Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.07.2019 № 29.3-02/1230 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/14374/18 у зв`язку із відпусткою судді Вронської Г.О.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 11.07.2019 для розгляду справи № 910/14374/18 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кролевець О.А., Студенець В.І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про: - розірвання договору оренди № 15/125 від 06.11.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" та Публічним акціонерним товариством "Донбасенерго"; зобов`язання здійснити заходи, передбачені договором № 15/125 від 06.11.2014 щодо повернення об`єкта оренди, а саме: трансформатор ТЦ - 1000000 - 330 блока № 5, інв. № 00382, зав. № 93308.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що умовами пункту 12.8 договору оренди № 15/125 від 06.11.2014 передбачено право позивача достроково розірвати даний договір оренди в односторонньому порядку в будь-який час, про що позивач має повідомити відповідача у строки, встановлені пунктом 4.2.14 цього договору, тобто не пізніше ніж за два місяці до такого розірвання. Листом № 11/3227 від 07.09.2018 позивач попередив відповідача про розірвання договору оренди № 15/125 від 06.11.2014 з 30.11.2018, натомість відповідач відмовився від розірвання вказаного договору (лист від 01.10.2018 №01-1.1/02234), а тому позивач, посилаючись на положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 188 Господарського кодексу України, просить суд у судовому порядку розірвати спірний договір.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

06.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (орендодавцем) та Публічним акціонерним товариством "Донбасенерго" (орендарем) був укладений договір оренди № 15/125 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору на умовах та в порядку, передбаченому цим договором, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне цільове користування окреме індивідуально визначене майно орендодавця, а саме: трансформатор ТЦ - 1000000 - 330 блока № 5, інв. № 00382, зав. № 93308.

Об`єкт оренди був переданий орендарю за актом приймання-передачі об`єкта оренди від 06.11.2014.

Пунктом 11.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2) визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до 30.06.2020 включно.

Підпунктом 5.3.7 пункту 5.3 договору передбачено, що орендодавець має право ініціювати розірвання договору з підстав та у порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 12.3 договору передбачено, що договір може бути достроково розірваний з наступних підстав: - у разі загибелі об`єкта оренди - за заявою однієї із сторін; - визнання орендодавця банкрутом та/або відкриття ліквідаційної процедури щодо сторони - за заявою однієї із сторін; - визнання орендаря банкрутом та/або відкриття ліквідаційної процедури щодо сторони, накладення арешту на майно або конфіскації майна орендаря - за заявою однієї із сторін; - в разі набрання законної сили судовим рішенням про розірвання договору; - в разі якщо орендар не сплатив орендну плату протягом двох місяців підряд - за заявою орендодавця; - в разі повторного нецільового використання орендарем об`єкта оренди - за заявою орендодавця; - в разі систематичного порушення (два і більше порушень) орендарем умов цього договору - за заявою орендодавця; - в разі погіршення стану об`єкта оренди з вини орендаря - за заявою орендодавця; - орендар без дозволу орендодавця передав об`єкт оренди у користування іншій особі; - у разі відчуження орендодавцем об`єкта оренди - за заявою орендодавця; - в інших випадках, передбачених законодавством України.

Пунктом 12.8 договору визначено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку на вимогу будь - якої із сторін договору у будь - який час, про що заінтересована сторона має письмово попередити іншу сторону у строки, зазначені у пункті 4.2.14 цього договору.

За змістом пункту 4.2.14 договору орендар зобов`язаний попередити орендодавця про свій намір достроково розірвати договір не пізніше ніж за два місяця до дати такого розірвання.

Згідно із пункту 4.2.10 договору орендар зобов`язаний не пізніше дати закінчення строку оренди, а також у випадку дострокового розірвання договору - передати об`єкт оренди орендодавцю у стані та комплектності, зафіксованих в акті приймання-передачі об`єкта оренди (в оренду) з урахуванням нормального фізичного зносу в порядку та в строки, передбачені пунктами 2.1 та 2.6 цього договору.

За змістом пункту 4.2.18 договору після закінчення строку оренди або у разі дострокового розірвання договору орендар зобов`язується повернути орендодавцю об`єкт оренди за актом приймання-передачі (з оренди) у повній комплектності, в робочому стані та належному вигляді (очищеним від бруду, мастильних плям, тощо) відповідно до акта приймання-передачі об`єкта оренди (в оренду) (в т.ч. разом із експлуатаційними рідинами (трансформаторним маслом) в обсязі, зазначеному в акті приймання-передачі об`єкта оренди (в оренду) та у стані, не гіршому, ніж зафіксовано в протоколі № 104 випробування енергетичного масла (дата аналізу 10.09.2014) та в протоколі № 141 випробування трансформаторного масла по ГОСТ 6581-75 (дата аналізу 10.09.2014), складених хімічною лабораторією Вуглегірської ТЕС ПАТ "Центренерго" (додаток № 4 до цього договору, які є його невід`ємною частиною), з урахуванням його експлуатації протягом строку оренди, але в будь-якому випадку придатному для подальшої експлуатації).

Листом № 11/3227 від 07.09.2018 (отриманий відповідачем 11.09.2018) позивач попередив відповідача про розірвання договору оренди № 15/125 від 06.11.2014 з 30.11.2018.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 01.10.2018 № 01-11/02234 повідомив позивача про те, що не вбачає правових підстав для розірвання договору, оскільки не настав жодний із випадків, передбачений пунктом 12.3 договору, та вважає, що його розірвання призведене до погіршення діяльності роботи Об`єднаної енергосистеми України в осінньо-зимовий період через неминуче зупинення Слов`янської ТЕС ПАТ "Донбасенерго", робота якої неможлива без наданого в оренду обладнання.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що:

- згоди сторін на розірвання договору не було;

- з огляду на зміст статті 291 Господарського кодексу України у сукупності із положеннями статті 783 Цивільного кодексу України, пункт 12.8 договору є таким, що суперечить вказаним нормам та не може бути самостійною підставою для одностороннього розірвання договору;

- договір оренди не може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін за відсутності правових підстав, визначених Цивільним кодексом України (435-15) та Господарським кодексом України (436-15) , в тому числі, спеціально визначених умовами укладеного договору (у даному випадку пунктом 12.3 договору), оскільки в такому випадку одностороння відмова від договору може порушити права іншої сторони, яка належним чином виконувала прийняті на себе зобов`язання;

- за період дії спірного договору відповідач не порушував його умови, своєчасно і в повному обсязі виконував і виконує свої зобов`язання з оплати орендних платежів з урахуванням індексу інфляції, утримання орендованого майна в належному стані;

- водночас обставин, визначених пунктом 12.3 договору, які могли б в силу останнього бути підставою для його дострокового розірвання, позивачем також не наведено;

- передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України підстав для розірвання договору за рішенням суду позивачем також не наведено;

- оскільки позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити заходи, передбачені договором № 15/125 від 06.11.2014 щодо повернення об`єкта оренди, а саме: трансформатор ТЦ - 1000000 - 330 блока № 5, інв. № 00382, зав. № 93308, є похідною від вимоги про розірвання договору, остання також не підлягає задоволенню.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 у даній справі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

- суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про те, що пункт 12.8 договору суперечить вимогам статті 291 Господарського кодексу України у сукупності із положеннями статті 783 Цивільного кодексу України, вийшов за межі своїх повноважень;

- постанова апеляційного господарського суду містить хибні висновки щодо наявності односторонньої відмови від договору з боку позивача, а також посилань позивача лише на п. 12.8 договору як на самостійну підставу для розірвання договору;

- постанова апеляційного господарського суду не містить висновків щодо правомірності розгляду судом першої інстанції даної справи у спрощеному провадженні.

6. Доводи інших учасників справи

Публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" подало відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго", в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

7. Розгляд клопотань учасників справи

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" подало до Верховного Суду клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, оскільки адвокат названого товариства Гавкалюк В.В., який в повній мірі володіє матеріалами цієї справи, не зможе взяти участь у судовому засіданні Касаційного господарського суду 25.07.2019 з поважних причин.

Касаційний господарський суд не знайшов підстав для задоволення даного клопотання з урахуванням такого.

Процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про такий розгляд і в ухвалах Касаційного господарського суду від 18.06.2019 про відкриття касаційного провадження та від 16.07.2019 про оголошення перерви в даній справі.

При цьому, доводи скаржника були ґрунтовно викладені в касаційній скарзі, а матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду касаційної скарги й за відсутності представників учасників справи.

До того ж, представник Публічного акціонерного товариства "Центренерго" Гавкалюк В.В. приймав участь 16.07.2019 у судовому засіданні в суді касаційної інстанції, та надавав свої пояснення щодо касаційної скарги та відзиву на неї.

Крім того, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" не надало будь-яких доказів на підтвердження обставин викладених в клопотанні про відкладення розгляду касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

У частині першій статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 759 та статті 761 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частинами першою і другою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно із статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

Згідно із частинами першою і третьою статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільного кодексу України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18).

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що пунктом 12.8 договору сторони визначили можливість припинення дії даного договору за ініціативою однієї із сторін (сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці).

Водночас зазначений пункт 12.8 договору не містить ані підстав розірвання договору чи припинення ним дії, ані положень щодо можливості відхилення від загального порядку розірвання господарських договорів, встановленого статтею 188 Господарського кодексу України.

У свою чергу, ініціатива однієї зі сторін договору щодо припинення його дії без отримання згоди на це іншої сторони в контексті наведених положень законодавства не тягне за собою таких правових наслідків, як дострокове припинення дії договору.

Разом з тим, судами встановлено, що підстави для дострокового розірвання договору сторони погодили у п. 12.3 договору.

При цьому, судами встановлено, що позивачем під час розгляду даного спору не доведено обставин, визначених пунктом 12.3 договору, які могли б бути підставою для дострокового розірвання договору. Не доведено позивачем й істотного порушення відповідачем умов договору як це передбачено частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання скаржника, у касаційній скарзі, на те, що суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про те, що пункт 12.8 договору суперечить вимогам статті 291 Господарського кодексу України у сукупності із положеннями статті 783 Цивільного кодексу України, вийшов за межі своїх повноважень, які передбачені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дані обставини не були підставою даного позову, та не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Натомість, відповідно до частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин. Водночас, судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. Проте, наведене порушення суду апеляційної інстанції не призвело до прийняття неправильного рішення.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що постанова апеляційного господарського суду не містить висновків щодо правомірності розгляду судом першої інстанції даної справи у спрощеному провадженні, відхиляється колегією суддів з огляду на таке.

Частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (частина 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України).

Як в апеляційній скарзі, так і у відзиві на апеляційну скаргу відсутні заперечення сторін щодо розгляду судом першої інстанції даного спору у порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас, пунктом 7 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Апеляційний господарський суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, відповідно наведене свідчить, що не знайшов підстав для застосування пункту 7 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд також не вбачає порушень судом першої інстанції вимог статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд даної справи в порядку спрощеного провадження.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповіді на відзив Публічне акціонерне товариство "Центренерго" зазначило, що вважає правомірною ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 у справі № 910/14374/18 (даною ухвалою вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження).

Всі інші аргументи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанції, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте такі аргументи скаржника не беруться до уваги судом касаційної інстанції з огляду на межі розгляду справи у суді касаційної інстанції передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.