У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аско Трейд" (далі - ТОВ "Аско Трейд") звернулося до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" (далі - СТОВ "Лан"), у якому просило зобов`язати відповідача не чинити перешкоди позивачу щодо демонтажу кабельної лінії зв`язку КМ-1К (кабель МКТСБ 4), яка знаходиться за межами с. Федорівка Нововодолазького р-ну Харківської обл., що є власністю ТОВ "Аско Трейд" на підставі договору купівлі-продажу від 22.03.2017.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.03.2017 між ТОВ "Аско Трейд" і ПАТ "Укртелеком" укладено договір купівлі-продажу кабельної лінії зв`язку КМ-1К, яка проходить, у тому числі, через межі Нововодолазької районної державної адміністрації та через земельні ділянки, які знаходяться за межами с. Федорівка Нововодолазького р-ну Харківської обл., орендарем яких є СТОВ "Лан".

Позивач зазначав, що на законних підставах набув право власності на кабельну лінію зв`язку, відтак має право на власний розсуд розпоряджатися належним йому майном і самостійно приймати рішення щодо умов його демонтажу технічними засобами.

Проте, відповідачем вчиняються протиправні дії, які перешкоджають законній господарській діяльності позивача щодо проведення робіт з демонтажу кабелю зв`язку, який виведений з експлуатації, що завдає істотної шкоди правам та охоронюваним законом інтересам позивача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.12.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки ТОВ "Аско Трейд" належними і допустимими доказами не доведено обставин, які б підтверджували, що саме по земельній ділянці, яка знаходиться у орендному користуванні СТОВ "Лан", проходить придбана позивачем лінія кабельного зв`язку, а відтак не доведено наявності протиправного вчинення відповідачем перешкод у реалізації позивачем повноважень щодо розпорядження або користування належним йому майном.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 10.01.2019 стягнуто з ТОВ "Аско Трейд" на користь СТОВ "Лан" судові витрати в сумі 48 078,00 грн.

ТОВ "Аско Трейд", не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 27.12.2018, звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 27.12.2018 залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 стягнуто з ТОВ "Аско Трейд" на користь СТОВ "Лан" 28 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 29,00 грн витрат у зв`язку з розглядом справи.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у квітні 2019 року ТОВ "Аско Трейд" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 27.12.2018, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2019, а у травні 2019 подало касаційну скаргу на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2019, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвали нове рішення, яким позов задовольнити, а також відмовити СТОВ "Лан" у задоволенні заяви про стягнення з ТОВ "Аско Трейд" 28 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 29,00 грн витрат у зв`язку з розглядом справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.04.2019, зокрема, відмовлено ТОВ "Аско Трейд" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.01.2019 у справі № 922/2821/18, оскільки це судове рішення не було предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

Касаційні скарги ТОВ "Аско Трейд" обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи не в повному обсязі досліджено і оцінено обставини, що мають значення для справи; судами не враховано докази, надані позивачем. Так, поза увагою судів залишилася та обставина, що протиправні дії відповідача завдають істотної шкоди правам та інтересам позивача, що виражається у простої техніки, працівників, зупиненні робіт і завданні матеріальної шкоди; чинним законодавством передбачено право позивача як власника майна звернутися до суду за захистом порушеного права шляхом подання негаторного позову та вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає власнику у користуванні та розпорядженні своїм майном, чого судами враховано не було; судами при вирішенні справи не враховано норм чинного законодавства, які визначають правовий режим власності та спеціальних зон енергетичних об`єктів. Крім того, судом апеляційної інстанції при розподілі судових витрат не було враховано, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, з урахуванням того, що спір у цій справі є немайновим, при цьому відповідачем не надано жодних доказів розумності та нагальної потреби у витрачених коштах на надання правової допомоги у заявленому розмірі.

СТОВ "Лан" у відзивах на касаційні скарги зазначає, що постановлені у справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скарну ТОВ "Аско Трейд" без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 22.03.2017 № 80D146-483/17 ТОВ "Аско Трейд" придбало у власність у Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком") кабельну лінію зв`язку, що виведена з експлуатації.

За умовами цього договору кабельну лінію зв`язку продано покупцю у змонтованому вигляді за місцем її проходження (кабель знаходиться під землею) без гарантії якості (частина товару може бути у несправному стані) та без гарантійного строку експлуатації. Товар знаходиться на території України та включає в себе: мідний кабель разом із приналежностями (цистерни НПП, муфти, кріплення тощо) (пункт 1.2).

Також сторонами зазначеного договору визначено, що ділянка кабельної лінії зв`язку, що підлягає продажу, марка прокладеного на цій ділянці кабелю, його довжина та вартість, інші необхідні на розсуд сторін умови та технічні параметри вказуються у замовленні, яке підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору (пункт 2.1); всі ризики та витрати пов`язані із демонтажем, рекультивацією землі, вивозом товару, а також із неповним його демонтажем, несе покупець (пункт 2.7).

ТОВ "Аско Трейд" як покупець за договором зобов`язалося своїми силами та за власний рахунок отримати всі необхідні погодження та дозволи для проведення демонтажу товару та його вивозу, зокрема, у власників та користувачів земельних ділянок/споруд, контролюючих органів та узгодити умови проведення рекультивації землі (спосіб виконання робіт) (пункт 2.8).

Згідно з пунктом 5.1 договору купівлі-продажу від 22.03.2017 № 80D146-483/17 він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 01.06.2017, але в будь-якому випадку - до виконання зобов`язань сторін за цим договором.

15.05.2017 між ТОВ "Аско Трейд" і ПАТ "Укртелеком" складено та підписано уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару до замовлення від 03.04.2017 № 01/221/17 договору купівлі-продажу від 22.03.2017 № 80D146-483/17, за змістом якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв кабельну лінію КМ-1К (кабель МКТСБ 4) від ПП Нова-Водолага до НПП-20, загальною довжиною 92584,4 метри траси, яка знаходиться в Харківській області; вартість товару становить 2 000 000,00 грн з ПДВ.

01.08.2018 між ТОВ "Аско Трейд" (замовник) і фізичною особою ОСОБА_1 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи: організувати роботи зі своєчасного забезпечення робітників необхідними матеріалами; розставляти робітників по місцях; контролювати демонтаж кабельної лінії, який виконується бригадою, слідкувати за додержанням технологічного процесу; вживати заходів щодо усунення простоїв устаткування і робітників (за необхідності підміняти робітників); забезпечувати виконання основних планових завдань бригади.

ТОВ "Аско Трейд", обґрунтовуючи позовні вимоги у справі, яка розглядається, послалося на те, що кабельна лінія зв`язку КМ-1К (кабель МКТСБ 4) проходить через межі Нововодолазької районної державної адміністрації та через земельні ділянки, які орендує СТОВ "Лан", та знаходяться за межами с. Федорівка Нововодолазького р-ну Харківської обл.

За твердженням позивача, протягом вересня 2018 року відповідачем відносно позивача вчиняються протиправні дії, які мають на меті перешкодити законній господарській діяльності позивача, при цьому претензію позивача від 13.09.2018 з вимогою не чинити перешкоди в демонтажі кабельної лінії зв`язку відповідачем було відхилено, що слідує зі змісту його листа від 21.09.2018. Крім того, неправомірні дії відповідача стали підставою для звернення позивача до правоохоронних органів з відповідними заявами про вчинення кримінального правопорушення, а прийняття цих заяв уповноваженим органом підтверджує протиправність дій відповідача, які спрямовані на завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача.

Отже, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ТОВ "Аско Трейд" про зобов`язання СТОВ "Лан" не чинити перешкоди позивачу щодо демонтажу кабельної лінії зв`язку КМ-1К (кабель МКТСБ 4), яка знаходиться за межами с. Федорівка Нововодолазького р-ну Харківської обл., що є власністю ТОВ "Аско Трейд" на підставі договору купівлі-продажу від 22.03.2017.

За змістом статей 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Наведеною нормою передбачено, що власник майна має право шляхом подання негаторного позову вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Ця норма регулює захист права власності не в будь-якому випадку, а в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном.

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому позивачем має бути доведено обставини, що саме визначена як відповідач особа перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Разом із тим усунення перешкод власнику у користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов`язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення.

За змістом статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Як установлено судами попередніх інстанцій у пункті 2.1 договору купівлі-продажу від 22.03.2017 № 80D146-483/17, укладеного між ТОВ "Аско Трейд" і ПАТ "Укртелеком", визначено, що ділянка кабельної лінії зв`язку, яка підлягає продажу, марка прокладеного на цій ділянці кабелю, його довжина та вартість, інші необхідні на розсуд сторін умови та технічні параметри вказуються у замовленні, яке підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору. Проте, позивачем визначеного умовами цього договору замовлення суду надано не було, а також належними і допустимими доказами не доведено дійсне місцезнаходження придбаного ним у власність майна, що не дає змоги ідентифікувати земельні ділянки по яким проходить кабель лінії зв`язку.

Водночас суди, проаналізувавши зміст акта приймання-передачі товару від 15.05.2017 до договору купівлі-продажу від 22.03.2017 № 80D146-483/17, дійшли висновку, що у цьому акті між сторонами погоджено лише початкову (ПП Нова-Водолага) та кінцеву (НПП-20) точки проходження кабельної лінії зв`язку, однак не визначено фактичного місця проходження такого майна, за умови його загальної протяжності більш ніж 92 км. При цьому будь-яких доказів, у тому числі картографічних схем, проектної документації та позначень проходження траси зв`язку на місцевості, документів, які б підтверджували географічне розташування точок ПП Нова-Водолага до НПП-20, перелік конкретних населених пунктів або інших прив`язок на місцевості для цих відправних точок, позивачем надано не було.

Разом із тим судами попередніх інстанцій установлено, що СТОВ "Лан" є орендарем земельної ділянки площею 4,3792 га кадастровий номер 6324280500:02:000:0193, наданої відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р-н, с/рада Знам`янська, що підтверджується договором оренди землі від 01.01.2013 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.04.2017 № 85637464. При цьому, за встановлених судами обставин, документи, які підтверджують право оренди відповідача на зазначену земельну ділянку, не містять будь-якої інформації про знаходження на цій земельній ділянці кабельної лінії зв`язку, у тому числі тої, яка була продана позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 22.03.2017 № 80D146-483/17, а позивачем обставин проходження кабельної лінії саме по земельній ділянці, наданій у користування відповідачеві, не доведено, як і не наведено обставин, як і в якій саме частині цей кабель проходить чи розташований на цій території.

При цьому слід зауважити, що за умовами договору купівлі-продажу від 22.03.2017 № 80D146-483/17, саме на позивача покладено обов`язок отримати всі необхідні погодження та дозволи для проведення демонтажу товару та його вивозу, зокрема, у власників та користувачів земельних ділянок/споруд, контролюючих органів та узгодити умови проведення рекультивації землі (спосіб виконання робіт) (пункт 2.8 договору).

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.11.2018 за клопотанням СТОВ "Лан" було зобов`язано ТОВ "Аско Трейд" надати докази на підтвердження обставин знаходження належного на праві власності позивача кабелю лінії зв`язку саме на тих земельних ділянках, на яких він намагається провести роботи з демонтажу, а також докази отримання дозволу від власників земельних ділянок на проведення робіт з демонтажу кабелю зв`язку, докази наявності проекту землеустрою для проведення робіт з демонтажу кабелю зв`язку.

Проте, вимоги ухвали суду позивачем виконано не було, відповідні докази суду не надано.

Поряд із цим, судами попередніх інстанцій правомірно зауважено, що позивач фактично має намір проводити земельні роботи щодо демонтажу кабельної лінії по всій земельній ділянці відповідача, що, в свою чергу, може завадити використанню відповідачем цієї земельної ділянки за цільовим призначенням (товарне сільськогосподарське виробництво) та завдати значних збитків господарській діяльності останнього.

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, стосовно того, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи з огляду на специфіку використання кабельної лінії зв`язку, що є власністю позивача, і щодо розпорядження якою відповідачем чиняться перешкоди, та з огляду на правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів, не враховано положення статей 75, 76, 112 Земельного кодексу України, статей 26, 32 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів", статті 19 Закону України "Про електроенергетику", Правил охорони ліній електрозв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1996 № 135 (135-96-п) , Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209 (209-97-п) , не можуть бути підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки за встановлених судами обставин, кабельну лінію зв`язку, з демонтажу якої позивач має намір провести відповідні роботи, виведено з експлуатації, що не оспорюється позивачем і підтверджується змістом договору купівлі-продажу від 22.03.2017 № 80D146-483/17, за умовами якого, між іншим, позивач зобов`язався саме демонтувати та вивезти партію товару (як кабель, так і приналежності) з місця його розміщення (пункт 2.6 договору), тому за правильними висновками судів на таке майно не може розповсюджуватися спеціальний правовий режим охоронних зон зв`язку та енергетичної системи, оскільки необхідність у створенні охоронних зон уздовж ліній зв`язку полягає у забезпеченні умов саме для їх експлуатації та зменшення негативного впливу на зовнішнє середовище, а встановлення охоронних зон для ліній зв`язку, що виведено з експлуатації, чинним законодавством України не передбачено.

Тим більше, як зазначалося вище, у матеріалах справи відсутні будь-які докази і судами не встановлено обставин того, що на земельну ділянку, яка знаходиться в орендному користуванні відповідача, розповсюджується правовий режим земель охоронних зон.

Посилання у касаційній скарзі на не дослідження судами доказів, наданих на підтвердження наявності у позивача перешкод у користуванні майном, не містять обґрунтувань, які саме докази або доводи позивача не взято судами до уваги чи не досліджено.

Таким чином доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди із встановленими судами обставинами справи та наданою ними оцінкою доказів, наявних у матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 300 ГПК.

Ураховуючи наведене, фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій під час її вирішення, підтверджують покладені в основу судових рішень висновки про недоведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів відповідачем, а відтак і про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача не чинити перешкоди позивачу щодо демонтажу кабельної лінії зв`язку КМ-1К (кабель МКТСБ 4), яка знаходиться за межами с. Федорівка Нововодолазького р-ну Харківської обл., що є власністю ТОВ "Аско Трейд" на підставі договору купівлі-продажу від 22.03.2017. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно відмовили у задоволенні позову.

Щодо вимог ТОВ "Аско Трейд" про скасування додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції Верховний Суд зазначає наступне.

За змістом статті 123 ГПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК).

Згідно зі статтею 126 ГПК за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Судом апеляційної інстанції установлено, що договір про надання правничої допомоги від 19.10.2018 № Х/2/18 з урахуванням додатку до цього договору від 12.02.2019, було укладено між СТОВ "Лан" (відповідачем у справі) та Адвокатським об`єднанням "Пролекс" (далі - АО "Пролекс") з метою надання професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи № 922/2821/18. У цьому договорі сторони погодили, зокрема, виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги, вказаної в договорі, за представництво клієнта у суді апеляційної інстанції у розмірі 28 000,00 грн.

Представником відповідача у суді апеляційної інстанції був адвокат АО "Пролекс" Гордєєв С.В., повноваження якого підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.08.2018 серії ДН № 5142 і ордером серії ЛВ № 142054 на надання правової допомоги від 20.10.2018.

На підтвердження надання адвокатом відповідача послуг і виконання робіт, понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану із цією справою, та їх розміру відповідачем також надано акт від 03.04.2019 до договору про надання правничої допомоги від 19.10.2018 № Х/2/18, у якому наведено визначення вартості адвокатської допомоги, перелік і детальний опис виконаних робіт із зазначенням назви кожної з виконаних робіт і дати її виконання відповідно до частини 3 статті 126 ГПК; цей акт складено адвокатом та погоджено відповідачем (підписом генерального директора). Крім того, судом установлено, що вартість адвокатської допомоги з представництва інтересів замовника в суді апеляційної інстанції з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів замовника під час розгляду справи № 922/2821/18 визначається у твердій грошовій сумі та становить 28 000,00 грн.

Також до матеріалів справи долучено платіжне доручення від 05.04.2019 № 573, яким підтверджено факт перерахування відповідачем СТОВ "Лан" грошових коштів у сумі 28 029,00 грн, у тому числі 29,00 грн витрат на відправку кореспонденції, на рахунок АО "Пролекс" з призначенням платежу: оплата за надання правничої допомоги та компенсація фактичних витрат згідно з договором від 19.10.2018 № Х/2/18.

Отже, за встановлених судом обставин, відповідачем у повному обсязі підтверджено фактичне понесення зазначених у заяві витрат. Надані відповідачем докази суд вважав достатніми для підтвердження факту понесення відповідачем судових витрат у справі на зазначену ним суму.

Наведеним спростовується твердження ТОВ "Аско Трейд" про ненадання відповідачем належних доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, про що зазначено у касаційній скарзі.

Водночас судом апеляційної інстанції установлено, що відзив на апеляційну скаргу, в якому повідомлено відповідачем про попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 28 000,00 грн, з усіма додатками направлено представником СТОВ "Лан" позивачу 15.02.2019, що підтверджується описом вкладення, на якому міститься штемпель підприємства поштового зв`язку. Разом із тим відповідно до телефонограми (вих. № 007951 від 12.04.2019) апеляційним господарським судом 12.04.2019, тобто заздалегідь до розгляду справи, повідомлено представника ТОВ "Аско Трейд" щодо розгляду заяви СТОВ "Лан" та вирішення питання розподілу судових витрат.

Натомість ТОВ "Аско Трейд" клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до суду апеляційної інстанції подано не було.

Апеляційний суд, перевіривши та надавши оцінку наданим відповідачем документам на підтвердження вартості послуг представництва інтересів відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що ці документи є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Ураховуючи те, що при визначенні сум відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, Східний апеляційний господарський суд виходив із критеріїв реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та доведеності того, що такі витрати були фактичними, а їхній розмір - обґрунтованим, що узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, викладеної у справі "East/West Alliance Limited" проти України", Верховний Суд дійшов висновку, що додаткову постанову суду апеляційної інстанції прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

Доводи ТОВ "Аско Трейд" стосовно того, що судом апеляційної інстанції при ухваленні додаткової постанови не було враховано факту неспівмірності заявлених відповідачем до стягнення сум на відшкодування витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом наданих адвокатських послуг, відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на те, що відповідно до частини 6 статті 126 ГПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, проте позивачем у суді апеляційної інстанції такого клопотання заявлено не було, отже, у суду апеляційної інстанції, за встановлених обставин доведеності відповідачем розміру понесених витрат, не було процесуальних підстав для вирішення питання щодо зменшення таких витрат з власної ініціативи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційних скаргах аргументи не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.