1.2. Позов мотивовано тим, що інформація, поширена у листах Державної податкової інспекції Печерського району Головного управління ДФС у місті Києві за підписом старшого слідчого Сафіна Руслана Ільдусовича від 25.06.2018, вих. № 2546/10/26-55-23, на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Фікснет" та від 25.06.2018 вих. № 2547/10/26-55-23 - на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Дата-Айікс Юей" є недостовірною.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2.2. Рішення та постанова судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:

- звернення слідчого до юридичних осіб у листах вих. № 2546/10/26-55-23 та вих. № 2547/10/26-55-23 не є поширенням слідчим інформації стосовно позивача, оскільки в даному випадку мала місце реалізація слідчим відповідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) щодо забезпечення кримінального провадження та вчинення слідчих (розшукових) дій;

- викладена у названих листах слідчого інформація є коротким викладом обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з розслідуванням якого здійснюється розшук директора позивача;

- зазначена слідчим у листах інформація подана до юридичних осіб не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а саме для розшуку керівника позивача;

- інформація, наведена у листах слідчого, що містить короткий виклад обставин кримінального правопорушення, направлення яких спрямоване на визначення місцезнаходження керівника позивача, який перебував у розшуку та інформація щодо місцезнаходження якого була відсутня, може бути оскаржена або спростована лише в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом, оскільки господарські суди не наділені компетенцією розглядати та давати оцінку діям слідчого під час здійснення досудового розслідування.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 у справі № 910/15371/18, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Товариство не погоджується з оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що винесені як з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статей 32, 68 Конституції України; статей 13, 94, 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 5 Закону України "Про інформацію", так і з порушенням норм процесуального права, а саме - статей 74, 75, 86, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

4.2. Скаржник стверджує, що надав суду неспростовні докази, які, на його думку, підтверджують факт поширення недостовірної та неправдивої інформації, а відповідач, у свою чергу, не довів, що поширена ним інформація є правдивою та достовірною, хоча постійно стверджував про це під час судових засідань у справі.

4.3. Товариство зазначає, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Обов`язок доказування достовірності поширеної інформації покладається на особу, яка цю інформацію поширила. При цьому позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Проте суди попередніх інстанцій, на порушення статті 74 ГПК України, вказаного не врахували.

4.4. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, на думку Товариства, зроблені без урахування вимог ГПК України (1798-12) , зокрема статей 2, 7, 13, 14, 73, 74 ГПК України, а також без урахування специфіки правовідносин сторін.

4.5. Скаржник вказує на те, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення даного позову, є сукупність таких обставин:

1. поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб: у цій справі інформація поширена 28-ми підприємствам-контрагентам скаржника;

2. поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача: у цій справі поширена інформація стосується директора скаржника (позивача) - ОСОБА_2, репутація котрого напряму впливає на репутацію скаржника;

3. поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності: у цій справі поширена інформація не відповідає дійсності, що підтверджується висновками судів, судові рішення котрих долучалися до справи, та яким було надано неналежну, на думку позивача, оцінку;

4. поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право: у цій справі розповсюдження листів слідчим Сафіним Р.І. з інформацією, що не відповідає дійсності та є недостовірною, завдало шкоди діловій репутації скаржника, що вже виявилося у неодноразових поясненнях контрагентам обставин справи та, як наслідок, - у припиненні співпраці із скаржником всіх основних контрагентів.

За твердженням скаржника, усі наведені обставини у своїй сукупності мають місце у справі, однак суди першої та апеляційної інстанцій не надали цьому належної оцінки.

4.6. Товариство вказує на те, що презумпція невинуватості, яка розглядається як процесуальна гарантія в контексті самого кримінального провадження, накладає вимоги, в тому числі, щодо передчасних висловлювань суду або інших представників держави про вину обвинувачуваної особи.

5. Позиція учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу

5.1. Управлінням ДФС 18.07.2019 на адресу Касаційного господарського суду направлено відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Товариства.

5.2. Відповідач зазначає, що твердження щодо умисного поширення недостовірних відомостей є передчасними та такими, що не відповідають дійсності. Інформація, що міститься у листах від 25.06.2018 вих. №2546/10/26-55-23 та від 25.06.2018 вих. №2547/10/26-55-23, направлених до ТОВ "ДАТА-АЙІКС ЮЕЙ" та ТОВ "ФІКСНЕТ", містить фактичні твердження, які ґрунтуються на інформації, отриманій Сафіним Р.І. в процесі досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017101060000120. Листи, направлені ТОВ "ДАТА-АЙІКС ЮЕЙ" та ТОВ "ФІКСНЕТ", були надіслані суб`єктам господарської діяльності не з метою доведення недостовірної інформації, а з метою встановлення місцезнаходження особи, яка є підозрюваною у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ), частиною першою статті 366 КК України, та перебуває у розшуку.

Таким чином, відповідач вважає, що інформація щодо позивача не є поширенням слідчим інформації відносно позивача, оскільки в даному випадку мало місце реалізація слідчим відповідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) (далі - КПК України (4651-17) ) щодо забезпечення кримінального провадження та вчинення слідчих (розшукових) дій. Виходячи з положень КПК України (4651-17) , викладена у листах Сафіна Р.І. інформація є коротким викладом обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з розслідуванням якого здійснюється розшук директора ТОВ"ДАБЛ-Ю НЕТ УКРАЇНА".

5.2. Від третьої особи відзив на касаційну скаргу не надходив.

6. РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.07.2019 № 29.3-02/1494, у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/15371/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Селіваненко В.П.

7. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7.1. Старшим слідчим ОВС шостого слідчого відділу РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Сафіним Р.І. здійснюється досудове розслідування кримінального провадження від 14.06.2017 № 42017101060000120, в якому повідомлено про підозру директору ТОВ "ДАБЛ-Ю НЕТ Україна" - ОСОБА_2 .

7.2. Старшим слідчим ОВС шостого слідчого відділу РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Сафіним Р.І. направлено на адреси ТОВ "Фікснет" та ТОВ "Дата-Айшкс Юей" листи від 25.06.2018 вих.№2546/10/26-55-23 та вих.№2547/10/26-55-23.

7.3. За твердженням позивача, 26.06.2018 у спосіб, що не передбачений жодним із законодавчих актів України, слідчий Сафін Р.І. здійснив розсилку електронних листів з приватної електронної адреси на електронні адреси контрагентів Товариства, серед яких ТОВ "Фікснет" та ТОВ "Дата-Айшкс Юей", посадові особи яких і повідомили позивача про цей факт та надали відповідні роздруківки з електронних поштових скриньок.

7.4. Позивач зазначає, що на порушення принципу презумпції невинуватості, що закріплений статтею 62 Конституції України, вказані листи містять таку недостовірну інформацію:

1. " ОСОБА_2, в період з 2014-2015 років, за результатами відображення у бухгалтерському обліку та податковій звітності підприємства нібито проведених господарських операцій із TOB "МІТОС КОМПАНІ", TOB "МАРТАТЕКС", ТОВ "БАСТІОН КОНСАЛТИНГ", ТОВ "ЄВРО ГОРИЗОНТ", TOB "МАТАРО ЦЕНТР АЙ ТІ", ТОВ "ІНФОКУМ", ТОВ "ВІЛЬНА МЕРЕЖА", ТОВ "МЕДИТЕРРА" умисно ухилився від сплати податків в особливо великих розмірах та вчинив службове підроблення..";

2. "...B результаті протиправних дій директора ТОВ "ДАБЛ-Ю НЕТ УКРАЇНА" ОСОБА_2 до Державного бюджету України не надійшло податків на загальну суму 8 126 772 грн.";

3. "...25.06.2018 оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ...".

7.5. На думку позивача, здійснивши розсилку листів, які містять твердження про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень та його перебування в розшуку, слідчий Сафін Р .І. вчинив умисне поширення недостовірних відомостей, які нанесли шкоду діловій репутації Товариства, директором якого є ОСОБА_2 .

Причиною виникнення даного судового спору стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання інформації, викладеної старшим слідчим Сафіним Р.І. у листах від 25.06.2018 №2546/10/26-55-23 та №2547/10/26-55-23, недостовірною, та спростування такої недостовірної інформації.

8. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Відповідно до частини першої статті 200 ЦК України та статті 1 Закону України "Про інформацію" інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно з частиною першою статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно до статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

У частині другій статті 34 Господарського кодексу України визначено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

За змістом приписів статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, а і юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

- поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності;

- поширена інформація порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин .

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

При цьому відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

9.2. Недостовірною інформацією позивач вважає твердження, викладені у листах від 25.06.2018 до ТОВ "Фікснет" та ТОВ "Дата-Айшкс Юей", а саме: " ОСОБА_2, в період з 2014-2015 років, за результатами відображення у бухгалтерському обліку та податковій звітності підприємства нібито проведених господарських операцій із TOB "МІТОС КОМПАНІ", TOB "МАРТАТЕКС", ТОВ "БАСТІОН КОНСАЛТИНГ", ТОВ "ЄВРО ГОРИЗОНТ", TOB "МАТАРО ЦЕНТР АЙ ТІ", ТОВ "ІНФОКУМ", ТОВ "ВІЛЬНА МЕРЕЖА", ТОВ "МЕДИТЕРРА" умисно ухилився від сплати податків в особливо великих розмірах та вчинив службове підроблення.."; "...B результаті протиправних дій директора ТОВ "ДАБЛ-Ю НЕТ УКРАЇНА" ОСОБА_2 до Державного бюджету України не надійшло податків на загальну суму 8 126 772 грн."; "...25.06.2018 оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ...".

9.3. Відповідно до частини другої статті 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з частиною другою статті 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Частиною першою статті 62 Конституції України, на яку посилається скаржник, передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Факт того, чи мало місце діяння та чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, встановлюється судом при ухваленні вироку (стаття 368 КПК України).

9.4. Суди попередніх інстанцій, врахувавши наведені законодавчі приписи та встановивши, що: інформація, яка міститься у листах від 25.06.2018, направлена ТОВ "Фікснет" та ТОВ "Дата-Айшкс Юей" слідчим Сафіним Р.І. саме в процесі досудового розслідування у кримінальному провадженні від 14.06.2017 № 42017101060000120 у порядку статті 93 КПК України; у вказаних листах чітко зазначено, що слідчим Сафіним Р.І. проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42017101060000120 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 та частиною першою статті 366 КК України; у листах зазначено про те, які обставини встановлені в ході досудового розслідування, - дійшли обґрунтованого та правильного висновку стосовно того, що зазначення про те, які обставини встановлені в ході досудового розслідування, не вказують на те, що слідчий вважає директора позивача винним у скоєнні злочину; натомість згадані листи містять виключно фабулу кримінального правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, відомості про яке знаходяться в ЄРДР, та очевидним є факт, що кримінальне провадження №42017101060000120 не завершено.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зміст листів, направлених ТОВ "Фікснет" та ТОВ "Дата-Айшкс Юей", не містить у собі вказівок про вину директора скаржника у скоєнні кримінальних правопорушень як доконаного факту, а спрямований лише на отримання доказів для її доведення або спростування в майбутньому, в порядку передбаченому КПК України (4651-17) .

Тому направлення листів з метою встановлення та повного всебічного дослідження обставин кримінального провадження згідно з вимогами статті 93 КПК України підприємствам, із зазначенням у них інформації, яка міститься в реєстрі досудових розслідувань, не може визнаватись поширенням недостовірної інформації.

Отже, інформація, зазначена слідчим у згаданих листах, не може бути підставою для захисту права на недоторканність ділової репутації. За таких обставин, встановивши відсутність складу юридичного правопорушення, наявність якого є підставою для задоволення цього позову, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність й підстав для задоволення позовних вимог Товариства.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують та передусім стосуються з`ясування обставин справи, зводяться до власного трактування скаржником викладеної у листах інформації та до переоцінки обставин, встановлених судами попередніх інстанцій; водночас з огляду на межі повноважень, передбачених частинами другою та третьою статті 300 ГПК України, такі доводи відхиляються Верховним Судом.

Інші доводи ТОВ "ДАБЛ-Ю НЕТ Україна", викладені в касаційній скарзі, вже спростовано судами попередніх інстанцій. Водночас, зазначаючи про порушення цими судами норм процесуального та матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Звертаючись з касаційною скаргою, Товариство не спростувало наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

10.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову судів попередніх судових інстанцій - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

11. Судові витрати

11.1. Понесені Товариством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДАБЛ-Ю НЕТ Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 у справі № 910/15371/18 - без змін.