Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору складського зберігання насіння ріпаку №248-Р/ЗБ/2016 від 01.08.2016 щодо належного зберігання зерна, внаслідок чого відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість переданого на зберігання зерна в сумі 342859,65 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2019, позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь ТОВ "Спектр-Агро" вартість зерна у сумі 342 859,65 грн.

Приймаючи рішення, господарські суди виходили з того, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення зерна зі зберігання та з повідомленнями про невідповідність якості зерна, що підлягає поверненню, однак, відповідачем не було вчинено жодних належних дій щодо повернення зерна зі зберігання. Зерно ріпаку, яке знаходилось на зберіганні у відповідача не відповідає вимогам ДСТУ, судами встановлено факт погіршення якості зерна ріпаку впродовж строку його зберігання.

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Підставами для скасування судових актів відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції, зокрема ст. ст. 22, 614, 629, 949, 950, 951 ЦК України, ст. ст. 32, 33 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні". Вказує на відсутність елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Зазначає, що відповідач своїми діями порушив вимоги Цивільного кодексу України (435-15) та Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (37-15) , протиправно позбавив позивача права власності. Стверджує, що спірне насіння ріпаку, не відповідає ДСТУ, що підтверджується карткою аналізу від 29.09.2017 та складською квитанцією на зерно № 66 від 19.01.2017.

Просив врахувати факт виконання оскаржуваних рішень та сплату спірної заборгованості внаслідок проведених виконавчих дій Печерським районним відділом Державної виконавчої служби міста Києва.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 01 серпня 2016 року між ТОВ "Спектр-Агро" (поклажодавець) та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" (зерновий склад) укладено договір складського зберігання насіння ріпаку № 248-Р/ЗБ/2016.

Відповідно до умов вказаного договору поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а зерновий склад зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором.

Кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються зерновим складом поклажодавцю відповідно до умов цього договору (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 2.2 договору, якість зерна повинна відповідати державним стандартам України та підтверджуватись карткою аналізу зерна, що видається зерновим складом при прийнятті зерна на зберігання, згідно Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 13 жовтня 2008 року N 661 (Інструкція).

За умовами п. 3.1 договору, зерновий склад приймає від поклажодавця зерно, забезпечує кількісне і якісне його зберігання та здійснює відпуск зерна поклажодавцю.

Пунктами 4.4 та 4.8 договору встановлено, що зерновий склад приймає зерно за фізичною вагою, визначає його якість та видає поклажодавцю супровідні документи з зазначенням якісних показників переданого на зберігання зерна згідно з Інструкцією.

Зерновий склад видає поклажодавцю складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після передачі зерна на зберігання (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.4 договору, після закінчення строку зберігання зерна, поклажодавець зобов`язаний забрати зерно з зернового складу не пізніше останнього дня граничного строку зберігання, вказаного у п. 12.1 договору.

У пункті 6.1 договору сторони передбачили, що не пізніше ніж за 10 робочих днів до запланованої дати відвантаження зерна поклажодавець зобов`язаний письмово повідомити про це зерновий склад. Кількість (вага), строки та спосіб відвантаження зерна (в тому числі - перелік транспортних засобів, водіїв та експедиторів) узгоджуються поклажодавцем з зерновим складом з урахуванням технічних можливостей зернового складу, погодних умов та інших факторів.

Відповідно до п. 6.2 договору, поклажодавець здійснює зазначене повідомлення зернового складу про намір відвантажити зерно шляхом надання заяви на відвантаження зерна (форма заяви - додаток № 5 до договору, що є його невід`ємною частиною).

Для отримання зерна поклажодавець зобов`язаний надати зерновому складу оригінал першого примірника складського документу на зерно, заяву на відвантаження зерна та довіреність на отримання зерна із зазначенням його кількості (п. 6.5 договору).

За умовами п. 6.9 договору відвантаження зерна здійснюється зерновим складом за фізичною вагою і за фактичними показниками якості, сформованими відповідно до загальної партії зерна, що зберігається на зерновому складі (з урахуванням положень п. 5.4 договору).

Якість зерна підтверджується посвідченням про якість зерна за ф. 42, виданим лабораторією зернового складу (п. 6.10 договору).

Пунктом 6.15 договору встановлено, що доказом виконання зерновим складом обов`язку з відвантаження партії зерна належної кількості та якості, є підписана представником поклажодавця товарно-транспортна накладна (ТТН), погашена складська квитанція, виправлення в тексті якої не допускається.

У разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність та відшкодовують завдані збитки, у порядку, передбаченому чинним законодавством України та умовами договору (п. 11.1 договору).

Умовами п. 12.2 договору визначено, що граничний строк зберігання зерна, передбачений п. 12.1 договору, у межах загального строку дії договору, може бути продовжений виключно шляхом укладення додаткової угоди до договору.

21 грудня 2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору складського зберігання насіння ріпаку № 248-Р/ЗБ/2016.

У додатковій угоді № 1 зерновий склад та поклажодавець передбачили, що, приймаючи до уваги тривалий строк зберігання зерна за цим договором поклажодавець повідомлений та погоджується, що відвантаження зерна після закінчення передбаченого п. 12.1 договору граничного строку зберігання, проводиться за фактичними показниками якості, які сформовані в партії зерна, незалежно від якості зерна, зазначеної у складських документах (при цьому розмір убування маси зерна може перевищувати 1%) із складанням відповідного акту розрахунку втрат у вазі зерна за рахунок зміни якісних показників.

Додатковою угодою №1 сторони також продовжили строк дії договору та граничний строк зберігання до 31.05.2017.

03 липня 2017 року, укладаючи додаткову угоду № 2, сторони дійшли згоди про продовження дії договору до 31.08.2017 та продовження строку зберігання майна до 31.08.2017.

У п. 2 додаткової угоди № 2 сторони передбачили, що у зв`язку з втратою чинності Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики України № 661 від 13.10.2008, сторони дійшли згоди при виконанні договору в подальшому керуватись Положенням про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки філіями та структурними підрозділами ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України, що затверджене наказом № 136 від 22.06.2017 та розміщене на сайті www.pzcu.gov.ua.

На виконання умов договору складського зберігання позивачем передано на зберігання відповідачу насіння ріпаку 1 класу, яке призначене для заготівлі та постачання для промислового перероблення і експортування.

Факт прийняття від позивача на зберігання насіння ріпаку 1 класу підтверджується складською квитанцією № 215 від 02.08.2016 (серія АЦ № 264795) та складською квитанцією № 216 від 02.08.2016 (серія АЦ № 264796) на загальну залікову вагу 508 810 кг насіння ріпаку 1 класу, який відповідав ДСТУ 4966:2008.

Якість ріпаку, що був переданий на зберігання, відповідала вимогам ДСТУ 4966:2008 підтверджується картками аналізу зерна № 14 та № 15 від 02.08.2016, які були видані філією "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

У картці № 14 зазначено, що відсоток сміттєвих домішок становить 2%, зернових домішок інших культур - 4,5%, в картці № 15 сміттєві домішки - 2%, зернові домішки інших культур - 3,9%.

Згідно з актом-розрахунком № 3 від 19.01.2017, складеного за місцем зберігання насіння ріпаку у філії "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" (елеватор) ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", залишок насіння ріпаку, яке знаходиться на зберіганні у відповідача і підлягає поверненню позивачу, становить 30 805 кг.

07.08.2017 позивач звернувся до зернового складу з заявою про відвантаження залишку зерна вагою 30 805 кг.

23 серпня 2017 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 302 про повернення зі зберігання насіння ріпаку 1 класу вагою 30 805 кг.

У відповідь на претензію відповідач направив позивачу листа № 130-7-3825/2-21/5131 від 14.09.2017, в якому не заперечував факт наявності на зберіганні у філії "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишку насіння ріпаку вагою 30 805 кг, проте, повідомив про неналежне оформлення заяви про відвантаження зерна від 07.08.2017, без зазначення транспортного засобу, водія та експедитора, яким буде здійснюватись відвантаження насіння ріпаку.

02 жовтня 2017 року позивачем надіслано претензію-вимогу № 359, у якій повідомлялось, що відповідно до картки аналізу зерна від 29.09.2017, виданої філією "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", зерно має характеристики, що не відповідають вимогам ДСТУ 4966:2008, у зв`язку з чим позивач відмовляється від зерна та просить відшкодувати його вартість в сумі 342 859,65 грн.

У листі №130-7-4392/2-21/6748 від 16.11.2017 відповідач відмовив позивачу у задоволенні претензії від 02.10.2017, внаслідок неподання останнім документів, які підтверджують розмір суми, на яку знизилась вартість ріпаку та доказів того, що він не може бути використаний за первісним призначенням. Крім того, відповідач повідомив, що картка аналізу зерна від 29.09.2017 не відповідала встановленим вимогам ДСТУ 4163-2003. Доказів направлення чи отримання позивачем зазначеного листа матеріали справи не містять.

Листом №533 від 08.05.2018, отриманим позивачем 17.05.2018, відповідач повідомив позивача про необхідність у термін до 31 травня 2018 року відвантажити спірне зерно.

18.05.2018 на адресу відповідача направлено заяву на відвантаження зерна № 58, яка була отримана відповідачем 18.05.2018.

В результаті розгляду вищевказаної заяви, відповідачем направлено позивачу лист № 592 від 22.05.2018, отриманий позивачем 01.06.2018, у якому повідомлялось позивача про допущені помилки в реквізитах договору складського зберігання насіння ріпаку, у зв`язку з чим відвантаження зерна за заявкою № 58 є неможливим.

23 травня 2018 року позивачем повторно направлено заявку № 62 від 23.05.2018, яка була отримана відповідачем 23.05.2018, на відвантаження насіння ріпаку 1 класу з проханням узгодити дату відвантаження на 29.05.2018.

Листом №628 від 29.05.2018, отриманим позивачем 05.06.2018, відповідач повідомив, що внаслідок подання заявки № 62 від 23.05.2018 менше ніж за 10 робочих днів до запланованої дати відвантаження, у філії "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відсутня технічна можливість забезпечити відвантаження до 29.05.2018.

29 травня 2018 року на адресу відповідача направлено лист №137 від 29.05.2018 (вхідний номер 273 від 29.05.2018) щодо відмови від отримання зерна зі зберігання у зв`язку з отриманням на запит від 23.05.2018 витягу з ДП "Держреєстр України" про обсяги зерна ТОВ "Спект-Агро" та складської квитанції на зерно № 66 від 19.01.2017 (АЧ №187186), відповідно до якої якість зерна у кількості 30 805 кг не відповідає вимогам ДСТУ 4966:2008. Посилаючись на ст. 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", позивач вимагав компенсувати вартість зерна в сумі 342 859,65 грн.

У відповідь на вищезазначену вимогу відповідач направив на адресу позивача лист № 130-7-2263/2-21 від 31.05.2018 (вхідний номер 2048 від 12.06.2018), у якому повідомив позивача про неможливість відмови від зерна, оскільки не надано належних та достатніх доказів на підтвердження понесених збитків, внаслідок неналежної якості зерна.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, необхідно зазначити таке.

Предметом спору у справі, яка розглядається, є стягнення 342 859,65 грн збитків, що складають вартість неповернутого зі зберігання зерна.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач, всупереч умовам договору, порушив зобов`язання щодо повернення позивачу прийнятого на зберігання насіння ріпаку.

До регулювання спірних правовідносин, що випливають зі зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) . Правовідносини між власниками зерна та суб`єктами зберігання зерна регулюються також Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (37-15) .

Згідно зі ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до статті 957 Цивільного кодексу України, за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) (ч. ч. 3 та 4 ст. 294 Господарського кодексу України).

У частині 1 статті 942 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно з пунктами 10, 24, 27 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання, доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості.

Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

За приписами статті 27 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Поклажодавець зерна зобов`язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов`язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна (ч. ч. 1, 2 ст. 31 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні").

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

За приписами ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

Аналогічна норма міститься в ст. 953 Цивільного кодексу України, згідно якої зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 950 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" визначено, що за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

У ст. 951 Цивільного кодексу України визначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість. У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.

Згідно з нормами ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено обов`язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Окрім того, згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З аналізу наведених правових норм випливає, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) зменшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Господарськими судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач неодноразово звертався до відповідача, в тому числі безпосередньо під час розгляду справи у місцевому суді (претензія № 302 від 23.08.2017, заяви на відвантаження зерна від 07.08.2017, № 58 від 18.05.2018 та № 62 від 23.05.2018) з вимогами щодо повернення зерна зі зберігання та з повідомленнями про невідповідність якості зерна, що підлягає поверненню ТОВ "Спектр-Агро", однак, відповідачем так і не було вчинено жодних належних дій щодо повернення зерна зі зберігання.

На момент прийняття оспорюваних судових рішень у справі ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не повернуло спірне насіння ріпаку 1 класу в кількості 30 805 кг ТОВ "Спектр-Агро".

Факт перебування зерна у відповідача, підтверджується наявними у матеріалах справи складськими свідоцтвами та актом-розрахунком № 3 від 19.01.2017.

Зміна якості зерна при зберіганні також підтверджена позивачем належними доказами.

Так при прийнятті на зберігання насіння ріпаку 1 класу, його якість відповідала вимогам ДСТУ 4966:2008 "Насіння ріпаку для промислового перероблення", що підтверджується картками аналізу зерна № 14 від 02.08.2016 та № 15 від 02.08.2016, які були видані філією "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

При цьому, зобов`язання з перевірки якості зерна при прийнятті на зберігання, відповідно до ст. 24 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" та п. п. 4.4, 4.8 договору складського зберігання насіння ріпаку № 248-Р/ЗБ/2016 від 01.08.2016, покладено на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" як на зерновий склад.

На момент звернення ТОВ "Спектр-Агро" до відповідача про відвантаження насіння ріпаку 1 класу зі зберігання змінилися його якісні характеристики, що підтверджується карткою аналізу зерна від 29.09.2017, виданою філією "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (зернова домішка 6,1 %, сміттєва домішка 9,5 %) та складською квитанцією на зерно № 66 від 19.01.2017 (зернова домішка 6,0 %, сміттєва домішка 9,5 %).

ДСТУ 4966:2008 передбачає вимоги до насіння ріпаку 1-го класу щодо сміттєвої домішки - не більше 2 %.

Наявність сміттєвої домішки понад 2 % у спірному насінні ріпаку не відповідає вимогам ДСТУ 4966:2008.

Господарські суди попередніх інстанції, виходячи з обставин справи та поданих доказів, правильно зазначили, що з боку відповідача має місце неналежне збереження зерна і невиконання обов`язку з відвантаження зерна, тобто порушення договірного зобов`язання, а отже, це свідчить про протиправність поведінки відповідача.

Таким чином, суд попередніх інстанції дійшов правильного висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором складського зберігання насіння ріпаку № 248-Р/ЗБ/2016 від 01.08.2016 позивачу було спричинено збитки.

Суди встановили, що вартість зерна вагою 30 805 кг, яка підлягає відшкодуванню позивачу з боку ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" як зерновим складом за договором складського зберігання насіння ріпаку №248-Р/ЗБ/2016 від 01.08.2016, складає 342 859,65 грн. Така вартість була обґрунтовано визначена на підставі видаткових накладних №РН-0000085 від 02.08.2016 та № 1 від 02.08.2016 відповідно до яких ТОВ "Спектр-Агро" здійснювало закупівлі насіння ріпаку 1 класу у ТОВ "Нові аграрні технології" та у ТОВ "Аграрна фірма "Проскурів", прийнявши до розрахунку вартість 1 тонни насіння ріпаку - 9 275 грн без ПДВ.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у неналежному збереженні зерна і невиконанні обов`язку з відвантаження такого зерна.

З огляду на вищевикладене, позивачем належними та допустимими доказами доведено порушення відповідачем зобов`язання за договором, факт спричинення збитків, їх розмір та прямий причинний зв`язок між заявленою сумою збитків та діями відповідача, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду попередніх інстанції про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Аргументи касаційної скарги, що ТОВ "Спектр-Агро" неналежним чином оформлено документацію на повернення зерна, як того вимагали пункти 6.1 - 6.3 договору №248-Р/ЗБ/2016 від 01.08.2016, фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України). Тому такі аргументи скаржника не можуть бути прийняті Верховним Судом. При цьому матеріали справи містять заяви на відвантаження зерна, які відповідають узгодженій сторонами у додатку № 5 до договору формі та докази їх отримання відповідачем. Такі доводи не спростовують порушення відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем щодо повернення зерна зі зберігання на вимогу позивача.

Підлягають відхиленню і посилання скаржника на п. 11.2 договору №248-Р/ЗБ/2016 від 01.08.2016, відповідно до якого зерновий склад не несе відповідальності за збереження якості зерна після закінчення граничного строку зберігання, оскільки граничний строк зберігання встановлений сторонами до 31.08.2017, тому що з заявою про відвантаження спірного залишку зерна вагою 30 805 кг позивач звернувся до зернового складу 07.08.2017, тобто до закінчення строку зберігання. При цьому зміна якості зерна підтверджується доказами, зокрема, складською квитанцією на зерно № 66 від 19.01.2017, виданою самим відповідачем до закінчення граничного строку зберігання.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2019 у справі за № 910/1923/18 - без змін.