1.1. У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора "Біком" (надалі - ТОВ "БК "Біком") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайс" (надалі - ТОВ "Ділайс") про стягнення боргу 15 500 053,33 грн, з яких: 14 256 000,00 грн - основний борг, 267 640,15 грн - 3% річних та 976 413,18 грн - інфляційних втрат за неналежне виконання інвестиційного договору №25/12/14 від 25.12.2014.

1.2. Позовна заява обґрунтована такими обставинами:

1.2.1. 25.12.2014 між ТОВ "Ділайс" (надалі - забудовник) та ТОВ "БК "Біком" (надалі - інвестор) було укладено інвестиційний договір №25/12/14 (надалі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався організувати будівництво та забезпечити введення в експлуатацію торгівельно-побутового розважального комплексу на перетині проспекту П.Григоренка та вул. Колекторної в Дарницькому районі міста Києва (комплекс), та передати позивачу об`єкт інвестування після введення його в експлуатацію. Згідно договору, об`єктом інвестування є 10 434,6 кв.м. торгівельних площ на першому поверсі комплексу. Позивач, в свою чергу, зобов`язався здійснити відповідне фінансування об`єкту інвестування на умовах, в порядку та строки, що передбачені договором.

1.2.2. Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що інвестор сплачує на користь забудовника передбачувану цим договором суму інвестицій в розмірі 20 000 000,00 грн з врахуванням ПДВ, не пізніше 31.10.2015. Відповідно до п. 6.2 договору запланований термін здачі комплексу в експлуатацію - до 31.10.2015.

1.2.3. Відповідно до пункту 8.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.10.2015.

1.2.4. На виконання умов інвестиційного договору №25/12/14 від 25.12.2014 року, у період з грудня 2014 року по червень 2015 року позивач здійснив інвестиційні платежі за будівництво торговельно-побутово-розважального комплексу на перетині проспекту П. Григоренка та вул. Колекторної, на загальну суму 14 256 000, 00 грн, що засвідчується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи: №1349 від 29.12.2014 на суму 1000000,00 грн; №1 від 12.01.2015 на суму 1000000,00 грн; №54 від 27.01.2015 на суму 1000000,00 грн; №86 від 13.02.2015 на суму 1000000,00 грн; №109 від 18.02.2015 на суму 500000,00 грн; №132 від 24.02.2015 на суму 400000,00 грн; №209 від 10.03.2015 на суму 300000,00 грн; №199 від 10.03.2015 на суму 500000,00 грн; №221 від 16.03.2015 на суму 500000,00 грн; №223 від 17.03.2015 на суму 500000,00 грн; №244 від 19.03.2015 на суму 190000,00 грн; №248 від 20.03.2015 на суму 500000,00 грн; №154 від 24.03.2015 на суму 500000,00 грн; №296 від 01.04.2015 на суму 10000,00 грн; №303 від 02.04.2015 на суму 500000,00 грн; №328 від 08.04.2015 на суму 600000,00 грн; №329 від 09.04.2015 на суму 500000,00 грн; №330 від 09.04.2015 на суму 500000,00 грн; №349 від 16.04.2015 на суму 23000,00 грн; №374 від 24.04.2015 на суму 1000000,00 грн; №380 від 27.04.2015 на суму 700000,00 грн; №384 від 28.04.2015 на суму 190000,00 грн; №415 від 06.05.2015 на суму 670000,00 грн; №460 від 18.05.2015 на суму 23000,00 грн; №462 від 19.05.2015 на суму 1500000,00 грн; №572 від 11.06.2015 на суму 150000,00 грн.

1.2.5. 08.10.2015 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до інвестиційного договору, відповідно до якої сторони погодили розірвати інвестиційний договір № 25/12/14 від 25.12.2014 за умови виконання забудовником обов`язку щодо повернення інвестиційного внеску згідно пунктом 3 цієї угоди. Сторони погодили, що забудовник зобов`язаний повернути отриманий інвестиційний внесок в розмірі 14 256 000,00 грн до 31.12.2015 (п. 3 додаткової угоди). Згідно з пунктом 6, додаткова угода набирає чинності з дати підписання її сторонами та скріплення печатками сторін.

1.2.6. 29.12.2015 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода №2, згідно з пунктом 1 якої сторони дійшли згоди змінити строк повернення отриманого інвестиційного внеску, визначеного в додатковій угоді від 08.10.2015 до договору та викладено пункт 3 додаткової угоди від 08.10.2015 до договору в наступній редакції: " 3. Забудовник зобов`язаний повернути отриманий інвестиційний внесок, в розмірі 14 256 000,00 грн до 31.05.2016". Всі інші положення додаткової угоди від 08.10.2015 до інвестиційного договору № 25/12/14 від 25.12.2014 залишаються без змін (пункт 2 додаткової угоди № 2).

1.2.7. В свою чергу, відповідач зобов`язання щодо будівництва комплексу не виконав та інвестиційні внески в сумі 14 256 000,00 грн в строк до 31.05.2016 не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом.

1.3. У березні 2017 року ТОВ "Ділайс" також звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ТОВ "БК "Біком" про визнання недійсними з моменту підписання інвестиційного договору від 25.12.2014 №25/12/14 та додаткових угод до договору від 08.10.2015 та від 29.12.2015 на підставі статті 232 Цивільного кодексу України.

1.3.1. В обґрунтування зустрічної позовної заяви ТОВ "Ділайс" стверджує, що:

- інвестиційний договір від 25.12.2014 №25/12/14 та додаткові угоди до нього від 08.10.2015 та від 29.12.2015 №2 не відповідають положенням статті 232 Цивільного кодексу України;

- інвестиційний договір від 25.12.2014 №25/12/14 та додаткові угоди до нього укладено з дефектом волі бенефіціара ТОВ "Ділайс" - ОСОБА_1 ;

- директор ТОВ "Ділайс" ОСОБА_2 (який також був директором ТОВ "БК "Біком") був призначений на посаду на підставі неправомірного рішення загальних зборів учасників відповідача, оформленого протоколом від 08.09.2014;

- укладення інвестиційного договору не мало на меті настання реального правовідношення, а створило лише передумови для заволодіння ТОВ "БК "Біком" майном ТОВ "Ділайс";

- права відповідача при укладенні інвестиційного договору на невигідних умовах не були представлені бенефіціаром ( ОСОБА_1 ) або його уповноваженою особою;

- на думку відповідача, при укладенні спірного договору існувала зловмисна домовленість між представником за довіреністю ТОВ "Ділайс" ОСОБА_3 та директором ТОВ "БК "Біком" ОСОБА_2, що є підставою для визнання інвестиційного договору та додаткових угод до нього недійсними на підставі статті 232 Цивільного кодексу України.

1.4. ТОВ "Ділайс", заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог, просив відмовити в задоволенні первісного позову, зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

1.5. ТОВ "БК "Біком" у відзиві на зустрічну позовну заяву стверджувало, що жодних прав та інтересів відповідача з боку позивача порушено не було, а отже і підстави для звернення із зустрічною позовною заявою відсутні. Позивач за первісним позовом стверджує, що ТОВ "Ділайс" неодноразово вчиняло конклюдентні дії, які свідчать про схвалення укладеного інвестиційного договору. Обставини, на які посилається відповідач, як на підставу визнання договору недійсним, зокрема, факт викрадення ОСОБА_1 який, за словами відповідача, був фактичним власником (бенефіціаром) ТОВ "Ділайс", а також про неправомірну зміну директора ТОВ "Ділайс" не стосуються предмету цього спору та не підтверджені жодними доказами. Крім того, ТОВ "БК "Біком" зазначало, що звернення до суду із зустрічною позовною заявою є зловживанням відповідачем процесуальними правами.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 первісні позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Ділайс" 14 256 000,00 грн - основного боргу, 361 378,23 грн - 3% річних, 1 297 969, 42 грн - інфляційних втрат, 36 700,00 грн - витрат на оплату послуг адвоката та судовий збір. В задоволені зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

2.2. Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд першої інстанції вказав про наявність підстав для задоволення первісного позову, оскільки відповідач, в порушення умов інвестиційного договору та додаткових угод до нього, зобов`язання щодо повернення позивачеві інвестиційних платежів в сумі 14 526 000,00 грн в строк до 31.05.2016 не виконав.

2.3. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження зловмисної домовленості (умисної змови) під час укладання спірного договору, внаслідок якої настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин; також не надано доказів на підтвердження наявності у позивача умислу та бажання настання негативних наслідків для ТОВ "Ділайс", а тому відсутні підстави для визнання інвестиційного договору та додаткових угод до нього недійсними на підставі статті 232 Цивільного кодексу України.

2.4. Господарський суд міста Києва вказав, що додаткові угоди, згідно яких відповідач зобов`язався повернути інвестиційні платежі за договором, чим підтвердив його дійсність, укладав саме ОСОБА_1 Особистий підпис ОСОБА_1 в додаткових угодах № 1,2 свідчить про визнання боргу та передбачає зобов`язання з його повернення.

2.5. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний господарський суд, зазначив, що укладення додаткових угод №№ 1,2 до інвестиційного договору від імені відповідача ОСОБА_1 спростовує твердження відповідача про наявність факту зловмисної домовленості, оскільки сам факт досягнення домовленості сторін про припинення договірних зобов`язань та бажання повернутися у попереднє становище, яке було до укладення договору, виключає наявність зловмисного умислу та намір позивача заволодіти майном ТОВ "Ділайс".

2.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №910/1460/17 скасовано частково, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позов ТОВ "БК "Біком" задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Ділайс" на користь ТОВ "БК "Біком" 14 256 000,00 грн - основного боргу, 361 378,23 грн - 3% річних, 1 297 969, 42 грн - інфляційних втрат та судовий збір. В іншій частині позову відмовити. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Ділайс" відмовити повністю."

2.7. Суди попередніх інстанцій розглянули та відхилили доводи відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), а саме: не прийняли до уваги наданий відповідачем висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 20.03.2017 №5361/17-32/5362/17-33, оскільки він не стосується предмета спору та виходить за межі предмета доказування; відхилили наданий відповідачем звіт про незалежну оцінку об`єкта незавершеного будівництва від 28.10.2015, оскільки він складений станом на 28.10.2015, а не на дату укладення спірного договору. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи ОСОБА_3, оскільки, на переконання суду, рішення не вплине на права та інтереси останньої. Також суд відхилив лист компанії-нерезидента Meltako Trading LTD про недійсність рішення загальних зборів учасників відповідача, оформленого протоколом від 08.09.2014 з огляду на те, що обставини, вказані у ньому, не стосуються предмета доказування у цій справі.

2.8. Північний апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення Господарського суду міста Києва в частині зустрічних позовних вимог, виходив з відсутності доказів, які б засвідчували існування обставин злочинної діяльності певних осіб або встановлення факту зловмисної змови.

2.9. Твердження ТОВ "Ділайс", що додаткові угоди, згідно яких відповідач за первісним позовом зобов`язався повернути інвестиційні платежі за інвестиційним договором, укладено з дефектом волі, а також, що ОСОБА_1 не усвідомлював дійсних наслідків їх укладання, не знав всіх реальних обставин та не міг розуміти, що інвестиційний договір укладено внаслідок зловмисної домовленості сторін, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки заявник не надав доказів неусвідомлення директором наслідків таких дій.

2.10. Аргументи відповідача за зустрічним позовом, що інвестиційний договір укладено на несприятливих для нього умовах, які полягають у неможливості забудовнику виконати умови щодо строків будівництва та здачі комплексу в експлуатацію, а підписання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 інвестиційного договору на таких умовах свідчить про їх умисні дії, які створювали передумови для заволодіння ТОВ "БК "Біком" майном ТОВ "Ділайс", суд апеляційної інстанції визнав безпідставними, оскільки підписання та скріплення підписів печатками інвестиційного договору та додаткових угод до нього представниками сторін, а також здійснення проплат інвестиційних платежів свідчать про досягнення сторонами згоди щодо умов договору, в укладенні якого сторони є вільними.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Ділайс" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та ухвали нове рішення, яким в задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю, а зустрічні позовні вимоги задовольнити, визнавши недійсними з моменту підписання інвестиційний договір від 25.12.2014 №25/12/14 та додаткові угоди до нього від 08.10.2015 та від 29.12.2015, укладені між сторонами. Відмова у задоволенні витрат на послуги адвоката заявником не оскаржується.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема: статей 203, 215, 232 Цивільного кодексу України та процесуального права, а саме статей 310, 311 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. ТОВ "Ділайс" зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки усім доводам зустрічної позовної заяви та обставинам, які стосуються підстав недійсності інвестиційного договору, а саме: зловмисної домовленості між представниками ТОВ "Ділайс" та ТОВ "БК "Біком" при укладенні інвестиційного договору та відсутності вільного волевиявлення ТОВ "Ділайс" при укладенні спірного договору.

3.4. Скаржник стверджує про наявність усіх умов для визнання оспорюваного правочину недійсним, передбачених статтею 232 Цивільного кодексу України, зокрема: 1) від імені ТОВ "Ділайс" правочин укладено його бухгалтером як представником; 2) зловмисна домовленість і вчинення правочину з ТОВ "БК "Біком" відбулося уповноваженим представником ТОВ "Ділайс"; 3) наявність умислу в діях представника щодо зловмисної домовленості; 4) настання несприятливих наслідків для ТОВ "Ділайс"; 5) наявність причинного зв`язку між зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для ТОВ "Ділайс".

3.5. Також, ТОВ "Ділайс" зазначає, що висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 20.03.2017 №5361/17-32/5362/17-33 є доказом відсутності волевиявлення учасника ТОВ "Ділайс" на зміну директора та укладення спірного договору, що свідчить про підготовку до реалізації зловмисної домовленості.

3.6. Скаржник у касаційній скарзі вказує, що відмова суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі призвела до неправильного застосування статті 232 Цивільного кодексу України.

3.7. Також, відповідач за первісним позовом стверджує, що інвестиційний договір завідомо укладався з метою створення умов для неможливості його належного виконання, а також умовами спірного договору були передбачені неспіврозмірні для сторін наслідки його невиконання, що створювало передумови для заволодіння ТОВ "БК "Біком" майна ТОВ "Ділайс".

3.8. У касаційній скарзі заявник вказує, що суди необґрунтовано відхилили клопотання про залучення ОСОБА_3 до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за зустрічним позовом.

3.9. 09.07.2019 ТОВ "БК "Біком" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило скаргу залишити без задоволення. Позивач вважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

4.1. Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

4.2. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

4.3. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

4.4. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

4.5. Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

4.6. Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

4.7. Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення 14 256 000,00 грн - основного боргу, 361 378,23 грн - 3% річних та 1 297 969, 42 грн - інфляційних втрат, оскільки відповідач в порушення умов інвестиційного договору та додаткових угод до нього, не виконав покладені на нього зобов`язання, зокрема, щодо повернення сплачених інвестиційних коштів.

4.8. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

4.9. Відповідно до частин 1,2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

4.10. Згідно з частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

4.11. Відповідно до статті 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

4.12. З огляду на те, що позивач за зустрічним позовом не довів в судах попередніх інстанцій, що укладення спірного договору відбувалося внаслідок зловмисної домовленості директора ТОВ "БК "Біком" з представником ТОВ "Ділайс", який діяв на підставі довіреності, Верховний Суд погоджується з висновками судів про відсутність підстав для визнання правочину недійсним згідно статті 232 Цивільного кодексу України.

4.13. Висновки судів, що для визнання правочину недійсним на підставі частини 2 статті 232 Цивільного кодексу України, обов`язковим є встановлення зловмисної домовленості представника з іншою стороною, умислу в діях представника та настання через це негативних наслідків для довірителя, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

4.14. Доводи заявника, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до винесення остаточного рішення у справі № 910/2129/17 відхиляються, оскільки обставини справи та предмет доказування у цій справі та справі № 910/2129/17 різні.

4.15. Доводи скаржника про те, що судами неправомірно відхилено клопотання про залучення ОСОБА_3 до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за зустрічним позовом, є безпідставними, оскільки ТОВ "Ділайс" не надано доказів в обґрунтування того, що суд при прийнятті оскаржуваних рішень вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки.

4.16. Аргументи ТОВ "Ділайс", що інвестиційний договір завідомо укладався з метою створення умов для неможливості його належного виконання, а також, що умовами спірного договору були передбачені неспіврозмірні для сторін наслідки його невиконання, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки ні наявними в матеріалах справи доказами, ні встановленими судами попередніх інстанцій обставинами не доведено вказаних заявником припущень. Крім того, дії сторін спрямовані на виконання зобов`язань засвідчують досягнення ними згоди щодо умов договору.

4.17. Твердження заявника, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки усім доводам зустрічної позовної заяви та обставинам, які стосуються підстав недійсності інвестиційного договору, а саме: зловмисної домовленості між представниками ТОВ "Ділайс" та ТОВ "БК "Біком" при укладенні інвестиційного договору та відсутності вільного волевиявлення ТОВ "Ділайс" при укладенні спірного договору, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Тобто, питання оцінки доказів у справі з урахуванням обставин конкретної справи є насамперед завданням судів першої та апеляційної інстанції і не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

4.18. Фактично доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, повторюють вимоги, викладені в апеляційній скарзі, які судом апеляційної інстанції було ретельно розглянуто та надано оцінку кожному із наведених аргументів.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. Верховний Суд вважає висновки Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника у касаційній скарзі висновків суду попередніх інстанцій не спростовують.

5.3. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення 14 256 000,00 грн - основного боргу, 361 378,23 грн - 3% річних, 1 297 969, 42 грн - інфляційних втрат та в частині відмови в задоволені зустрічних позовних вимог - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6. Розподіл судових витрат

6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайс" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення 14 256 000,00 грн - основного боргу, 361 378,23 грн - 3% річних, 1 297 969, 42 грн - інфляційних втрат та в частині відмови в задоволені зустрічних позовних вимог у справі № 910/1460/17 - залишити без змін.