Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний та технічний центр "Ротор" (далі - ТОВ "НДТЦ "Ротор") в особі ліквідатора Голінного А.М. звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (далі - ДП "Завод ім. В.О. Малишева") про стягнення безпідставно перерахованих коштів в розмірі 200000,00 грн. на підставі частини 4 статті 653, статті 1212 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані грошові кошти були перераховані на виконання умов договору від 20.01.2004 № 23/22Н-04-98/д, який в подальшому було розірвано рішенням Господарського суду Харківської області від 13.06.2017 у справі №922/1281/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та постановою Верховного Суду від 10.04.2018.

14.03.2019 ДП "Завод ім. В.О. Малишева" подано зустрічну позовну заяву про визнання права власності на машину траншейну МТ та машину пошарової розробки ґрунту МПРГ-1м, виготовлені за договором від 20.01.2004 №23/22Н-04-98/дп та за договором від 10.12.2004 № 1637дп, на підставі частини 1 статті 331, частин 1, 2 статті 334 Цивільного кодексу України.

Вказує про недоведеність позивачем факту набуття або збереження майна ТОВ "НДТЦ "Ротор" Державним підприємством "Завод ім. В.О. Малишева", що свідчить про відсутність правових підстав для застосування ст. 1212 ЦК України, тоді як положеннями статті 653 ЦК України передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.03.2019 у справі №922/465/19 повернуто ДП "Завод ім. В.О. Малишева" зустрічний позов на підставі частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Ухвала мотивована тим, що первісні та зустрічні позовні вимоги ґрунтуються частково на різних підставах виникнення, а тому спільний розгляд зустрічного позову ДП "Завод ім. В.О. Малишева" із первісним позовом ТОВ "Науково-дослідний та технічний центр "Ротор" не є доцільним.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2019 ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.03.2019 залишено без змін.

Апеляційний господарський суд визнав ухвалу місцевого суду такою, що прийнята з урахуванням вимог процесуального законодавства щодо спільного розгляду первісного та зустрічного позовів за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду, що в даному випадку встановлено не було, оскільки потребує дослідження різних доказів та встановлення не пов`язаних між собою обставин.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

В касаційній скарзі ДП "Завод ім.В.О. Малишева" просить Верховний Суду постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.03.2019 у справі №922/465/19 скасувати, матеріали за зустрічним позовом ДП "Завод ім.В.О. Малишева" направити до Господарського суду Харківської області для розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме, ч. 1 ст. 4, ст. 180 ГПК України

Висновок судів про недоцільність спільного розгляду позову та зустрічного позову є необґрунтованим, обставини про взаємну пов`язаність зустрічного позову з первісним та єдину доказову базу для обох позовів судами попередніх інстанцій не були з`ясовані.

5. Доводи інших учасників справи

ТОВ "Науково-дослідний та технічний центр "Ротор" у відзиві на касаційну скаргу просить ухвалу господарського суду першої інстанції про повернення зустрічного позову та постанову господарського суду апеляційної інстанції залишити без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 ГПК кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддано обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.

Відповідно до частини 1 статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За змістом пункту 3 частини 2 статті 46 та частини 1 статті 180 ГПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до частин 2 -4 статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом,

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.

Відповідно до частини шостої статті 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Дослідивши зміст первісної позовної заяви судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом первісного позову є вимога ТОВ "НДТЦ "Ротор" про повернення грошових коштів, перерахованих на рахунок ДП "Завод ім. В.О. Малишева" в якості попередньої оплати за договором від 20.01.2004 №23/22Н-04-98дп, який в подальшому було розірвано судовими рішеннями у справі № 922/1281/17. В якості нормативного обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення статті 1212 ЦК України.

Вимоги зустрічної позовної заяви ґрунтується на невизнанні ліквідатором ТОВ "НДТЦ "Ротор" права власності ДП "Завод ім. В.О. Малишева" на 2 машини: машину траншейну МТ та машину пошарової розробки ґрунту МПРГ-1М, вчинення ним дій, які направленні на продаж цього майна, та нормативно обґрунтовані положеннями статей 331, 334 Цивільного кодексу України.

При цьому, відповідач вказує на об`єднання вимог зустрічної позовної заяви про визнання права власності на 2 машини за різними договорами від 20.01.2004 №23/22Н-04-98дп та від 10.12.2004 № 1637дп, оскільки вони пов`язані підставою виникнення та поданими доказами (зокрема, вимогою від 05.03.2019 №5011-28/10974-2012/174, інвентаризаційним описом тощо).

Підставами зустрічного позову не є обставини порушення умов вказаного договору ТОВ "НДТЦ "Ротор" в частині здійснення попередньої оплати, які, за доводами відповідача, мають наслідком виникнення в нього права власності на відповідні машини.

Необхідними передумовами для висновку про наявність чи відсутність підстав для визнання за відповідачем права власності на машину траншейну МТ та машину пошарової розробки ґрунту МПРГ-1М не вичерпуються встановленням факту дотримання умов договору№23/22Н-04-98/дп, оскільки для вирішення зазначеного спору необхідним є з`ясування також факту наявності чи відсутності права власності у відповідача на момент вирішення відповідного спору з урахуванням інших обставин, що відбулись після розірвання договору, порушення чи невизнання такого права позивачем; обставини щодо виготовлення (створення) нової речі відповідачем зі своїх матеріалів, у зв`язку з чим підлягають дослідженню докази на підтвердження того, що саме відповідач створив дане майно (фінансових звітів, договорів, тощо).

Крім того, судами встановлено, що виникнення у сторін зобов`язань за іншим договором від 10.12.2004 № 1637дп жодним чином не спростовують виникнення/припинення зобов`язальних правовідносин між сторонами за договором від 20.01.2004 №23/22Н-04-98/дп, стягнення авансового платежу за яким є предметом цього спору.

Можливості прийняття зустрічного позову лише в частині пов`язаних зустрічних позовних вимог чинним законодавством не передбачено

Таким чином, задоволення зустрічного позову безпосередньо не виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, подання такого зустрічного позову не доводить відсутності у позивачів матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Колегія суддів вважає, що за результатами аналізу змісту первісного та зустрічного позовів суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що у даному випадку первісні та зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на різних правових підставах, вони не обґрунтовані одними доказами, що свідчить про відсутність обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість одночасного розгляду первісного та зустрічного позовів.

За таких обставин, висновок судів про відсутність правових підстав для спільного розгляду заявленого ДП "Завод ім. В.О. Малишева" зустрічного позову з первісним позовом у даній справі є правомірним та обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги ДП "Завод ім. В.О. Малишева" наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

Судом касаційної інстанції відхиляються доводи ДП "Завод ім. В.О. Малишева" про взаємопов`язаність первісного та зустрічного позовів, оскільки підставами зустрічного позову не є обставини порушення умов договору від 20.01.2004 №23/22Н-04-98/дп ТОВ "НДТЦ "Ротор" в частині здійснення попередньої оплати, які, за доводами відповідача, мають наслідком виникнення в нього права власності на відповідні машини. Підтвердження особою права власності має зовсім інший критерій доказової бази при вирішенні категорії спорів про визнання права власності.

Виникнення правовідносин сторін на підставі вищезазначеного договору, не є обов`язковою підставою для висновку про доцільність спільного розгляду зазначених позовів, оскільки з`ясування правовідносин за заявленими вимогами (повернення безпідставно набутих коштів та визнання права власності на майно, в тому числі за іншим договором) потребує дослідження різних доказів та встановлення не пов`язаних між собою обставин.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .

Таким чином, повернення заявникові зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог частин першої, другої статті 180 ГПК України, не може вважатися обмеженням доступу до суду.

Верховний Суд звертає увагу, що апеляційний господарський суд правильно зазначив, що повернення зустрічної позовної заяви не позбавляє відповідача права звернутись до господарського суду з окремим позовом в загальному порядку для захисту своїх прав та інтересів.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, доводів та вимог касаційної скарги ДП "Завод ім. В.О. Малишева" колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції було вірно застосовано положення частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги ДП "Завод ім. В.О. Малишева" без задоволення, а ухвали Господарського суду Харківської області від 15.03.2019 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2019 - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм процесуального права.

Судові витрати

У зв`язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.