на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 (колегія суддів: Мишкіна М.А. головуючий, Поліщук Л.В., Таран С.В.) та на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2018 (суддя Лічман Л.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Одесаобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання неправомірними дій та зобов`язання належним чином виконувати умови договору

позивача: Хомич Р.В. (адвокат)

відповідача: Швець В.В. (директор),

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись у суд з даним позовом Акціонерне товариство "Одесаобленерго" (далі - позивач) просило визнати неправомірними дії Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" (далі - відповідач) з видачі технічних умов приєднання до електричних мереж електроустановок (яке не є стандартним) від 09.11.2017 № 15/2017 на об`єкт, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі-Технічні умови), та зобов`язати відповідача належним чином і в повному обсязі виконувати обов`язки, передбачені пунктом 3.1.14 договору на послуги з передачі електричної енергії №3/П від 09.09.2009, а саме - при видачі технічних умов на приєднання до мереж електропередавальної організації нових споживачів постачальника на ступені напруги 0,4 кВ, зобов`язувати їх узгоджувати технічні умови з постачальником з питань організації обліку електричної енергії, на ступені напруги 10 кВ, узгоджувати технічні умови з постачальником в частині приєднання та організації обліку електричної енергії.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив порушення договірних зобов`язань, яке виразилося в тому, що він надав відповідному споживачу Технічні умови, які не узгоджувались з позивачем.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Оскарженим рішенням Господарського суду Одеської області від 19.09.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019, позов задоволено повністю.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, свій висновок мотивував тим, що відповідач порушив умови пункту 3.1.14 договору шляхом видачі третій особі Технічних умов без їх погодження з позивачем, що зафіксовано відповідним актом.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

3.2. В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилався на те, що він не порушував взяті на себе зобов`язання, так як умови пункту 3.1.4 договору були виконані належним чином, а складений позивачем акт порушень від 22.05.2018 є недопустимим доказом. При цьому відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/995/18, як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень у справі, що переглядається.

4. Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

4.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судами

5.1. Як встановлено судами 09.09.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго", яке перейменовано в Акціонерне товариство "Одесаобленерго" (постачальник) та відповідачем (електропередавальна організація) було укладено договір на послуги з передачі електричної енергії № 3/П, предметом якого є умови передачі електричної енергії, що є товарною продукцією постачальника, через електричні мережі електропередавальної організації споживачам постачальника і порядок оплати постачальником вартості послуг з передачі електричної енергії електропередавальній організації та порядок їх визначення.

5.2. Відповідно до пункту 3.1.14 договору електропередавальна організація зобов`язується при видачі технічних умов на приєднання до мереж електропередавальної організації нових споживачів постачальника на ступені напруги 0,4 кВ зобов`язувати їх узгоджувати технічні умови з постачальником з питань організації обліку електричної енергії, на ступені напруги 10 кВ, узгоджувати технічні умови з постачальником в частині приєднання та організації обліку електричної енергії.

5.3. Згідно з пунктом 7.5 договору у разі виявлення однією із сторін договору порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження. Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов`язана попередити іншу сторону про необхідність складання акта. Інша сторона не може без поважних причин відмовитись від складання та підписання акта. У разі відмови сторони від підписання акта порушень в акті робиться запис про відмову. У цьому випадку акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менше трьох уповноважених представників сторони договору, що складала акт.

5.4. Суди встановили, що 09.11.2017 відповідач видав ОСОБА_1 (далі-третя особа) Технічні умови, та супровідним листом від 20.04.2018 № 82 відповідач надіслав їх на адресу позивача.

5.5. Листом від 17.05.2018 № 21/494 позивач повідомив відповідача про необхідність складання 22.05.2018 двостороннього акта порушень на виконання умов пункту 7.5 договору, у зв`язку з чим запропонував відповідачу направити уповноваженого представника для складання акту.

5.6. 22.05.2018 позивачем у складі трьох його представників та за участю відповідача складено акт порушень, яким зафіксовано порушення відповідачем умов пункту 3.1.14 договору при видачі Технічних умов, але керівник відповідача підписати його відмовився, у зв`язку з чим була зроблена відповідна відмітка.

5.7. Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання неправомірними дій відповідача та зобов`язання його виконувати умови договору.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 наведеного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 629 вказаного Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

6.2. Аналогічні положення містяться у частині першій статті 193 Господарського кодексу України, якою передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

6.3. Встановивши, що відповідач видав третій особі Технічні умови за відсутності на це погодження позивача, що зафіксовано актом порушення, який підписано трьома уповноваженими представниками позивача, суди дійшли висновку про порушення відповідачем умов пункту 3.1.14 договору.

6.4. Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів в частині задоволення позовних вимог щодо визнання дій відповідача неправомірними, оскільки із встановлених ними обставин вбачається, що Технічні умови були видані відповідачем 09.11.2017, який 20.04.2018 направив їх на погодження позивачу, що суперечить умовам пункту 3.1.14 договору, за яким відповідач зобов`язався узгоджувати Технічні умови з позивачем при їх видачі споживачу, а не після вчинення такої дії, яка мала місце у справі, що переглядається.

6.5. Отже судові рішення щодо цієї частини спору відповідають положенням статей 526, 610, 629 Цивільного кодексу України, що дає підстави для залишення оскаржуваних рішень в цій частині без змін.

6.6. Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 916/998/18, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.

6.7. Заявник касаційної скарги цих висновків не спростував.

6.8. За висновками Європейського суду з прав людини принцип правової визначеності, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (пункт 61 рішення від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (пункт 123 рішення від 29 листопада 2016 року у справі "Парафія греко-католицької церкви у м. Люпені проти Румунії", заява № 76943/11). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (пункт 36 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "С. В. проти Сполученого Королівства", заява № 20166/92).

6.9. Враховуючи викладене у сукупності, та враховуючи наведену вище правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 14.06.2019 у справі № 916/998/18, Суд не вбачає підстав для відступу від правової позиції об`єднаної палати, таких підстав не наведено і скаржником, а отже не вбачається підстав вважати, що оскаржені судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

6.10. Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскаржених судових рішень у наведеній частині, а доводи відзиву на касаційну скаргу у цій частині, з урахуванням наведеного, узгоджуються із висновками судів попередніх інстанцій.

6.11. Посилання відповідача на те, що акт порушення є недопустимим доказом, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, які згідно з частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходять за межі розгляду справи у суді касаційної інстанції.

6.12. В той же час, судами при ухваленні оскаржуваних рішень у частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача належним чином і в повному обсязі виконувати обов`язки, передбачені пунктом 3.1.14 договору, а саме: при видачі технічних умов на приєднання до мереж електропередавальної організації нових споживачів постачальника на ступені напруги 0,4 кВ, зобов`язувати їх узгоджувати технічні умови з постачальником з питань організації обліку електричної енергії, на ступені напруги 10 кВ, узгоджувати технічні умови з постачальником в частині приєднання та організації обліку електричної енергії, не було враховано, що такі вимоги дублюють пункт 3.1.14 договору, який є обов`язковим для сторін у силу закону (стаття 629 ЦК України). Тобто позивачем у цій частині позовних вимог обрано неналежний спосіб захисту, враховуючи, що таке погодження передбачено договором.

6.13. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 916/998/18, яка в силу приписів ч.4 ст. 236 ГПК України враховується колегією суддів, оскільки спір був вирішений між тими ж сторонами та з тих же саме підстав, що у справі, яка переглядається.

6.14. Наведеним вище підтверджуються доводи, викладені у касаційній скарзі позивача, щодо наявності правових підстав для скасування судових рішень у цій частині спору, а доводи відзиву на касаційну скаргу у цій частині, з урахуванням наведеного, є безпідставними.

6.15. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

6.16. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

6.17. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

6.18. За вказаних обставин перегляд судових рішень у суді касаційної інстанції не повинен розглядатися як замаскована апеляція.

6.19. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

6.20. Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

7.2. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 311 цього Кодексу, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

7.3. На підставі вищевикладеного Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права дійшов до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача належним чином і в повному обсязі виконувати обов`язки, передбачені пунктом 3.1.14 договору, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині судові рішення належить залишити без змін.

8. Щодо судових витрат

8.1. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судові витрати за розгляд апеляційної та касаційної скарг у справі належить частково покласти на позивача, а саме в частині їх задоволення.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" задовольнити частково.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2018 у справі № 916/994/18 в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача належним чином і в повному обсязі виконувати обов`язки, передбачені пунктом 3.1.14 договору на послуги з передачі електричної енергії №3/П від 09.09.2009, а саме - при видачі технічних умов на приєднання до мереж електропередавальної організації нових споживачів постачальника на ступені напруги 0,4 кВ, зобов`язувати їх узгоджувати технічні умови з постачальником з питань організації обліку електричної енергії, на ступені напруги 10 кВ, узгоджувати технічні умови з постачальником в частині приєднання та організації обліку електричної енергії, скасувати, та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові у цій частині відмовити.

В іншій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі Господарського суду Одеської області №916/994/18, залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства "Одесаобленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" 6 167 (шість тисяч сто шістдесят сім) грн. 00 коп. судового збору з апеляційної та касаційної скарг.