Фізична особа-підприємець Бобаль Андріана Юріївна (далі - ФОП Бобаль А.Ю.) звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Трошиної Олени Володимирівни (далі - ФОП Трошина О.В. ) про стягнення 83 000,00 грн. (з урахуванням заяви про відмову від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки товару від 01.05.2015 № 01/05/2015, укладеного між сторонами, вона сплатила відповідачу грошові кошти в сумі 83 000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 12 від 01.05.2015 р. на суму 63 000 грн. та банківською випискою від 02.06.2015 на суму 20 000 грн.

Відповідач зобов`язання щодо поставки товару не виконав. На вимогу № 7/ТО від 07.09.2015, направлену на його адресу, про виконання у семиденний строк від дня отримання даної вимоги, повернути позивачу 83 000 грн. або в повному обсязі виконати свої зобов`язання за договором поставки № 01/05/2015 від 01.05.2015 відповіді не надав.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.04.2016 у справі №902/18/16 позов задоволено в сумі 83 000 грн. боргу. Судові витрати на судовий збір в сумі 1 264,14 грн. та 5 400 грн. - витрат на правову допомогу адвоката покладено на відповідача.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Трошиної Олени Володимирівни на користь Фізичної особи - підприємця Бобаль Андріани Юріївни 83 000 грн. - боргу, 1264,14грн.- судових витрат на судовий збір та 5 400 грн. - витрат на правову допомогу адвоката.

ФОП Трошина О.В. звернулася із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.2016 у справі №902/18/16.

Ухвалою суду від 28.03.2019 апеляційну скаргу ФОП Трошиної О.В. залишено без руху; зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: сплатити 1896,21 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; подати опис вкладення у цінний лист, як докази надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи справі; зазначити підстави, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення суду.

15.04.2019 від ФОП Трошиної О. В. надійшла заява про виконання вимог ухвали суду від 28.03.2019, крім того, заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на те, що вона не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, оскільки зареєстрована та проживає у м.Сімферополь. Про існування відкритого проти неї виконавчого провадження у Жмеринському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ у Вінницькій області дізналася із Єдиного реєстру боржників та про існування рішення господарського суду Вінницької області їй стало відомо 14.02.2019.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Трошиної О.В. на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.2016 у справі № 902/18/16.

Ухвалу аргументовано тим, що апеляційну скаргу на рішення першої інстанції від 12.04.2016 подано лише у березні 2019 року, тобто із значним пропуском строку. Причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені ФОП Трошиною О.В. визнані неповажними з огляду на дотримання судом першої інстанції необхідних вимог щодо повідомлення відповідача про вчинення відповідних процесуальних дій та винесення рішення. Оприлюднення повного тексту оскаржуваного рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 21.04.2016, не визнано тією виключною обставиною, що може бути підставою для поновлення цього строку, оскільки можливість подання апеляційної скарги на оскарження рішення з моменту, коли особа дізналася про його наявність, залежала лише від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

В касаційній скарзі ФОП Трошина О.В. просить Верховний Суд ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі №902/18/16 скасувати, поновити строк для подачі апеляційної скарги, пропущений з поважних причин.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням судом апеляційної інстанції процесуального законодавства, зокрема статей 53, 93 ГПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) та статті 261 ГПК України (у редакції, чинній на момент винесення ухвали суду апеляційної інстанції), що позбавило відповідача права на апеляційне провадження, передбачене ст. 129 Конституції України.

Скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги подання апеляційної скарги особою, не повідомленої про розгляд справи у суді першої інстанції з огляду на те, що вона зареєстрована та проживає у м. Сімферополі, яке є окупованою територією. Про оскаржуване рішення дізналася у лютому 2019 року. Тобто, строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.

5. Доводи інших учасників справи

У відзиві ФОП Бобаль А.Ю. просить ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, наголошуючи на її законності і обґрунтованості.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, яким керувався суд

Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції, яке оскаржувалось відповідачем в апеляційному порядку, прийнято 12.04.2016, тобто до набрання чинності з 15.12.2017 ГПК України (1798-12) в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ.

Відповідно до пункту 13 частини 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК (1798-12) України у редакції, чинній з 15.12.2017, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з вимогами статті 93 ГПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Разом з тим, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України (1798-12) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК (1798-12) України в редакції, чинній з 15.12.2017. Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239.

Відповідно до частини другої статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Таким чином, у разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною другою статті 261 ГПК України, а саме щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.2016, строк для подання апеляційної скарги на яке закінчився 28.04.2016, скаржник звернувся 11.03.2019, тобто зі значним пропуском строку оскарження. У клопотанні про відновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення скаржник зазначила, що не була повідомлена про розгляд справи, не отримувала жодних процесуальних документів, оскільки зареєстрована та проживає у м.Сімферополі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, господарським судом першої інстанції ухвали про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду від 06.01.2016, про відкладення розгляду справи від 10.02.2016, 25.02.2016, 17.03.2016 направлялися рекомендованими листами із зворотнім повідомлення на адресу ФОП Трошиної О.В, вказаною у позовній заяві та яка значилася в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: 23133, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Біликівці, вул. Долина, 20 . Проте, поштова кореспонденція повернулася з відміткою "за зазначеною адресою не проживає". Аналогічно повернулося на адресу суду першої інстанції оскаржуване скаржником рішення суду першої інстанції, направлене на зазначену адресу.

Частиною 1 статті 64 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) визначено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Отже, зважаючи на зазначене вище, судом першої інстанції було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення відповідача про здійснення розгляду даної справи. До того ж, судом своєчасно та згідно із зазначеними вище вимогами ГПК України (1798-12) було направлено копію рішення суду від 12.04.2016 на адресу відповідача, відомості про яку, як вже зазначалось, наявні в матеріалах справи.

Крім того, рішення господарського суду Вінницької області від 12.04.2016 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 21.04.2016 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/57224036).

Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо неотримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06, від 12.03.2019 у справі № 910/9836/18.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що несвоєчасне оскарження рішення місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені відповідачем, не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру.

Згідно з частинами 1, 4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на час постановлення ухвали суду апеляційної інстанції), якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Зазначаючи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 23133, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Біликівці, вул. Долина, 20, ФОП Трошина О.В. мала усвідомлювати, що на вказану адресу може надходити кореспонденція пов`язана з її підприємницькою діяльністю.

Колегія суддів вважає, що можливе перебування ФОП Трошиної О.В. поза межами вказаного населеного пункту не звільняє останню від обов`язку забезпечити отримання кореспонденції за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців. Даних щодо зміни адреси матеріали справи не містять.

Враховуючи положення частиною другою статті 300 ГПК України, колегія суддів не приймає доводи скаржника про те, що пропуск строку на апеляційне оскарження виник у зв`язку з неповідомленням про розгляд справи за місцем її реєстрації у м. Сімферополі з посилання на ксерокопію довідки з місця реєстрації.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що наявність вільного доступу до Єдиного реєстру судових рішень не означає обов`язок будь-якої особи регулярно ознайомлюватись з рішеннями судів, колегія суддів зазначає, що в силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Втім, скаржник не був позбавлений можливості дізнатись в суді першої інстанції про подальший перебіг питання щодо зазначеного позову та своєчасно ознайомлюватись з відповідними судовими рішеннями суду першої інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень зважаючи на надіслання 30.12.2015 копії позовної заяви.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження (пункт 27 рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02 та ухвала від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine), заява № 50966/99).

Частиною 4 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, передбачено, що апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла вірного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження та повернення матеріалів апеляційної скарги разом з доданими до неї матеріалами на підставі пункту 4 статті 261 ГПК України

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 постановлена у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм процесуального права і підстав для її зміни чи скасування не вбачається, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

6. Судові витрати

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.