1. Чернігівська міська рада звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" про зобов`язання передати на безкомпенсаційній основі в комунальну власність територіальної громади міста Чернігова в особі позивача гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний гуртожиток було включено до Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Чернігова у 2014-2015 роках і, по суті, даний позов спрямований на реалізацію мешканцями спірного гуртожитку житлових прав на приватизацію житла, які можуть бути реалізовані виключно після передачі цього гуртожитку в комунальну власність.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2019 позов задоволено повністю. Зобов`язано відповідача передати на безкомпенсаційній основі в комунальну власність територіальної громади міста Чернігова в особі позивача гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 . Стягнуто з відповідача до міського бюджету м. Чернігова судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Стислий виклад вимог касаційних скарг

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" у касаційній скарзі просить суд ухвалені у справі рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Аргументи ТОВ "Відродження старого міста", зазначені в касаційній скарзі

6. Скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували надані відповідачем правовстановлюючі документи як єдиного належного та допустимого доказу на підтвердження статусу спірної будівлі як нежитлового приміщення, а не гуртожитку.

7. Висновки судів першої та апеляційної інстанції про здійснення відповідачем незаконної реконструкції не підтверджені жодним належним доказом, а є лише власною думкою судів.

8. Скаржник зауважує, що згідно із Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (500-17) нежилі приміщення у гуртожитку є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин, а згідно з висновком судової експертизи, призначеної судом першої інстанції, виділити третій поверх (який є житловим) як окремий об`єкт нерухомого майна можливо, у зв`язку з чим рішення суду про передачу всієї спірної будівлі у комунальну власність є необґрунтованим та порушує баланс інтересів.

9. Скаржник також звертає увагу на те, що згідно з рішенням Чернігівської міської ради від 30.12.2013 зазначено, що передача гуртожитків з приватної власності здійснюється на договірній основі, а не в примусовому порядку.

Узагальнений виклад доводів, викладених у відзивах на касаційну скаргу Чернігівської міської ради, Прокурора та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача

10. Позивач, Прокурор та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача просять у задоволенні касаційної скарги відмовити, а ухвалені у справі судові рішення залишити без змін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

11. Судами встановлено, що на підставі: 1) наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області від 27.07.1995 № 388 "Про дозвіл на приватизацію об`єктів АПК", 2) наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Чернігівській області від 29.12.1995 № 951 (яким затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу ДП ЧРМЗ "Жовтневий молот", план приватизації підприємства та рішення про створення ВАТ "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот" шляхом перетворення Державного підприємства у відкрите акціонерне товариство) та згідно з відомостю №1 розрахунку вартості будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин, обладнання, транспортних засобів та інших основних фондів - будівля гуртожитку по АДРЕСА_1 увійшла до статутного фонду ВАТ ЧРМЗ "Жовтневий молот" під час приватизації Державного підприємства ЧРМЗ "Жовтневий молот".

12. Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №246 від 23.10.2004 спірній будівлі присвоєно поштову адресу:

АДРЕСА_3 . На підставі рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 06.12.2004 № 272, Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 11.12.2004 було оформлено свідоцтво про право власності ВАТ "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот" на нерухоме майно - нежитлову будівлю в АДРЕСА_2 (будівлю гуртожитку літ.1-3) загальною площею 1122,00 кв.м. та зареєстровано право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю, про що свідчить наявний у матеріалах справи витяг про реєстрацію права власності від 18.12.2004.

14. Рішенням Чернігівської міської ради від 30.12.2013 затверджено Програму передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Чернігова та реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на 2014-2015 роки (далі - Програму).

15. Відповідно до пунктів 2.1, 3.4 Програми передачі у власність територіальної громади м. Чернігова та приватизації мешканцями підлягають гуртожитки, які є об`єктами права державної власності, та гуртожитки які перебувають у господарському віданні чи оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно від форми власності, крім гуртожитків, що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України. Передача гуртожитків, що є об`єктами приватної власності, у власність територіальної громади м. Чернігова здійснюється на договірних умовах відповідно до чинного законодавства.

16. У Додатку до Програми наведено перелік гуртожитків, які підлягають передачі у власність територіальної громади м. Чернігова у 2014-2015 роках. До вказаного переліку включено і спірний гуртожиток.

17. 28.11.2014 Чернігівською міською радою прийнято рішення, яким надано згоду на передачу у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова гуртожитків приватної форми власності, в тому числі і спірного гуртожитку, який на той час належав ПАТ ЧРМЗ "Жовтневий молот".

18. Однак спірна будівля гуртожитку не була передана ВАТ "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот" до комунальної власності.

19. Натомість рішенням загальних зборів учасників товариства відповідача (протокол №3 від 30.05.2019) вирішено закінчити формування статутного капіталу товариства у розмірі 104 175,00 грн. та сформувати його за рахунок внесення до статутного капіталу товариства нежитлової будівлі літ. 1-3, розміщеної за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 376,9 кв.м.

20. Згідно з Актом приймання-передачі майна від 30.05.2016 №1 ПАТ "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот" передало, а відповідач прийняв як внесок до статутного капіталу об`єкт нерухомості: перший, другий та третій поверхи нежитлової будівлі літ.1-3 в

АДРЕСА_4 . У подальшому відповідні відомості про право власності позивача на вказану будівлю були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

22. На підставі наявних у справі матеріалів судами встановлено, що на момент введення в експлуатацію та на дату приватизації ДП "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот" спірна будівля відповідала вимогам нормативних документів у галузі будівництва, які діяли на той час, встановлених для житлових будівель (гуртожитків), та використовувалась як гуртожиток, про що свідчать: матеріали приватизації; лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області від 24.01.2018 про те, що гуртожиток по АДРЕСА_3 під час приватизації увійшов до статутного капіталу ВАТ "ЧРМЗ "Жовтневий молот"; ордер від 08.05.2001 № 12 на житлову площу у гуртожитку на ім`я ОСОБА_9 ; рішення Чернігівської міської ради, відповідно до яких спірний об`єкт включено у перелік гуртожитків, що підлягають передачі у власність територіальної громади м. Чернігова; заяви третіх осіб 1-7 про приватизацію житлових приміщень у спірному гуртожитку.

23. Окрім того, зі змісту оскаржуваних рішень слідує, що місцевим господарським судом були оглянуті у судовому засіданні оригінали паспортів третіх осіб 1-7 з відміткою про їх проживання та прописку у спірному гуртожитку.

24. Окрім того, в матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14.03.2018, з якого вбачається, що за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю у АДРЕСА_2 . В той же час у графі опису будівлі зазначено: будівля гуртожитку. Аналогічні відомості внесені у свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.12.2004.

25. Поряд з цим згідно з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.09.2011 у справі №8/80 (за позовом першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до ВАТ "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, за участю третьої особи - Комунального підприємства "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації"), яке набрало законної сили, встановлено, що в документах приватизації, рішеннях органу місцевого самоврядування, а також ордерах на житлову площу в гуртожитку спірна будівля значиться як гуртожиток. Учасниками процесу у справі №8/80 підтверджено, що будівля за адресою: АДРЕСА_2 є гуртожитком, і суд визнав вказану обставину загальновідомою, яка не спростовується матеріалами справи, а тому не потребує доказування, і дійшов висновку, що згадана будівля є гуртожитком.

26. З наведеного слідує, що спірна будівля є гуртожитком.

27. З метою визначення приналежності спірної будівлі до жилого чи нежилого приміщення місцевим господарським судом було призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

28. У висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29.01.2019 №3278/3279/18-24 експерт зазначив таке:

на момент прийняття в експлуатацію в 1972 році будівля, що знаходиться по АДРЕСА_1, відповідала вимогам нормативних документів у галузі будівництва, які діяли на той час (СНиП II-Л.1-62 "Жилые здания. Нормы проектирования"), встановлені для житлових будівель (гуртожитків);

на момент здійснення приватизації ДП "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот" відповідно до наказу Фонду державного майна України від 27.07.1995 №388 "Про дозвіл на приватизацію об`єктів АПК" будівля, що знаходиться по АДРЕСА_2, відповідала будівельним нормам (СНиП 2.08.01-89 "Жилые здания"), встановлені для житлових будівель (гуртожитків);

на момент проведення експертизи будівля, що знаходиться по АДРЕСА_2, не відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення" (зі змінами), оскільки була введена в експлуатацію в 1972 році;

первісне функціональне призначення приміщень у вказаній будівлі - гуртожиток (житлова будівля). Фактичне функціональне використання приміщень у будівлі, з врахуванням здійсненої реконструкції, на таке: перший та другий поверхи: частина приміщень - нежитлові (комерційні), частина в стані ремонту; третій поверх - житлові кімнати та допоміжні приміщення. Виділити третій поверх будівлі в АДРЕСА_1 як окремого об`єкту нерухомого майна - гуртожитку, технічно можливо лише в разі проведення низки заходів для приведення даної частини будівлі відповідно до вимог ДБН В. 2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення" (зі змінами), а саме: п.2.17, п.п. 2.45-2.47, п.2.53, п.2.55, п.2.58, п.п.2.63-2.64, п.п.3.1-3.2, п.3.4, п.3.6, п.п. 4.6-4.7, п.4.12, п.4.18, п.п. 4.25-4.26, п.4.29, п.5.16, п.п.5.19-5.20, п.п.5.22-5.24, п.п.5.27-5.28, п.5.31, п.п.5.38-5.39, п.п.5.40-5.43.

29. На підставі вказаного висновку суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний господарський суд, що в ході експертного дослідження було встановлено здійснення реконструкції будівлі гуртожитку.

30. Згідно зі статтями 7, 8 Житлового кодексу УРСР непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів. Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

31. Тобто переведення спірної будівлі з житлової (гуртожитку) в нежитлову будівлю можливо лише за рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, однак таке рішення не приймалось, докази на підтвердження протилежного у справі відсутні.

32. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.12.2004, виданий Чернігівським МБТІ витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.12.2004, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджують лише право власності за відповідачем на нерухоме майно, однак не свідчать про переведення в установленому законом порядку житлового приміщення у нежитлове.

33. До того ж, як зазначалося вище, з наданого суду витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14.03.2018 вбачається, що за відповідачем зареєстровано право власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_2 як нежитлову, але в графі опису будівлі зазначено: будівля гуртожитку.

34. Надані відповідачем протокол загальних зборів учасників від 30.05.2016, акт приймання-передачі майна від 30.05.2016, технічний паспорт на спірну будівлю, виготовлений ФОП ОСОБА_10 на замовлення відповідача, інформаційна довідка ФОП Солдатова В.С. від 04.04.2018 №61 не спростовують вищевикладеного.

35. У розгляді даної справи суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про недоведеність Відповідачем належними та допустимим доказами, що перший та другий поверхи спірної будівлі є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин, оскільки право власності за відповідачем зареєстровано саме на один об`єкт нерухомого майна. При цьому самостійне переобладнання частини гуртожитку у нежитлові приміщення без відповідного рішення уповноваженого законом органу не може свідчити про автоматичну зміну статусу приміщень та будівлі в цілому з житлового на нежитлове.

36. Стосовно правових підстав передання будівлі гуртожитку до комунальної власності, суди першої та апеляційної інстанцій зазначали на таке.

37. Особливості забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону, врегульовано Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (500-17) .

38. У частинах першій та четвертій статті 1 Закону в чинній редакції визначено, що його дія поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

39. Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).

40. Судами встановлено відсутність доказів на підтвердження того, що спірний гуртожиток було побудовано або придбано до 01.12.1991 приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти.

41. Згідно з наведеним у статті 1- 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначенням, гуртожитками, включеними до статутних капіталів, вважаються гуртожитки, збудовані за радянських часів (до 01.12.1991) за загальнодержавні кошти (у тому числі за кошти державних і колективних підприємств та організацій), що були включені до статутних капіталів (фондів) господарських товариств та інших організацій, створених у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств (організацій), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передбачений законом.

42. Житловий комплекс гуртожитку - це гуртожиток як цілісний об`єкт нерухомого майна (будівля гуртожитку та/або його частини, його мережі, відведена під ним земельна ділянка, його прибудинкова територія та розташовані на ній будівлі і споруди, необхідні для утримання та обслуговування гуртожитку за прямим цільовим призначенням - для проживання мешканців).

43. Нормами статті 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено право громадян та членів їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.

44. Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

45. Приватизація жилих і нежилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад, які раніше були самовільно переплановані, може відбуватися після визнання перепланування таким, що відповідає законодавству України щодо технічних умов і будівельних норм до житла. Мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

46. Як встановлено судами попередніх інстанцій, треті особи 1-7 ( ОСОБА_8 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ), що мешкають у спірному гуртожитку, звернулися до позивача із заявами від 13.10.2017 про приватизацію кімнат у вказаному гуртожитку.

47. Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради зверталося до відповідача з пропозицією розпочати процес передачі гуртожитку до комунальної власності міста (лист від 31.10.2017 №835), і представники відповідача запрошувалися на засідання комісії із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (лист від 26.12.2017 №1039).

48. Натомість відповідач у відповідях на звернення з приводу будівлі гуртожитку зазначав про те, що вона є нежитловою, мешканці гуртожитку займають лише третій поверх, і їх статус не визначено, а пропозиція щодо передачі будівлі у комунальну власність є намаганням незаконно заволодіти власністю товариства (лист від 04.12.2017 №58). Відповідач пропонував визначити процедуру придбання структурами міської ради площ третього поверху будівлі з подальшим вирішенням проблем мешканців (лист від 26.12.2017 №70).

49. Положення статті 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачають здійснення передачі гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб у власність територіальних громад на добровільних (договірних) умовах, а у разі відмови - за рішенням суду.

50. З наявного у справі листування вбачається, що сторони не змогли досягти згоди щодо вирішення питання передачі всієї будівлі гуртожитку до комунальної власності, в тому числі на компенсаційній основі (листи позивача від 09.01.2018 №1-24/11-8934, від 02.04.2018 №1-27/377, лист відповідача від 05.04.2018, лист відділу квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської від 29.01.2018 №29), що й зумовило подання позову в даній справі.

51. Відповідно до частин першої, третьої статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону на безкомпенсаційній основі: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду.

52. Оскільки відповідач не вчиняє дій щодо передачі спірної будівлі у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова, суди визнали правомірним звернення позивача як представницького органу цієї громади відповідно до статті 10 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" до суду за захистом порушених прав.

53. Норми статті 41 Конституції України передбачають можливість примусового відчуження об`єктів права приватної власності лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

54. У той же час стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло та створення державою умов, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду, а також надання державою та органами місцевого самоврядування житла громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатно або за доступну для них плату.

55. З наведеного слідує, що держава може приймати закони, які передбачають примусове відчуження права власності з мотивів суспільної необхідності, однією з яких є нестворення державою умов для забезпечення громадянам, які потребують соціального захисту, отримання житла безоплатно або за доступну для них ціну.

56. Судами встановлено, що позивач пропонував відповідачу розрахувати суму компенсації відповідно до частини четвертої статті 14 Закону (лист від 02.04.2018 №1-27/377), але відповідач відмовився та натомість запропонував передати у комунальну власність лише третій поверх гуртожитку (лист від 05.04.2018 №21). Однак таке виділення приміщень гуртожитку є неможливим без проведення даної частини будівлі у відповідність до вимог ДБН В .2.2-15-2005, про що зазначалося у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29.01.2019 №3278/3279/18-24.

57. Суди відхилили доводи відповідача щодо неправомірного втручання та порушення його права власності з посиланням на статті1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) відхиляються судом, оскільки практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що національні органи мають широкі межі розсуду при визначенні того, що є "в інтересах суспільства". Цілком прийнятним є те, що законодавець користується більшими можливостями для здійснення соціально-економічної політики, і Суд поважає підхід законодавця до проблеми вимог, пов`язаних з "інтересами суспільства" (справа "Прессос Компанія Нав`єра С. А." та інші проти Бельгії, рішення від 20.11.1995, Series A No. 332); втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Позбавлення власності без сплати суми її вартості становитиме непропорційне втручання та відсутність будь-якого відшкодування може бути виправданою відповідно до пункту 1 статті 1 Протоколу лише за виключних обставин (справа "Україна-Тюмень" проти України, рішення від 22.11.2007).

Касаційний розгляд справи

58. У зв`язку з перебуванням судді Булгакової І.В. у відпустці склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.07.2019, який наявний в матеріалах справи.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Конституція України (254к/96-ВР) від 28.06.1996

59. Частина четверта стаття 41

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04.09.2008 № 500-VI (500-17)

61. Частина перша статті 1

Сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

62. Частина четверта статті 1

Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).

63. Частина друга статті 4

Мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону.

64. Пункт 4 частини першої статті 4

передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування.

65. Частина третя статті 14

Гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів:

1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються:

а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням;

б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду;

2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються:

а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради;

б) відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради;

3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються:

а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку;

б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.

Житловий кодекс Української РСР (5464-10) від 30.06.1983 № 5464-X

66. Частина друга статті 7

Непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

67. Частина перша статті 8

Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) від 6 листопада 1991 року N 1798-XII у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII

68. Частина перша статті 2

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

70. Частина перша статті 73

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

71. Частина перша статті 74

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

72. Частина перша статті 85

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

73. Частина друга статті 237

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

74. Частина перша статті 300

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

75. Частина друга статті 300

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

76. Пункт 1 частини першої статті 308

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

77. Стаття 309

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

78. Колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що сфера дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (500-17) поширюється на майно державної форми власності (гуртожитки), які увійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації та були фактично викуплені у держави в ході приватизації, у тому числі ті, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, а, отже, дія цього Закону поширюється і на спірний гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2, переданий до статутного фонду ВАТ ЧРМЗ "Жовтневий молот" під час приватизації Державного підприємства ЧРМЗ "Жовтневий молот".

79. Разом з цим статтею 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначено особливості передачі гуртожитків у власність територіальних громад та передбачено, що гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

80. На виконання Закону України "Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки" (4995-17) Чернігівською міською радою було прийнято рішення від 30.12.2013, яким було затверджено Програму передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Чернігова та реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на 2014-2015 роки.

81. До переліку об`єктів, які підлягають передачі згідно з Додатком №1 до Програми увійшла спірна будівля по АДРЕСА_2 .

82. З огляду на наведене касаційний суд відхиляє доводи скаржника щодо відсутності Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, яка визначала б порядок і строки передачі гуртожитків у комунальну власність на 2017-2018 роки, оскільки проведення передачі гуртожитків, визначених у Програмі, у більш тривалий строк не може свідчити про те, що правові підстави для зобов`язання відповідача безоплатно передати у комунальну власність спірний гуртожиток відпали.

83. Касаційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що статус спірної будівлі є нежитлова будівля з огляду на інформацію, яка міститься у правовстановлюючих документах, з огляду на таке:

згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14.03.2018 вбачається, що за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_2 . У той же час у графі опису будівлі зазначено: будівля гуртожитку. Аналогічні відомості внесені у свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.12.2004;

згідно з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.09.2011 у справі №8/80 встановлено, що будівля за адресою: АДРЕСА_2 є гуртожитком;

матеріалами справи підтверджується, що на момент введення в експлуатацію та на дату приватизації ДП "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот" спірна будівля відповідала вимогам нормативних документів у галузі будівництва, які діяли на той час, встановлених для житлових будівель (гуртожитків), та використовувалась як гуртожиток; нездійснення реєстрації будівлі у Виконавчому комітеті міськради саме як гуртожитку не свідчить про те, що спірна будівля є нежитловою, оскільки на дату введення в експлуатацію гуртожитку (1972 рік) така реєстрація не здійснювалась;

доводи скаржника про те, що спірна будівля не була зареєстрована як гуртожиток, та є нежитловою касаційний суд не бере до уваги, оскільки нездійснення реєстрації будівлі у Виконавчому комітеті міськради саме як гуртожитку не свідчить про те, що спірна будівля є нежитловою, тому що на дату введення в експлуатацію гуртожитку (1972 рік) така реєстрація не здійснювалась;

відповідно до висновку від 29.01.2019 №3278/3279/18-24 судової експертизи встановлено фактичне функціональне використання приміщень третього поверху спірної будівлі - житлові кімнати та допоміжні приміщення.

84. Касаційний суд відхиляє доводи скаржника про недоведеність здійснення ним незаконної реконструкції з огляду на таке:

згідно з положеннями статей 7, 8 Житлового кодексу УРСР переведення спірної будівлі з житлової (гуртожитку) в нежитлову будівлю можливо лише за рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, однак таке рішення не приймалось, докази на підтвердження протилежного у справі відсутні;

водночас самостійне переобладнання частини гуртожитку у нежитлові приміщення без відповідного рішення уповноваженого законом органу не може свідчити про автоматичну зміну статусу приміщень та будівлі в цілому з житлового на нежитлове;

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.12.2004, видане Чернігівським МБТІ витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.12.2004, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджують лише право власності за відповідачем на нерухоме майно, однак не свідчать про переведення в установленому законом порядку житлового приміщення у нежитлове.

85. Касаційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не мали права зобов`язувати відповідача передати всю спірну будівлю до комунальної власності, а не виключно третій поверх, який є житловим, з огляду на таке:

відповідно до пункту 11 частини першої статті 1- 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" нежилі приміщення у гуртожитку - приміщення адміністративного, господарського та іншого призначення (для проведення культурно-масових заходів, навчання, спортивних занять, відпочинку, громадського харчування, медичного і побутового обслуговування тощо), що входять до житлового комплексу гуртожитку, але не належать (не віднесені) до жилих (житлових) приміщень і є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин;

відповідно до пункту 6 частини першої статті 1- 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" жилі приміщення у гуртожитку - приміщення у гуртожитку (жилі кімнати, жилі блоки чи жилі секції), призначені та придатні відповідно до вимог законодавства до житла, призначеного для постійного проживання у ньому;

при цьому касаційний суд відзначає, що перший та другий поверхи спірної будівлі не є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин, оскільки право власності за відповідачем зареєстровано саме на один об`єкт нерухомого майна. Згідно з матеріалами справи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно інформація щодо нежитлових приміщень (частка права власності, площа, поверх, кількість кімнат тощо), які входять до складу гуртожитку по АДРЕСА_2 як самостійний об`єкт права власності, відсутня;

поряд з цим пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено передачу гуртожитків у власність територіальних громад як цілісних майнових комплексів. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1-1 Закону жилі приміщення гуртожитку не визначаються законодавцем як самостійні об`єкти цивільно-правових відносин;

при цьому жилі приміщення гуртожитку не можуть бути самостійними об`єктами цивільно-правових відносин без фактичного виділення таких приміщень в окремий об`єкт нерухомого майна, тому передача їх у власність територіальної громади окремо від всієї спірної будівлі неможлива;

оскільки відповідачем за весь період вирішення спору не було проведено необхідної низки заходів для приведення житлової частини будівлі відповідно до вимог ДБН В. 2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення", що унеможливлює фактичне виділення таких приміщень в окремий об`єкт, то окрема передача у комунальну власність виключно приміщень третього поверху є неможливою.

86. Касаційний суд не приймає доводи скаржника про відсутність підстав для передачі спірної будівлі з приватної власності в примусовому порядку з огляду на таке:

статтею 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачена примусова передача гуртожитків у власність відповідних територіальних громад за рішенням суду (на безкомпенсаційній основі, на частково-компенсаційній основі, на компенсаційній основі) у випадку відсутності згоди власника гуртожитку та недосягнення домовленості щодо такої передачі між власником та місцевою радою;

судами встановлено на підставі наявного у справі листування сторін, що сторони не змогли досягти згоди щодо вирішення питання передачі всієї будівлі гуртожитку до комунальної власності, в тому числі на компенсаційній основі.

87. Отже, звернення позивача до суду за захистом порушених прав шляхом примусової передачі спірної будівлі по АДРЕСА_2 до комунальної власності узгоджується з положеннями законодавства;

примусова передача за рішенням суду у комунальну власність гуртожитку, який є власністю юридичної особи, для забезпечення конституційних гарантій права на житло соціально незахищеним громадянам України, здійснена з дотримання визначеної законом процедури, не може визнаватися порушенням Конституції України (254к/96-ВР) , оскільки така можливість позбавлення власника майна для забезпечення суспільних потреб гарантується вищезазначеними статтями Конституції України (254к/96-ВР) (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 06.09.2018 у справі №904/10435/17);

оскільки передача спірного гуртожитку до комунальної власності обумовлена забезпеченням реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитку, зокрема, шляхом приватизації займаних кімнат, касаційний суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що припинення права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна не порушує Конституції України (254к/96-ВР) , Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та принципу мирного володіння майном, з огляду на дотримання справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи - власника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

88. У касаційній скарзі відсутні аргументи щодо неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права апеляційним господарським судом, що призвели до ухвалення незаконного рішення, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

89. Відповідно до положень ГПК України (1798-12) не встановлено підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.

Судові витрати

90. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на ТОВ "Відродження старого міста", оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 зі справи № 927/224/18 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" - без задоволення.