У липні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Торговельно-підприємницький центр" (далі - позивач, ПрАТ "Торговельно-підприємницький центр") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" (далі - відповідач, ПрАТ "Київводоканал") про визнання укладеним договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднанні мережі на об`єкті, який належить позивачеві на праві власності по вул. Васильківській, 34 у м. Києві (далі - майновий комплекс), в редакції, запропонованій позивачем (далі - спірний договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що чинним законодавством України закріплено обов`язок відповідача, як підприємства питного водопостачання, укласти з позивачем, як споживачем таких послуг, договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднанні мережі. Однак, відповідач ухиляється від укладання вказаного договору на умовах, запропонованих позивачем в проекті договору, при цьому, відповідач продовжує надавати позивачеві послуги з водопостачання та водовідведення без договору, а позивач - сплачувати за надані послуги.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 08.05.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Останньою постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 залишено без змін.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 заяву відповідача про розподіл витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у справі задоволено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в зв`язку з розглядом апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції від 18.03.2019 обґрунтована тим, що позивач не оформив та не надав відповідачеві необхідну для укладення спірного договору проектно-технічну документацію (технічні умови на водопостачання майнового комплексу, проектну документацію зовнішніх водопровідних та каналізаційних мереж майнового комплексу (на стадії "РП"), акт розмежування та балансової належності водопровідних мереж з прив`язкою до місцевості та акт про технічне приймання водопроводу), а також не надав докази на спростування обставин, щодо необхідності виконання технічних умов від 29.02.2012 №8026, розроблених відповідачем, в зв`язку з капітальним ремонтом майнового комплексу; відповідачем, на підставі діючого законодавства, визначено певні умови, які мають бути виконані позивачем для можливості укладання спірного договору; із запропонованої позивачем редакції спірного договору та нормативного розрахунку водоспоживання вбачається, що обсяги до споживання і водовідведення є збільшеними; укладення сторонами договорів на надання послуг з водопостачання та водовідведення підтверджує фактичне приєднання майнового комплексу до мереж водопостачання та водовідведення, але не свідчить, що таке приєднання здійснено у встановленому законом порядку; запропонований позивачем проект спірного договору не відповідає умовам типового договору та не містить всіх істотних умов, передбачених типовим договором та Законом України "Про житлово-комунальні послуги"; на майновому комплексу встановлені водолічильники; статус відповідача, як суб`єкта природної монополії, не спростовує обов`язок споживачів дотримуватись вимог закону щодо порядку укладення договору на водопостачання та водовідведення.

Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 та рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2017, у травні 2019 року ПрАТ "Торговельно-підприємницький центр" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати судові рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ПрАТ "Торговельно-підприємницький центр" зазначило, що чинним законодавством України закріплено обов`язок відповідача, як підприємства питного водопостачання, укласти з позивачем, як споживачем таких послуг, договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднанні мережі; відповідач зобов`язаний підготувати та надати позивачеві спірний договір для укладання; відповідач необґрунтовано вимагає у позивача оформити та надати проектно-технічну документацію, оскільки позивачем не вчинялись дії по зміні інженерного забезпечення систем водопостачання на майновому комплексі, які б спричинили необхідність нового приєднання (підключення) майнового комплексу до систем централізованого водопостачання та водовідведення або спричинили зміну обсягів спожитої питної води та скиду стічних вод; позивачем не проводилось реконструкції та капітального ремонту майнового комплексу; проект спірного договору позивача відповідає типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (630-2005-п) та містить всі істотні умови відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

17.07.2019 відповідач надав відзив, в якому заперечив доводи касаційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.02.2001 між позивачем (абонент) та відповідачем (виконавець) було укладено договір №9087/5-02 на послуги водопостачання та водовідведення, згідно якого постачальник зобов`язувався надавати абоненту послуги з постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків, в тому числі по об`єкту за адресою: вул. Васильківська, 34 в місті Києві, а абонент зобов`язувався розрахуватись за вищезазначені послуги.

14.02.2012 позивач звернувся до відповідача з клопотанням №059 про розроблення та видачу технічних умов на систему водопостачання діючого майнового комплексу.

29.02.2012 відповідачем було видано позивачеві технічні умови №8026 на водопостачання майнового комплексу (вихідні дані), строк дії яких визначено два роки.

10.12.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №11709/5-01 (далі - договір від 10.12.2013 №11709/5-01), відповідно до якого постачальник зобов`язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації міста Києва за адресою: вул. Васильківська, 34 в місті Києві, а абонент зобов`язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах договору та дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 7.1 договору від 10.12.2013 №11709/5-01 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 (тобто протягом одного року).

Договір було укладено тільки до 31.12.2014 через відсутність у позивача повного пакету технічної документації.

01.02.2014 між сторонами укладено додаткову угоду до договору 10.12.2013 №11709/5-01, якою договір доповнено умовами щодо водовідведення додаткового об`єму стічних вод від позивача, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів.

У зв`язку з проведенням будівельних робіт по об`єкту за адресою: вул. Васильківська, 34 в місті Києві, 17.03.2014 позивачеві видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер 19127273) - майновий комплекс по вул. Васильківській, 34 у місті Києві, площею 20 741,5 м2.

16.12.2014 позивач звернувся до відповідача з листом від 16.12.2014 №564, в якому просив продовжити термін дії договору від 10.12.2013 №11709/5-01 або укласти такий самий договір на новий період у зв`язку з тим, що позивач вже приєднаний до систем централізованого водопостачання та водовідведення та здійснює своєчасну плату за використану воду відповідно до встановлених тарифів.

Листом від 30.01.2015 №1181/08-13/30-15 відповідач повідомив позивача, що продовження терміну дії вказаного вище правочину передбачає надання позивачем проектно-технічної документації на водопостачання та водовідведення майнового комплексу згідно з вимогами чинного законодавства, а саме: акт розмежування та балансової належності водопровідних мереж з прив`язкою до місцевості та акт про технічне приймання водопроводу.

12.02.2015 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі на умовах, що містяться в запропонованому їм проекті договору; також надав дислокацію об`єктів нежитлового фонду та нормативний розрахунок водоспоживання та водовідведення на 2015-2016 р.р., відповідно до якого водоспоживання та водовідведення становить 74,4 м3/добу, 22 216 м3/рік.

У листі від 16.03.2015 №2504/08-13/30-15 відповідач повідомив позивача, що договір від 10.12.2013 №11709/5-01 було укладено до 31.12.2014 у зв`язку з відсутністю у позивача повного пакету технічної документації, а саме: акта розмежування та балансової належності водопровідних мереж з прив`язкою до місцевості та акта про технічне приймання водопроводу. Договір від 10.12.2013 №11709/5-01 не продовжений в зв`язку з ненаданням позивачем необхідної документації, що передбачена п. 14.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (z0936-08) , а саме: схем або виконавчих креслень своїх мереж водопостачання та водовідведення, розміщених як у землі, так і всередині будинків із зазначенням діаметра труб, місць розміщення арматури, санітарних приладів, вузлів обліку та інших приладів (пристроїв).

02.04.2015 відповідач отримав від позивача доповнення від 20.03.2015 №131 до пропозиції укласти договір, у яких він повторно виразив оферту на укладення договору на умовах, запропонованих позивачем, та зазначив, що ненадання вищенаведених документів не може бути підставою для відмови укласти договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод. Однак, з метою прискорення укладення договору, позивач надав завірені копії інших документів, а саме: виконавчих креслень мереж водопостачання та водовідведення за адресою майнового комплексу, акта розмежування балансової належності каналізаційних мереж та експлуатаційної відповідальності сторін, схем каналізаційної мережі та довідки про прокладення каналізаційної мережі, тобто не виконав вимоги відповідача, наведені у листі від 16.03.2015 №2504/08-13/30-15, та технічні умови від 29.02.2012 №8026.

Листом від 19.05.2015 №4415/8/8/02-15 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перегляду позиції, викладеної у листі від 16.03.2015 №2504/08-13/30-15.

У зв`язку з відмовою відповідача укласти договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі з причин ненадання позивачем необхідної документації, позивач звернувся з позовом до господарського суду.

Предметом розгляду даної справи є вимога позивача визнати укладеним договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднанні мережі на об`єкті, який належить позивачеві на праві власності по вул. Васильківській, 34 у м. Києві, в редакції, запропонованій позивачем.

Спір про визнання укладеним спірного договору виник у зв`язку тим, що відповідач повідомив позивача, що для укладання спірного договору на новий термін останньому необхідно оформити, затвердити та надати проектно-технічну документацію, а саме: технічні умови на водопостачання майнового комплексу, проектну документацію зовнішніх водопровідних та каналізаційних мереж майнового комплексу (на стадії "РП"), акт розмежування та балансової належності водопровідних мереж з прив`язкою до місцевості та акт про технічне приймання водопроводу, з чим позивач не погодився, зазначаючи, що ним не вчинялись дії по зміні інженерного забезпечення систем водопостачання на майновому комплексі, які б спричинили необхідність нового приєднання (підключення) майнового комплексу до систем централізованого водопостачання та водовідведення або спричинили зміну обсягів спожитої питної води та скиду стічних вод. Крім того, позивач стверджує, що не проводив реконструкцію та капітальний ремонт майнового комплексу.

Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначаються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до ст.ст. 16, 19 якого порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою визначаються Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (2918-14) .

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" (2119-19) на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням. Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання та/або водовідведення або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

З огляду на викладене, обов`язок укладення між сторонами у справі, як споживачем і виробником послуг, договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення встановлено нормами чинного законодавства України.

Відповідно до п.п. 2.1. та 2.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (z0936-08) (далі - Правила №190), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Передумовою для надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі договору є технічне приєднання об`єктів споживачів до систем комунального водопроводу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" технічні умови - це комплекс умов і вимог до інженерного забезпечення систем водопостачання та водовідведення, які мають відповідати його розрахунковим параметрам.

Згідно із п.4.1 Правил №190 для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови. Для одержання технічних умов замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення подає до виробника таких послуг: заяву; опитувальний лист; ситуаційний план з визначенням місця розташування земельної ділянки на відповідній території.

Технічні умови мають містити графічний матеріал із нанесенням відповідних інженерних мереж та місць приєднання до них об`єкта будівництва.

Виробник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення видає замовнику технічні умови згідно з поданою заявою протягом десяти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви з урахуванням потужностей споруд та пропускної спроможності мереж систем централізованого водопостачання та водовідведення, із зазначенням умов для проектування вводу: місця приєднання, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів - підвищувачів тиску.

Виконання технічних умов є обов`язковим при розробленні проектів на об`єкти будівництва (п.4.4 Правил №190).

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" поняття "будівництво" включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об`єктів будівництва.

Відповідно до п.3.8 Правила №190 у разі запланованих змін у діяльності споживачів, якщо вони ведуть до зміни обсягів спожитої питної води та скиду стічних вод, споживачі в місячний строк до моменту виникнення змін надають виробнику заяву та відповідні документи для одержання додаткових технічних умов та внесення змін у договір.

Отже, технічні умови розробляються та виконуються споживачем у разі зміни діяльності споживача, що призводять до зміни обсягів споживання води та її скидів; в разі будівництва об`єкта (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів будівництва), що має бути підключений до мережі водовідведення та водоспоживання.

У пункті 14.2 Правил №190 вказано, що споживачі зобов`язані мати схеми або виконавчі креслення своїх мереж водопостачання та водовідведення, розміщених як у землі, так і всередині будинків із зазначенням діаметра труб, місць розміщення арматури, санітарних приладів, вузлів обліку та інших приладів (пристроїв). Споживачі, що не мають схем або виконавчих креслень своїх мереж, повинні виконати інвентаризаційні креслення в строк, узгоджений з виробником. Виконавчими можуть бути креслення затвердженого проекту з нанесеними на них змінами, узгоджені з виробником, один примірник яких зберігається у виробника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за заявою позивача від 14.02.2012 №059 відповідачем 29.02.2012 було видано позивачеві технічні умови №8026 на водопостачання майнового комплексу (вихідні дані), строк дії яких визначено два роки.

В технічних умовах №8026 зазначено, що водопостачання та пожежогасіння може бути забезпечено з існуючих вводів, визначивши їх технічний стан та пропускну спроможність, при необхідності - перекласти; виконати реконструкцію колодязів та водопровідних вузлів зі зміною запірної арматури: на вводах при підключенні з Д=300 мм по вул. Васильківській, 34 та Д=200 мм по вул. Амурській; на водопровідній мережі Д=500 мм на розі вулиць Амурської та Теслярської; для автоматичного пожежегасіння - передбачити комплекс споруд резервуарами по розрахунку; технічні умови є підставою для проектування і не дають права на проведення робіт по підключенню до міської водопровідної мережі; підключення на відпуск води позивачеві відповідачем дозволяється тільки після установки водолічильника та укладення договору; обсяг водопостачання майнового комплексу, що визначений в даних технічних умовах є граничними; у разі перевищення обсягу водопостачання та водовідведення необхідно отримати у ПрАТ "Київводоканал" додаткові технічні умови на обсяг водопостачання; проектну документацію на стадії "Р" або "РД" погодити з Управлінням видачі технічних умов та погодження проектної документації ПрАТ "Київводоканал".

Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку зібраним у справі доказам, зокрема, висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30.08.2017 №12501/12502/16-42/16082-16097/17-42, змісту договору від 10.12.2013 №11709/5-01 з додатками, нормативному розрахунку водоспоживання та водовідведення, який додано позивачем до запропонованого проекту договору, встановили, що позивачем було проведено капітальний ремонт об`єкта по вул . Васильківській, 34 у м. Києві у 2012 році, внаслідок чого було збільшено обсяги водоспоживання та водовідведення.

Судами також установлено, що проект договору, окрім умов щодо основного водопостачання та водовідведення, містить умови щодо водовідведення обсягів води, які складають додатковий об`єм стічних вод від об`єкта абонента, які потрапляють до комунальної каналізації мережі міста через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів в період дощів та сніготанення.

При цьому, у судових рішеннях правомірно вказано, що за відсутності доказів погодження відповідачем підключення об`єкта водоспоживання до централізованих мереж водопостачання та водовідведення у встановленому законом порядку, факт укладення сторонами договорів на здійснення водопостачання підтверджує лише фактичне приєднання позивача до мереж водопостачання та водовідведення, проте не свідчить про приєднання об`єкта водоспоживання до централізованих мереж у встановленому законом порядку з дотриманням всіх передбачених нормативними актами процедур.

Відповідно до ч.1 ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 3 чт.184 ГК України (436-15) закріплено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: 1) найменування сторін; 2) предмет договору; 3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; 4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; 5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 6) права та обов`язки сторін; 7) порядок контролю та звіту сторін; 8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; 9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; 10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); 11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; 12) порядок здійснення ремонту; 13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; 14) порядок вирішення спорів; 15) перелік форс-мажорних обставин; 16) строк дії договору; 17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; 18) дата і місце укладення договору. Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення.

Водночас, ст. 20 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" закріплено, що договір про надання послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення має містити такі умови: режим надання послуг; обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання; порядок надання послуг з водовідведення; розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення; права та обов`язки сторін договору; відповідальність сторін договору.

У договорі про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення повинні бути зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання та/або водовідведення.

За згодою сторін договору про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення у ньому можуть бути зазначені інші умови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (630-2005-п) затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила №630) та Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Типовий договір).

Відповідно до Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення його істотними умовами є: предмет договору, тарифи на послуги та їх загальна вартість, оплата спожитих послуг, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві, порядок встановлення факту неналежного надання або ненадання послуг та розв`язання спорів, форс-мажорні обставини, строк дії договору, інші умови.

Дослідивши текст проекта спірного договору, запропонованого позивачем, судами в оскаржуваних рішеннях встановлено, що він не відповідає умовам Типового договору та не містить всіх істотних умов щодо порядку повірки засобів обліку та зареєстровані відповідачем засоби обліку не вказані в тексті договору (додатках); також договір містить право споживача підключати нових об`єктів водоспоживання, що не передбачено типовим договором; крім того існує невідповідність між договором запропонованим позивачем та типовим договором щодо внесення змін щодо розмірів тарифів за спожиті послуги; також різниться порядок підключення субспоживачів. Також проект договору не містить умов щодо порядку визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядку обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умов доступу в приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж; порядку здійснення ремонту.

Крім того, на виконання вказівок суду касаційної інстанції, судами під час перегляду спору, встановлено, що в матеріалах справи наявні акти опломбування від 26.08.2009, від 09.10.2013 водолічильника СТ50Х № 00362, акти опломбування від 12.05.2011, від 11.08.2015 водолічильника 4053 № 1107826839, свідоцтва про повірку лічильників та акти обстеження водопостачання та водовідведення, однак у проекті договору або додатках до нього не вказано, на підставі яких опломбованих відповідачем водолічильників здійснюється облік споживання води позивачем, хоча порядок оплати послуг з водопостачання та водовідведення є істотною умовою договору про надання послуг з питного водопостачання.

З врахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що проект договору, запропонований позивачем, не містить всіх істотних умов договору, зазначення яких визнано обов`язковими нормами чинного законодавства, які регулюють господарські відносини, що виникають у сфері надання та споживання послуг з водопостачання та водовідведення.

Виконуючи вказівки суду касаційної інстанції у постанові від 08.05.2018, суд апеляційної інстанції дослідив питання щодо існування у відповідача, як суб`єкта природної монополії, обов`язку надавати споживачеві послуг проект договору для його укладення та дійшов обґрунтованого висновку, що статус відповідача, як суб`єкта природної монополії, породжує у нього обов`язок укласти договір стосовно наявних у нього монопольних послуг, які можуть надаватися виключно ним, проте, вказане становище не спростовує обов`язок учасників правочину, як учасників спірних правовідносин, дотриматись вимог закону щодо предмета такого договору та його документального підтвердження.

З огляду на викладене вище, судами попередніх інстанцій враховано усі вказівки суду касаційної інстанції у постановах від 30.03.2016 та від 08.05.2018, досліджено всі обставини справи та вирішено спір у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Загалом обґрунтування касаційної скарги стосується повторного дослідження обставин, що вже були встановлені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та переоцінки тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом в процесі розгляду цієї справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При оцінці доводів касаційної скарги Верховним Судом також враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації", згідно з якою повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Касаційний господарський суд, доходить висновку, що судами попередніх інстанцій було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи зазначені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені ст. 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.