розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019

у складі колегії суддів: Савченка Г. І. (головуючий), Тимошенка О. М., Саврія В. А.

та рішення Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018

у складі судді: Марача В. В.

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

про визнання недійсним правочину

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (далі - ПАТ "Рівнегаз", відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину оформленого заявою про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 25.01.2017 № RV-СЛ-26-0117.

2. Позов мотивовано тим, що заява від 25.01.2017 № RV-СЛ-26-0117 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, який не відповідає вимогам законодавства щодо її змісту та суті.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018 у справі № 918/556/18 відмовлено у задоволенні позову.

4. Приймаючи судове рішення місцевий господарський суд виходив з відсутності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів (господарських договорів) недійсними на момент вчинення (укладення) заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № RV-СЛ-261-0117 від 25.01.2017.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі № 918/556/18 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками та рішенням місцевого господарського суду.

7. Під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено:

7.1. У 2004 та 2005 роках між сторонами у справі укладені договори оренди газопроводів та споруд на них, а саме № 14/1290/04, № 14/1291/04 та № 141.

7.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2014 у справі № 910/12807/14 внесено зміни до договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1290/04 від 01.10.2004, викладено його в редакції додаткової угоди № 2 до договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1290/04 від 01.10.2004.

7.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у справі № 910/12806/14 внесено зміни в договір оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005 в редакції додаткової угоди № 2 до договору оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005.

7.4. Умовами п. 2.4 договорів № 14/1290/04 (у редакції рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2014) та № 141 (у редакції рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2014) на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) передбачено, що фактичні обсяги наданих послуг (робіт) оформлюються щокварталу актом наданих послуг (робіт), який складається та подається виконавцем на розгляд замовника у двох примірниках. Замовник зобов`язується протягом 5 днів від дати передачі актів наданих послуг (робіт) підписати їх та повернути один примірник кожного акта виконавцю або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого акта. У випадку неповернення замовником акта наданих послуг (робіт) та ненадання обґрунтованих заперечень щодо нього у визначений строк цей акт вважається погодженим замовником в редакції виконавця.

7.5. Відповідно до п. 6.1 вищевказаних договорів, останні є укладеними і набирають чинності з дати підписання їх сторонами і діють до 31.12.2018. У даному випадку момент набрання чинності договорів співпадає з набранням чинності рішенням Господарського суду міста Києва у справах № 910/12806/14 та № 910/12807/14.

7.6. Вартість послуг (робіт) визначається сторонами відповідно до переліку послуг (робіт) з експлуатації об`єкта газопостачання, що надається виконавцем замовнику (п. 2.1 договорів).

7.7. Відповідно до п. 2.2 договорів замовник сплачує виконавцю вартість послуг (робіт) з експлуатації об`єкта замовника, визначеному в пункті 2.1 цього розділу, на поточний рахунок виконавця з урахуванням податку на додану вартість в такому порядку: плановими платежами із розрахунку 25 відсотків вартості наданих послуг (робіт) з урахуванням ПДВ від суми оплати, які проводяться не пізніше 15 числа останнього місяця кварталу.

7.8. Як встановлено судами попередніх інстанцій станом на 01.07.2018 у відповідності до умов договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1290/04 від 01.10.2004 в редакції договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України від 06.06.2014 ПАТ "Рівнегаз" надано позивачу послуги на загальну суму 453 831,42 грн. Позивач в порушення умов договору не виконав своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг.

7.9. Також судами встановлено, що станом на 01.07.2018 у відповідності до умов договору оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005 в редакції договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України від 06.06.2014 ПАТ "Рівнегаз" надано Позивачу послуги на загальну суму 321 842,57 грн. Позивач в порушення умов договору не виконує своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг.

7.10. ПАТ "Рівнегаз" надіслало на адресу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № RV-СЛ-261-0117 від 25.01.2017, в якій зазначив, що за даними бухгалтерського обліку рахується дебіторська заборгованість ПАТ "НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Рівнегаз" за договорами на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України у сумі 570 179,79 грн, а саме: за договором від 01.10.2004 № 14/1290/04 у сумі 342 997,98 грн; за договором від 24.03.2005 № 141 на суму 227 181,81 грн. В свою чергу станом на 20.01.2017 ПАТ "Рівнегаз" має кредиторську заборгованість перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за договором оренди від 01.10.2004 № 14/1291/04 в сумі 817 602,55 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 11.12.2018 та постановою апеляційної інстанції від 21.03.2019 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 918/556/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючий), суддів - Катеринчук Л. Й., Васьковського О. В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2019.

10. Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2019 відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою; датою проведення судового засідання визначено 27.06.2019.

11. 24.06.2019 до Верховного Суд від відповідача надійшла заява про заміну назви відповідача з ПАТ "Рівнегаз" на Акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз".

12. 24.06.2019 до Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

13. У судових засіданнях 27.06.2019 та 04.07.2019 в порядку приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви до 04.07.2019 та 30.07.2019 відповідно.

14. 02.07.2019 до Верховного Суду від відповідача надійшли додаткові пояснення відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

15. 29.07.2019 до Верховного Суду від скаржника надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги.

16. У засідання суду касаційної інстанції 30.07.2019 з`явився представник позивача, який надав пояснення у справі.

17. Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час та дату судового засідання сповіщений належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю уповноваженого представника відповідача.

РОЗГЛЯД КЛОПОТАНЬ

18. ПАТ "Рівнегаз" заявлено клопотання про заміну назви відповідача з ПАТ "Рівнегаз" на Акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз".

19. Клопотання мотивовано тим, що відповідно до рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" від 26.04.2019 змінені назва та тип товариства на Акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз".

20. Відповідно до частини 6 статті 152 Цивільного кодексу України акціонерні товариства за типом поділяються на публічні товариства та приватні товариства. Особливості правового статусу публічних та приватних акціонерних товариств встановлюються законом.

21. За пунктом 5 Розділу XVII "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) , статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

22. Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій:

1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства;

2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.

23. Приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення, а отже і заміни правонаступником.

24. Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про акціонерні товариства", повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити його організаційно-правову форму (акціонерне товариство). Тип акціонерного товариства не є обов`язковою складовою найменування акціонерного товариства.

25. Статтею 83 Цивільного кодексу України визначено організаційно-правові форми юридичних осіб, зокрема юридичні особи можуть створюватися у формі товариства, установ та в інших формах, встановлених законом.

26. Згідно зі статтею 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

27. Таким чином, зміна найменування акціонерного товариства не тягне за собою правонаступництва, а лише - правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною найменування.

28. Ураховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування процесуальної процедури у порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України і як наслідок у задоволені клопотання відповідача відмовляє.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ПАТ "НАК "Нафтогаз України")

29. Скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій неправильно застосовані положення статей 203, 601, 602 Цивільного кодексу України.

30. Скаржник доводить, що у спірному правочині відсутні істотні умови в розумінні статті 638 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України (відсутня інформація про те, яку саме заборгованість відповідач заявив до зарахування та за який період).

31. Також скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій проігноровано факт наявності в провадженні інших судів спорів щодо заборгованості за всіма договорами, які зазначені в оскаржуваній заяві.

Доводи відповідача

(ПАТ "Рівнегаз")

32. Відповідач посилається на те, що ним використано своє право та припинено зобов`язання проведеним зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Вказані вимоги за своєю правовою природою є однорідними, оскільки в обох випадках присутнє грошове зобов`язання однієї сторони перед іншою.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

33. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

36. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

А.2. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

37. Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

38. Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

39. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

40. За правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно вимог ст. 601 Цивільного кодексу України, однак якщо ця угода суперечить вимогам чинного законодавства, то сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

41. Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

42. Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

43. Статтями 202, 203 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

44. Відповідно до частин 1 та 2 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.

45. Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

46. Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

47. Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

48. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16.

49. При цьому, колегія суддів касаційної інстанції враховує, що зобов`язання, як правило, носить ясний та безспірний характер, оскільки зазвичай підтверджується первинними документами, підписаними обома сторонами.

50. Наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони. Однак припинення зобов`язання зарахуванням можливе не тільки за умов однорідності та зустрічності вимог сторін, строк виконання яких настав, але й за обов`язкової їх безспірності. Адже, за відсутності безспірності вимог спір по боргу за договором повинен бути вирішений в порядку позовного провадження, а до цього спірна сума не може бути прийнята судом як зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказане зарахування не підтверджується належними до допустимими доказами.

51. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 911/1382/17, від 28.10.2018 у справі № 910/18256/17.

52. Вирішуючи спір у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимоги, які є предметом зарахування, є зустрічними, оскільки обумовлені наявністю зобов`язань між сторонами у справі, а саме за договорами від 01.10.2004 № 14/1290/04 та від 24.03.2005 № 141 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є боржником, а ПАТ "Рівнегаз" кредитором, а за договором від 01.10.2004 № 14/1291/04 навпаки - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є кредитором, а ПАТ "Рівнегаз" - боржником.

53. Разом з цим, господарськими судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки тій обставині, що у провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа № 918/453/18, предметом розгляду якої є стягнення з ПАТ "Рівнегаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованості за договором від 01.10.2004 № 14/1291/04.

54. Крім того, під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій позивач послідовно наголошував на тому, що оскаржуваний правочин не містить інформації щодо періоду виникнення заборгованості за договорами № 14/1290/04 від 01.10.2004 та № 141 від 24.03.2005, що своєю чергою може свідчити про те, що строк можливих зобов`язань не настав або навпаки сплив строк позовної давності.

55. Попередні судові інстанції мали б перевірити зазначені вище доводи та встановити періоди виникнення заборгованості та обставини виконання договорів, які б свідчили про правомірність вимог відповідача.

56. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувають справи (№ 910/10131/18 та № 910/10133/18) за позовом ПАТ "Рівнегаз" до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості за договорами № 141 від 24.03.2005 та № 14/1290/04 від 01.10.2004.

57. Зважаючи на викладене, господарськими судами попередніх інстанцій достеменно не встановлено наявності безспірності вимог, як необхідної складової для можливого зарахування однорідних вимог.

58. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

59. Не у повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

60. Не з`ясувавши відповідних обставин, не дослідивши пов`язані з ними докази, попередні судові інстанції припустилися порушення норм процесуального права, а саме частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об`єктивного дослідження наявних у справі доказів та частини 5 статті 236 названого Кодексу стосовно ухвалення судового рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин.

А.3. Щодо суті касаційної скарги

61. Ураховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

63. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

64. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

65. Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

В. Судові витрати

66. У зв`язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Головуючий		О. О. Банасько
Судді		О. В. Васьковський
		Л. Й. Катеринчук