1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2017 у справі № 910/15271/17 позов задоволено повністю, розірвано Іпотечний договір № 35, укладений 29.05.2014 між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акватера", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В., та зареєстрований в реєстрі за № 5031.

2. Не погодившись з прийнятим рішенням, Національний банк України (далі - НБУ) 14.12.2017 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2017 та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3. Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") 14.12.2017 також звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2017 та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

4. Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 у справі № 910/15271/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами НБУ та ПАТ КБ "Приватбанк" на рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2017 у справі № 910/15271/17.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції:

5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 зупинено провадження у справі № 910/15271/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акватера" до Національного банку України про розірвання Іпотечного договору № 35 до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 910/17685/17, № 910/15234/17, № 910/15484/17.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що предметом спору у вказаній справі є розірвання іпотечного договору № 35 від 29.05.2014, який укладений між ТОВ "Акватера" та НБУ за кредитним договором № 19 від 03.03.2019.

На розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувають справи № 910/17685/17, № 910/15234/17, № 910/15484/17 за позовом суб`єктів господарювання до Національного банку України, за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" щодо розірвання іпотечних договорів, укладених з Національним банком України, у яких досліджуються виконання зобов`язання за кредитними договорами.

Встановивши подібність правовідносин у даних справах з огляду на заявлені позовні вимоги та з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів сторін, апеляційний господарський суд вважав об`єктивно неможливим розгляд апеляційної скарги у даній справі до винесення рішення у справах № 910/17685/17, № 910/15234/17, № 910/15484/17, а тому з посиланням на п. 5 ч. 1 ст. 227 та п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України дійшов висновку про зупинення провадження у справі № 910/15271/17.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019, АТ КБ "Приватбанк" звернулось з касаційною скаргою про скасування оскарженого судового акту, з вимогою передати справу № 910/15271/17 для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

7. Ухвалою від 18.06.2019 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2019, прийнято до провадження касаційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 910/15271/17.

Згідно з частиною 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з викладеного, розгляд касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 910/15271/17 здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до наказу КГС ВС від 12.06.2019 № 37-к суддя Катеринчук Л.Й. перебувала у відпустці з 08.07.2019 по 26.07.2019.

8. Інші учасники судового процесу, у строки визначені ухвалою Верховного Суду від 18.06.2019, правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

9. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції статей 210, 269 ГПК України, оскільки апеляційний суд не дослідив надані позивачем докази, а справи № 910/17685/17, № 910/15234/17, № 910/15484/17 прийняті до розгляду Великою Палатою Верховного Суду з оскарження позивачами судових рішень в таких справах, з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції та питання щодо правильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у подібних правовідносинах мова не йде взагалі.

При цьому, Верховним Судом вже надано висновки про правильне застосування норм права у подібних правовідносинах, що містяться в остаточних судових рішеннях у справах № 910/15475/17, № 910/15408/17, що виникли з аналогічних вимог майнових поручителів АТ КБ "Приватбанк" за кредитами рефінансування до НБУ про розірвання договорів забезпечення.

Також, скаржник, з посиланням на положення статті 269 ГПК України, зазначив, що апеляційний суд наділений повноваженнями щодо оцінки доказів у даній справі та встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги у цій справі.

Скаржник доводить, що оскаржувана ухвала прийнята апеляційним судом в порушення частини 4 статті 236 ГПК України, оскільки наявність справ №910/17685/17, № 910/15234/17 та №910/15484/17 жодним чином не перешкоджає з`ясуванню обставин у справі №910/15271/17 та не є підставою для не врахування апеляційним судом висновків щодо правильного застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справах № 910/15475/17 та № 910/15408/17, що в свою чергу свідчить про відсутність встановлених ст. 228 ГПК України підстав для зупинення провадження у даній справі.

Скаржник зазначив, що оскаржувана ухвала порушує принцип господарського судочинства "розгляду справи впродовж розумного строку", не сприяє досягненню завдань господарського судочинства, має наслідком затягування розгляду даної справи, та не пов`язана із встановленням фактів, без яких вирішення цієї справи є неможливим, не містить посилань на обставини, які неможливо встановити у даній справі, винесена за наявності висновків Верховного Суду, які підлягають застосуванню у даній справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

11. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У разі застосування наведеної правової норми за вимогами ст. 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинні бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Положення п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Враховуючи приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Однак, всупереч зазначеним правовим нормам, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, з яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду справи № 910/15271/17, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції відповідно до викладених у ньому висновків.

Апеляційним судом не встановлено необхідності зупинення провадження у справі у зв`язку з проблемою у застосуванні норм матеріального чи процесуального права до розгляду такої проблеми Великою Палатою Верховного Суду у справах №910/17685/17, № 910/15234/17 та №910/15484/17, які перебувають на стадії касаційного розгляду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (475/97-ВР) , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Оцінюючи оскаржуване рішення суду через призму застосування статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що необґрунтоване зупинення провадження у даній справі може призвести до порушення вимог статті 6 Конвенції щодо дотримання розумних строків розгляду справи і права на справедливий суд.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк", скасування ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 про зупинення апеляційного провадження у справі № 910/15271/17 та передачу матеріалів справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

12. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (ч. 6 ст. 310 ГПК України).

З врахуванням викладеного, оскільки апеляційний господарський суд припустився порушення приписів статей 114, 228, 229, 273 ГПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідно є підставою для скасування ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 910/15271/17 з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного господарського суду.

13. Судові витрати

У зв`язку із задоволенням касаційної скарги та направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, питання розподілу витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги Верховним Судом відповідно до ст. 129 ГПК України не вирішувалось.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-