розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.01.2019

(суддя Кравець С.Г.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2019

(головуючий суддя Василишин А.Р., судді Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л.)

у справі № 906/744/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал"

про зобов`язання повернути орендоване нерухоме майно та стягнення 1262,32 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном,

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" (далі - ТОВ "Локо Діджітал") про зобов`язання повернути орендоване нерухоме майно та стягнення 1262,32 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що термін дії укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.09.2014 № 1574 (з урахуванням додаткових договорів до нього) (далі - договір № 1574), закінчився 31.03.2018. Проте відповідач всупереч пунктам 10.9 та 10.10 зазначеного договору, частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" майно позивачеві не повернув, у зв`язку з чим повинен сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування нерухомим майном за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.01.2019 у справі № 906/744/18, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що після отримання відповідачем листа ПАТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" від 05.12.2017 № ДН-4/01-4/1491 договірні відносини між сторонами не припинилися, відповідач продовжував користуватися орендованим майном, сплачуючи орендні платежі за таке користування, в свою чергу, позивачем орендна плата приймалася, отже у подальшому продовження дії договору на новий тримісячний строк підтверджено.

5. За результатами аналізу фактичних обставин справи в сукупності з нормативним і договірним регулюванням спірних правовідносин, суд дійшов висновку про невідповідність дій позивача щодо надіслання позивачем листа від 20.03.2018 № НЗР-5/277 як умовам діючого між сторонами договору (оскільки відповідний порядок припинення дії договору останнім не передбачено), так і встановленому законом порядку повідомлення про припинення дії договору.

6. Крім того, суди посилаючись на положення статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зауважили, що у цьому разі, протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору (31.03.2018) відповідачу заява про припинення терміну дії договору позивачем не направлялася, а тому наслідків у вигляді припинення дії договору оренди з 01.04.2018 не відбулося. Таким чином, за результатами аналізу умов укладеного між сторонами договору оренди та норм чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, доводи позивача про те, що договір оренди припинено з 01.04.2018, у зв`язку з закінченням строку його дії не знайшли свого підтвердження, оскільки листи, що були надіслані відповідачу, не є доказами, які б свідчили про факт припинення дії договору.

7. Також місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, звернув увагу, що договір оренди державного майна було укладено з метою виконання умов договору від 29.09.2011 № 210/2011-ЦЮ про Співробітництво, на виконання умов якого між сторонами укладено ряд інших договорів: про надання в користування кабельної каналізації електрозв`язку; про надання послуг використання місця в захисній полімерній трубці; про надання послуг доступу та використання місць в каналах кабельної каналізації; про надання місця в кабельній каналізації електрозв`язку (ЗПТ), які станом на час розгляду справи є чинними та забезпечують функціонування орендованого майна разом з необхідними комунікаціями, як цілісної системи технологічного процесу. Отже, вищевказані правочини укладались між сторонами з метою забезпечення надання послуг безпровідного доступу до мережі Інтернет пасажирам швидкісних потягів Інтерсіті та іншим користувачам на комерційній основі.

8. Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дія договору оренди нерухомого майна не припинена, а відтак, вимоги позивача про повернення майна та стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення майна задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.01.2019 і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 у справі № 906/744/18, АТ "Укрзалізниця" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Підставами для скасування рішення та постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статті 764 ЦК України та частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

11. Скаржник наголошує, що дія договору продовжувалася відповідно до вимог закону тричі по три місяці, а саме: з 01.07.2017 по 30.09.2017, з 01.10.2017 по 31.12.2017, з 01.01.2018 по 31.03.2018 та закінчилася 31.03.2018.

12. Положення частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" мають диспозитивний характер. Заборони повідомлення про закінчення договірних орендних відносин раніше останнього дня дати закінчення договору чинним законодавством не передбачено, тому листи позивача від 20.03.2018, від 23.03.2018 та від 10.07.2018 підтверджують його намір не продовжувати дію договору. Крім цього, зазначені листи відповідач отримав, а позивач не відкликав.

13. Скаржник також звертає увагу, що сплата відповідачем орендної плати не є підставою для пролонгації договору, а також не підтверджує згоди орендодавця на пролонгацію дії договору.

14. Заявник касаційної скарги також зазначає, що врахування судом апеляційної інстанції умов договору про співробітництво від 30.09.2011 є безпідставним, адже договір оренди є самостійним правочином. Водночас залізниця виконала умови договору про співробітництво і на той час сприяла наданню ТОВ "Локо Діджітал" права на прокладення власного волоконно-оптичного кабелю та встановлення радіомачт, необхідних для створення телекомунікаційної мережі бездротового доступу. Тобто залізниця свої зобов`язання за зазначеним договором виконала.

15. Окрім цього, скаржник акцентує на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права через ненадання оцінки групі доказів у їх сукупності, а саме листам від 20.03.2018 № НЗР-5/277, від 23.03.2018 № ДН-4/01-4/456, від 10.07.2018 №ДН-4/01-4/1085.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

16. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Локо Діджітал" просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що дія договору № 1574 не припинена. Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що договір № 1574 укладено з метою виконання договору про співробітництво від 29.09.2011 № 210/2011-ЦЮ, який на сьогодні є діючим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (орендодавець) і ТОВ "Локо Діджітал" (орендар) укладено договір № 1574, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно - майданчик площею 3,2 кв.м. (реєстровий № 04713033.35.БКТЦВК058), який перебуває на балансі Відокремленого підрозділу - "Коростенської дирекції залізничних перевезень" Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України та розташований за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, Іршанська сільська рада, станція Ірша, у смузі полоси відводу залізниці.

18. За змістом пункту 10.1 договір укладено до 01.04.2015 включно.

19. Факт приймання-передачі майна в оренду підтверджується підписаним 30.09.2014 між сторонами акта приймання-передачі орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності.

20. 04.03.2016, у зв`язку з утворенням ПАТ "Укразалізниця" на підставі статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", між ПАТ "Укрзалізниця" (орендодавець) і ТОВ "Локо Діджітал" укладено додатковий договір до договору № 1574, згідно з пунктом 1 якого о орендодавцем майна, визначеного договором, є ПАТ "Укрзалізниця". Найменування балансоутримувача змінено і зазначено як виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укразалізниця".

21. Крім цього, суди встановили, що між сторонами укладено ряд додаткових договорів, згідно з якими внесено зміни, зокрема, до пункту 10.1 договору № 1574 розділу 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення Договору". Так, згідно останнього, наявного у матеріалах справи додаткового договору від 27.04.2017, сторони продовжили дію договору з 01.04.2017 по 30.06.2017 включно.

22. У листі від 05.12.2017 № ДН-4/01-4/1491 ПАТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця", посилаючись на закінчення строку дії договорів, у тому числі договору № 1574, та на не підписання додаткових угод, вимагало негайно повернути майно згідно із зазначеними договорами, за участю балансоутимувача - Коростенської дирекції залізничних перевезень.

23. 20.03.2018 Регіональна філія "Південно-західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" направила на адресу відповідача лист від 20.03.2018 вих. № НЗР-5/277, в якому повідомила, що відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк дії договору закінчується 31.03.2018. Договір вважає таким, що припиняє свою дію (є розірваним) з 01.04.2018. Отже, відповідно до підпунктів 10.9, 10.10 договору вимагаємо від ТОВ "Локо Діджітал" повернути нерухоме майно за підписаним актом приймання-передачі. Зазначений лист відповідач отримав 23.03.2018.

24. 23.03.2018 виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень направив на адресу відповідача лист вих. № ДН-4/01-4/456, в якому також зазначив, що відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у зв`язку із закінченням 31.03.2018 строку дії договору, згідно з підпунктами 10.9, 10.10 договору вимагає повернення нерухомого майна за підписаним актом приймання-передачі. Зазначений лист відповідач отримав 26.03.2018.

25. 10.07.2018 виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень повторно направив на адресу відповідача лист вих. № ДН-4/01-4/1085 із вимогою про повернення нерухомого майна та підписання акта приймання-передачі. Зазначений лист відповідач отримав 12.07.2018.

26. Проте ТОВ "Локо Діджітал" відповіді на зазначені листи не надало, викладених у них вимог не виконало, майна не повернуло, у зв`язку з чим, посилаючись на закінчення строку дії договору оренди 31.03.2018 і на те, що ТОВ "Локо Діджітал" не повернув нерухоме майно, ПАТ "Українська залізниця" звернувся до місцевого господарського суду із позовом у цій справі.

Позиція Верховного Суду

27. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке.

28. Спір у справі стосується питання наявності підстав для повернення ТОВ "Локо Діджітал" орендованого у позивача нерухомого майна та стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном.

29. Відповідно до положень частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

30. Статтею 764 цього Кодексу передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

31. Частиною 1 статті 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

32. Частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України зокрема встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

33. Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

34. Зазначена норма не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку встановленого законом.

35. Отже, сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.

36. Таким чином, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про необхідність направлення позивачем відповідних листів про припинення дії договору лише протягом одного місяця після закінчення строку дії договору. Натомість істотне значення для цієї справи має зміст листів позивача, направлених відповідачеві 05.12.2017, 20.03.2018, 23.03.2018 та 10.07.2018 та їх оцінка у сукупності з іншими обставинами справи.

37. Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

38. Проте відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки змісту листів позивача від 05.12.2017, від 20.03.2018, від 23.03.2018 та від 10.07.2018 у їх сукупності. Зокрема, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не проаналізували змісту зазначених листів у співвідношенні із строком дії договору та подальшими діями сторін.

39. Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій зазначених обставин не врахували, у зв`язку з чим неправильно застосували положення статті 764 ЦК України та статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що стало наслідком хибних висновків щодо пролонгації спірного договору оренди.

40. У зв`язку із цим необґрунтованим є і висновок про відсутність правових підстав для стягнення з ТОВ "Локо Діджітал" на користь позивача 1262,32 грн неустойки за користування майном згідно з частиною 2 статті 785 ЦК України.

41. Окрім того, необґрунтованими є посилання судів на договір від 29.09.2011 № 210/2011-ЦЮ про Співробітництво, оскільки за своєю правовою природою такий договір не породжує правовідносин з оренди, а протилежного судами також встановлено не було.

42. Також помилковими є висновки судів про продовження дії договору № 1574 у зв`язку з подальшою оплатою орендних платежів, адже така оплата не є безумовною підставою для продовження дії договору оренди. Такі дії слід враховувати у сукупності з іншими діями сторін.

43. Отже, суди надали неповну юридичну оцінку документам, наявним у справі, не з`ясували усіх фактичних обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, неправильно застосували положення статті 764 ЦК України та статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що призвело до передчасних висновків про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

45. Частиною 2 статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

46. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

47. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

48. Згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

49. За наведених обставин, ураховуючи положення чинного законодавства, колегія суддів вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним і таким, що зроблено без дослідження всіх зібраних у справі доказів та доводів, тому судові рішення у справі необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

50. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачені законом заходів для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін та залежно від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір із належним обґрунтуванням мотивів і підстав такого вирішення у судових рішеннях.

Розподіл судових витрат

51. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 та рішення Господарського суду Житомирської області від 15.01.2019 у справі № 906/744/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.