У квітні 2018 ТОВ "Вестєвробуд" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Військової частини 3077 Національної гвардії України 206 715,51 грн. заборгованість за договором підряду № 050216/1 від 05.02.2016, 29 602,72 грн. пені, 15 986,13 грн. інфляційних втрат та 3 058 грн. 3 % річних, а всього - 255 362,36 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду щодо оплати виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.10.2018 у справі № 910/4356/18 (суддя Князьков В.В.) позов задоволено частково та стягнено з відповідача на користь позивача 201 998,36 грн. основного боргу, 15 621,37 грн. втрат внаслідок інфляції та 3 005,07 грн. 3 % річних. В решті позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у справі №910/4356/18 (судді : Тищенко А.І., Чорна Л.В., Скрипка І.М.) рішення Господарського суду м. Києва від 31.10.2018 залишено без змін.

У касаційній скарзі Військової частини 3077 Національної гвардії України просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 та рішення Господарського суду м. Києва від 31.10.2018 у справі №910/4356/18 скасувати, направивши справу на новий судовий розгляд .

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями щодо частково задоволення позову, скаржник посилається на неврахування судами обох інстанцій при вирішенні даного спору положень ст. 877 ЦК України, за якої підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт, проте на думку скаржника, укладаючи зазначений договір підряду, сторонами не було дотримано вимог вказаної норми.

Також, у своїй касаційній скарзі відповідач зазначає про порушення судами попередніх інстанцій вимог ст.ст. 73- 80 ГПК України, оскільки оцінка доказів не відповідає фактичним даним, так як відповідач вважає, що надані документи на підтвердження повного виконання позивачем свого обов`язку за договором підряду № 050216/1 від 05.02.2016 не є належними та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 79 ГПК України.

Таким чином, скаржник посилається на те, що судами обох інстанцій неналежним чином досліджено докази, які містяться у справі, неповно з`ясовано обставини справи, а також необґрунтовано відхилено клопотання щодо призначення судової будівельної технічної експертизи, а неврахування зазначеного, на думку відповідача, призвело до передчасних висновків суду про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.

У відзиві ТОВ "Вестєвробуд" просить залишити без змін оскаржувані судові рішення, як такі що прийняті з урахуванням всіх обставин справи та вимог норм матеріального та процесуального права.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 для розгляду касаційної скарги Військової частини 3077 Національної гвардії України у справі № 910/4356/18 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Погребняк В.Я., Пєсков В.Г.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2019 у зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. для розгляду касаційної скарги Військової частини 3077 Національної гвардії України у справі № 910/4356/18 визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Погребняк В.Я., Білоус В.В. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2019 призначено розгляд справи за касаційною скаргою Військової частини 3077 Національної гвардії України у порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 050216/1 від 05.02.2016, за умовами якого Військова частина 3077 Національної гвардії України (замовник) доручає, а ТОВ "Вестєвробуд" (виконавець) зобов`язується виконати послуги з капітального ремонту будівлі спеціального призначення (передавального центру зв`язку) 2-3-й поверхи військової частини 3077 НГУ за ДК:016-2010 та ДК:021-2015 з використанням матеріалів замовника: роботи будівельно-монтажні, інші, код 43.29.1 та будівельно-монтажні роботи, код 45300000-0, при цьому замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити в обсязі у строки визначені цим договором.

Згідно п. 2.1 зазначеного договору, загальна сума договору складає 206 715,51 грн., в тому числі ПДВ 34 452,59 грн.

Відповідно до п. п. 2.2, 2.3 цього договору, замовник здійснює оплату виконавцю після виконання робіт у розмірі 100 % не пізніше п`яти робочих днів на підставі акту виконаних робіт ПФ №КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт ПФ №КБ-3. Оплата послуг згідно договору здійснюється у безготівковій формі на поточний банківський рахунок виконавця, який вказаний в договорі.

Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що початок виконання робіт - 01.02.2016. Закінчення виконання робіт - не пізніше 20.12.2016.

Робота вважається виконаною після підписання замовником виконаних робіт ПФ №КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт ПФ №КБ-3 (п. 4.1 договору).

Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судами обох інстанцій, за актом № 190216 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року від 19.02.2016 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2016 року, підрядником були виконані роботи на суму 206 715,51 грн., а згідно з актами № 1 та № 2 огляду прихованих робіт від 19.02.2016 до договору № 050216/1 від 05.02.2016 виконані роботи були прийняті замовником без будь-яких зауважень і заперечень, зазначені акти підписані та скріплені печатками сторін.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, протягом 2016 року у Військовій частині 3077 Національної гвардії України проводилась перевірка внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності Військової частини 3077 за період її діяльності з 01.02.2013 по 31.07.2016, під час якої питання щодо обсягів виконаних робіт за договором № 050216/1 від 05.02.2016 не досліджувалось.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 13.03.2017, в межах досудового кримінального провадження № 42016110330000089, Північним офісом Держаудитслужби було проведено позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності Військової частини 3077 Національної гвардії України за період з 01.01.2015 по 31.11.2016, за результатами якої складено акт від 24.04.2017 № 09-30/429, а в подальшому - перевірку дотримання вимог законодавства по виконаним роботам з поточного ремонту дорожнього покриття (асфальт нижній та верхній шар), з виконання військового будівництва об`єктів бойової підготовки (спортивна зала), з капітального ремонту будівлі спеціального призначення (КТП), з капітального ремонту будівлі спеціального призначення (передавального центру зв`язку) 1-го, 2-го та 3-го поверхів, з виконання капітального ремонту будівлі спеціального призначення (ШТАБ) та з військового будівництва навчальних класів зв`язку Військової частини 3077 Національної гвардії України, за результатами якої Північним офісом Держаудитслужби складено довідку № б/н від 19.07.2017.

Як вбачається із даних, які викладені у зазначеній довідці від 19.07.2017, вибірковою перевіркою правильності застосування коефіцієнтів та норм, врахованих в акті приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року № 190216 по капітальному ремонту будівлі спеціального призначення (передавального центру зв`язку), 2-3 поверхи військової частини 3077 Національної гвардії України, порушень вимог законодавства не встановлено. При виконанні робіт застосовано розцінки відповідно до вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" та порушень не встановлено. Вибірковим контрольним обміром робіт, виконаних ТОВ "Вестєвробуд" при проведенні капітального ремонту будівлі спеціального призначення (передавального центру зв`язку), 2-3 поверхи, станом на 27.06.2017, за участю представника підрядника ТОВ "Вестєвробуд" Зінов`єва М. О., в присутності представника замовника - заступника командира частини з матеріального забезпечення начальника тилу Військової частини 3077 Національної гвардії України Сеника О.В. та державного фінансового інспектора Північного офісу Держаудитслужби Буряк М. В ., встановлено розбіжність обсягів виконаних робіт в сумі 4 717,15 грн. (з ПДВ), чим порушено п. 6.4.7 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва".

Предметом даного позову є вимоги про стягнення боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних, за порушення відповідачем свого обов`язку щодо оплати вартості виконаних ремонтних робіт.

За таких обставин, з урахуванням наведеного вище, суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що на виконання умов договору № 050216/1 від 05.02.2016, який недійсним у встановленому законом порядку не визнавався і тому в силу ст. 204 ЦК України є правомірним, ТОВ "Вестєвробуд" виконано підрядних робіт на загальну суму 201 998,36 грн., що підтверджується актом № 190216 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2016 року та довідкою Північного офісу Держаудитслужби від 19.07.2018, які прийняті Військовою частиною 3077 Національної гвардії України без будь-яких зауважень, проте вартість цих робіт замовником не оплачена, а тому місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції дійшли висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 201 998,36 грн., 15 621,37 грн. інфляційних втрат та 3 005,07 грн. 3 % річних, відмовивши у решті вимог за недоведеності та у стягненні пені, посилаючись на ч. 6 ст. 232 ГК України.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За ч. 4 ст. 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Так, замовник зобов`язаний сплатити підряднику обумовлену в договорі ціну в повному обсязі після остаточної здачі йому результатів роботи. При цьому, такий обов`язок виникає у нього за умови, що і підрядник виконав свої обов`язки повністю.

Відтак, з урахуванням наведеного вище та встановленого судами попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки відповідач належним чином не виконав взятий на себе обов`язок щодо повної та вчасної оплати виконаних на його замовлення робіт, позивач вправі вимагати сплати спірної суми боргу з урахуванням відповідальності відповідача за порушення грошових зобов`язань, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України в примусовому порядку, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано частково задовольнили заявлені позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача 201 998,36 грн. боргу, 15 621,37 грн. втрат внаслідок інфляції та 3 005,07 грн. 3 % річних, при цьому правомірно відмовили у решті заявлених вимог.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 та рішення Господарського суду м. Києва від 31.10.2018 у справі №910/4356/18 постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.