У зв`язку з перебування судді Булгакової І.В. у відпустці склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.07.2019, який наявний в матеріалах справи.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом, в якому позивач просить в рахунок погашення заборгованості за відсотками, яка виникла за укладеним між позивачем та ТОВ "Стожари" кредитним договором №012/110/89 від 19.02.07 у сумі 227 330,49 грн., звернути стягнення на Предмет іпотеки - 1/2 частину нежитлової будівлі, що складає 1-ий поверх, загальною площею 1388,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Коростень, вул.1-го Травня,43, на підставі Договору іпотеки від 20.02.07, що укладений між позивачем та ПП "Кварц", шляхом проведення прилюдних торгів за ціною 1087000,00 грн.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.12.2018 було закрито провадження у справі в частині вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості в розмірі 116014,38 грн. та відмовлено в позові в частині вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості в розмірі 111316,11 грн.

3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Стислий виклад вимог касаційних скарг

4. Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" у касаційній скарзі просить суд ухвалені у справі рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Аргументи учасників справи

Аргументи АТ "Райффайзен Банк Аваль", зазначені в касаційній скарзі

5. Скаржник зазначає, що у справі №279/1087/14-ц та у справі №906/688/18 наявні різні юридичні факти, які наводяться АТ "Райффайзен Банк Аваль" в обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги, які мають значення для судового захисту суб`єктивного цивільного права Банку. Свої вимоги Банк обґрунтовує тим, що рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у справі №279/1087/14-ц належним чином не виконано, тому Банк правомірно нараховував відсотки за користування кредитними коштами, що станом на 17.04.2018 склало 227 330,49 грн.

6. Скаржник вважає, що судами невірно застосовано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, до правовідносин сторін.

7. Оскаржуючи судові рішення в частині відмови у позовних вимогах з підстав застосування строків позовної давності, АТ "Райффайзен Банк Аваль" звертає увагу, що відповідно до розрахунку заборгованості по позичальнику станом на 17.04.2018 вбачається, що позичальник здійснив фактичне погашення 16.03.2017 у розмірі 68700,00 грн, що свідчить про переривання строку позовної давності.

8. Посилаючись на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України у справах №6-157цс16 від 25.05.2016 та №6-1457цс16 від 09.11.2016, на зміст частини першої статті 261, частини першої, третьої статті 264 Цивільного кодексу України, апелянт стверджує, що 16.03.2017 перебіг позовної давності почався заново і на момент звернення з позовною заявою АТ "Райффайзен Банк Аваль" такий строк не був пропущений.

Аргументи інших учасників справи

9. Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

19.02.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стожари" укладено Кредитний договір №012/110/89.

За умовами Кредитного договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 400 000 гривень, зі строком остаточного повернення кредиту до 18 лютого 2014 року, з процентною ставкою 18% річних.

20.02.2007, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника, які виникли на підставі вказаного Кредитного договору, між Банком та Малим підприємством "Кварц" укладено договір іпотеки, за яким підприємство передало в іпотеку нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Коростень, вул.1-го Травня,43 .

Позивач звернувся з позовом, в якому просить в рахунок погашення заборгованості за відсотками, яка виникла за укладеним між позивачем та ТОВ "Стожари" кредитним договором №012/110/89 від 19.02.2007 у сумі 227 330,49 грн., звернути стягнення на Предмет іпотеки - 1/2 частину нежитлової будівлі, що складає 1-ий поверх, загальною площею 1388,0кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Коростень, вул.1-го Травня, 43, на підставі Договору іпотеки від 20.02.2007, що укладений між позивачем та ПП "Кварц", шляхом проведення прилюдних торгів за ціною 1087000,00 грн.

В провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області перебувала судова справа №279/1087/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стожари", Малого приватного підприємства "Кварц" та інших поручителів з вимогами про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором у сумі 360617,44 грн., в тому числі по відсоткам в сумі 116014,38 грн., та про стягнення вказаної заборгованості шляхом звернення стягнення на вищевказаний предмет іпотеки.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20.11.2014р. у справі №279/1087/14-ц відмовлено в задоволенні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла у ТОВ "Стожари" за кредитним договором №012/110/89 від 19.02.2007 у сумі 360617,44 грн., в тому числі по відсоткам в сумі 116014,38 грн., яка утворилася станом на 06.02.2014.

З доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що заборгованість позичальника (ТОВ "Стожари") по відсоткам в період з 28.01.2014 по 28.02.2014 становила 116014,38 грн., тобто, це та ж сума, яку визначив міськрайонний суд у вказаному рішенні станом на 06.02.2014.

При цьому, вищевказаним рішенням міськрайонного суду позовну вимогу позивача до ПП "Кварц" про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення відсотків в розмірі 116014,38 грн. розглянуто судом та відмовлено в задоволенні позову.

Тобто, існує рішення суду, яке набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З огляду на викладене, судом першої інстанції з посиланням на пункт 3 частини першої статті 231 ГПК України та пункт 2 частини першої статті 175 ГПК України закрито провадження у справі в частині вимоги про стягнення з відповідача 116014,38 грн. заборгованості по відсоткам шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо вимоги позивача про стягнення решти 111316,11грн. заборгованості по відсоткам за період з 07.02.2014 по 17.04.2018 (день, по який позивач просить стягнути борг по відсоткам), суди попередніх інстанцій з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України прийшли до висновку про те, що оскільки з 19.02.2014 Кредитний договір №012/110/89 припинив свою дію, то з цього часу нарахування процентів є безпідставним, тому у задоволенні позову в частині вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу по відсоткам за період з 19.02.2014 по 17.04.2018 слід відмовити.

При цьому, судами визначено, що вимоги про стягнення відсотків за період з 07.02.2014 по 18.02.2014 заявлено правомірно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач просив застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

Судами визначено, що перебіг позовної давності на вимогу про стягнення боргу по відсоткам, нарахованим за період з 07.02.2014 по 18.02.2014, розпочався 18.02.2014 та сплинув 18.02.2017. Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Житомирської області 13.08.2018, тобто з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи викладене, господарський суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу по відсоткам за період з 07.02.2014 по 17.04.2018 у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Закон України "Про іпотеку" від 05.06.2003 № 898-IV (898-15)

Частина перша статті 33

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Цивільний кодекс України (435-15) від 16 січня 2003 року N 435-IV

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частина перша статті 261

перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина перша статті 264

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Частина третя статті 264

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Частина четверта статті 267

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина перша статті 1048

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Частина перша статті 1054

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина друга статті 1054

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору.

' 'p' Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) від 6 листопада 1991 року N 1798-XII у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII

Частина перша статті 2

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Частина перша статті 73

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина перша статті 74

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина перша статті 85

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пункт другий частини першої статті 175

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав

Пункт третій частини першої статті 231

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу.

Частина перша статті 300

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частина друга статті 300

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пункт 1 частини першої статті 308

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

Позивачем заявлено позов, в якому він просить в рахунок погашення заборгованості за відсотками, яка виникла за укладеним між позивачем та ТОВ "Стожари" кредитним договором №012/110/89 від 19.02.2007 у сумі 227 330,49 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій заявлена до стягнення заборгованість ТОВ "Стожари" по відсоткам за період з 28.01.2014 по 28.02.2014 у сумі 116014,38 грн., є тією самою сумою, яку було визначено у рішенні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20.11.2014р. у справі №279/1087/14-ц станом на 06.02.2014.

Так, рішенням вказаного суду було відмовлено в задоволенні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла у ТОВ "Стожари" за кредитним договором №012/110/89 від 19.02.2007 у сумі 360617,44 грн., в тому числі по відсоткам в сумі 116014,38 грн., яка утворилася станом на 06.02.2014. При цьому, на підставі даного рішення вказана сума заборгованості у розмірі 360617,44 грн була стягнута солідарно з ТОВ "Стожари" та інших відповідачів - поручителів.

Отже, існує рішення суду, яке набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

При цьому, касаційний суд не приймає до уваги доводи скаржника про те, що невиконання рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у справі №279/1087/14-ц належним чином є підставою для нарахування Банком відсотків за користування кредитними коштами у сумі 227 330,49 грн. станом на 17.04.2018, оскільки невиконання чи неналежне виконання рішення суду у справі №279/1087/14-ц щодо фактичного стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 360617,44 грн. не є тією обставиною, що виключає можливість закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 231 ГПК України та пунктом 2 частини першої статті 175 ГПК України.

При цьому, предметом розгляду у справі №906/688/18 є вимога про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам саме шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в задоволенні якої АТ "Райффайзен Банк Аваль" було відмовлено на підставі рішення суду у справі №279/1087/14-ц, а не солідарне стягнення з боржників безпосередньо грошових коштів.

З огляду на викладене, судом першої інстанції було правомірно закрито провадження у справі в частині вимоги про стягнення з відповідача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - 116014,38грн. заборгованості по відсоткам на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України та пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України.

Щодо вимоги позивача про стягнення решти 111316,11грн. заборгованості по відсоткам за період з 07.02.2014 по 17.04.2018 (день, по який позивач просить стягнути борг по відсоткам), суди попередніх інстанцій з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України дійшли до висновку про те, що оскільки з 19.02.2014 Кредитний договір №012/110/89 припинив свою дію, то з цього часу нарахування процентів є безпідставним, тому у задоволенні позову в частині вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу по відсоткам за період з 19.02.2014 по 17.04.2018 слід відмовити.

Слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас, у пункті 1.4.1.4 кредитного договору сторони погодили, що при простроченні повернення Кредиту проценти за користування простроченими до повернення сумами нараховуються в порядку, передбаченому пунктами 1.4.1.1 - 1.4.1.4 цього Договору та повинні сплачуватися одночасно з поверненням Кредиту.

Згідно з пунктом 1.4.1.2. кредитного договору проценти нараховуються не пізніше дати, визначеної у Графіку погашення Кредиту та сплати процентів, кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Касаційний суд зазначає, що у даній справі сторонами у пункті 1.4.1.4. кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, допускає нарахування Банком процентів за користування простроченим кредитом щомісячними періодичними платежами за фактичний час користування коштами по день повернення заборгованості.

Відтак, касаційний суд відзначає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору не було надано належної оцінки умовам пункту 1.4.1.2 та пункту 1.4.1.4 кредитного договору з урахуванням положень статті 1048 ЦК України щодо вимоги позивача про стягнення відсотків за період з 19.02.2014 по 17.04.2018, а застосування до правовідносин сторін даного спору правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, є передчасним.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач просив застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

Приписами статті 257 ЦК України унормовано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як передбачено частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності на вимогу про стягнення боргу по відсоткам, нарахованим за період з 07.02.2014 по 17.04.2018, розпочався 18.02.2014 та сплинув 18.02.2017. Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Житомирської області 13.08.2018, тобто з пропуском строку позовної давності.

При цьому касаційний суд не бере до уваги посилання скаржника на переривання перебігу позовної давності у зв`язку з частковою оплатою боржником основного боргу з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частина третя статті 264 ЦК України).

Тобто переривання перебігу позовної давності відбувається, коли дії, що свідчать про визнання боргу, були вчинені боржником в межах трирічного строку позовної давності та до спливу позовної давності.

До матеріалів справи позивачем надано розрахунок заборгованості по кредитному договору станом 17.04.2018, з якого вбачається, що позичальник 16.03.2017 здійснив фактичне погашення суми основного боргу у розмірі 68 700,00 грн.

Враховуючи те, що часткове погашення основного боргу відбулось 16.03.2017, тобто після спливу позовної давності, переривання перебігу позовної давності у даному випадку не відбулось.

Враховуючи викладене, господарський суд першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності.

З огляду на наведене, та не зважаючи на помилкові висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях стосовно неправомірності заявлених вимог про нарахування боргу по відсоткам за період 19.02.2014 - 17.04.2018, підстав для скасування даних рішень немає, оскільки такі порушення судами норм матеріального права не призвели до ухвалення незаконного рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У касаційній скарзі відсутні аргументи щодо неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права апеляційним господарським судом, що призвели до ухвалення незаконного рішення, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ГПК України (1798-12) не встановлено підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.

Судові витрати

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.12.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - без задоволення.