1.1 27.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Джерело-1" (далі - Позивач) подало позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 679/18-17 від 19.05.2017 (далі - Договір), укладеного між Громадською організацією "Джерело" (далі - Відповідач-1) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго".

1.2 Позовна заява мотивована незаконністю оспорюваного Договору, оскільки за цією угодою Відповідач -1 попри відсутність права власності на предмет продажу - КТП 6216, який належить на праві власності Позивачу, поза його волею розпорядився цим майном та продав його Відповідачу-2, чим порушив право власності Позивача на КТП 6216, а Договір у зв`язку із цим порушує публічний порядок та спрямований на незаконне заволодіння Відповідачем-2 майном Позивача. Обставини щодо права власності Позивача на об`єкт продажу - КТП 6216, як на новостворену річ встановлені в судових рішеннях у справах № 35/79 та № 910/24046/15. Про існування оспорюваного Договору Позивач дізнався з відзиву Відповідача-1 у справі № 910/21355/17.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1 10.09.2018 Господарський суд міста Києва ухвалив замінити Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на його правонаступника Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" (далі - Відповідач-2).

2.2 21.11.2018 Господарський суд міста Києва вирішив позов задовольнити повністю та визнати Договір недійсним.

2.3 Рішення суду мотивоване укладенням Договору всупереч нормам статей 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, оскільки за Договором вирішено питання про право власності на предмет продажу - КТП 6216, яке належить Позивачу, а не Відповідачу-1 як продавцю за цією угодою, а тому оспорюваним Договором порушено право власності Позивача на майно - КТП 6216. Обставини щодо права власності Позивача як первісного власника новоствореного майна - КТП 6216, встановлені судовими рішеннями у справі № 910/24046/15.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції.

3.1 04.04.2019 Північний апеляційний господарський суд постановив: задовольнити апеляційну скаргу відповідачів, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову повністю.

3.2 Рішення апеляційного суду мотивоване відсутністю обставин, з якими закон пов`язує визнання Договору недійсним, з огляду на те, що Позивач не довів набуття ним права власності на майно - КТП 6216 на підставі договору купівлі-продажу № 12 від 12.11.2013 та підрядного договору № 893 від 16.04.2004, на які він послався як на підстави для набуття ним права власності на КТП 6216, що стало предметом продажу за оспорюванню угодою, оскільки предмети за договорами, на які послався Позивач, та за оспорюванню угодою не є тотожними, а складові цього майна містять суттєві відмінності. При цьому суд дійшов висновку, що у справі № 910/24046/15 суди не встановили преюдиційних для цієї справи обставин, а саме набуття Позивачем права власності на КТП 6216, оскільки це право у спорі у вказаній справі або в інших справах не було предметом розгляду, а оціночне судження суду у справі № 910/24046/15 щодо права власності Позивача на КТП 6216 не є беззаперечним доказом у розумінні частини 4 статті 75 ГПК України на підтвердження права власності Позивача на це майно. Надаючи кваліфікацію об`єкту продажу за Договором, як річчі, що є об`єктом права власності, Суд виходив з того, що згідно з технічними характеристиками ідентифікувати комплектну трансформаторну підстанцію, якою є КТП 6216 як об`єкт права власності можливо за первинними документами, однак не за відомостями оперативно-диспетчерського номеру, який надається працівником електромереж та може бути змінений, а також є внутрішньою нумерацією щодо електроустановок користувачів.

4. Встановлені судами обставини

4.1 Установчими зборами Відповідача-1 затверджено протокол № 1 від 26.12.2002, яким, відповідно, затверджено статут організації. Основним завданням організації є здійснення функцій, що забезпечують інвесторам проектів реалізацію прав щодо користування проінвестованими ними об`єктами, належне утримання територій загального користування, сприяння членам організації в отриманні якісних житлово-комунальних та інших послуг та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю організації, а також захист прав членів організації (пункт. 2.2. статуту).

4.2 Відповідач-1 був замовником завдання на розробку робочого проекту з електропостачання і зовнішнього освітленню майданчику котеджної забудови в селі Бортничі (зворотній бік аркуша справи 189, том 1).

Робочий проект №2003/5-РП затверджено 11.03.2003, у якому міститься пояснювальна записка, робочі креслення, кошторисна документація (аркуші справи 182 - 197, том 1).

Згідно з протоком технічної наради, датованим липнем 2003 Відповідач-1, ТОВ "Карапуз" та головний інженер проекту вирішили у робочому проекті електропостачання площадки котеджної забудови, який виконує ТОВ "СГС" згідно з договором з Відповідачем-1, перебачити можливість підключення до розподільчого пристрою 0,4 кВ трансформаторну підстанцію.

Згідно з актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток до 6 до договору від 01.10.2004 № 2086246) споживачем електроенергії є Відповідач-1. Споживач несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію електрообладнання, яке перебуває на його балансі, а саме: КТП-6215, КТП-6216.

4.3 Протоколом №1 від 28.08.2003 установчих зборів учасників Позивача було затверджено статут товариства. Учасниками товариства вказані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Відповідач-1.

Предметом діяльності товариства, зокрема, є будівництво об`єктів комунального, громадського та промислового призначення, об`єктів енергетики, транспорту та зв`язку; будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж, в тому числі будівництво систем каналізації, водопроводу, електрозабезпечення, телефонізації за рахунок власних коштів та коштів юридичних та фізичних осіб (інвесторів).

Між Позивачем та мешканцями села Бортничі (членами Відповідача-1) укладені угоди про будівництво вуличних мереж електропостачання та водовідведення для приватних будинків по вул . Лісовій, вул . Демидівській, пров. Інженерному, пров. Ялинковому, за умовами яких Позивач як виконавець зобов`язувалось побудувати мережі каналізації та електропостачання колективного користування по вул. Лісовій, вул. Демидівській, пров. Інженерному, пров . Ялинковому, а споживачі (члени Відповідача-1) зобов`язувались профінансувати вартість будівництва мереж каналізації та електропостачання.

4.4 12.11.2003 Позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Каркас" уклали договір купівлі-продажу, згідно з пунктом 1.1. якого продавець продає покупцю енергетичне обладнання, в асортименті, що вказана у специфікації. Згідно зі специфікацією придбано комплектну трансформаторну підстанцію КТП-1-400 10/0,4 з трансформатором (2 шт.), роз`єднувач РЛНД-10/630.

4.5 16.04.2004 Позивач та ТОВ "Електротехсервіс" уклали підрядний договір № 893, згідно з пунктом 1 якого підрядчик зобов`язується виконати, а замовник прийняти та оплатити такі роботи: монтаж та підключення КТ, прокладка КЛ 0, 4 кВ і підключення збірки.

Позивач долучи до матеріалів справи акт на передачу-приймання КТП в монтаж від 28.11.2003, складений між Позивачем та ТОВ "Електротехсервіс", згідно з яким постачальник передав, а постачальник отримав на зберігання і для подальшого монтажу згідно з проектом 2003/5-РП обладнання.

4.6 14.05.2004 ТОВ "Електротехсервіс" та Відповідач-1 уклали підрядний договір № 901 щодо технічного обслуговування КТП-6215, КТП-6216, предметом якого є підтримання зовнішнього електропостачання в робочому стані, а саме КТП-6215, КТП-6216 и ПЛ 10кВ опора 31- КТП-6215, опора 4- КТП-6216. Строк дії договору встановлено з 14.05.2004, у разі відсутності повідомлення про розірвання договору або його зміни договір автоматично продовжується на наступний рік (пункт 4.1.).

4.7 17.09.2004 Позивач та ТОВ "Електротехсервіс" склали акти № 893/1 та № 893/2 приймання виконаних робіт (пізніше ніж Відповідач-1 уклав підрядний договір на обслуговування).

4.8 19.05.2017 Відповідач-1 (продавець) та Відповідач-2 (покупець) уклали Договір, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах, визначених цим договором КТП-6216, обладнання РУ 10/0.4 кВ та повітряну лінію 10 кВ. (надалі майно), характеристику яких наведено у п. 1.2. цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору за домовленістю сторін, вартість майна, за якою воно продається, становить: без ПДВ: 210,00 грн. Покупець зобов`язується сплатити продавцю вартість, визначену у п. 2.1. цього договору з відстрочкою платежу на 11 місяців із моменту підписання акта приймання-передачі майна (п. 2.2. Договору).

Згідно з пунктом 1.2. Договору перелік, назва і вартість майна визначені у додатках № 1, № 2 до цього Договору.

Відповідно до зазначених додатків перелік майна складає: КТП 6216 з обладнанням РУ 10/0,4 кВ, трансформатор в КТП 6216, зав. № 425176, роз`єднувач № 6216 на оп. № 2, повітряну лінію (ПЛ 10 кВ КТП 6216 - оп. №4). Згідно із зазначеними переліками рік випуску об`єктів електропостачання 2005, рік введення в експлуатацію 2017.

4.9 Господарським судом міста Києва розглядалася справа № 910/24046/15 за вимогами Позивача до ПАТ "Київенерго", за участю третьої особи - Відповідача-1 про визнання недійсним одностороннє розірвання договору. В мотивувальній частині рішення від 24.12.2015 було зазначено, що КТП 7057(6215) та КТП 6216 належать на праві власності Позивачу, що підтверджується договором купівлі-продажу №12 від 12.11.2003, підрядним договором № 893 від 16.04.2004; Позивач набув первісне право власності на КТП 6216 на підставі правочинів як на новостворену річ. Судове рішення у справі № 910/24046/15 залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1 05.05.2019 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2018.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1 Апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваної постанови здійснено свавільне тлумачення норми частини 4 статті 75 ГПК України та всупереч цієї норми не враховані обставини, встановлені у справі №910/24046/15, у межах розгляду якої суди дослідили документи щодо права власності на майно, що є предметом оспорюваного Договору - КТП 6216, та зробили висновок щодо права власності Позивача на це майно відповідно до первинних документів на підтвердження права власності на КТП 6216, а право власності на це майно оспорювалось сторонами спору у справі № 910/24046/15 та входило до предмету доказування у спорі у цій справі.

6.2 Апеляційний суд безпідставно не дослідив та не надав жодної оцінки рішенню Господарського суду міста Києва від 16.06.2010 у справі № 35/79, у межах якої досліджувались обставини та хронологія купівлі Позивачем, зокрема КТП 6216 та встановлені обставини права власності Позивача на це майно.

6.3 Апеляційний суд всупереч нормам процесуального права прийняв нові аргументи відповідачів на стадії апеляційного провадження та дійшов висновку про нетотожність майна, переданого за оспорюваним Договором, і майна за договорами, на які Позивач посилається як на підстави набуття ним права власності на це майно - КТП 6216, оскільки відповідачі у встановленому законом порядку - у відзивах на позовні вимоги, не заперечували тотожність спірного майна - КТП 6216 за Договором, а тому відповідно до частини 4 статті 165 ГПК України відповідачі позбавлені права заперечувати цю обставину на стадії апеляційного оскарження.

6.4 Апеляційний суд не взяв до уваги та не дослідив докази у справі (первинну документацію, договори, що укладались Позивачем з приводу придбання та монтажу КТП 6216), які вказують, що саме Позивач набув право власності на майно, що є предметом продажу за оспорюванню угодою.

6.5 Апеляційний суд безпідставно вдався до аналізу підстав створення Позивача, корпоративних відносин Відповідача-1 і Позивача, у тому числі підстав для придбання та монтажу КТП-6216, оскільки ці правовідносини не мають відношення до предмету спору та не мають значення для вирішення цього спору.

7. Позиція Відповідача-1, викладена у відзиві на касаційну скаргу

7.1 Обставини, встановлені в судових рішеннях у справах № 910/24046/15 та № 35/79, не мають преюдиціального значення для розгляду цієї справи, оскільки у справі № 35/79 предметом спору було право власності на інше майно ніж у цій справі - КТП 6215, а предмет спору у справі № 910/24046/15 - розірвання договору постачання електричної енергії, не дозволяє вирішувати спір про право власності на КТП 6216 та не охоплює вирішення цього спору.

7.2 Відповідач-1 в суді першій інстанції зазначав про обставини щодо технічних особливостей КТП 6216, яким суд першої інстанції не надав правової оцінки та при встановленні яких апеляційний суд дійшов висновку про нетотожність майна згідно з Договором з майном, на набуття права власності на яке Позивач надав докази щодо права власності.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо способу захисту порушеного права

8.1 Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, з урахування приписів статті 4 ГПК України, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд звертається до власної правової позиції, викладеної в пункті 13 постанови від 14.08.2018 у справі 908/2212/17 та в пункті 7.1 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/1570/18.

8.2 Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд звертається до власної правової позиції, викладено в пункті 13 постанови від 14.08.2018 у справі 908/2212/17 та в пункті 7.3 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/1570/18 .

8.3 Разом з цим обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо обрання належного способу захисту порушеного права, викладеної в постанові від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18).

8.4 У цій справі суди встановили, що предметом спору є Договір, укладений між відповідачами, за яким Відповідач-1 як продавець відчужив на користь Відповідача-2 як покупця майно - КТП-6216 (пункт 4.8).

8.5 Разом з цим суди встановили, що об`єктом захисту за позовними вимогами у цій справі є стверджуване Позивачем, однак оспорюване Відповідачем-1 право власності на КТП 6216, яке, на думку Позивача, було порушено через укладення оспорюваного правочину внаслідок відчуження Відповідачем-1 Відповідачу-2 цього майна за відсутністю на цей правочин волі Позивача та права у Відповідача-1 на це майно.

Отже, заперечуючи дійсність Договору та заявивши вимоги про визнання його недійсним, Позивач між тим у зазначений спосіб намагається домогтися встановлення обставин права власності на відчужене за оспорюваним Договором майно - КТП 6216, і тим самим захистити своє право власності на це майно, не врахувавши особливості нормативного врегулювання щодо способу захисту права власності у спірних правовідносинах.

8.6 Дійшовши викладеного висновку стосовно обраного Позивачем способу захисту свого права власності на КТП 6216, Суд вважає за необхідне зазначити також про таке.

8.7 Завданнями господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 ГПК України України).

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Суд звертається до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного суду - пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та пункт 49 постанови від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18).

8.8 Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів, інших юридичних фактів.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Суд звертається до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного - пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі N 925/1265/16 та пункт 50 постанови від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18).

8.9 Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких є визнання права (пункт 1); визнання правочину недійсним (пункт2); припинення дії, яка порушує право (пункт 3); відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4).

Цією ж частиною статті 16 ЦК України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

8.10 Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17 та в пункті 14 постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Суд звертається до власних правових позицій з цього приводу (mutatis mutandis пункт 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункт 12 постанови від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, пункт 6.1 постанови від 05.03.2019 у справі 917/377/17).

8.11 Крім цього, глава 29 ЦК України (435-15) передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Суд звертається до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду з посиланням на висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.02.2016 у справі N 6-2407цс15 - пункт 58 постанови від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18).

8.12 Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 5 цієї статті ЦК України (435-15) вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

8.13 Зі змісту наведених норм ЦК України (435-15) Суд доходить висновку, що застосування зазначених правових наслідків полягає у поверненні сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину. У фаховій літературі застосування таких наслідків іменується двосторонньою реституцією.

Реституція як спосіб захисту порушеного права застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. Реституція є заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до стану, який вони мали до вчинення такого правочину. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного, зокрема нікчемного, правочину, за правилами реституції може бути адресована тільки стороні недійсного правочину. Крім того, реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.

Суд звертається до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду - пункти 61-62 постанови від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду - пункт 7.1 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/1570/18 .

8.14 Суди не встановили обставин існування між Позивачем та Відповідачем-2 (що є набувачем КТП 6216), а також між Позивачем та Відповідачем-1 договірних відносин, проте встановили обставини існування між відповідачами договірних відносин щодо набуття Відповідачем-2 права власності на це майно.

8.15 У зв`язку із викладеним Суд дійшов висновку, що застосування у разі визнання недійсним Договору наслідків недійсності цього правочину (двосторонньої реституції) не призведе до відновлення або іншого ефективного захисту прав Позивача на КТП 6216, за захистом якого він звернувся, так як реституція у разі недійсності Договору, призведе до приведення у первісний стан сторін Договору, однак не матиме наслідком передання виконаного за Договором не стороні цього правочину - Позивачу, а також не матиме наслідком визнання за Позивачем права власності на спірне майно.

Отже Позивач, вимагаючи визнання недійсним Договору, однак не перебуваючи при цьому зі сторонами цього правочину в договірних правовідносинах стосовно КТП 6216 та фактично маючи на меті захист права власності на КТП 6216, не врахував наведеного, оскільки права особи, яка вважає себе власником майна, не захищаються шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням механізмів, передбачених нормами статей 215 і 216 ЦК України. Такий захист можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Суд звертається до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду з посиланням на висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 31.10.2012 у справі № 6-53цс12 - пункт 65 постанови від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18).

На підставі викладеного Суд дійшов висновку про неправильно обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі, тоді як суди в оскаржуваних судових рішеннях, вийшовши за межі предмету спору, вдались до з`ясування та встановлення обставин створення КТП-6216, обставин виникнення права власності на нього та до з`ясування обставин створення Позивача, корпоративних відносин Відповідача-1 і Позивача.

8.16 Разом з тим Суд враховує, що сам по собі помилковий висновок апеляційного суду про відмову в позові з підстав відсутності у Позивача права вимоги у цій справі через недоведеність права власності на предмет продажу за Договором не призвів до прийняття апеляційним судом неправильного по суті рішення, а тому не є підставою для його скасування, оскільки згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

8.17 Дійшовши викладених висновків, Суд відхиляє аргументи скаржника (пункти 6.3, 6.4) з посиланням на обставини створення спірного майна - КТП 6216 та на обставини виникнення права власності нього.

8.18 Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.1, 6.2) про неправильне застосування апеляційним судом норм частини 4 статті 75 ГПК України через неврахування судом встановлених в судових рішеннях в інших справах - № 910/24046/15, № 35/79, обставин щодо права власності Позивача на КТП 6216, з огляду на те, що обставини, встановлені в судових рішеннях у цих справах, не мають преюдиціального значення для розгляду цієї справи, оскільки у справі № 35/79 предметом спору було право власності на інше майно ніж у цій справі, а саме на КТП 6215, а предмет спору у справі № 910/24046/15 - розірвання договору постачання електричної енергії, обмежує суд в повноваженнях вирішити у вказаній справі спір про право власності на КТП 6216, з правильними аргументами Відповідача-1 про що (пункт 7.1) Суд погоджується.

8.19 Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.