третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (далі - ПАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" ) - не з`явився;

ОСОБА_1 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПП "Берег"

на рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2018 (головуючий - суддя Смелянець Г.Є., судді - Волков Р.В., Малярчук І.А.) та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 (головуючий - суддя Богацька Н.С., судді - Колоколов С.І., Принцевська Н.М.)

за позовом ПП "Берег"

до Концерну "Військторгсервіс",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ПАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго";

про зобов`язання виконати умови договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ПП "Берег" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Концерну "Військторгсервіс" про зобов`язання виконати умови договору від 01.06.2007 № 3/СД про спільну діяльність (простого товариства), а саме здійснити підключення до джерела електропостачання 2-поверхової будівлі загальною площею 1717 м2, розташованої за адресою: м . Одеса, вул. Преображенська, 45.

1.2. Позов мотивовано тим, що відповідач з 2012 року, всупереч положенням пункту 5.1.8 зазначеного Договору, не забезпечує підключення об`єкту на період ремонту до джерел електропостачання, чим перешкоджає позивачу у виконанні умов цього Договору.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень статей 11, 509, 653, 1130, 1131 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та дійшов висновку, що зобов`язання сторін за договором від 01.06.2007 № 3/СД про спільну діяльність (простого товариства) є такими, що припинилися з 03.07.2018 на підставі рішення господарського суду Одеської області від 30.03.2018 у справі № 916/540/17, що унеможливлює задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача виконати умови цього договору.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 скасовано рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2018, провадження у справі закрито.

2.4. Прийнята апеляційним судом зі справи постанова з посиланням на приписи статей 11, 509, 653 ЦК України та статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) мотивована відсутністю спору між сторонами щодо виконання умов договору від 01.06.2007 № 3/СД на майбутнє та припиненням зобов`язальних відносин між сторонами у зв`язку із розірванням цього договору на підставі судового рішення.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Скаржник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПП "Берег" задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Місцевим та апеляційним господарськими судами:

- не було встановлено всіх обставин, на які посилався позивач у позовній заяві, а також висновків судової електротехнічної експертизи;

- не досліджено, чи мало місце порушення умов договору з боку відповідача, чи можливе було підключення до мереж електропостачання позивача, чи обґрунтовані вимоги позивача з точки зору матеріального права;

- за відсутності підстав, встановлених пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України), судом апеляційної інстанції неправомірно закрито провадження у справі, оскільки між сторонами залишилися неврегульовані питання щодо предмета спору.

5. Позиція відповідача

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Концерн "Військторгсервіс" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

5.2. Посилаючись на положення статті 188 ГК України та статті 653 ЦК України зазначає, що у відповідача на цей час відсутні будь-які договірні зобов`язання перед ПП "Берег" у зв`язку з розірванням договору № 3/СД від 01.06.2007 у судовому порядку.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. 01.06.2007 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" (Сторона-1) та ПП "Берег" (Сторона-2) укладений договір № 3/СД про спільну діяльність (простого товариства) (договір), згідно з яким сторони з метою проведення капітального ремонту будівлі "Будинок військового одягу", розташованого у м. Одесі, по вул. Преображенській, 45 - об`єкт, який належить Стороні 1, збереження його як пам`ятника архітектури, згідно з технічним висновком від 14.03.2007, виданим Одеською державною академією будівництва та архітектури, та організації на його площах швейного виробництва і офісних приміщень як джерела отримання додаткового доходу (після завершення капітального ремонту), зобов`язались шляхом об`єднання своїх зусиль та майна, яке належить сторонам на відповідних правових підставах, у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі, спільно діяти (без створення юридичної особи) для досягнення загальної господарської мети: здійснення капітального ремонту об`єкта, який становить собою 2-поверхову будівлю загальною площею 1717 м2, в тому числі 503,9 м2 підвального приміщення, в 2 етапи:

1 етап - капітальний ремонт (укріплення) несучих стін і фасаду. Строки ремонту узгоджуються сторонами після вступу у силу даного договору;

2 етап - ремонт всіх приміщень будівлі, включаючи підвальні приміщення.

6.1.2. 20.08.2008 між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 3/СД про спільну діяльність від 01.06.2007, згідно з якою сторони погодили, що у зв`язку з реорганізацією Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" на підставі наказу Міністра оборони України від 05.04.2007 №125 "Про реорганізацію Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" в преамбулі договору Сторону-1 слід замінити на Концерн "Військторгсервіс".

6.2. Відповідно до пункту 1.2 договору техніко-економічні показники (характеристики) об`єкта повинні відповідати затвердженій проектно-кошторисній документації та будуть до відображені в додатковій угоді до даного договору, підписаній сторонами після затвердження у встановленому порядку проектно-кошторисної документації.

6.3. Відповідно до пункту 2.2 договору, вкладом Сторони-1 у спільну діяльність є: право володіння об`єктом згідно із свідоцтвом на право власності № 023181 від 17.12.2002, що є підставою для проведення ремонту та реконструкції об`єкту; розмір вкладу Сторони 1 у спільну діяльність визначається згідно з оцінкою, проведеною незалежним експертом.

6.4. Згідно з пунктом 2.3 договору вкладом Сторони-2 у спільну діяльність є грошові внески у розмірі 100% грошових коштів, необхідних для досягнення мети спільної діяльності у відповідності до пункту 1.1 цього договору. Розмір грошового внеску Сторони-2 визначається згідно з "Правилами визначення вартості будівництва". Внесок Сторони-2 підлягає внесенню шляхом перерахування сум внеску на рахунок спільної діяльності, відкритий Стороною-2, по мірі необхідності проведення відповідних оплат за цим договором, але не пізніше 7-миденного строку з дня виникнення підстави для проведення відповідної оплати.

6.5. Відповідно до пункту 2.4 договору грошова оцінка вкладів сторін, які підлягають внесенню сторонами та визначаються на момент підписання цього договору, має таке співвідношення: Сторона-1 - 6 745 921 грн., і частка Сторони-1 складає 20%; Сторона-2 - 26 983 684 грн., і частка Сторони-2 складає 80%.

6.6. Згідно з пунктом 5.1.4 договору Сторона-1 зобов`язується після реєстрації договору в органі податкової служби і вступу його в законну силу передати Стороні-2 об`єкт під капітальний ремонт і реконструкцію за актом приймання - передачі.

6.7. Відповідно до пункту 4.1 договору зі спільної згоди сторін Сторона-2 наділена правом діяти від імені всіх учасників даного договору під час ведення загальних справ на підставі діючого договору і спеціально виданої Стороною-1 довіреності, що підтверджує повноваження Сторони-2 на укладення договорів в рамках діючого договору від імені всіх учасників і наділяється наступними повноваженнями, в тому числі, але не виключно, у відношенні третіх осіб:

- представляти учасників даного договору у всіх майнових та немайнових договірних та інших зобов`язаннях перед третіми юридичними та фізичними особами, органами державної влади, управліннями, установами та організаціями, з питань, які стосуються виконання зобов`язань за даним договором;

- здійснювати закупівлю матеріальних цінностей і здійснювати розрахунки за взаємозаліки в рамках спільної діяльності, встановленої даним договором;

- одержувати від офіційних органів державної влади та самоврядування, діючи від імені Сторони-1, необхідні дозволи, узгодження та інші документи, необхідні для досягнення мети даного договору;

- здійснювати інші операції, не заборонені діючим законодавством України, для досягнення загальної господарської мети, вказаної у пункті 1.1 даного договору.

6.8. Пунктом 5.1.8 договору на Сторону-1 покладено обов`язок забезпечити підключення об`єкту на період ремонту до джерел енергопостачання, водопостачання і телефонізації за грошову компенсацію зі Сторони-2 спожитих енергоресурсів.

6.9. Відповідно до пункту 10.2 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін і діє до 30.04.2027 з можливим продовженням строку дії договору на новий строк. Договір припиняє свою дію за взаємною згодою сторін. Договір не є безстроковим.

6.10. На виконання умов договору 01.06.2007 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі майна у спільну діяльність, згідно з яким Сторона-1 передає, а Сторона-2 приймає у спільну діяльність нежитлову 2-поверхову будівлю з підвалом (пам`ятка архітектури місцевого значення), яка обліковується на балансовому обліку Сторони-1 і яка розташована за адресою: м. Одеса, вул . Преображенська, 45.

6.11. Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував, що відповідач на порушення пункту 5.1.8 договору не виконує покладеного на нього обов`язку із забезпечення підключення об`єкта на період ремонту до джерел електропостачання, водопостачання та телефонізації за грошову компенсацію зі Сторони-2 спожитих енергоресурсів, чим створює перешкоди у подальшому виконанні договору.

6.12. Під час розгляду справи судами встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 30.03.2018 у справі № 916/540/17 позов Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" до ПП "Берег", за участю Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерства оборони України про розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено повністю:

- розірвано договір № 3/СД про спільну діяльність (простого товариства) від 01.06.2007, укладений між ПП "Берег" та Державним підприємством Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування", правонаступником якого є Концерн "Військторгсервіс";

- зобов`язано ПП "Берег" повернути Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" за актом приймання-передачі двоповерхову будівлю "Будинок військового одягу" загальною площею 1717 м2, яка складається з підвальних приміщень площею 503,9 м2, приміщення першого поверху площею 644,6 м2, приміщення другого поверху площею 568,5 м2, розташовану за адресою: м . Одеса, вул. Преображенська, 45 .

6.15. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 у справі № 916/540/17 залишено без змін рішення господарського суду Одеської області від 30.03.2018.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

ЦК України:

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини;

частини перша та друга статті 509 (у редакції, чинній на час звернення до суду):

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

- зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

частина перша статті 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

частина перша статті 626:

- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;

- договір є обов`язковим для виконання сторонами;

частина перша статті 1130:

- за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові;

частина друга статті 1131:

- умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності;

частини друга та третя статті 653:

- у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються;

- у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили;

7.2. ГК України (436-15) :

частина п`ята статті 188:

- якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду;

частини перша та друга статті 193:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

7.3. ГПК України (1798-12) :

частини перша-третя статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

- предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

пункт 2 частини першої статті 231:

-господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору;.

частина четверта статті 236:

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

частина перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.07.2019 № 29.3-02/1371 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 911/2384/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Селіваненко В.П.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до статті 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, якими встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

9.2. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

9.3. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2018 у справі № 905/1926/16.

9.4. Верховний Суд звертає увагу, що захист суб`єктивних цивільних прав здійснюється в межах правовідносин, які виникли між сторонами. При цьому захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу шляхом прийняття судом рішення, зокрема про примусове виконання відповідачем певних дій, має містить конкретний перелік дій, які можуть бути використані у примусовому порядку та поновити порушене право позивача.

9.5. Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо).

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України (1798-12) можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

9.6. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

9.7. Предметом позову у цій справі є заявлені вимоги про зобов`язання відповідача виконати умови договору від 01.06.2007 № 3/СД про спільну діяльність (простого товариства), а саме здійснити підключення до джерела електропостачання 2-поверхової будівлі загальною площею 1717 м2, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45 .

Підставою позову є неналежне виконання відповідачем умов цього договору, зокрема пункту 5.1.8, а саме те, що він не виконує покладеного на нього обов`язку із забезпечення підключення об`єкта на період ремонту до джерел електропостачання, водопостачання та телефонізації за грошову компенсацію зі Сторони-2 спожитих енергоресурсів, чим створює перешкоди у подальшому виконанні договору.

Предметом спору як об`єктом спірних правовідносин у цій справі є наявність договору від 01.06.2007 № 3/СД про спільну діяльність (простого товариства).

Отже, предмет та підстава позову за цим спором обумовлюються наявністю між сторонами договірних зобов`язань за договором від 01.06.2007 № 3/СД про спільну діяльність (простого товариства).

9.8. Як установлено судами попередніх інстанцій, під час розгляду цієї справи на підставі рішення господарського суду Одеської області від 30.03.2018 у справі № 916/540/17, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 у справі № 916/540/17, розірвано Договір про спільну діяльність (простого товариства) від 01.06.2007 № 3/СД, укладений між ПП "Берег" та Державним підприємством Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування", правонаступником якого є Концерн "Військторгсервіс".

9.9. Оскільки закриття провадження у справі за відсутності предмета спору згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України має місце у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору, однак припинив існування в процесі розгляду справи, що, як вбачається з матеріалів справи було встановлено судами і мало місце у цьому випадку, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність у такому разі правових підстав для закриття провадження у справі та скасування рішення місцевого господарського суду про відмову у позові, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови в позові.

9.10 Верховний Суд відзначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Водночас оцінка на предмет взяття чи не взяття до уваги судом під час закриття провадження у справі наявності неврегульованих питань має здійснюватися з урахуванням заявлених позовних вимог, зокрема і обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, тобто, чи ці неврегульовані питання впливають або чи можуть вплинути на результат розгляду заявлених позовних вимог.

9.11. Як вірно вказав суд апеляційної інстанції, позивачем обраний спосіб захисту своїх прав та інтересів саме шляхом зобов`язання відповідача виконати умови договору від 01.06.2007 № 3/СД про спільну діяльність (простого товариства), а саме - здійснити підключення до джерела електропостачання 2-поверхової будівлі загальною площею 1717 мІ, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45 . Необхідність виконання такого обов`язку відповідачем, позивач обґрунтовував неможливістю подальшого виконання умов договору щодо проведення капітального ремонту будівлі. Інших вимог позивачем не заявлено.

9.12. Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що встановлені обставини розірвання спірного договору у судовому порядку та визначені статтею 653 ЦК України наслідки його розірвання виключають можливість подальшого існування спору між сторонами щодо виконання умов саме цього договору на майбутнє внаслідок того, що відповідні зобов`язальні відносини сторін станом на час прийняття судового рішення про закриття є припиненими.

9.13.Посилання скаржника на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у справі № 911/3416/17, щодо недопущення закриття у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України колегія суддів вважає безпідставними з огляду на неподібність правовідносин у даній справі № 916/3147/16 та у справі № 911/3416/17, в якій основним було вирішення питання щодо припинення чи неприпинення існування предмета спору у справі № 911/3416/17 у зв`язку з укладанням нового договору на інших умовах.

9.14. Метою апеляційного суду є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно.

9.15. Відповідно до частин першої та другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

9.16. Згідно з частинами першою та другою статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення привело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин відхиляється довід скаржника з приводу відсутності у суду апеляційної інстанції підстав для закриття провадження у справі.

9.17. Верховним Судом також відхиляються доводи скаржника щодо: невстановлення та недослідження судами інших обставин, на які він посилався у позовній заяві, в тому числі висновків судової електротехнічної експертизи; з`ясування того, чи мало місце порушення умов договору з боку відповідача, чи можливе було підключення до мереж електропостачання позивача, чи обґрунтовані вимоги позивача з точки зору матеріального права, оскільки такі доводи є вимогами до касаційного суду встановити фактичні обставини справи, визнавши доведеність зазначених позивачем фактів, покладених ним в основу позову та касаційної скарги.

Разом з тим суд касаційної інстанції в силу положень наведеної частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати заново певні факти або їх відсутність.

Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судами норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

9.18. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

9.19. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

9.20. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Викладені в касаційній скарзі доводи скаржника щодо неправомірності закриття провадження у справі, оскільки між сторонами залишилися неврегульовані питання щодо предмета спору, відхиляються з мотивів, наведених у пунктах 9.1.-9.14 цієї постанови. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються з мотивів, наведених у пунктах 9.15 -9.18 даної постанови.

10.2. Касаційний господарський суд погоджується з аргументами, наведеними у відзиві Концерну "Військторгсервіс" на касаційну скаргу, оскільки вони ґрунтуються на обставинах, встановлених попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи.

10.3 Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що, переглядаючи в апеляційному порядку судове рішення місцевого господарського суду, апеляційна інстанція, діючи в межах процесуальних повноважень, встановивши порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваного рішення, правильно застосувала норми процесуального права, з`ясувавши необхідність скасування такого рішення та закриття провадження у справі.

10.4. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення у справі.

10.5. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ПП "Берег" залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін як таке, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.