розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства " Укрзалізниця"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019

та рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2019

у справі № 910/14282/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "КВІК"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця"

про стягнення 1 987 553, 83 грн., -

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "КВІК-2006" (далі - ТзОВ "Торгово-виробнича компанія "КВІК-2006") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог) до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення 1 987 553,83 грн, з яких: 1 680 983,82 грн - заборгованість за надані послуги, 192 645,36 грн - пеня, 33 573,62 грн - сума 3 % річних, 80 351,03 грн - інфляційні збитки.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором на надання послуг з ремонту електричного та механічного обладнання тепловозів № ПЗ/Т-171700/НЮ від 31.10.2017 в частині оплати вартості наданих послуг на суму 1 680 983,82 грн, що стало підставою для нарахування пені в сумі 205 172,13 грн, 3% річних в сумі 35 922,39 грн та інфляційних втрат в сумі 44 041,78 грн.

2. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 у справі №910/14282/18 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" на користь ТзОВ "Торгово-виробнича компанія "КВІК-2006" заборгованість в сумі 1 680 983,82 грн., пеню в сумі 141 778,32 грн., 3 % річних в сумі 33573,62 грн., інфляційні втрати в розмірі 68016,22 грн., судовий збір в розмірі 28865,28грн. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 27049,30грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Залишено за позивачем судовий збір, сплачений до державного бюджету, в розмірі 948,03грн. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 888,39 грн.

Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи, а саме підписаними позивачем та відповідачем актами здачі-приймання робіт (надання послуг) підтверджується факт надання відповідачу послуг на загальну суму 1680983,82грн., внаслідок чого у відповідача відповідно до положень статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) виникло зобов`язання оплатити вартість таких послуг; відповідачем не спростовано доводи позивача та не надано будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 залишено без змін. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" акціонерного товариства "Укрзалізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "КВІК" витрати на професійну правову допомогу в сумі 6838,42 грн.

Постанова з посиланням на положення статті 193 ГК України, статей 525, 526 ЦК України мотивована необхідністю належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг, в тому числі й відповідача, який повинен оплатити послуги позивача протягом 30 банківських днів з моменту підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.12.2017. Вказане стало підставою для застосування до відповідача правових наслідків, передбачених п. 4.1 Договору і статей 610, 612, 625 ЦК України, статті 232 ГК України, щодо нарахування пені в сумі 205 172,13 грн, 3% річних в сумі 35 922,39 грн та інфляційних втрат в сумі 44 041,78 грн.

Крім того, судова колегія ухвалила змінити назву позивача - з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Виробнича компанія "КВІК-2006" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "КВІК" та змінити назву відповідача - з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на Акціонерне товариство "Українська залізниця" та відповідно зміну найменування філії Регіональна філія "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" відповідно до наданих позивачем та відповідачем доказів, які свідчать про зміну їх назв.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, а саме статей 8, 236, 277 ГПК України, що призвело до неповного з`ясування обставин справи, і як наслідок до ухвалення незаконного рішення, просить Верховний Суд рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінку доводам та поясненням відповідача, зокрема щодо порушення позивачем умов договору (ненадання рахунків на оплату), внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості здійснити оплату наданих позивачем послуг.

Суму витрат на професійну правничу допомогу, визнана судами, є необґрунтованою за відсутності доказів щодо надання адвокатом більшої кількості послуг, ніж ним доведено; відсутності складності справи та виконаних адвокатом робіт; відсутності публічного інтересу до справи, а також те, що рішення винесено при розгляді справи по суті за одне судове засідання.

5. Доводи інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

6. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

31.10.2017 за результатами проведення процедури закупівлі між ПАТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", як замовником, та ТОВ "Торгово-виробнича компанія "КВІК-2006", як виконавцем, укладено договір № ПЗ/Т-171700/НЮ на надання послуг з ремонту електричного та механічного обладнання тепловозів, відповідно до п.п.1.1,1.2 якого виконавець прийняв на себе зобов`язання щодо надання послуг з ремонту електричного та механічного обладнання тепловозів, переданих замовником виконавцю, згідно з правилами ремонту, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити послуги, надані виконавцем.

Сторони погодили, що обсяги та ціни послуг з ремонту електричного та механічного обладнання тепловозів визначаються у додатку № 1 до договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки за надання послуг з капітального ремонту електричного та механічного обладнання тепловозів проводиться замовником протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг з ремонту вузлів та агрегатів локомотивів депо, що оформлюється протягом 5 календарних днів від дати надходження вузлів і агрегатів тягового рухомого складу в депо та надання рахунків на оплату, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

Відповідно до пункту 11.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до повного виконання.

На виконання умов договору позивачем надані відповідачу послуги на загальну суму 1 680 983,82 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: актом № 1229.18 від 29.12.2017 на суму 231 767,94 грн.; актом № 1229.19 від 29.12.2017 на суму 286 607,94 грн.; актом № 1229.20 від 29.12.2017 на суму 75 900,00 грн.; актом № 1229.21 від 29.12.2017 на суму 437075,94грн.; актом № 1229.22 від 29.12.2017 на суму 87 600,00 грн.; актом №1229.23 від 29.12.2017 на суму 562 032,00 грн.

Вказані акти підписані обома сторонами без зауважень та заперечень щодо якості, кількості та вартості наданих послуг та скріплені печатками господарських товариств.

31.08.2018 позивачем направлено відповідачу претензію (вх. № 324-08/2018) з вимогами про погашення заборгованості в розмірі 1 680 983,80 грн., а також сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов`язань з оплати наданих послуг.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувалися суди

Згідно частиною 1 та частиною 4 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Підписаними позивачем та відповідачем без зауважень та скріпленими їх печатками актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.12.2017 за №1229.18, №1229.19, № 1229.20, № 1229.21, № 1229.22, № 1229.23 підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг на суму 1 680 983,82грн., що не заперечується відповідачем. Внаслідок чого у відповідача в силу умов договору та положень статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України, виникло зобов`язання по оплаті наданих позивачем послуг.

Встановивши відсутність доказів на підтвердження виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, суди попередніх інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасне здійснення оплати послуг з ремонту згідно з умовами цього договору замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення розрахунків.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Погодившись, що датою початку перебігу прострочення виконання зобов`язання є 15.02.2018 відповідно до положень частини 6 статті 232 ГК України, з огляду на те, що базою для нарахування виступає заборгованість в сумі 1 680 983,82 грн., суди попередніх інстанцій здійснили арифметично вірний перерахунок заявлених позивачем сум пені, 3% річних, інфляційних втрат та частково задовольнили позовні вимоги в частині стягнення з відповідача цих платежів.

Враховуючи наведені положення законодавства і обставини встановлені судами, зважаючи, що позивачем належними доказами доведено невиконання грошових зобов`язань зі сторони відповідача за договором від 31.10.2017 № ПЗ/Т-171700/НЮ, а відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, Верховний Суд вважає, що господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на ненадання рахунків на оплату отриманих послуг як на підставу для скасування судових рішень у справі колегія суддів відхиляє. Відсутність саме рахунків на оплату не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не звільняє відповідача від обов`язку, який виник на підставі закону та договору, сплатити у визначений договором строк плату за послуги, надані позивачем. Рахунок є лише документом, що містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі № 923/760/16, від 18.06.2018 у справі № 910/18827/17, від 13.07.2018 у справі № 905/915/17, від 10.10.2018 у справі № 910/21406/17.

Доводи касаційної скарги, які в основному повторюють доводи апеляційної скарги, що були предметом судового дослідження та спростовані висновками суду апеляційної інстанції, не ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та не підтверджуються зібраними у справі доказами і зводяться до неправильної їх оцінки, проте відповідно до вимог статті 300 ГПК України Верховний Суд не вправі давати переоцінку наявним у справі доказам, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається. Постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

Вирішуючи питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення судових витрат, суди з урахуванням положень статті 126 ГПК України з посиланням на докази зі справи, а також встановивши обставини здійснення адвокатом Хільком А.С. фактичного представництва інтересів ТзОВ "Машинобудівний завод "КВІК" в суді на підставі відповідного договору, дійшли висновку про доведеність вказаних витрат, здійснених Товариством. Доводи відповідача щодо його незгоди з такою співмірністю перебувають поза межами повноважень суду касаційної інстанції, згідно з частиною другою статті 300 ГПК України.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, зважаючи на обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції, які не спростовані доводами касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

9. Судові витрати

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 у справі № 910/14282/18 залишити без змін.