1.1. У серпні 2018 року Міністерство оборони України (далі - Міністерство) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця Ломановського В. К . (далі - ФОП Ломановського В. К.), у якому просило суд зобов`язати ФОП Ломановського В. К. та будь-яких інших третіх осіб усунути перешкоди у користуванні Міністерством торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця № НОМЕР_1 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вул. Рожевій на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" (далі - Ринок) за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Базова, 20.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дію договору від 01.08.2016 № ВКС-1244 про надання відповідачу права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території Ринку припинено за ініціативою Міністерства на підставі пункту 7.3 цього договору, про що відповідач був неодноразово повідомлений, однак не звільнив торговельне місце № НОМЕР_1 та створює позивачу перешкоди в користуванні ним.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням господарського суду Одеської області від 13.12.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що одностороння відмова від договору не допускається, а пункт 7.3 договору від 01.08.2016 № ВКС-1244, яким сторони визначили можливість їх припинення, не містять умов, які надавали б будь-якій зі сторін право на односторонню відмову від цих договорів. Доказів розірвання зазначених договорів у передбаченому чинним законодавством порядку матеріали справи не містять. При цьому місцевий та апеляційний господарські суди зазначили, що одностороння відмова від договору з боку Міністерства суперечить положенням статей 782, 783 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки така відмова від договорів не обумовлена будь-якими підставами, встановленими законодавством. Суд апеляційної інстанції наголосив, що з аналізу статті 651 ЦК України та статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) вбачається, що договір не може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін за відсутності правових підстав, визначених ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) , у тому числі спеціально визначених умовами укладеного договору, оскільки в такому випадку одностороння відмова від договору може порушити права орендаря, який належним чином виконував взяті на себе зобов`язання.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями Міністерство у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2018 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

3.2. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що договір 01.08.2016 № ВКС-1244 не припинено, а тому у відповідача наявні правові підстави користування торгівельним місцем №4969. Судами неправильно розтлумачено частину першу статті 188 ГК України і частину першу статті 651 ЦК України. Крім того, можливість відмови від договору в односторонньому порядку передбачена статтею 188 ГК України, статтями 525, 651 ЦК України та пунктом 7.3 договору від 01.08.2016 № ВКС-1244. Посилання судів попередніх інстанцій на постанову Верховного Суду від 12.02.2018 року у справі № 916/849/17 є помилковим, оскільки обставини справи відрізняються наявністю інших позовних вимог та суб`єктного складу сторін, що обумовило наявність інших підстав для відмови у задоволенні позову.

Водночас, Міністерство оборони України посилається на постанову Верховного Суду від 16.05.2018 по справі № 420/504/16-ц, у якій висловлено правову позицію про можливість розірвання договору в односторонньому порядку без настання будь-яких умов.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 21.02.2000 між Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області і ТОВ "Промтоварний ринок" укладено договір №181/9-83р, за умовами пунктів 1.1 та 1.2 якого Міністерство надало згоду на вилучення земельної ділянки площею 4,33 га, що розташована на території військового містечка № 7 Одеського гарнізону, військова частина А-4139, та передало зазначену земельну ділянку Авангардівській селищній раді Овідіопольського району Одеської області. Рада приймає названу земельну ділянку площею 4,33 га для передачі у встановленому законодавством порядку у постійне користування Ринку.

Відповідно до пункту 5.1 зазначеного договору Міністерство оборони України протягом 99 (дев`яносто дев`яти) років з дня підписання цього договору має право безкоштовного користування на власний розсуд 50 (п`ятдесятьма) місцями під 20-футові контейнери, що розміщені на території Ринку по вулиці Рожевій, та розташованих на цих місцях названих контейнерів, а Ринок визнає таке право та зобов`язується безкоштовно здійснювати охорону, загальне освітлення, прибирання території, забезпечувати вільний доступ до вказаних контейнерів.

4.3. 25.04.2000 Міністерство, Авангардівська селищна рада та Ринок підписали акт прийому-передачі земельної ділянки (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком), розташованої на території військової частини А-4139 в Одеському гарнізоні на сьомому кілометрі Овідіопольської дороги.

4.4. 14.06.2016 між Міністерством оборони України і Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" укладено договір доручення № 1, за умовами пункту 1.1 якого Міністерство оборони України доручає, а Концерн приймає на себе доручення та зобов`язується вчиняти від імені Міністерства юридичні дії, пов`язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість 50 місць) на території Ринку по вул. Рожевій, з отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін у судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов`язаних з виконанням цього договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору доручення цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019. Договір вважається автоматично продовженим на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої дії договору у письмовій формі не пізніше ніж за один календарний місяць до закінчення терміну його дії.

4.5. Міністерством оборони України, від імені якого діє Концерн на підставі договору доручення від 14.06.2016, та ФОП Ломановським В. К. укладено договір від 01.08.2016 № ВКС-1244 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, згідно з пунктами 1.1 якого Міністерство надає ФОП Ломановському В. К. право платного користування місцем для встановлення 20-футового торгового контейнеру (далі - Майно) на спеціально визначеній для цієї мети відкритій території, а сторона-2 зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги з розміщення Майна згідно з умовами цього договору.

Відповідно пункту 2 цього договору для встановлення майна Міністерство виділяє відкриту територію, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський р -н, смт. Авангард, територія ТОВ "Промтоварний ринок", вул. Рожева, торгове місце № НОМЕР_1, згідно з планом розташування, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктами 2.4.2, 2.4.5, 3.1, 3.2, 3.3 договору ФОП Ломановський В. К. зобов`язується здійснювати оплату за користування місцем для встановлення Майна та інші платежі, передбачені умовами договору, вчасно і в повному обсязі. Протягом 2-х робочих днів з дня отримання акта виконаних робіт (наданих послуг), що вказані в пунктах 3.1 договору, направити стороні-1 підписаний акт або мотивовану відмову від його приймання. У разі неповернення оформленого акта виконаних робіт (наданих послуг) у вказаний термін, послуги вважаються прийнятими стороною-2 та підлягають оплаті в повному обсязі.

ФОП Ломановський В. К. щомісяця сплачує платіж шляхом перерахування відповідної суми, зазначеної в пунктах 3.2 цього договору, на розрахунковий рахунок Міністерства у період з 10-го по 20-те число поточного місяця. У разі якщо ФОП Ломановський В. К. здійснює оплату наданих послуг шляхом внесення коштів у касу Міністерства, то сума, яку вона повинна сплатити збільшується на 1 % (один відсоток). ФОП Ломановський В. К. зобов`язаний самостійно отримувати рахунок та акт виконаних робіт. Загальна вартість наданих послуг з розміщення 1 (одного) 20-футового контейнера на виділеній території за цими договорами на місяць складає, з урахуванням ПДВ, - 2 680 грн. Вартість послуг за договорами може бути переглянута у випадках, передбачених законодавством України. У разі зміни розміру оплати Міністерство повинно попередити про це ФОП Ломановського В. К. в десятиденний строк до початку місяця, в якому змінюється розмір оплати. Зміна розміру плати оформлюється додатковою угодою сторін.

Пунктами 7.1 Договору №ВКС-1244 передбачено, що договір діє до 31.05.2019 включно.

4.6. За умовами пункту 7.2 Договору про надання права платного користування договір розривається в односторонньому порядку при заборгованості з оплати більше ніж 2 місяці.

4.7. У пункті 7.3 Договору сторони дійшли згоди про те, що дія договору припиняється у випадках:

- закінчення терміну, на який він був укладений;

- за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.

4.8. 06.03.2018 Міністерством оборони України і Концерном укладена додаткова угода № 1 до договору доручення від 14.06.2016 № 1, якою змінено мінімальний розмір плати за надання права платного користування торговельним місцем, що становить 16 925,40 грн (з ПДВ) на місяць, та внесено інші зміни.

4.9. 29.03.2018 філія "Одеське управління військової торгівлі" (далі - Філія) Концерну надіслала ФОП Ломановському В.К лист за вих. № 406/41, яким повідомила про укладення 06.03.2018 Міністерством оборони України і Концерном додаткової угоди до договору доручення № 1 та визначення мінімального розміру плати за надання права платного користування одним місцем за встановлення 20-футового контейнера у розмірі 16 925,40 грн та просила протягом 15 днів після отримання повідомлень з`явитися до Філії з метою врегулювання питання щодо подальших договірних відносин, які передбачають право платного користування торговельним місцем № НОМЕР_1. У листі також зазначено, що в разі нез`явлення до Філії у зазначений термін дію укладеного з Ломановським В. К. договору буде припинено відповідно до пункту 7.3 договору.

4.10. 12.04.2018 ФОП Ломановський В. К. звернувся до начальника філії "Одеське управління військової торгівлі "Концерну "Військторгсервіс" з листом б/н, у якому надав згоду на підписання додаткової угоди для внесення змін до договору №ВКС-1244 за наявності законних підстав для цього та вказав, що ненадання Ломановському В. К. примірників додаткових угод про внесення змін до договору буде свідчити про те, що такої пропозиції йому не надходило (у відповідь на лист від 29.03.2018 №406/41).

Зазначений лист отримано філією "Одеське управління військової торгівлі "Концерну "Військторгсервіс" 12.04.2019, що підтверджується відповідною відміткою, проставленій на поштовій накладній служби кур`єрської доставки №5107255.

4.11. 04.06.2018 Філія надіслала ФОП Ломановському В. К . лист №747/5, в якому повідомила відповідача про припинення дії договору від 01.08.2016 №ВКС-1244 за ініціативою Міністерства в порядку, передбаченому пунктом 7.3 цього договору. Крім того, в листах зазначено, що за наявності у ФОП Ломановського В. К. бажання надалі користуватися торговельним місцем та за умови, що це місце буде вільне, останній може звернутися до Філії у термін до 06.08.2018 із заявою про намір укласти договір у новій редакції, за яким мінімальна вартість користування торговельним місцем становитиме 16 925,40 грн (з ПДВ) на місяць.

Позивачем надано лише опис вкладення про відправлення на адресу відповідача листа №747/15 із проектом договору у новій редакції (т. 1 а.с. 42 (зворот)), при цьому докази отримання відповідачем листів у матеріалах справи відсутні.

4.12. Також, у газеті "Одеські вісті" від 09.06.2018, випуск № 44 (5068), розміщено оголошення такого змісту: за ініціативою Міністерства оборони України з 06.08.2018 припиняється дія договору про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території Ринку по вул. Рожевій, а саме: припиняється дія договору від 01.08.2016 № ВКС-1244, укладеного Міністерством оборони України та ФОП Ломановським В. К. на користування торговельним місцем № НОМЕР_1, на підставі повідомлення від 04.06.2018.

4.13. На виконання розпорядження начальника Філії від 06.08.2018 № 10 та з метою встановлення фактичного використання торговельного місця № НОМЕР_1, комісією складено відповідний акт б/н від 07.08.2018, у якому зафіксовано, що вказане торговельне місце фактично використовується ОСОБА_4 - реалізатором, який здійснює торговельну діяльність від імені особи на ім`я ОСОБА_5 (інша інформація не надана) та відмовляється від звільнення торгового місця.

4.14. Звертаючись до суду із зазначеним позовом, Міністерство оборони України зазначило, що договір № ВКС-1244 припинив свою дію за ініціативою Міністерства оборони України відповідно до пунктів 7.3 цього договору, а відповідач відмовляється звільнити торговельне місце № НОМЕР_1, чим створює перешкоди позивачу в користуванні ним.

4.15. У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

4.16. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

4.17. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

4.18. Відповідно до частини першої статті 759 та статті 761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

4.19. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.20. Згідно з частинами першою і другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

4.21. Відповідно до частин першої і четвертої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

4.22. Згідно з частинами першою і третьою статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

4.23. Колегія суддів звертає увагу на те, що зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Саме таких висновків щодо застосування вищевказаних норм матеріального права дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18.

4.24. Попередніми судовими інстанціями встановлено, що пунктами 7.3 укладеного договору № ВКС-1244 сторони визначили випадки припинення дії цього договору: закінчення терміну, на який їх укладено, та за ініціативою однієї із сторін (сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці).

Водночас зазначений пункт 7.3 договору № ВКС-1244 не містить ані підстав розірвання договору чи припинення ним дії (за виключенням закінчення строку, на який він був укладений), ані посилання на можливість вчинення певних дій в односторонньому порядку, ані положень щодо можливості відхилення від загального порядку розірвання господарських договорів, встановленого статтею 188 ГК України.

У свою чергу, ініціатива однієї зі сторін договору щодо припинення його дії без отримання згоди на це іншої сторони в контексті вищенаведених правових норм не тягне за собою таких правових наслідків, як дострокове припинення дії договору.

Із встановлених судами обставин вбачається, що ФОП Ломановський В. К. у відповідь на ініціативу Міністерства оборони України щодо припинення дії договору згоди на це не надавав, а Міністерство з приводу розірвання договору (припинення ним дії) у визначеному законом порядку до суду не зверталося.

4.25. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що договір № ВКС-1244 на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій не був припиненим у зв`язку з його розірванням в односторонньому порядку за ініціативою Міністерства відповідно до пунктів 7.3 цього договору.

4.26. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

4.27. Таким чином, установивши, що спірний договір, який за своєю правовою природою є договором найму (оренди) майна, не був припинений у зв`язку з його розірванням в односторонньому порядку, оскільки одностороннє розірвання (припинення) договору у позасудовому порядку не допускається, договір був чинним до 31.12.2019 включно, і між сторонами існували договірні правовідносини, суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном.

4.28. Крім того, суди попередніх інстанцій, дійшли обґрунтованого висновку, що позовна вимога про зобов`язати відповідача та будь-яких інших третіх осіб усунути перешкоди у користуванні спірним майном поширена на осіб, яких не визначено, не конкретизовано та яких не зазначено позивачем як відповідачів за його позовом, що не відповідає положенням чинного ГПК України (1798-12) , а тому позов у цій частині не є належним та ефективним способом захисту прав Міністерства.

4.29. Посилання скаржника на постанову Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 420/504/16-ц є безпідставними, оскільки фактичні обставини у вказаній справі та у справі, що переглядається в касаційному порядку, є відмінними. Предметом спору у вищезазначеній цивільній справі була вимога про визнання договорів оренди землі розірваними, в той час як у господарській справі, що переглядається Верховним Судом, позивач просить усунути перешкоди у користуванні майном, вважаючи, що договір оренди №ВКС-1244 є припиненим з ініціативи орендодавця. Також оренда землі та державного майна є правовідносинами, що регулюються окремими спеціальними законами: Законом України "Про оренду землі" (161-14) та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , отже правовідносини не є тотожними.

4.30. Також не можуть слугувати підставою для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій аргументи скаржника щодо помилкового посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 12.02.2018 №916/849/17, оскільки, як зазначає скаржник, обставини справи №916/849/17 відрізняються наявністю інших позовних вимог та суб`єктного складу сторін, що обумовило наявність інших підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд першої інстанції здійснив посилання на позицію Верховного Суду стосовно застосування норм статті 651 ЦК України, статті 188 ГК України в контексті неможливості односторонньої відмови від договору за відсутності правових підстав, визначених ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) , отже така правова позиція підлягає врахуванню при вирішенні вказаного спору.

4.31. Таким чином, доводи касаційної скарги Міністерства не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій про чинність Договору №ВКС-1244 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнера.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які посилався суд як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень у справі не вбачається.