчинено правочин відступлення права вимоги, за яким він передав свої майнові права іншій особі (здійснив відчуження майна і фактично відмовився від власних майнових вимог до ОСОБА_3 на суму 948 475,31 грн), безоплатно, суд першої інстанції із яким погодився апеляційний господарський суд, правомірно визнав оспорюваний Договір від 10.04.2013 недійсним, в порядку передбаченому ст. 20 Закону про банкрутство.

56. Крім того, судами встановлено, що Договір вчинено особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України), оскільки правочин вчинено особою, яка не мала повноважень на його вчинення, а саме - станом на 20.01.2016 року та на будь-яку дату пізніше правочин міг бути вчинений лише ліквідатором банкрута, арбітражним керуючим Вінником А.С., а не будь-якою іншою особою, в тому числі ОСОБА_4

57. Разом з тим, судами встановлено, що зміст Договору від 10.04.2013 року суперечить нормам ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства (ч.1 ст. 203 ЦК України та ч.1 ст. 207 ГК України), оскільки його укладено з порушенням ТОВ "Хлібна Нива" господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), визначеної Статутом підприємства (п. 2.1 Статуту), згідно з яким безоплатне відчуження майна суперечить Основній меті діяльності Товариства - отримання прибутку від господарської діяльності Товариства.

58. Правочин вчинено всупереч ч.3 ст. 720 ЦК України, оскільки Статутом боржника не передбачено можливості дарування майна, яким є право вимоги.

59. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій правомірно встановлено обставини, з якими Закон пов`язує можливість визнання Договору від 10.04.2013 року недійсним, як в порядку передбаченому Законом про банкрутство так і в порядку норм Цивільного кодексу України (435-15) .

60. Стосовно доводів скаржника щодо безпідставного неврахування судами преюдиціальних обставин, що викладені у справі №711/2181/16-ц, слід зазначити таке.

61. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

62. Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив у законну силу.

63. Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

64. Крім того, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

65. Суди дійшли правильного висновку про те, що ПП "Селла Рент", який не був учасником справи №711/2181/16-ц, наділений правом спростувати обставини, які були предметом розгляду у вказаній справі, оскільки в розумінні частин 4, 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, тотожність суб`єктного складу у спорі полягає в участі особи в процесі в якості його учасника(позивача, відповідача або третьої особи).

66. Доводи скаржника в цій частині підлягають відхиленню, з огляду на те, що судами встановлено, що у справі №711/2181/16-ц встановлено факти наявності Договору від 10.04.2013 року і його підписання, а також зроблено висновки про те, що відсутні докази підписання Договору від 10.04.2013 року неуповноваженою особою та відсутність порушеного права ОСОБА_3 укладенням спірного договору.

67. Як встановлено судами, у справі №711/2181/16-ц не досліджувались обставини, які є предметом розгляду у цій справі і визнані підставою для визнання Договору від 10.04.2013 року недійсним (зокрема, про виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20.04.2012 року у справі №2320/606/2012 у виконавчому провадженні №41153061, про безоплатність відчуження майна, про підстави для проведення експертизи Договору від 10.04.2013 року).

68. При цьому, ПП "Селла Рент", як особою, яка не брала участі у справі №711/2181/16-ц, в якій такі обставини були встановлені, у загальному порядку спростовані обставини підписання спірного договору датою 10.04.2013 року та підписання його уповноваженою особою. Висновки судів щодо відсутності порушеного права ОСОБА_3 не є обов`язковими для господарського суду при розгляді цієї справи і не мають значення для її вирішення.

69. Суд касаційної інстанції також враховує висновки суду другої інстанції, що скаржником не спростовано інші доводи суду, які є самостійними підставами для визнання недійсним спірного договору, зокрема, судами було встановлено, що Договір вчинено всупереч ч. 3 ст. 720 ЦК України, оскільки Статутом боржника не передбачено можливості дарування манна, яким є право вимоги;

- Договір укладено з порушенням ТОВ "Хлібна Нива" господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), визначеної Статутом підприємства (п. 2.1 Статуту), згідно з яким безоплатне відчуження майна суперечить Основній меті діяльності Товариства - отримання прибутку від господарської діяльності Товариства;

- Договір укладено під час існування адміністративного арешту (якщо датою укладення договору вважати 10.04.2013 року), що є підставою для визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України та ст. 94 Податкового кодексу України.

70. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

71. Судова колегія відхиляє доводи касаційної скарги стосовно неповноти оцінки судом доказів у справі, оскільки це призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції.

72. Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, зокрема оскарженій постанови, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

73. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

74. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України, за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

75. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

76. Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення оскаржуваних судових рішень без змін.