2.1. Рішенням господарського суду Рівненської області від 29.01.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2019: позов задоволено; зобов`язано ТОВ "Гермес ЛДЛ" повернути Підприємству у робочому стані гальмівний стенд для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC №146011; стягнуто з ТОВ "Гермес ЛДЛ" на користь Підприємства 2 868,41 грн. витрат зі сплати судового збору, 20 грн витрат на пересилання позову з додатками, 10 000 грн витрат з оплати професійної правничої допомоги.

2.2. Рішення судів попередніх інстанцій, з посиланням на статті 11, 509, 525, 526, 530, 629, 759, 785 Цивільного кодексу України, статті 193, 283 Господарського кодексу України, мотивовано обґрунтованістю позовних вимог, а саме порушенням умов договору від 17.12.2012 в частині повернення у робочому стані роликового гальмівного стенду для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC №146011.

2.3. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 задоволено заяву Підприємства про стягнення судових витрат; стягнуто з ТОВ "Гермес ЛДЛ" на користь Підприємства 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.4. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована наявністю підстав для задоволення заяви Позивача про стягнення судових витрат, з огляду на наявні в матеріалах справи докази надання правової допомоги.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. У касаційних скаргах до Верховного Суду ТОВ "Гермес ЛДЛ" просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 29.01.2019, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 918/644/18, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції та скасувати додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019, ухваливши нове рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги

4.1.1. ТОВ "Гермес ЛДЛ" зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено та неправильно застосовано: статті 11, 509, 525, 526, 530, 629, 759, 985 Цивільного кодексу України, статті 193, 283 Господарського кодексу України, статтю 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

4.1.2. ТОВ "Гермес ЛДЛ" вважає, що судами не з`ясовано, чи відбулося фактичне та реальне повернення орендованого майна, чи було передбачено Договором обов`язок складення акта приймання-передачі майна, чи вірно обраний позивачем спосіб захисту.

4.1.3. Скаржник стверджує, що не досліджено умови розділу 5 Договору, оскільки даним розділом не передбачено віднесення функції засвідчення форс-мажорних обставин до компетенції ні Торгово-промислової палати (далі - ТПП) України, ні відповідної регіональної ТПП.

4.1.4. ТОВ "Гермес ЛДЛ" наголошує на наявності форс-мажорних обставин, які позбавляли його можливості повернути майно Підприємства.

4.1.5. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не прийнято як доказ свідчення свідків щодо фактичного повернення орендованого майна.

4.1.6. ТОВ "Гермес ЛДЛ" вважає, що Позивач має довести факт ушкодження з вини орендаря роликового стенду або факт некомплектності переданих в оренду техзасобів та, відповідно, у випадку доведення вини орендаря, вимагати від нього відшкодування збитків та штрафних санкцій, передбачених Договором.

4.1.7. Скаржник стверджує, що, зобов`язавши Відповідача повернути Позивачу у робочому стані роликовий гальмівний стенд для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC №146011, суди попередніх інстанцій фактично зобов`язали Відповідача передати Позивачу ще один роликовий гальмівний стенд для легкових та вантажних автомобілів додатково до того, що вже в нього фактично знаходиться в погіршеному стані.

4.2.1. Крім того, оскаржуючи додаткову постанову суду апеляційної інстанції, ТОВ "Гермес ЛДЛ" вважає, що судом апеляційної інстанції порушено та неправильно застосовано частину четверту статті 126, статтю 129 ГПК України.

4.2.2. Скаржник вважає, що сторонами було погоджено розмір гонорару, без врахування переліку робіт, які ще мали бути виконанні, їх обсягу, витраченого адвокатом часу для їх виконання, їх детального опису із зазначенням вартості таких робіт (послуг).

4.2.3. На думку ТОВ "Гермес ЛДЛ", у представника Позивача не було об`єктивної необхідності в ознайомленні з матеріалами справи, оскільки інтереси Позивача у першій та другій судових інстанціях представляв адвокат Теперик О.В., який був обізнаний з документами, які містяться в матеріалах справи.

4.2.4. ТОВ "Гермес ЛДЛ" стверджує, що вимога Позивача про стягнення 1 500 грн за підготовку та складання відзиву на апеляційну скаргу є неспівмірною з обсягом витраченого адвокатом часу для виконання такої роботи, оскільки представнику Позивача вже були відомі обставини справи та аргументи Позивача вже були висловлені у суді першої інстанції.

4.2.5. Скаржник вважає, що вимога Позивача про стягнення 2 000 грн за участь адвоката як представника Позивача у суді апеляційної інстанції в одному судовому засіданні є частково необґрунтованою та неспівмірною.

Крім того, ТОВ "Гермес ЛДЛ" звертає увагу суду на співмірність задоволених у цілому на користь Позивача витрат, які були ним понесені на професійну правничу допомогу по відношенню до ціни позову. Так, скаржник зазначає, що витрати Позивача на адвоката склали 7,3% від ціни позову, тоді як сплачений ним до бюджету судовий збір становив 1,5% - 2 868,41 грн.

5. Позиції, викладені у відзиві на касаційну скаргу

5.1. Від ТДВ "Дубноагропромтранс" відзив на касаційну скаргу не надходив.

6. РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

6.1. Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

6.2. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.07.2019 № 29.3-02/1372 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 918/644/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.

7. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7.1.1. Відкрите акціонерне товариство "Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство "Дубноагропромтранс" (правонаступником якого є Підприємство) як орендодавець 17.12.2012 уклало з ТОВ "Гермес ЛДЛ" (орендар) договір оренди приладів (техзасобів) № 16-2012 (далі - Договір).

7.1.2. Відповідно до пункту 1 Договору орендодавець зобов`язується надати у тимчасове користування, а орендар прийняти, оплатити користування й вчасно повернути техзасоби у справному стані з урахуванням нормального зношування відповідно до номенклатури, прикладеної до даного договору, що є його невід`ємною частиною, супроводжуваною технічною документацією.

7.1.3. Згідно з пунктом 2.3 Договору техзасоби надаються на строк 1 (один) рік. Орендар вправі продовжити строк оренди на 1 рік, про що він зобов`язаний повідомити орендодавця не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку оренди.

7.1.4. При поверненні техзасобів здійснюється перевірка комплектності й технічний огляд у присутності представника орендаря. У випадку некомплектності або несправності техзасобів складається двосторонній акт, що служить підставою для пред`явлення претензій. Якщо орендар відмовився підписувати акт, про це робиться відповідна оцінка у акті, що складається за участю компетентного представника незалежної організації (пункт 2.14 Договору).

7.1.5. Пунктами 5.1 та 5.2 Договору сторони визначили, що жодна із сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за невиконання зобов`язань, обумовлене обставинами, що виникли незалежно від волі й бажання сторін і які не можна передбачити або уникнути, включаючи оголошену або фактичну війну, громадські хвилювання, епідемії, блокаду, ембарго, землетрус, повені, пожежі й інші стихійні лиха. Сторона, що не виконує зобов`язання, повинна надати повідомлення іншій стороні про перешкоду і її вплив на виконання зобов`язань за договором.

7.1.6. У додатку № 1 до Договору визначено перелік майна, що передається у оренду, а саме: газоаналізатор "Автотест-02.02.П", інв.№16148; димомір Мета - 01МП 0.1, інв.№15131; Секундомір електронний HS 43-001, інв. №21; Люфтомір ЛД 101, інв.№811250; Фотометр цифровий "Тензор- 26", інв. № 024; термометр цифровий ТТ-Ц016, інв.№08.023; ключ динамометричний тип 6474470, інв. №325228; ключ динамометричний тип М5 ANAA2470, інв. № 380541; прилад для вимірювання світло-пропускання скла "ЛЮКС" ИС-2, інв.№812155; динанометр ДА-500, інв.№2809045363; шумомір ВШВ-003-М2/М-101, інв№4150/1584; гальмівний стенд для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC, інв. №146011.

7.1.7. Сторони 17.12.2012 підписали акт приймання-передачі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв прилади (техзасоби). Також сторонами погоджено, що прилади сторонами оглянуто і перевірено. Прилади є придатними для використання за призначенням. Інші зауваження сторін відсутні.

7.1.8. Судами встановлено, що ТОВ "Гермес ЛДЛ" використовував техзасоби згідно з умовами Договору, своєчасно сплачував орендні платежі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

7.1.9. На 2017 рік Договір не було продовжено. Так, на адресу ТОВ "Гермес ЛДЛ" було надіслано відповідне попередження від 05.01.2017 №1 щодо повернення орендованого майна. У подальшому Позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогами щодо повернення орендованого майна.

7.1.10. Листом від 12.10.2017 №12 ТОВ "Гермес ЛДЛ" звернулося до Підприємства з проханням направити зі сторони Позивача уповноваженого представника Підприємства для перевірки справності і комплектності техзасобів та складення відповідного акта приймання-передачі майна.

7.1.11. Сторони 10.11.2017 підписали акт приймання-передачі, відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв такі прилади (техзасоби): газоаналізатор "Автотест-02.02.П", інв.№16148; секундомір електронний HS 43-001, інв. №21; люфтомір ЛД 101, інв.№811250; фотометр цифровий "Тензор- 26", інв. №024; термометр цифровий ТТ-Ц016, інв.№08.023; ключ динамометричний тип 6474470, інв.№325228; ключ динамометричний тип М5 ANAA2470, інв.№380541; прилад для вимірювання світлопропускання скла "ЛЮКС" ИС-2, інв.№812155; динанометр ДА-500, інв.№2809045363; шумомір ВШВ-003-М2/М-101, інв№4150/1584; димомір Мета - 01МП 0.1, інв.№15131.

7.1.12. Також 10.11.2017 сторонами підписано акт про виявлені недоліки при прийманні-передачі майна згідно з Договором, відповідно до якого Позивач та Відповідач зафіксували, що під час приймання-передачі приладів (техзасобів) згідно з Договором було виявлено, що роликовий гальмівний стенд для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC №146011 - розукомплектований: відсутній силовий шкаф, прилад знаходиться у неробочому стані - пошкоджені силові та з`єднувальні кабелі. Акт підписаний зі сторони орендодавця комісією: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ; зі сторони орендаря ОСОБА_6

7.1.13. Листом від 10.11.2017 № 22 Підприємство звернулося до ТОВ "Гермес ЛДЛ" з вимогою укомплектувати та привести роликовий гальмівний стенд у робочий стан, після чого передати орендодавцю по акту приймання-передачі. Лист отримано керівником ТОВ "Гермес ЛДЛ" ОСОБА_6 11.11.2017.

7.1.14. ТОВ "Гермес ЛДЛ", на вимогу позивача, не укомплектувало роликовий гальмівний стенд до робочого справного стану, у зв`язку з чим фактично не повернуло у робочому справному стані роликовий гальмівний стенд, який йому передався в оренду, Підприємству, що і стало підставою для звернення Позивача до господарського суду з позовом про повернення вказаного майна.

7.1.15. У судах попередніх інстанцій Відповідач стверджував, що він звільняється від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань, посилаючись на виникнення форс-мажорних обставин (відповідно до пункту 5 Договору). Як на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин Відповідач посилається на:

- ухвалу судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Жуковської О.Ю. від 21.12.2016 у рамках кримінального провадження № 12015180040000704 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 192 Кримінального кодексу України, згідно з якою було накладено арешт на роликовий гальмівний стенд BED 3504 NSC і залишено його на відповідальне зберігання Відповідача, в особі директора ОСОБА_6 ;

- копію повідомлення з Дубенського ВП ГУМП в Рівненській області за фактом невиконання вказаної вище ухвали суду за повідомленням від 19.06.2017, за фактом якого було направлено слідчо-оперативну групу, якою зібрано необхідні матеріали, які в подальшому було долучено до матеріалів кримінального провадження № 12015180040000704;

- ухвалу судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Жуковської О.Ю. від 04.07.2017 про зняття арешту на роликовий гальмівний стенд BED 3504 NSC, копію якої надавав представник Позивача;

- ухвалу судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Жуковської О.Ю. від 20.09.2018 про закриття вищевказаного кримінального провадження, яка набрала законної сили 04.10.2018.

За твердженням Відповідача, саме вказані обставини призвели до того, що з січня 2017 року і по сьогоднішній день скаржник не мав жодної можливості не лише використовувати роликовий гальмівний стенд BED 3504 NSC, а й взагалі не мав будь-якого доступу до нього та приміщення, в якому він знаходився, що призвело до неможливості передачі відповідного техзасобу згідно з актом приймання-передачі Позивачеві.

7.2. Стислий виклад обставин, встановлених судом апеляційної інстанції щодо стягнення судових витрат

7.2.1. За твердженням Підприємства, у зв`язку з розглядом у Північно-західному апеляційному суді апеляційної скарги ТОВ "Гермес ЛДЛ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.01.2019 у справі № 918/644/18 ним понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

7.2.2. На підтвердження понесення позивачем витрат до заяви додано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 02.04.2019; додаткового договору до договору про надання правової допомоги від 02.04.2019; акта наданих послуг (виконаних робіт) від 19.04.2019; розрахунку робіт, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, від 19.04.2019; платіжного доручення від 18.04.2019 № 240; банківської виписки від 18.04.2019; виписки з ЄДРПОУ Адвокатського об`єднання "Юридична компанія "РАМ"; витягу з реєстру платників податків Адвокатського об`єднання "Юридична компанія "РАМ"; витягу з Єдиного реєстру адвокатів України; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 07.11.2014 серії РН №1133.

7.2.3. Судом апеляційної інстанції встановлено, що:

- згідно з пунктом 2 договору про надання правової допомоги від 02.04.2019 (далі - Договір про надання правової допомоги, Договір) правова допомога за цим договором полягає у наданні правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних документів та інших документів правового характеру, представництво інтересів клієнта у Північно-західному апеляційному господарському суді у справі №918/644/18 за апеляційною скаргою ТОВ "Гермес ЛДЛ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.01.2019 року у цій справі, зі всіма правами, що надані клієнту як стороні такого провадження, без будь-яких обмежень, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

- у пунктах 4.1-4.3 Договору сторони визначили, що за правову допомогу, що надається за даним договором, клієнт оплачує Адвокатському об`єднанню гонорар. Гонорар є єдиною допустимою формою отримання Адвокатським об`єднанням винагороди за надання правової допомоги клієнту. Розмір гонорару та порядок його внесення визначаються сторонами, які можуть передбачити можливість наступної зміни гонорару, визначеного у фіксованій сумі, у зв`язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути надана, та наслідки недосягнення згоди з цього питання. Клієнт зобов`язаний оплачувати Адвокатському об`єднанню фактичні видатки, пов`язаних з виконанням даного договору, зокрема видатки щодо оплати роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов;

- відповідно до додаткового договору від 02.04.2019 до Договору про надання правової допомоги сторони погодили порядок внесення гонорару, а саме: Підприємство зобов`язується оплатити Адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі: 4 000 грн. Оплата гонорару здійснюється безготівковим розрахунком за такими реквізитами: р/р НОМЕР_1 в АБ "Укргазбанк" МФО 320478 Адвокатське об`єднання "Юридична компанія "РАМ", призначення платежу: "гонорар згідно договору про надання правової допомоги від 02.04.2019 року"; сума гонорару, визначена у пункті 2 цього додаткового договору, може бути збільшена у випадку збільшення обсягу наданої правової допомоги, про що сторони укладають у подальшому відповідний додатковий договір;

- Підприємству надано таку правничу допомогу: 05.04.2019 ознайомлення у Північно-західному апеляційному господарському суді з матеріалами справи № 918/644/18 - 500 грн; 08.04.2019 підготовка та складання процесуального документа - відзиву на апеляційну скаргу - 1 500 грн; 16.04.2019 представництво інтересів клієнта у Північно-західному апеляційному господарському суді у судовому засіданні у господарській справі № 918/644/18 - 2 000 грн. Загальна сума 4 000 грн;

- понесені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката підтверджуються платіжним дорученням від 18.04.2019 №240, відповідно до якого Підприємство сплатило 4 000 грн Адвокатському об`єднанню "Юридична компанія "РАМ", та випискою по рахунку;

- ТОВ "Гермес ЛДЛ" не надало суду письмових заперечень щодо поданої заяви.

8. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

8.1. Цивільний кодекс України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ):

- пункт 1 частини другої статті 11:

підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини;

- частина перша статті 256:

зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

- частини перша та друга статті 614:

особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання;

- частина перша статті 617:

особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили;

- частина перша статті 626:

договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;

- частина перша статті 628:

зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства;

договір є обов`язковим для виконання сторонами;

- частина перша статті 785:

у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі;

8.2. Господарський кодекс України (436-15) (далі - ГК України (436-15) ):

- частина перша статті 193:

суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- частина друга статті 218:

учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності;

- частина перша та шоста статті 283:

за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

8.3. Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" (671/97-ВР) :

- стаття 14-1:

форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Зазначеною нормою також визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати.

8.4. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) :

- договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1);

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30).

8.5. ГПК України (1798-12) :

суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо;

учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом;

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

- частина друга статті 87:

на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду;

- частини перша - шоста статті 126:

витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;

- частина четверта та восьма статті 129:

судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача;

розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

9. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

9.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

10.1. Попередні судові інстанції, з`ясувавши, що: Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди приладів (техзасобів); після закінчення строку дії Договору Відповідачем, на порушення умов Договору та норм чинного законодавства, належним чином не виконано взятих на себе зобов`язань щодо повернення у робочому справному стані роликового гальмівного стенду для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC інв. №146011, дійшли висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог.

10.2. Доводи Відповідача, викладені в касаційній скарзі, вже спростовано судами попередніх інстанцій. Водночас, зазначаючи про порушення цими судами норм процесуального та матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

10.3. Так, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості доводів ТОВ "Гермес ЛДЛ" про наявність форс-мажорних обставин у даній справі, оскільки зазначені Відповідачем обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання зобов`язання за Договором з огляду на статтю - 141 Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні", не можна віднести до форс-мажорних. Крім того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Відповідачем не надано: сертифікату Торгово-промислової палати України, який би засвідчував наявність форс-мажорних обставин; доказів, які б свідчили про повідомлення Відповідачем Позивача про наявність форс-мажорних обставин, внаслідок яких він не міг повернути гальмівний стенд. Також судами встановлено, що ухвалою Дубенського міськрайонного суду (на яку скаржник посилається як на форс-мажорну обставину) при накладенні арешту на стенд, саме на Відповідача було покладено обов`язок зберігання даного майна. Отже, суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги ТОВ "Гермес ЛДЛ" у цій частині.

10.4. Суд касаційної інстанції також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у контексті спірних правовідносин сторін не є недопустимими як доказ, оскільки відповідні обставини, які підлягають встановленню у даній справі, відображаються у відповідних документах, які й підлягали оцінці судом. Отже, судами попередніх інстанцій вірно застосовано норми процесуального права, а відтак доводи скаржника і в цій частині відхиляються.

10.5. Таким чином, доводи Відповідача щодо того, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення вимог статті 237 ГПК України, а саме: рішення було ухвалено без належного з`ясування усіх суттєвих обставин у справі, що мають значення для вирішення спору; судами не надано належної юридичної оцінки обставинам справи; судами невірно застосовано норми матеріального права, - Касаційним господарським судом відхиляються як такі, що спростовані висновками Суду відповідно до пунктів 10.1 - 10.4 мотивувальної частини цієї постанови.

10.6.1. Верховний Суд також відхиляє аргумент скаржника щодо невірного обрання Позивачем способу захисту з огляду на таке.

10.6.2. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до статті 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, якими встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним, ці норми є диспозитивними, що означає, що позивач має право самостійно, на власний розсуд, обрати певний спосіб захисту.

10.6.3. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

10.6.4. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2018 у справі № 905/1926/16.

10.6.5. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи висновок, судам слід виходити зі змісту відповідності суб`єктивного права, за захистом якого звернувся позивач, характеру порушення і чи може обраний спосіб забезпечити поновлення порушеного права. При цьому необхідно мати на увазі, що захист суб`єктивних цивільних прав здійснюється в межах правовідносин, які виникли між сторонами.

10.6.6. Тобто, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

10.6.7. Формулюючи викладені вище висновки, Суд враховує mutatis mutandis висновки Верховного Суду, які він послідовно надає стосовно принципу диспозитивності у господарському судочинстві (постанови Верхового Суду від 08.05.2018 у справі 922/1249/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17).

10.6.8. Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу шляхом прийняття судом рішення, зокрема про виконання відповідачем певних дій, має бути конкретним та містити вказівку, що слід зробити.

10.6.9. Ефективність позовних вимог не викликає обґрунтований сумнів з огляду на об`єктивну можливість сприяти відновленню порушеного права, а вказаний спосіб захисту за своєю суттю не є суперечливим у співвідношенні до правовідносин, які склались між сторонами.

10.6.10. Предметом розгляду у цій справі є заявлені вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а саме повернути у робочому стані гальмівний стенд для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC інв. №146011.

Враховуючи положення статті 5 ГПК України, відповідно до якої здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, суди попередніх інстанцій правомірно захистили права Позивача у спосіб, який не суперечить закону чи договору та обраний Позивачем.

Таким чином, доводи скаржника щодо неправомірності у виборі способу судового захисту, як-то повернення у робочому стані гальмівного стенду для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC інв. №146011, не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні доводи відхиляються судом касаційної інстанції.

10.7. Щодо доводів скаржника про порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 11, 509, 525, 526, 530, 629, 759, 785 ЦК України, то вказаний аргумент відхиляється Верховним Судом з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, що підтверджуються матеріалами справи. Скаржником фактично формально зазначається про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані названі норми, проте відповідно до частини третьої статті 331 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального під час прийняття оскаржуваної постанови не знайшли підтвердження, не спростовують обставин, на які послались суди як на підставу для задоволення позову, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 ГПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженої у справі постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

10.8. Крім того, за результатами аналізу питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду суд касаційної інстанції враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

10.9. Інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом апеляційної інстанцій, та переоцінки оцінених ними доказів у справі. Проте, як зазначалося, касаційна інстанція відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10.10. Щодо доводів скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, Відповідач не надав. А тому суд апеляційної інстанції, з посиланням на докази у справі, а також встановивши обставини здійснення Адвокатським об`єднанням "Юридична компанія "РАМ" в особі в.о. керуючого партнера Теперика О.В. представництва інтересів Позивача в суді на підставі відповідного договору, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вказаних витрат, здійснених Підприємством.