1. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. (далі - позивач, ПАТ "Дельта Банк", банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про зміну предмету позову від 22.06.2016) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" (далі - відповідач-1, ТОВ "ФК "Іпотека Кредит") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" (далі - відповідач-2, ТОВ "ФК "Авістар") про:

- визнання недійсним укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Іпотека Кредит" Договору про відступлення права вимоги №56/12 від 26.09.2014 (далі - договір № 56/12);

- визнання недійсним укладеного між ТОВ "ФК "Іпотека Кредит" та ТОВ "ФК "Авістар" Договору про відступлення права вимоги № 2702АВІК від 02.03.2015 (далі - договір № 2702АВІК);

- зобов`язання ТОВ "ФК "Авістар" повернути ПАТ "Дельта Банк" оригінали кредитної справи та договорів, переданих на виконання договору № 2702АВІК від Товариства з обмеженою відповідальністю "Іпотека Кредит" ТОВ "ФК "Іпотека Кредит" на підставі акта приймання-передачі від 02.03.2016.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір № 56/12 є нікчемним з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), оскільки уклавши вказаний правочин у межах річного терміну до дня введення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк", за ціною, нижчою від звичайної (сума оплати більше ніж на 90% відрізняється від вартості майнових прав) та провівши розрахунки за договором № 56/12 з порушенням обмежень, встановлених Національним банком України (далі - НБУ) на підставі постанов Правління № 560/БТ від 11.09.2014 "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Дельта Банк" (далі - постанова № 560/БТ) та №692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" (далі - постанова № 692/БТ), на підставі яких банку заборонялося використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки, а зобов`язано здійснювати останні виключно через кореспондентський рахунок відкритий у НБУ, зобов`язано банк погоджувати укладання такого договору із куратором НБУ, якому було надано повноваження, визначені Положенням №346 від 17.08.2012 "Про застосування НБУ заходів впливу", здійснювати погашення заборгованості, що виникла за будь-якими кредитними договорами лише у грошовій формі, банк фактично відмовився від власних майнових вимог до позичальників (третіх осіб у справі) за Кредитним договором №56/12 від 05.10.2017 без зустрічного отримання коштів у відповідній сумі (що не могло не вплинути на стан його платоспроможності та можливості виконання своїх зобов`язань перед кредиторами та вкладниками). Договір №56/12 укладено та виконано з порушенням вимог статей 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про Національний банк України" (679-14) , статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ).

3. Договір № 2702АВІК, з огляду на встановлені положення статей 215, 216, 236 ЦК України, є недійсним, оскільки укладений між відповідачами у справі на підставі нікчемного договору № 56/12, який в силу його нікчемності відповідно до закону, не створив будь-яких правових наслідків для його сторін.

4. Також позивач, з посиланням на приписи статей 215, 216 ЦК України, просить повернути передані іншому набувачу - відповідачу-2 на виконання № 2702АВІК оригінали кредитної справи та договорів.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

5. Рішенням Господарський суд міста Києва від 08.10.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2019, позовні вимоги задоволено частково.

6. Визнано недійсними договір № 56/12 і договір № 2702АВІК з тих підстав, що:

- операція щодо перерахування коштів за договором № 56/12 проведена з порушенням постанови № 560/БТ на прямий кореспондентський рахунок, а не кореспондентський рахунок НБУ, за умови практичної неможливості виконання банком своїх грошових зобов`язань, тобто реального надходження коштів в розмірі 4 250 000,00 грн на користь ПАТ "Дельта Банк" не відбулося, а відбулося лише коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань (пункт 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

- внаслідок укладення договору № 56/12 ПАТ "Дельта Банк" втратило власні майнові права до боржників за кредитним договором, договорами іпотеки та застави, водночас не отримало реального виконання ТОВ "ФК "Іпотека Кредит" своїх зобов`язань з перерахування коштів, що може бути причиною неплатоспроможності ПАТ "Дельта Банк" або неможливості виконання ним грошових зобов`язань перед кредиторами (пункт 2 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");

- ТОВ "ФК "Іпотека Кредит" отримало право вимоги до боржників не сплативши належним чином ціну договору № 56/12, у зв`язку з чим отримало переваги (пільги) перед іншими кредиторами ПАТ "Дельта Банк" щодо черговості та порядку задоволення вимог кредиторів, передбачених статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");

- суди відхилили посилання позивача на те, що, уклавши договір № 56/12, банк здійснив відчуження майна (майнових прав) за ціною, нижчою від звичайної (сума оплати на 90% відрізняється від вартості майнових прав), що зазначено у пункті 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину, оскільки згідно з висновком Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3089/16-21/3965/17-21 за результатами проведення судової економічної експертизи вартість прав вимоги, що виникли з Кредитного договору №56/12 від 05.10.2017 та додаткових угод до нього, та які відступлені ПАТ "Дельта Банк" за договором №56/12, відповідає рівню звичайних цін, що склалися на даний товар станом на 26.09.2014, а також зазначили, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи доводи позивача про те, що внаслідок укладення договору № 56/12 банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) .

- оскільки договір № 56/12 є недійсним, то у ТОВ "ФК "Іпотека Кредит" були відсутні підстави на відчуження прав вимоги ТОВ "ФК "Авістар", у зв`язку з чим договір відступлення права вимоги від 02.03.2015 №2702АВІК суперечить приписам частин першої, другої статті 319, частині першій статті 321 та статті 658 ЦК України та має бути визнаний недійсним;

7. Суди відмовили у задоволенні позовної вимоги про витребування у ТОВ "ФК "Авістар" документів, оскільки вказані вимоги не підлягають задоволенню в порядку реституції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Авістар" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

9. В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "ФК "Авістар" посилається, зокрема на те, що:

- ПАТ "Дельта Банк" за договором №56/12 відчужено право вимоги за кредитним договором придбане у ПАТ "Омега Банк" та реалізовано в результаті здійснення факторингової операції з прибутком в розмірі 1 234 778,60 грн;

- заперечує висновок судів щодо безоплатності відступлення права вимоги, оскільки умовами договору №56/12 передбачено оплатність права вимоги;

- постанови № 560/БТ і № 692/БТ не були доведені до відома третіх осіб, дія таких постанов не поширюється на клієнтів банку та не може впливати на дійсність договорів укладених банком з третіми особами. Крім того, відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження;

- суди попередніх інстанцій не звернули увагу на той факт, що оплата вартості права вимоги є внутрішньобанківським переказом і враховуючи те, що у ТОВ "ФК "Іпотека Кредит" був відкритий рахунок у ПАТ "Дельта Банк", на якому обліковувалися його власні кошти, та умови договору №56/12, використання балансового рахунку 1200 "Кореспондентський рахунок банку в НБУ" є безпідставним.

- судами не надано оцінки тим обставинам справи, що здійснюючи розрахунок за відступлене право вимоги ТОВ "ФК "Іпотека Кредит" розпорядилося своїми власними коштами, які обліковувалися на рахунку в банку, відповідне письмове доручення було проведено банком, операція була проведена і грошові кошти перейшли у власність отримувача (банку).

Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу

10. ПАТ "Дельта Банк" подало відзив, в якому не погоджується з доводами касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Банк вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними, обґрунтованими і такими, що прийняті у чіткій відповідності із встановленими фактичними обставинами справи, а доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі такими, що не спростовують правових висновків судів першої та апеляційної інстанції.

11. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. 05.10.2007 між ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" (банк) та ТОВ "Фараон ЛТД", ОСОБА_2, ОСОБА_3 (позичальник) (далі - боржники) укладено Кредитний договір №56/12 (далі - кредитний договір № 56/12), відповідно до якого банк відкриває позичальнику мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, у гривнях та доларах США - загальний закритий ліміт заборгованості за кредитною лінією встановлений 10 000 000,00 гривень, відкритий ліміт заборгованості за кредитною лінією, з дати підписання договору: 7 500 000,00 грн, що зменшується згідно з додатком № 1 (діючий графік) до договору, строком з 05.10.2007 по 04.10.2012 включно, а позичальник зобов`язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіках встановлення та зменшення лімітів заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов`язання, передбачені кредитним договором № 56/12.

13. 05.10.2007 між ОСОБА_3 (іпотекодавець) та ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" (іпотекодержатель) укладено Іпотечний договір №56/12/іп-1 (далі - іпотечний договір), за умовами якого іпотекодавець як солідарний боржник, передає, а іпотекодержатель приймає у іпотеку нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ж в кількості 5 одиниць загальною площею 5662,0 кв.м на забезпечення наступних зобов`язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 56/12.

14. Також, в якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 56/12, ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" (банк) та ОСОБА_4 (поручитель) укладено Договір поруки №56/12/П-1 від 05.10.2007 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов`язується перед банком відповідати за виконання зобов`язань, що випливають із кредитного договору № 56/12.

15. 14.08.2013 між ПАТ "Омега Банк" (правонаступник ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК"), як продавцем, та позивачем, як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги №5, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г. за реєстровим №2035, за умовами якого позивач придбав права вимоги за кредитним договором № 56/12 та забезпечувальними договорами.

16. 11.09.2014 Правління НБУ прийнято постанову №560/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Дельта Банк" яка містить інформацію про те, що Правління НБУ за результатами безвиїзного банківського нагляду дійшло висновку про виникнення реальної загрози невиконання ПАТ "Дельта Банк" своїх зобов`язань перед клієнтами і кредиторами та потребу в посиленому контролі за діяльністю ПАТ "Дельта Банк". Правління НБУ постановило призначити куратором ПАТ "Дельта Банк" службовця НБУ ОСОБА_5 для забезпечення виконання функцій згідно з повноваженнями, визначеними Положенням про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства №346 від 17.08.2012.

17. 26.09.2014 між позивачем (первісний кредитор, банк) та відповідачем-1 (новий кредитор), укладено Договір про відступлення права вимоги №56/12, відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги належного виконання зобов`язань боржників за кредитним договором № 56/12 із змінами та доповненнями внесеними діючими додатковими договорами та додатковими договорами, що можуть бути укладені у майбутньому, разом надалі - основне зобов`язання, за ціною відступлення, що підлягає сплаті новим кредитором на користь первісного кредитора в розмірі 4 250 000,00 грн без ПДВ.

18. Згідно з пунктом 2.2. договору № 56/12 новий кредитор зобов`язаний сплатити на користь первісного кредитора вказану в пункті 1.6. цього договору ціну відступлення права вимоги, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ "Дельта Банк", МФО 380236, у розмірах та у терміни, визначені пунктами 1.6.-1.7. цього договору.

19. 30.10.2014 Правлінням НБУ прийнято постанову № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" в якій запровадило, зокрема, такі обмеження: погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, приймати тільки в грошовій формі; не здійснювати будь-якого відчуження будівель та споруд банку без погодження з НБУ (п. 2 постанови № 692/БТ).

26.02.2015 ціна відступлення 4 250 000,00 грн була сплачена банку відповідачем-1 з його поточного рахунку, відкритого в ПАТ "Дельта Банк", що вбачається з меморіального ордеру № 98.

20. 02.03.2015 Правління НБУ прийняло постанову № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" (далі - постанова № 150). Однією з підстав віднесення позивача до категорії неплатоспроможних стало те, що на момент прийняття такої постанови обсяг високоліквідних коштів (готівка та кошти на кореспондентському рахунку в НБУ) значно зменшився, що унеможливлювало виконання зобов`язань банку перед його кредиторами.

21. На підставі постанови №150 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення №51 від 02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким тимчасову адміністрацію у позивача запроваджено строком з 03.03.2015 до 02.10.2015 (з урахуванням рішення №147 від 03.08.2015); призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В. В.

22. 02.03.2015 між відповідачем-1 (первісний кредитор) та відповідачем-2 (новий кредитор), укладено Договір про відступлення права вимоги № 2702АВІК, відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги належного виконання зобов`язань боржників за кредитним договором №56/12 із змінами та доповненнями внесеними діючими додатковими договорами, що належать первісному кредиторові на підставі договору №56/12, за ціною відступлення, що підлягає сплаті новим кредитором на користь первісного кредитора в розмірі 4 300 000, 00 грн без ПДВ.

23. 02.03.2015 між сторонами договору № 2702АВІК складено акт приймання-передачі прав вимоги і акт приймання-передачі документів - оригіналу кредитного договору №56/12 (з усіма додатковими угодами та додатками).

24. На підставі постанови Правління НБУ від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 №181 "Про початок ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку, яким розпочато процедуру ліквідації банку з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно та призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В. В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

25. Згідно з наказом уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації, уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Кадирова В. В. від 11.03.2015 №67 "Про перевірку правочинів (договорів) в ПАТ "Дельта Банк" вирішено здійснити в ПАТ "Дельта Банк" перевірку правочинів на предмет нікчемності, створено відповідну комісію з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.

26. В ході здійснення комісією перевірки договору № 56/12 прийнято рішення, оформлене протоколом від 10.08.2015 №38, про віднесення вказаного договору до нікчемних на підставі частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

27. Повідомленнями про нікчемність від 11.08.2015 №№ 6678, 6680, 6681, 6683, 6684 уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" Кадировим В. В. повідомлено відповідача, позичальників та поручителя про нікчемність згідно з частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" договору № 56/12. При цьому, згідно повідомлення про нікчемність від 11.08.2015 № 1092, адресованого відповідачу-1, від останнього також вимагалось негайно повернути всі отримані відповідачем-1 згідно умов нікчемного договору № 56/12 оригінали документів (кредитні договори, договори забезпечення, всі інші документи).

28. Факт визнання нікчемним договору № 56/12 і, як наслідок, недійсність договору № 2702АВІК та наявність обов`язку повернути позивачу оригінали документів, відповідачами не визнається, що і стало підставою для звернення позивача до суду із позовом у цій справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

29. У частинах другій, третій статті 215 ЦК України закріплено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

30. Приписами статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд (уповноважена особа) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

31. Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частин третьої статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

32. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

33. Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 13 цього Закону висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

34. У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (пункти 95, 96).

35. З огляду на те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується лише до оспорюваних правочинів, а визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, Верховний Суд, дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у справі № 910/7085/16 слід скасувати в частині задоволення позову щодо визнання недійсним договору № 56/12 з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права, що закріплені у частині другій статті 215 ЦК України, пунктах 1, 2, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

36. Водночас, оскільки предметом спору у справі є не лише визнання нікчемного правочину недійсним, а також спір щодо правових наслідків недійсного правочину (зокрема недійсність наступного договору № 2702АВІК), Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє правильність застосування судами першої і апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та висновки судів, зроблені у мотивувальній частині судових рішень, про наявність обставин нікчемності правочину.

37. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що договір № 56/12 є нікчемним в силу приписів пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" оскільки, як з`ясовано судами попередніх інстанцій, погашення заборгованості за договором № 56/12 відбувалося в порушення приписів постанов № 560/БТ, № 692/БТ не у грошовій формі, а шляхом перерахування ціни відступлення з прямого кореспондентського рахунку відповідача-1, відкритого у ПАТ "Дельта Банк", в межах єдиного балансу на прямий кореспондентський рахунок самого ПАТ "Дельта Банк", а не на кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ, за умови практичної неможливості виконанням банком своїх грошових зобов`язань, тобто в результаті здійснення розрахунку за договором № 56/12 не відбулося реального надходження коштів на рахунок банку, а мало місце коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань. Внаслідок наведеного банк не отримав реальних грошових коштів за договором № 56/12, разом з тим втратив власні майнові права вимоги до боржників згідно кредитного договору № 56/12 та договорів забезпечення.

38. Верховний Суд звертається до власних правових позицій в постановах від 14.08.2018 у справі №911/924/16, від 27.11.2018 у справі №910/4123/16, від 29.05.2019 у справі №910/939/16.

39. Факт неотримання банком реальних грошових коштів від відповідача-1 у розмірі 4 250 000,00 грн за висновком судів є підставою нікчемності договору № 56/12 передбаченою пунктом 2 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

40. Доводи скаржника про оплатність договору № 56/12 з огляду на те, що умовами цього договору передбачено сплату ціни відступлення на користь банку, колегією суддів відхиляються, оскільки наявність в договорі умови про обов`язок відповідача-1 сплатити позивачу ціну відступлення не є достатньою підставою вважати такий правочин оплатним, враховуючи встановлений судами факт відсутності надходження реальних коштів на погашення заборгованості за договором № 56/12.

41. Доводи відповідача-2 стосовно того, що проведений між відповідачем-1 і банком розрахунок за договором № 56/12 відповідає вимогам Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та не суперечить обмеженням, встановленим постановами № 560/БТ, № 692/БТ, а також, що відповідач-1 розпорядився своїми власними коштами за письмовим дорученням проведеним банком, в результаті чого грошові кошти в сумі 4 250 000,00 грн перейшли у власність позивача, судом відхиляються, оскільки вказані заперечення відповідача-2 вже були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій, їм надана належна правова оцінка, зокрема судами досліджувалися обставини щодо наявності реальної можливості оплати за договором № 56/12, в тому числі з урахуванням спеціальних обмежень щодо порядку розрахунків, запроваджених НБУ, разом з тим, переоцінка вказаних обставин не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

42. Доводи скаржника стосовно постанов № 560/БТ, № 692/БТ Судом відхиляються з огляду на таке.

43. Частиною п`ятою статті 4 ЦК України встановлено, що органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом.

44. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України шляхом встановлення вимог та обмежень діяльності банків.

45. Статтею 56 Закону України "Про Національний банк України" (у редакції, чинній станом на час прийняття постанови № 560/БТ) встановлено, що Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

46. Нормативно-правові акти Національного банку України видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом`якшують або скасовують відповідальність.

47. Нормативно-правові акти Національного банку України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) .

48. Нормативно-правові акти Національного банку України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

49. Нормативно-правові акти Національного банку України можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

50. Підстави і порядок запровадження Національним банком України особливого режиму контролю за діяльністю банків і філій іноземних банків, застосування заходів впливу, фінансових санкцій за порушення банками, філіями іноземних банків та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, а також у разі застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі в банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи визначаються згідно з Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, яке затверджене постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346 (z1590-12) (далі - Положення).

51. Враховуючи вказані норми законодавства, а також положення пунктів 4.4, 4.8, 7.9 Положення суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що постанови № 560/БТ, № 692/БТ є правовими актами з обмеженим доступом, які є обов`язковими до виконання (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 910/14617/16, від 16.05.2018 у справі № 910/10916/16, від 14.08.2018 у справі № 911/924/16, від 27.11.2018 у справі № 910/4123/16).

52. Доводи скаржника про те, що постанови № 560/БТ, № 692/БТ не були доведені до його відома, їх дія не поширюється на клієнтів банку і не може впливати на дійсність договору № 56/12 Судом відхиляються, оскільки вони не спростовують висновків судів про те, що договір № 56/12 укладений в період існування щодо ПАТ "Дельта Банк" певних обмежень у здійсненні господарських операцій, запроваджених НБУ, який, зокрема, здійснює функцію нагляду за банками, шляхом видачі нормативно-правових актів, які є обов`язковими до виконання.

53. Доводи скаржника стосовно неправильного застосування судами частини третьої статті 92 ЦК України колегією суддів відхиляються, оскільки цим доводам вже надана належна оцінка судом апеляційної інстанції, який вірно зазначив, що підстави визнання правочину недійсним з підстав порушення позивачем обмежень, встановлених вищевказаними постановами НБУ (зокрема щодо погодження укладення оспорюваного правочину із куратором НБУ), за своєю правовою природою відрізняються від визнання правочину недійсним з підстав перевищення представником наданих йому повноважень, тому норма частини третьої статті 92 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

54. Судами також вірно враховано, що вимоги кредиторів задовольняються при ліквідації банку у встановленій чинним законодавством черговості. Водночас, будучи кредитором позивача та розрахувавшись за договором № 56/12 з відкритого у позивача рахунка № НОМЕР_2, фактично в погашення майнових вимог, відповідач-1 отримав від позивача майнові вимоги до боржників за кредитним договором № 56/12 та, відповідно, враховуючи те, що позивач віднесений до категорії неплатоспроможних, отримав переваги щодо задоволення майнових вимог перед іншими кредиторами позивача, не встановлені для відповідача-1 законодавством чи внутрішніми документами банка, що згідно з пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є ознакою нікчемності правочину.

55. Інші доводи і аргументи касаційної скарги колегією суддів відхиляються, оскільки вони вже були предметом розгляду судів попередніх інстанцій, їм надана належна правова оцінка з посиланням на конкретні обставини справи та норми законодавства.

56. Відповідно до частин першої та п`ятої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

57. Враховуючи те, що суди обох інстанцій правильно встановили ознаки нікчемності договору № 56/12 відповідно до пунктів 1, 2, 7 частин третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відповідно до частини першої статті 215, частини першої статті 216 ЦК України такий правочин не створює для сторін чи інших осіб юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, Верховний Суд погоджується з висновками судів, що наступний договір № 2702АВІК слід визнати недійсним відповідно до частини п`ятої статті 216, статті 658 ЦК України, як такий, що укладений у процесі виконання нікчемного правочину особою, що не є власником активів і не має право продажу цих активів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

58. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

59. Згідно з положеннями статті 311 ГПК України Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

60. З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ "ФК "Авістар" підлягає задоволенню частково. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій слід скасувати в частині задоволення позову щодо визнання недійсним договору № 56/12 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові. У решті рішення суду першої інстанції і постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Розподіл судових витрат

61. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

62. Згідно з пунктом 2 частини першої, пунктом 3 частини четвертої статті 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову, судовий збір та пов`язані з розглядом справи судові витрати, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у справі № 910/7085/16 скасувати в частині задоволення позову щодо визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 26.09.2014 № 56/12, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (01133, м.Київ, ВУЛ. ЩОРСА, будинок 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" (01032, м.Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 13/135, код ЄДРПОУ 35141063).

3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову щодо визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 26.09.2014 № 56/12, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (01133, м.Київ, ВУЛ. ЩОРСА, будинок 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" (01032, м.Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 13/135, код ЄДРПОУ 35141063).

4. У решті рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у справі № 910/7085/16 залишити без змін.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м.Київ, ВУЛ. ЩОРСА, будинок 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" (01010, м.Київ, ВУЛИЦЯ МОСКОВСЬКА, будинок 32/2, код ЄДРПОУ 38904296) 2 756 (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість) грн 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги, 2 067 (дві тисячі сімдесят шість) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції.