розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 02.04.2018 (суддя Паляниця Ю.О.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 (головуючий суддя: Геза Т.Д., судді: Плахов О.В., Шутенко І.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"

про стягнення 125 145 521,07 грн.,

За участю представників:

позивача - Іоннікова Ю.В. - адвокат

відповідача - не з`явився

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. 18.12.2017 до Господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (далі - відповідач) про стягнення боргу у загальній сумі 125145521,07 грн., в тому числі: основного боргу у сумі 80473059,38 грн., пені - 17642638,72 грн., 3% річних - 4421201,70 грн., інфляційних втрат - 22608621,27 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13-384-ВТВ від 24.01.2013 (за поставками березня, травня-вересня, листопада-грудня 2015 року) в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, несвоєчасна оплата поставок жовтня-листопада 2014 року, заборгованість за якими стягнута рішенням Господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. по справі №905/1228/15, стала підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за цими зобов`язаннями у періоди, які не були предметом розгляду у вказаній справі.

3. Відповідач у відзиві просив суд відстрочити виконання рішення суду на 1 рік та зменшити розмір штрафних санкцій до 1000 грн. з посиланням на підстави понесення значних збитків, недостатність тарифів, неможливість здійснення господарської діяльності у повному, належному обсязі, проведення на території Донецької області антитерористичної операції.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.04.2018 у справі №905/2964/17, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг - 33114769,54 грн., пеню - 10040893,14 грн., 3% річних - 2585122,58 грн., інфляційні нарахування - 12920959,37 грн., а також судовий збір в сумі 187011,16 грн. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Донецької області від 02.04.2018 по справі №905/2964/17 на 1 місяць з дня ухвалення такого рішення Провадження по справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", м.Краматорськ на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ суми основного боргу у розмірі 38853293,96 грн. закрито. В іншій частині позов залишено без задоволення.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

5. 21.01.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 02.04.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 у справі № 905/2964/17 до Касаційного господарського суду.

6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2019 у справі №905/2964/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

7. Ухвалою Верховного Суду від 20.02.2019 касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без руху до 20.03.2019 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі; встановлено Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

11.03.2019 скаржником надано до суду платіжне доручення № 7002020 від 01.03.2019 на суму 2 054,89 грн.

8. Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2019 заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено строк ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" для подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 02.04.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 у справі № 905/2964/17, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 18.04.2019, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до 10.04.2019.

9. Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2019 заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" про зупинення провадження у справі №905/2964/17 задоволено; провадження за касаційною скаргою у справі №905/2964/17 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 916/190/18.

10. Згідно з інформацією в кур`єрській накладній 11.04.2019 Публічним акціонерним товариством "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" направлено відзив на касаційну скаргу від 11.04.2019 №15/1-1039, який фактично надійшов до суду 12.04.2019.

Відповідно до ч.1 ст. 295 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

2. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом."

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 21.03.2019 визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 10.04.2019.

Оскільки відзив на касаційну скаргу фактично поданий відповідачем з порушенням строку, визначеного ч.2 ст. 295 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованих причин пропуску даного строку у відзиві не наведено, клопотання про його поновлення не заявлено, суд залишає його без розгляду.

11. 04.06.2019 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі № 916/190/18, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 19.06.2019.

12. Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2019 поновлено провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 02.04.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 у справі № 905/2964/17, розгляд касаційної скарги призначено на 24.07.2019.

13. У судове засідання 24.07.2019 з`явилася повноважний представник позивача, яка підтримала касаційну скаргу.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча вказаний учасник справи про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

14. У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (скаржник, позивач) просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 02.04.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 у справі № 905/2964/17 в частині відмови у стягненні 94027,73 грн. 3% річних за зобов`язаннями листопада 2014 року (з 11.12.2015 по 11.02.2016) та відмови у стягненні 179961,82 грн. інфляційних за зобов`язаннями листопада 2014 року (з 01.12.2015 по 31.01.2016), передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

15. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в стягненні 3% річних за зобов`язаннями листопада 2014 року (з 11.12.2015 по 11.02.2016) та інфляційних за зобов`язаннями листопада 2014 року (з 01.12.2015 по 31.01.2016), нарахованих у період відстрочки виконання рішення суду у справі №905/1228/15, вважає, що строк виконання зобов`язання є його складовою та визначається виключно підставою виникнення такого зобов`язання.

На думку позивача, судами не враховано, що зміна умов прострочення боржника, як єдина передбачена чинним законодавством підстава для не застосування наслідків, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, можлива виключно при зміні підстави виникнення цивільних прав та обов`язків на умовах, визначених цією підставою.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

16. 24.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (покупець) підписано договір купівлі-продажу природного газу №13-384-ВТВ.

За змістом п.1.1 договору №13-384-ВТВ від 24.01.2013 (в редакції додаткової угоди №12 від 22.12.2014) продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2013 - 2015 роках природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця (п.2.1 вказаного правочину).

Сторони неодноразово вносили зміни до п.5.2 договору №13-384-ВТВ від 24.01.2013, змінюючи ціну газу.

Відповідно до п.11 договору №13-384-ВТВ від 24.01.2013 (в редакції додаткової угоди №12 від 22.12.2014) останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

17. Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.11.2015 по справі №905/1228/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" про стягнення 85594041,98 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 81698233 грн., у тому числі 49547486,63 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 13533126,28 грн. пені, 1366250,66 грн. 3% річних та 17251369,43 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 70135,86 грн.; надано відстрочку виконання рішення суду строком на 6 місяців з моменту набрання даним судовим актом законної сили.

З мотивувальної частини рішення вбачається, що судом досліджувалися обставини укладання договору №13-384-ВТВ від 24.01.2013, здійснення позивачем постачання природного газу за період з січня 2013 року по листопад 2014 року, а також невиконання відповідачем власних платіжних зобов`язань у вказаний період, що стало підставою для нарахування, в тому числі, пені за період з 20.02.2013 по 28.04.2015, 3% річних за період з 20.02.2013 по 28.04.2015, інфляційних збитків за загальний період з березня 2013 року по березень 2015 року.

Рішення Господарського суду Донецької області від 24.11.2015 у справі №905/1228/15 не переглядалось в апеляційному, касаційному порядках та набрало законної сили.

18. Обставини, що встановлені судом при розгляді справи №905/1228/15, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

19. Виходячи з того, що відповідач після прийняття рішення у справі №905/1228/15 за спожитий у жовтні-листопаді 2014 року природний газ за договором №13-384-ВТВ від 24.01.2013 у повному обсязі та у встановлені строки не розрахувався, позивач, зокрема, нарахував та заявив до стягнення проценти річних, а саме:

- 29390,52 грн. за період з 29.04.2015 по 29.10.2015 (поставка жовтня 2014 року на суму 12197686,22 грн.),

- 409686,86 грн. за період з 29.04.2015 по 11.02.2016 (поставка листопада 2014 року на суму 41051848,85 грн.).

20. Крім того, з позовної заяви вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", зокрема, просило стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 22608621,27 грн., в тому числі 5249477,75 грн. за період з квітня 2015 року по січень 2016 року (поставка листопада 2014 року на суму 41051848,85 грн.).

VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

21. Суд першої інстанції частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зокрема, зазначив, що рішенням Господарського суду Донецької області від 24.11.2015 по справі №905/1228/15 виконання вказаного рішення на суму 81698233 грн. було відстрочено на шість місяців з моменту набрання даним судовим актом законної сили.

На переконання суду, невиконання грошового зобов`язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення.

При цьому, місцевий господарський суд послався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України №3-1276г15 від 17.02.2016 (справа №905/3137/14-908/5775/14).

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що за наявності обставин відстрочення виконання рішення від 24.11.2015 у справі №905/1228/15 з 11.12.2015 (набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області від 24.11.2015 по справі №905/1228/15) по 10.06.2016 включно, підстави для нарахування 3% річних за зобов`язаннями листопада 2014 року у період з 11.12.2015 по 11.02.2016 на теперішній час відсутні.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку в частині нарахування 3% річних за зобов`язаннями березня, травня-вересня, листопада-грудня 2015 року, а також нарахованих за межами періоду з 11.12.2015 по 11.02.2016 (кінцева дата нарахування процентів річних за поставками жовтня-листопада 2014 року) за поставками жовтня-листопада 2014 року, беручи до уваги висновки суду щодо відсутності підстав для нарахування процентів річних за поставками березня, травня-вересня, листопада 2015 року (частково на суму 4046822,44 грн), суд дійшов висновки, що сума процентів річних за простроченими зобов`язання відповідача по оплаті газу, який було поставлено у жовтні-листопаді 2014 року, листопаді (частково на суму 17625153,33 грн), грудні 2015 року (в межах визначених позивачем періодів) становить 2585122,58 грн.

Крім того, за розрахунком суду, а також з урахуванням наведеної вище правової позиції Верховного Суду України, беручи до уваги висновки суду щодо відсутності підстав для нарахування інфляційних втрат за поставками березня, травня-вересня, листопада 2015 року (частково на суму 4046822,44 грн), місцевий господарський суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача належать інфляційні збитки у розмірі 12920959,37 грн.

22. Суд апеляційної інстанції погодився з вищевказаними висновками суду першої інстанції, врахувавши, що аналогічного висновку, що невиконання грошового зобов`язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення, дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17.10.2018 у справі №923/1151/17.

VІІ. Позиція Верховного Суду

23. Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

24. Як вбачається з касаційної скарги, позивачем оскаржується рішення Господарського суду Донецької області від 02.04.2018 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 у справі № 905/2964/17 лише в частині відмови у стягненні 94027,73 грн. 3% річних за зобов`язаннями листопада 2014 року (з 11.12.2015 по 11.02.2016) та 179961,82 грн. інфляційних за зобов`язаннями листопада 2014 року (з 01.12.2015 по 31.01.2016).

З урахуванням викладеного та наведених положень ч.1 ст. 300 ГПК, суд касаційної інстанції переглядає рішення Господарського суду Донецької області від 02.04.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 у справі № 905/2964/17 саме лише в частині стягнення 3% річних за зобов`язаннями листопада 2014 року (з 11.12.2015 по 11.02.2016) та інфляційних втрат за зобов`язаннями листопада 2014 року (з 01.12.2015 по 31.01.2016).

25. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 викладений такий правовий висновок:

"43. Згідно з частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

44. Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

45. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

46. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

47. Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

48. Розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

49. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими висновки суду першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог ДК "Газ Україна" НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих у зв`язку з невиконанням у період прострочення боржника грошового зобов`язання зі сплати основного боргу за спожитий природний газ.

53. Оскільки з огляду на викладене вище такий висновок вбачається недостатньо мотивованим, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від указаного правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 905/3137/14-908/5775/14 (провадження № 3-1276гс15), та зазначає, що після прийняття судом рішення про розстрочку або відстрочку виконання рішення грошове зобов`язання боржника не припиняється, тому передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

64. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

65. Розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України."

26. Аналогічна правова позиція щодо застосування ч.2 ст. 625 ЦК України викладена і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду з урахуванням вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

27. Розглядаючи дану справу та відмовляючи ПАТ НАК "Нафтогаз України" в позові в частині стягнення 3% річних в сумі 94027,73 грн. за період з 11.12.2015 по 11.02.2016 та 179961,82 грн. інфляційних за період з 01.12.2015 по 31.01.2016 за зобов`язаннями листопада 2014 року, нарахованими у зв`язку з невиконанням у період прострочення боржника грошового зобов`язання зі сплати основного боргу за спожитий природний газ, судами першої та апеляційної інстанцій внаслідок застосування попередньої правової позиції Верховного Суду України, викладеного у вищевказаній постанові від 17 лютого 2016 року у справі №905/3137/14-908/5775/14 (провадження № 3-1276гс15), від якого після прийняття оскаржуваних у даній справі рішень відступила Велика Палата Верховного Суду, не враховано зазначені вище вимоги закону.

28. З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги в цій частині.

29. Разом з тим, колегія суддів касаційного господарського суду вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з розрахунку, наведеного у касаційній скарзі, розмір 3% річних за зобов`язаннями листопада 2014 року нарахований на суму боргу 18191930,79грн. за період з 11.12.2015 по 11.02.2016 і становить 94027,73 грн.

Разом з тим, з розрахунку санкцій та 3% річних, які нараховані за зобов`язаннями листопада 2014 року, доданого до позовної заяви, вбачається, що 21.01.2016 відповідачем була погашена заборгованість в сумі 12345453,27грн., у зв`язку з чим сума боргу зменшилась до 5846477,52 грн.

Зменшення суми боргу до 5846477,52 грн. також підтверджується наведеним у касаційній скарзі розрахунком інфляційних, відповідно до якого позивачем нараховано 179961,82 грн. інфляційних, в тому числі 127343,52 грн. на суму 18191930,79 грн. за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 та 52618,30 грн. на суму 5846477,52 грн. за період з 01.01.2016 по 31.01.2016.

Тобто, суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної правової оцінки як залишку заборгованості відповідача перед позивачем за зобов`язаннями листопада 2014 року з урахуванням її часткового погашення у спірний період, так і періоду, протягом якого мало місце невиконання відповідачем певного розміру грошового зобов`язання.

30. При цьому суд касаційної інстанції враховує, що у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 викладений такий правовий висновок:

"54. Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

55. У своїй позовній заяві ДК "Газ Україна" НАК "Нафтогаз України" просить стягнути з відповідача 11 281 588,48 грн, а саме: інфляційні втрати в розмірі 10 787 039,37 грн та три проценти річних в розмірі 494 549,11 грн., які нараховані на залишок заборгованості відповідача перед позивачем. При цьому інфляційні втрати розраховані позивачем за період з 01 січня по 30 серпня 2015 року, а три проценти річних - з 30 січня по 30 серпня 2015 року.

56. Однак суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної правової оцінки як залишку заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням її часткового погашення, так і періоду, протягом якого мало місце невиконання відповідачем грошового зобов`язання.

57. Відповідно до частин першої, другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

58. Звідси Велика Палата Верховного Суду позбавлена можливості дослідити проведені позивачем нарахування заборгованості відповідача та встановити їх обґрунтованість, чого не зробили й суди попередніх інстанцій.

59. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості здійснити розрахунок заборгованості відповідача перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції."

VІІІ. Висновки Верховного Суду

31. Згідно з ч.ч.1,2,5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

32. Згідно з п.2 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.п.1,2 ч.3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи."

33. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити повністю, рішення Господарського суду Донецької області від 02.04.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 у справі № 905/2964/17 скасувати в частині відмови у стягненні 3% річних в сумі 94027,73 грн. за період з 11.12.2015 по 11.02.2016 та 179961,82 грн. інфляційних за період з 01.12.2015 по 31.01.2016 за зобов`язаннями листопада 2014 року, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.

В решті рішення Господарського суду Донецької області від 02.04.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 у справі №905/2964/17 слід залишити без змін.

34. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 02.04.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 у справі № 905/2964/17 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 02.04.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 у справі №905/2964/17 скасувати в частині відмови у стягненні 3% річних в сумі 94027,73 грн. за період з 11.12.2015 по 11.02.2016 та 179961,82 грн. інфляційних за період з 01.12.2015 по 31.01.2016 за зобов`язаннями листопада 2014 року, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.