ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року

м. Київ

справа № 905/2058/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря Чупрій А.П.,

представників учасників справи:

позивача - фізичної особи-підприємця Клєцкової Віри Кузьмівни (далі - ФОП Клєцкова В.К., скаржник) - не з`явився,

відповідачів - виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області (далі - відповідач1) - не з`явився,

Лиманської міської ради Донецької області (далі - відповідач2) - не з`явився;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - комунального підприємства "Лиманська служби єдиного замовника" (далі - КП "Лиманська служби єдиного замовника") - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ФОП Клєцкової В.К.

на рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2019 (головуючий - суддя Матюхін В.І.) та

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 (головуючий - суддя Россолов В.В., судді - Дучал Н.М., Хачатрян В.С.)

у справі № 905/2058/18

за позовом ФОП Клєцкової В.К.

до виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області, Лиманської міської ради Донецької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: КП "Лиманська служба єдиного замовника",

про зобов`язання вчинити певні дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ФОП Клєцкова В.К. звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області, Лиманської міської ради Донецької області про зобов`язання виконати рішення Краснолиманської міської ради від 30.01.2014 за № 6/29-2815 "Про приватизацію у 2014 р. об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Красний Лиман" протягом розумного строку, але не більше року, з огляду на його невиконання стороною.

1.2. Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 3, 12 Закону України від 04.03.1992 № 2163-ХІІ "Про приватизацію державного майна" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2163-ХІІ (2163-12) ), статті 4 Житлового кодексу Української РСР, статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" мотивовано тим, що вказане рішення Лиманської міської ради тривалий час не виконувалось, у зв`язку з чим позивач повторно звернулась до Лиманської міської ради Донецької області із заявою про приватизацію нежитлового приміщення, на яку отримала лист з відмовою в її задоволенні, що послугувало причиною її зверненню до суду.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Прийняті у справі рішення мотивовані необґрунтованістю позовних вимог.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ФОП Клєцкова В.К., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Місцевим та апеляційним господарськими судами:

- невірно застосовано норми частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна";

- безпідставно відхилено правову позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні від 16.04.2019 № 7-рп/2009, стосовно того, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а також органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами;

5. Позиція Відповідачів

5.1. Від виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області та Лиманської міської ради Донецької області відзиви не надходили.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.07.2019 № 29.3-02/1407 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 905/2058/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Селіваненко В.П.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. 30.01.2014 Краснолиманською міською радою прийнято рішення № 6/29-2815 "Про приватизацію у 2014 об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Красний Лиман", яким затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Красний Лиман, які підлягають приватизації у 2014 році, в т.ч. з урахуванням об`єктів, приватизація яких не завершена в 2013 році, та спосіб приватизації.

6.2. Додатком 1 до рішення Краснолиманської міської ради затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Красний Лиман, які підлягають приватизації у 2014 році, серед яких, зокрема, є нежитлове приміщення площею 73,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: вул. Івана Лейко, 4, м. Красний Лиман (далі - нежитлове приміщення). Способом приватизації визначено викуп.

6.3. 04.01.2016 між комунальним підприємством "Краснолиманська СЕЗ" в особі директора (орендодавець) та ФОП Клєцковою В.К. (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. Івана Лейко, 4, м. Красний Лиман .

6.4. Пунктом 1.1 договору визначено, що ним регулюються правовідносини, пов`язані із передачею орендодавцем орендареві у строкове платне користування нежитлового вбудованого приміщення за адресою: вул. Івана Лейко, 4, м. Красний Лиман, загальною площею 69,1 кв.м, яке знаходиться на балансі КП "Краснолиманська СЄЗ".

6.5. Заявою від 14.04.2017 ФОП Клєцкова В.К. звернулась до міського голови з проханням вжити заходів для включення до переліку об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2017 році з подальшим викупом, нежитлового приміщення за адресою: вул. Івана Лейко, 4, м. Красний Лиман.

6.6. Листом від 28.04.2017 № 1490-02-5 виконавчий комітет Лиманської міської ради Донецької області повідомив позивача, що згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" строк проведення приватизації об`єкта не повинен перевищувати двох років з моменту рішення про його приватизацію, тому станом на 01.01.2017 рішення Краснолиманської міської ради від 30.01.2014 вважається недійсним. Також відповідач зазначив, що нежитлове приміщення за адресою: вул. Івана Лейко, 4, м. Красний Лиман є підвальним приміщенням з розташованими в ньому інженерними мережами, та відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", згідно з якою не підлягають приватизації об`єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов`язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод, не може бути приватизоване.

6.7. Не погодившись з вказаною відповіддю, ФОП Клєцкова В.К. звернулась до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовною вимогою про визнання незаконною (протиправною) відмову виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області, висловленої у листі № 1490-02-5, та зобов`язання виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області включити нежитлове приміщення за адресою: вул. Івана Лейко, 4, м. Красний Лиман до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади, що підлягають приватизації у 2017 році, з подальшим викупом нежитлового приміщення.

6.8. Постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 23.08.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017, у справі № 236/1677/17, позов задоволено частково, визнано незаконною відмову виконавчого комітету Лиманської міської ради, викладену у листі № 1490-02-5 від 28.04.2017 та зобов`язано Лиманську міську раду розглянути заяву ФОП Клєцкової В.К. про включення до переліку об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2017 році, з подальшим викупом нежитлового приміщення, за адресою: вул. Івана Лейко, 4, м. Красний Лиман, у передбачений законом спосіб. У задоволенні інших позовних відмовлено.

6.9. На виконання ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі № 236/1677/17 22.02.2018 Лиманська міська рада Донецької області на пленарному засіданні сесії вирішила відмовити ФОП Клєцковій В.К. у включенні до переліку об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2017-2018 роках, підвального приміщення, розташованого за адресою - вул. Івана Лейко, 4.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

7.1. ЦК України (435-15) :

стаття 15:

- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;

- кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства;

частина перша статті 16:

- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;

частина перша статті 20:

- право на захист особа здійснює на свій розсуд.

7.2. Закон України від 04.03.1992 № 2163-ХІІ (2163-12) (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних паровідносин):

стаття 1:

приватизація державного майна - це платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки;

стаття 3:

відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування;

стаття 12:

строк проведення приватизації об`єкта не повинен перевищувати двох років з моменту прийняття рішення про його приватизацію.

7.3. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ):

частина перша статті 2:

- завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави;

частина друга статті 4:

- юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;

пункт 1 частини першої статті 20:

- господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина третя статті 74:

- докази подаються сторонами та іншими учасниками справи;

стаття 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

частина перша статті 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

частина перша статті 79:

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;

частина третя статті 86:

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

8. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

8.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

9.2. Право на зобов`язання виникає у тих випадках, коли рішення органу місцевого самоврядування прийнято стосовно тих осіб, щодо яких воно застосовано, а також осіб, які є суб`єктами правовідносин, де застосовуються прийняті цим органом акти.

9.3. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ФОП Клєцкової В.К. до виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області, Лиманської міської ради Донецької області, про зобов`язання вчинити дії, а саме виконати рішення № 6/29-2815 "Про приватизацію у 2014 об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Красний Лиман".

9.4. Суд першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що дворічний строк з моменту прийняття № 6/29-2815 "Про приватизацію у 2014 об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Красний Лиман", відповідно до якого до вказаного переліку включено об`єкт нерухомості за адресою: м. Лиман, вул. Ів. Лейка, 4, до моменту звернення з вимогою про приватизацію, сплив.

9.5. Верховний Суд погоджується із даними висновками, виходячи з такого.

9.6. Закон України від 04.03.1992 № 2163-ХІІ "Про приватизацію державного майна" (2163-12) втратив чинність згідно із Законом України від 18.01.2018 № 2269-VIII (2269-19) .

9.7. Згідно зі статтею 1 Закону № 2163-ХІІ (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) приватизація державного майна - це платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

9.8. Частиною четвертою статті 3 Закону № 2163-ХІІ визначено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

9.9. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.01.2014 Краснолиманською міською радою прийнято рішення № 6/29-2815 "Про приватизацію у 2014 об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Красний Лиман", яким затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Красний Лиман, які підлягають приватизації у 2014 році, в т.ч. з урахуванням об`єктів, приватизація яких не завершена в 2013 році, та спосіб приватизації.

9.10. Додатком 1 до рішення цього рішення затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Красний Лиман, які підлягають приватизації у 2014 році, серед яких, зокрема, є нежитлове приміщення площею 73,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: вул. Івана Лейко, 4, м. Красний Лиман . Способом приватизації визначено викуп.

9.11. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону № 2163-ХІІ строк проведення приватизації об`єкта не повинен перевищувати двох років з моменту прийняття рішення про його приватизацію.

9.12. Цим нормативним приписом передбачено максимальний строк проведення приватизації. Тому вказаний строк може бути меншим, однак достатнім для проведення процедури приватизації, водночас в жодному разі не більшим, ніж два роки.

9.13. Відтак Законом імперативно визначено, що строк проведення приватизації майна (тобто вся її процедура) не повинен перевищувати два роки з моменту прийняття рішення про його приватизацію.

9.14. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що на підставі рішення від 30.01.2014 № 6/29-2815 "Про приватизацію у 2014 об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Красний Лиман" нежитлове приміщення за адресою: м. Лиман, вул. Івана Лейка, 4, могло виступати об`єктом приватизації включно по 30.01.2016.

9.15. Верховний Суд відзначає, що приватизацію нежитлового приміщення в силу прямої заборони закону у цій процедурі на підставі рішення від 30.01.2014 № 6/29-2815 вже реалізовано бути не може, оскільки сама процедура приватизації обмежена часовими межами, відтак вичерпала свою дію.

9.16. Таким чином, повторне визначення нежитлового приміщення за адресою: м. Лиман, вул. Івана Лейка, 4, як об`єкта приватизації, передбачає необхідність прийняття органом місцевого самоврядування нового рішення з даного питання.

9.17. Верховний Суд відзначає, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

На момент звернення ФОП Клєцкової В.К. (25.11.2016) із заявою про початок процедури приватизації на підставі рішення від 30.01.2014 № 6/29-2815 "Про приватизацію у 2014 об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Красний Лиман", зазначене рішення втратило чинність.

9.18. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо бездіяльності органу місцевого самоврядування, оскільки вони не були предметом розгляду та дослідження судами попередніх інстанцій.

Встановлення фактичних обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 300 ГПК України.

9.19. Також Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо безпідставного незастосування рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 (v007p710-09) у справі № 7-рп/2009. Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 (v007p710-09) у справі № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) не може бути застосоване до спірних правовідносин, оскільки в спірних правовідносинах органи місцевого самоврядування не скасовували, не змінювали і не припиняли дію рішення від 30.01.2014 № 6/29-2815 "Про приватизацію у 2014 об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Красний Лиман".

9.20. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, які викладені ним у касаційній скарзі, та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судами попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

9.21. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9.22. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.

10.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ ФОП Клєцкової В.К. залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

11. Судові витрати

11.1. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Клєцкової Віри Кузьмівни - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко